Рішення

від 21.08.2024 по справі 914/1280/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2024 Справа № 914/1280/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДХАБ»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича

про: стягнення 1 041 074,09 грн.,

представники:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2024р. у справі №914/1280/24 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДХАБ» (місцезнаходження: Україна, 79069, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 317; ідентифікаційний код - 42863146) 499 754,00 грн. заборгованості, 200 188,40 грн. пені, 29 621,77 грн. 3% річних, 111 321,53 грн. інфляційних втрат та 15 616,11 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог суд вирішив відмовити.

Під час судового засідання Господарського суду Львівської області 07.08.2024р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДХАБ» у справі № 914/1280/24 до закінчення судових дебатів заявлено в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про те, що позивач - ТзОВ «БУДХАБ» очікує понести судові витрати в зв`язку із розглядом судової справи №914/1280/24 у вигляді витрат на професійну правничу допомогу. Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. Відповідну заяву також містить позовна заява.

12.08.2024р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДХАБ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/1280/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДХАБ» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича про стягнення 1 041 074,09 грн.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 13.08.2024р. призначив судове засідання для ухвалення додаткового рішення у справі №914/1280/24 на 21.08.2024р.

20.08.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Томашевським Іваном Михайловичем подано суду заяву про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги (вх.№20681/24), в якому відповідач просить зменшити такі витрати до 5 000,00 грн., розгляд здійснити без участі представника у судовому засіданні.

Вказана заява обгрунтована наступним.

Підставою для зменшення зазначених витрат відповідач вважає обсяг виконаної адвокатом роботи, який не є значним, відсутність складних розрахунків до позову та той факт, що відповідач визнав позов у повному обсязі.

У засіданні суду 21.08.2024р. представники сторін участь не прийняли. Відповідно до ухвали суду від 13.08.2024р. участь представників у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась.

Дослідивши заяву позивача у справі щодо стягнення суми професійної правничої допомоги, суд вважає, що заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. ст.221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 3 ст.221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 ГПК України).

Станом на день ухвалення рішення, суд не розглядав та не вирішував питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача було зроблено заяву про те, що докази стосовно судових витрат будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до приписів ч.8 ст.129 ГПК України, відтак це питання має бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до поданої заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі, позивачем зазначено, що розмір фактично понесених витрат, які він просить покласти на відповідача за позовом, становить 20 000,00 грн.

Судом встановлено, що представник позивача за позовом - Кавчук Андрій Вікторович є адвокатом, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів, повноваження підтверджено ордером ВС №1282714 від 17.05.2024р.

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

-Договір про правову допомогу №23-04/24 від 23.04.2024р.;

-Рахунок АО «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ» на оплату послуг від 15.05.2024р. №15/05;

-Платіжна інструкція від 22.05.2024р. №165 на суму 20 000,00 грн;

-Акт наданих послуг від 07.08.2024р. №07/08, підписаний позивачем та Адвокатським бюро «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ»;

-Детальний опис наданих послуг від 07.08.2024р., підписаний позивачем та Адвокатським бюро «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ».

Вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач виконав.

За змістом п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 20 000,00 грн, судом враховано, що відповідно до п.8 Договору про правову допомогу №23-04/24 від 23.04.2024р. сторони досягли згоди щодо визначення гонорару (вартості послуг) у фіксованому розмірі в сумі 20 000,00 гривень за надання послуг професійної правничої допомоги адвоката у Господарському суді Львівської області.

За приписами ч.6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Судом враховано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

Надаючи оцінку матеріалам поданої заяви щодо заявлених витрат в сумі 20 000,00 грн, суд зазначає також наступне.

За договором про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару в цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023р. у cправі №921/628/19.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

За практикою Верховного Суду (пункти 4.12-4.14 постанови від 30.11.2020р. у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Заперечення відповідача, які за змістом полягають у тому, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та додані до неї докази не доводять обґрунтованість, розумність та співмірність витрат, а також про те, що виходячи з критерію розумності розміру адвокатських витрат, конкретних обставин справи за надання правової допомоги на загальну суму 20 000,00 грн є необгрунтованими і неспівмірними з обсягом наданих йому послуг частково знайшли своє підтвердження та враховані судом.

Відтак, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності даної справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (опрацювання матеріалів та складання тексту позовної заяви, поданих до суду адвокатом документів, заяв по суті спору, клопотань, їх значення для спору, участі в судових засіданнях), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є 15 000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу, котрі відповідно до вимог ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача за позовом у зазначеному розмірі.

З огляду на вищевикладене, заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 233, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДХАБ» про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДХАБ» (місцезнаходження: Україна, 79069, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 317; ідентифікаційний код - 42863146) 15 000,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.

3.В іншій частині заяви відмовити.

4.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст додаткового рішення складено 26.08.2024 р.

Суддя Король М.Р.