Постанова

від 22.08.2024 по справі 910/1577/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1577/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» - Константінов О.Ф., адвокат (ордер від 15.08.2024),

відповідача - державного підприємства «Гарантований покупець» - Тронь І.В, адвокат (довіреність від 03.06.2024),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023 (суддя Трофименко Т.Ю.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 (головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.)

у справі №910/1577/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» (далі - ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг»)

до державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець»),

про стягнення 36 259 846,58 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» звернулося до суду з позовом до ДП «Гарантований покупець» (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.05.2023) про стягнення боргу 40 403 071,57 грн, з яких: 32 994 637,81 грн основного боргу, 3 848 408,30 грн пені, 2 083 656,84 грн штрафу, 316 307,52 грн 3% річних та 1 160 061,10 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 28.12.2019 №1719/01 (далі - Договір №1719/01) щодо сплати вартості придбаної електроенергії за «зеленим» тарифом у жовтні 2021 року та за період з лютого 2022 по серпень 2022 року.

До суду першої інстанції відповідачем 30.08.2023, 20.10.2023, 14.11.2023 та 13.12.2023 подано докази оплати основного боргу на загальну суму 1 067 643,19 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2023 зі справи №910/1577/23 закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 1 067 643,19 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» 31 926 994,62 грн основного боргу, 316 307,52 грн. 3% річних, 1 160 061,10 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 рішення суду першої інстанції від 27.12.2023 у цій справі змінено у частині стягнення 25 783,13 грн основного боргу і провадження у цій частині вимог закрито. Викладено резолютивну частину рішення місцевого господарського суду від 27.12.2023 в іншій редакції: закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення 1 093 426,32 грн основного боргу; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» 31 901 211,49 грн основного боргу, 316 307,52 грн 3% річних, 1 160 061,10 грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Разом з тим, підставою для часткової зміни судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду щодо часткового закриття провадження у справі була виключно обставина подання відповідачем під час апеляційного розгляду доказів часткового погашення основного боргу на загальну суму 25 783,13 грн.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані, з посиланням на вимоги Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), належним обґрунтуванням і доведенням позивачем обов'язку відповідача при здійсненні розрахунків із виробниками електричної енергії з альтернативних джерел повної оплати вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі Договором №1719/01, а також не змінності термінів виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за вказаним договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641. При цьому судами відхилено посилання відповідача на положення наказів Міністерства енергетики України (далі - Міненерго) «Про розрахунки на ринку електричної енергії» від 28.03.2022 №140 (далі - Наказ №140) та «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» від 15.06.2022 №206 (далі - Наказ №206), зважаючи, що такі не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку за Договором №1719/01, а тому вказані накази не є підставою для невиконання скаржником грошового зобов'язання, передбаченого умовами угоди поставки електричної енергії з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом за вказаний період.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДП «Гарантований покупець», з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій зі справи у частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 (пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України) та врахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні стосовно застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641 та Наказів №140 і №206.

Водночас скаржник зазначає, що спірні правовідносини у цій справі стосуються правового регулювання розрахунків між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг», як виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом, у період дії особливого періоду (воєнного стану).

За доводами відповідача під час розгляду цієї справи з'явилися два протилежні між собою висновки, стосовно застосування актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі (Наказів №140, №206), Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, а також в ухвалі від 11.01.2024 по справі №910/14417/22 з однієї сторони, а також висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 01.02.2024 у справі №640/10894/22 - з іншої. Так скаржник, зокрема, вказує про неоднакове на його думку застосування судами різних інстанцій та юрисдикцій при вирішенні спірної категорії спорів, в яких сторонами виступають учасники ринку електричної енергії - виробники електричної енергії з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом та ДП «Гарантований покупець» щодо реалізації зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, укладеним за типовою формою, з розрахунковим періодом, що охоплює дію особливого періоду - військового стану.

Доводи інших учасників справи

Від ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» 14.08.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просило Суд поновити строк на повторне подання відзиву на касаційну скаргу, у зв'язку з його пропуском через некоректну роботу підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС у день первинного його подання 25.06.2024, у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

За змістом частин першої та другої статті 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно із частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

В ухвалі Суду від 10.06.2024 строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу був визначений до 25.06.2024.

Верховний Суд зазначає, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, тому клопотання ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу не підлягає задоволенню, при цьому відзив на касаційну скаргу, поданий позивачем, залишається Судом без розгляду.

Крім того, 14.08.2024 від ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» надійшло клопотання про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі №910/1577/23, у тому числі, призначеного на 22.08.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ухвали Суду від 15.08.2024 зі справи задоволено клопотання ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі №910/1577/23, у тому числі, призначеного на 22.08.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно із розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.08.2024 32.2-01/1902 проведено повторний автоматизований розподіл справи №910/1577/23 у зв'язку з відпусткою судді Ємця А.А.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» та ДП «Гарантований покупець» укладено Договір №1719/01, за яким:

- сторони визнають свої зобов'язання згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком №641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (далі - постанова НКРЕКП №307) та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору (пункт 2.1. Договору №1719/01);

- виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3. Договору №1719/01);

- вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку №641 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим тарифом» (пункт 2.5. Договору №1719/01);

- обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку №641 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку №641 (пункт 3.1. Договору №1719/01);

- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2. Договору №1719/01);

- оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно із Главою 10 Порядку №641 або Главою 6 Порядку №641 (пункт 3.3. Договору №1719/01 у редакції додаткової угоди від 17.02.2021 №649/01/21);

- гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію (пункт 4.5. Договору №1719/01 у редакції додаткової угоди від 06.07.2020 №1614/01/20);

- сторонами 31.08.2022 укладено та підписано додаткову угоду №1689/02/22 до Договору №1719/01, якою вирішено розірвати договір з 13.09.2022, однак пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що у частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до їх повного виконання.

Пунктом 10.1 Порядку №641 встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.3 Порядку №641 закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

ДП «Гарантований покупець» у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

НКРЕКП затвердило наступними постановами розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова від 09.09.2022 №1117 - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова від 20.09.2022 №1190 - у липні 2022 року; постанова від 14.03.2023 №473 - у серпні 2022 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору №1719/01 за спірний період (жовтень 2021 та за період з лютого 2022 по серпень 2022) позивачем передано відповідачу за договором електричну енергію на суму 52 446 495,81 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, підписаними представниками сторін без зауважень.

Суди попередніх інстанцій виснували, що, враховуючи вимоги пункту 10.4 Порядку №641 та зазначені вище постанови НКРЕКП №1117, №1190 та №473, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Тобто, остаточним терміном оплати ДП «Гарантований покупець» електричної енергії, відпущеної ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року є 15.09.2022; у липні 2022 року - 26.09.2022; у серпні 2022 року - 20.03.2023.

Враховуючи зазначене, термін оплати відповідачем електричної енергії, відпущеної позивачем у спірні періоди є таким, що настав.

За такої умови заборгованість відповідача становить: за жовтень 2021 - 5 889 693,22 грн; за лютий 2022 - 2 315 209,25 грн, за березень 2022 - 4 774 470,28 грн; за квітень 2022 - 3 920 601,59 грн; за травень 2022 - 8 691 242,18 грн; за червень 2022 - 9 381 764,45 грн; за липень 2022 - 9 770 340,64 грн, за серпень 2022 - 7 703 174,20 грн.

Однак під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач подав докази часткового погашення боргу на загальну суму 1 067 643,19 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 31.05.2023 №297667, від 06.06.2023 №298665; від 18.10.2023 №316565, від 20.10.2023 №317487, від 26.10.2023 №319412, від 30.11.2023 №326131, через що просив місцевий суд закрити провадження у справі у вказаній частині боргу. Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідач також подав докази часткового погашення боргу на загальну суму 25 783,13 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.12.2023 №332496, від 21.02.2024 №348192, через що відповідач просив суд апеляційної інстанції закрити провадження у справі у зазначеній частині боргу.

Заперечуючи проти наявності боргу відповідач зазначав, що Наказами Міненерго №140 та №206 зобов'язано ДП «Гарантований покупець» з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану України з коштів, що наявні на поточному рахунку забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в межах 15% та 18% від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік із дотриманням Порядку №641. А тому вказав, що всі його розрахунки здійснюються відповідно до вказаних вище наказів, й, на думку скаржника, позивачем не доведено порушення порядку розрахунків та строків оплати електричної енергії відповідачем.

Між тим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість посилань відповідача на Накази №140 і №206, оскільки такі закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел мінімальною оплатою, встановленою Міненерго вартості переданої ДП «Гарантований покупець» електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за Договором №1719/01 та відповідно до пункту 10.4 Порядку №641.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання зі своєчасної оплати відпущеної позивачем електричної енергії, останнім заявлено до стягнення з ДП «Гарантований покупець»: 3 848 408,30 грн пені за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 30.03.2023; 2 083 656,84 грн штрафу, 1 160 061,10 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 26.01.2023 та 316 307,52 грн 3% річних за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 30.03.2023.

Водночас Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який станом на момент ухвалення рішення місцевого суду та постанови апеляційного господарського суду продовжений і не скасований.

НКРЕКП ухвалено постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413), якою надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування та, за якою на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану.

Оскільки спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», суди дійшли висновку про застосування до таких правовідносин постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413) та відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача 3 848 408,30 грн. пені та 2 083 656,84 грн штрафу, за обставин строку дії воєнного стану за період нарахування штрафних санкцій позивачем.

Натомість, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, та зважаючи на вимоги частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), судами встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 160 061,10 грн інфляційних втрат та 316 307,52 грн 3% річних заявлено правомірно і такі вимоги підлягають задоволенню.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правової підстави нарахування та стягнення ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг», як виробником електричної енергії з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом, боргу з ДП «Гарантований покупець» за договором купівлі-продажу електричної енергії у період дії особливого періоду (воєнного стану) та застосування/незастосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641 та Наказів №140 і №206, що здійснюють правове регулювання розрахунків між позивачем та відповідачем.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

В силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641 та Наказів №140 і №206.

Слід зазначити, що предметом розгляду цієї справи (№910/1577/23) є стягнення боргу за неналежне виконання Договору №997/01 купівлі-продажу електричної енергії, придбаної у виробника з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану, а також пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Предметом розгляду справи №910/6185/23 було стягнення боргу за неналежне виконання Договору 20.04.2018 №15051/01 купівлі-продажу електричної енергії, придбаної у виробника з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Предметом розгляду справи №910/9100/22 було стягнення боргу за неналежне виконання Договору 22.07.2019 №451/01 купівлі-продажу електричної енергії, придбаної у виробника з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану.

Таким чином, справи №910/1577/23, №910/6185/23 та №910/9100/22 є подібними за предметом спору (стягнення боргу за неналежне виконання договору купівлі-продажу електричної енергії, придбаної за «зеленим» тарифом), за підставою позову та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин (застосування норм права у відносинах між ДП «Гарантований покупець» та виробниками електричної енергії з альтернативних джерел при здійсненні розрахунків за «зеленим» тарифом в умовах особливого періоду (воєнного стану), зокрема, Наказів №140 та №206), тобто за змістовим критерієм.

Що ж до наявності/відсутності вмотивованої обґрунтованості та необхідності для відступлення від правового висновку Верховного Суду, який наведений у постановах №910/6185/23 та №910/9100/22, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міненерго, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство енергетики України» від 17.06.2020 №507 (далі - постанова КМУ №507). При цьому, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Відповідно до приписів частини другої статті 11 Закону України «Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період» забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.

Оскільки з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан, Міненерго України в межах повноважень, визначених пунктом 8 постанова КМУ №507, а також з урахуванням положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», видано накази від 28.03.2022 №140 (втратив чинність з 05.07.2022) та від 15.06.2022 №206 (втратив чинність з 01.04.2024). Накази №140 та №206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.

У Договорі №1719/01 сторони узгодили керуватися положеннями законодавства України щодо виконання його умов, у т.ч. стосовно виконання зобов'язань стосовно відносин продажу електричної енергії та оплати її вартості (пункти 1.1., 2.1. Договору №1719/01). При цьому як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується ДП «гарантований покупець» при розрахунках, у тому числі, з позивачем, враховуючи пункт 8 Положення №507, Накази №140 та №206 є обов'язковими для виконання відповідачем.

Водночас згідно із частиною першою статті 714 ЦК України, положення якої кореспондуються частиною першою статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами шостою та сьомою статті 276 ГК України врегульовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 18 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Положеннями частин першої, другої статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До таких спеціальних обов'язків належить у т.ч.: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Так, вказаний Закон наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії»), водночас, містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»). Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений у Главі 12 Порядку №641.

ОСП (НЕК «Укренерго») протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів (пункті 12.5 Порядку №641).

ДП «Гарантований покупець» здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, у т.ч. й позивачу, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»), у три етапи попередньо, а саме: - до 15 числа розрахункового місяця; - до 25 числа розрахункового місяця; - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (відповідно абзаци 1, 2 пункту 10.1, пункт 10.4 Порядку №641).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, сторони погодили, зокрема, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Глави 10 Порядку №641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме: затвердження вартості послуги НКРЕКП, з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, всупереч зазначеним вимогам законодавства, відповідач умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив частково, посилаючись на положення Наказів №140 та №206. А тому суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень законодавства, яке регулює правовідносини у справі, зокрема, положення ЦК України, ГК України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку №641, встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем та, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про часткове закриття провадження у справі щодо частини основного боргу, сума якого була погашена під час судового розгляду справи та задоволення позовних вимог про стягнення залишку основного боргу, а також позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, зважаючи на неналежне виконання умов Договору №1719/01 та вимог частини другої статті 625 ЦК України. Крім того, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу і пені, зважаючи на вимоги постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413).

Щодо позиції скаржника про те, що положення Наказів №140 та №206 є підставою для часткового звільнення відповідача від обов'язку вчасного і повного розрахунку за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, Суд, з огляду на приписи частини четвертої статті 300 ГПК України, вважає за необхідне врахувати висновок щодо застосування вказаних норм права у спірних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23.

Так, постановою від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, погоджуючись із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 (на які посилається скаржник) і не відступаючи від них, виснував, що застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641 у контексті застосування положень Наказів №140 та №206, не змінюють і не припиняють обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641. У зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховний Суд вказав, що Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641. Вказані накази також не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для невиконання грошового зобов'язання, передбаченого умовами договору.

Таким чином, практика застосування Наказів №140 та №206 у взаємозв'язку із положеннями частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 10.4 Порядку №641 є сталою та послідовною.

Постановою ж Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №640/10894/22, на яку посилається скаржник, встановлена правомірність Наказу №206. Цей висновок не суперечить висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22.

Колегія суддів у справі №910/1577/23 не вбачає підстав для відступу від наведеної позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/4439/23.

Водночас колегія суддів зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, такого змісту: «з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання».

Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Щодо посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №910/14417/22, то такі відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки зазначеною ухвалою закрито касаційне провадження, враховуючи підстави касаційного оскарження та неподібність, нерелевантність справ. Водночас вимоги змісту пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України передбачають підстави мотивованої необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а не в ухвалах Верховного Суду.

Доводи скаржника стосовно необхідності для відступу від правових висновків Верховного Суду з підстав неоднакової судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з однієї сторони та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладених у постанові від 01.02.2024 у справі №640/10894/22 - з іншої, були розглянуті Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/4439/23, щодо яких Суд надав ґрунтовний висновок, не відступаючи від них, з чим погоджується і колегія Верховного Суду в цій справі.

Водночас у касаційні скарзі не зазначено інших вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

Доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що Накази №140 та №206 у взаємозв'язку із положеннями частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 10.4 Порядку №641, не є підставою для невиконання ДП «Гарантований покупець» грошового зобов'язання, передбаченого умовами Договору №1719/01 та, як наслідок, не можуть оцінюватися Судом як мотивований аргумент для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах №910/6185/23 та №910/9100/22, на які посилається скаржник.

Отже, розглянувши доводи ДП «Гарантований покупець» Суд дійшов висновку, що ДП «Гарантований покупець» належним чином не обгрунтовано та не доведено необхідності для відступу від правових висновків Верховного Суду у справах №910/6185/23 та №910/9100/22, та те, що суди першої та апеляційної інстанцій у розгляді справи №910/1577/23 неправильно застосували норми матеріального права та/або порушили норми процесуального права, врахувавши зазначені висновки Верховного Суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд, виходячи з наведених вище мотивів і міркувань у цій постанові, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а підстави, які могли б свідчити про мотивовану необхідність для відступу від правового висновку Верховного Суду, - відсутні, дійшов висновку стосовно відсутності обґрунтованої необхідності для відступу від висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку із чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі №910/1577/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок