Постанова

від 05.12.2024 по справі 910/1577/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1577/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» - не з'явився,

відповідача - Державного підприємства «Гарантований покупець» - Тронь І.В., адвокат (дов. від 03.06.2024),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2024 (суддя Трофименко Т.Ю.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 (головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.),

у справі № 910/1577/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» (далі - ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг», позивач)

до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач, скаржник)

про стягнення 36 259 846,58 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» звернулося до суду з позовом до ДП «Гарантований покупець» (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення боргу 40 403 071,57 грн, з яких: 32 994 637,81 грн основного боргу, 3 848 408,30 грн пені, 2 083 656,84 грн штрафу, 316 307,52 грн 3% річних та 1 160 061,10 грн інфляційних втрат за неналежне виконання договору купівлі-продажу електричної енергії від 28.12.2019.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 закрито провадження у справі № 910/1577/23 у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 1 067 643,19 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто відповідача на користь позивача 31 926 994,62 грн основного боргу, 316 307,52 грн 3% річних, 1 160 061,10 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.08.2024, рішення місцевого господарського суду частково змінено; закрито додатково провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 25 783,13 грн. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» за результатом розгляду справи № 910/1577/23 в суді першої інстанції направив 31.12.2023 до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 365 686 грн та доказами на їх понесення, з урахуванням усної заяви зробленої представником позивача до закінчення судових дебатів у судовому засіданні 27.12.2023, а також заявлення про понесення таких витрат у позові з наведенням попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1577/23 заяву ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг», подану 31.12.2023 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. В іншій частині витрат позивача на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додаткове рішення аргументоване пропорційністю задоволених позовних вимог (з урахуванням часткового погашення відповідачем боргу й частковим закриттям провадження у справі, зважаючи на вказані обставини) фактичному обсягу наданих адвокатами послуг позивачу у суді, а також надмірним та неспіврозмірним розміром обсягу заявлених адвокатських послуг до складності справи та витраченого на цей спір часу. При цьому більшість послуг, включених до рахунка-фактури від 13.12.2023 № 21026 не можуть бути визнані судом такими, що були об'єктивно необхідними для розгляду цього спору та вартість яких має бути відшкодована за рахунок відповідача.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у цій справі залишено без змін, а апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» - без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДП «Гарантований покупець», з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, а у випадку неможливості скасувати додаткове рішення у повному обсязі - зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1 грн.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій застосовані норми права: без урахування висновків щодо застосування статей 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у постановах Верховного Суду: від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19; від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19; від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21.

При цьому відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін апеляційною інстанцією у частині пропорційного зменшення витрат на правничу допомогу, враховуючи лише часткове задоволення позову. Водночас вважає, що остаточна сума витрат на правничу допомогу визначена судом першої інстанції та залишена без змін апеляційною інстанцією у сумі 50 000 грн, є завищеною оскільки, на його думку, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені скаржником як витрати на правову допомогу. Отже, визначена судом сума на його переконання не відповідає критерію розумності, співмірності та пропорційності щодо предмета оскарження.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного оскарження у цій справі є додатковий акт місцевого господарського суду, залишений без змін постановою апеляційного господарського суду щодо часткового задоволення заяви «Строй Кепітал Інвест Фармінг» про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат, зокрема на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 ГПК України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

При цьому Суд зазначає, що приписи статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21).

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічні висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2023 у справі № 921/262/19 та додатковій постанові від 16.06.2021 у справі № 918/132/20). При цьому перевірка доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

У позовній заяві (як першій заяві по суті спору) ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» навело, зокрема попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу у місцевому господарському суді (розмір якого не перевищує наведеного в остаточному розрахунку), заявив про необхідність розподілу понесених ним витрат на правничу допомогу, а також зазначив, що детальний опис робіт (послуг) адвокатів (помічників адвокатів) та їх витрат, а також докази на їх підтвердження, будуть надані суду в порядку і строки встановлені чинним законодавством.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про розподіл судових витрат, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).

У судовому засіданні 27.12.2023 представником позивача зроблено усуну заяву до закінчення судових дебатів щодо вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог на підставі частини першої статті 221 ГПК України та у межах визначеного частиною восьмою статті 129 ГПК України п'ятиденного строку після ухвалення судового рішення ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» 31.12.2023 подало докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у місцевому господарському суді.

Так, зокрема до заяви про ухвалення додаткового рішення, яка подана позивачем до суду першої інстанції 31.12.2023, останнім додано засвідчені копії: рахунку-фактури від 27.12.2023 № 20728, довідки про перерахування коштів на рахунок Адвокатського об'єднання «ЕКВО» від контрагента ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» від 28.12.2023 № 231104/0401-1, рахунку-фактури від 13.12.2023 № 21026 та додаткової інформації до рахунку-фактури від 13.12.2023 № 21026, договору про правову допомогу та юридичні послуги від 14.10.2022 № 0641-22. Водночас матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів позивача під час розгляду цієї справи у Господарському суді міста Києва здійснювалося адвокатами Бєлоусовим Павлом Івановичем (ордер від 27.01.2023 серії АІ № 1341061) та Волковою Юлією Володимирівною (ордер від 10.03.2023 серії АІ № 1362399).

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що заявником дотримано вимоги, встановлені у частині восьмій статті 129 ГПК України, та вважали за можливе здійснити перевірку наданих заявником доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у місцевому господарському суді та надати їм оцінку.

Згідно зі частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Згідно зі частиною п'ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності судових витрат господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Між тим обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись зазначеною нормою процесуального кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

ДП «Гарантований покупець» у касаційній скарзі посилається на те, що заявлені ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, нерозумними, завищеними щодо іншої сторони спору, зважаючи на рівень складності справи, витрачений адвокатами час, неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Поміж тим скаржник не враховує, що заявлена позивачем до суду першої інстанції сума витрат на оплату послуг адвокатів склала 365 686 грн, однак місцевим господарським судом заяву ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» задоволено частково, а саме у сумі 50 000 грн. Тобто судами, з урахуванням у т.ч. заперечень ДП «Гарантований покупець», вже частково відмовлено ТОВ «Строй Кепітал Інвест Фармінг» у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу, зважаючи не лише на часткове задоволення позову (з чим погоджується відповідач), але також з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності, необхідності та розумності такого розміру.

Так, зокрема, суд першої інстанції при розгляді поданої позивачем заяви:

- встановив, що зважаючи на положення ГПК України та враховуючи закриття провадження у справі в частині сплаченого відповідачем розміру боргу та часткове задоволення позову, розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, який буде пропорційним до задоволених позовних вимог, складає 50 000 грн;

- дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (365 686грн.) є надмірним та неспіврозмірним із обсягом наданих адвокатами послуг та складністю справи, а більшість послуг, включених до рахунка-фактури від 13.12.2023 № 21026 не можуть бути визнані судом такими, що були об'єктивно необхідними для розгляду цієї справи та вартість яких має бути відшкодована за рахунок відповідача;

- врахував фактичний обсяг наданих адвокатами послуг позивачу у суді та витрачений ними час, обґрунтованість поданих процесуальних документів, ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу, дійшов висновку про доцільність зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 50 000 грн.

Суд апеляційної інстанції з правильністю вказаної оцінки погодився.

Однак самим скаржником за змістом касаційної скарги лише висловлюється незгода з відповідною оцінкою судами обґрунтованості поданих доказів понесених витрат, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності їх розміру, але не наводиться жодних конкретних обставин (зокрема, але не виключно підтверджених контррозрахунком щодо необхідності зменшення судових витрат на правову допомогу позивача саме до однієї гривні), а також не наводяться обґрунтування розумності, співмірності саме такої суми витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 126, 129, 221, 244 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд не має права.

Порушень судами попередніх інстанцій приписів статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказів, тобто процесуальних дій судів під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Сама лише незгода скаржника з наданою судами оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування оскаржуваних судових рішень є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржнику, що він був почутий.

Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та відхиляються Судом, оскільки касаційною інстанцією не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а, отже, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що в ухваленні цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у т.ч. касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових актів - без змін, як таких, що ухвалені з додержанням норм права.

Судові витрати

Оскільки судовий збір з касаційної скарги на додаткове судове рішення не сплачується, відповідно розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 910/1577/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок