Постанова

від 14.10.2024 по справі 910/1577/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1577/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.10.2024 у справі №910/1577/23(в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, повний текст якого складений 10.06.2024,

у справі № 910/1577/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 36 259 846,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено про стягнення основного боргу в сумі 32 994 637,81 грн., за поставлену за договором № 1719/01 від 28.12.2019, але неоплачену електричну енергію, а також пені в сумі 3 848 408,30 грн., штрафу в сумі 2 083 656,84 грн., 3 % річних в сумі 316 307,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 160 061,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 по справі №910/1577/23: закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 1 067 643,19 грн., до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 31 926 994,62 грн. основного боргу, 316 307,52 грн. 3% річних, 1 160 061,10 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 рішення суду першої інстанції від 27.12.2023 у цій справі змінено у частині стягнення 25 783,13 грн. основного боргу і провадження у цій частині вимог закрито, резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 викладено в іншій редакції: закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення 1 093 426,32 грн. основного боргу; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 31 901 211,49 грн. основного боргу, 316 307,52 грн. 3% річних, 1 160 061,10 грн. інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Підставою для часткової зміни судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду щодо часткового закриття провадження у справі була виключно обставина подання відповідачем під час апеляційного розгляду доказів часткового погашення основного боргу на загальну суму 25 783,13 грн.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі №910/1577/23 залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1577/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/1577/23 задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви відмовлено.

При розгляді поданої позивачем заяви суд першої інстанції:

- встановив, що зважаючи на положення ГПК України та враховуючи закриття провадження у справі в частині сплаченого відповідачем розміру заборгованості та часткове задоволення позову, розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, який буде пропорційним задоволеним позовним вимогам, складає 312 003,00 грн.;

- дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (365 686,00 грн.) є надмірним та неспіврозмірним із обсягом наданих адвокатами послуг та складністю справи, а більшість послуг, включених до рахунка-фактури № 21026 від 13.12.2023 не можуть бути визнані судом такими, що були об`єктивно необхідними для розгляду даної справи та вартість яких має бути відшкодована за рахунок відповідача;

- врахувавши фактичний обсяг наданих адвокатами послуг позивачу у суді та витрачений ними час, обґрунтованість поданих процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та закриття провадження у зв`язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості, дійшов висновку про доцільність зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 50 000,00 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1577/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення повністю, а у випадку, якщо суд дійде висновків про неможливість скасування додаткового рішення в повному обсязі - зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу до 1 гривні.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що задоволена судом першої інстанції сума адвокатських витрат у розмірі 50 000,00 грн. є надмірною, суперечить усталеним висновкам Верховного Суду щодо необхідності дотримання критеріїв розподілу судових витрат (пропорційності, співмірності і розумності розміру таких витрат), не є розумною та обґрунтованою.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача щодо його фінансового стану та ситуації, яка склалась на ринку електричної енергії, у якому відповідач відіграє вагому роль як стратегічне підприємство електроенергетичного комплексу;

- справа сторін стосується стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних за договором, що не виходить за межі типових, не складних справ;

- присуджена судом першої інстанції сума є завищеною, оскільки підготовка до цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи (позовні вимоги ґрунтуються на первинних та бухгалтерських документах обсяг яких не є значним, розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних визначені за допомогою онлайн калькулятора Ліга: Закон, справа не є унікальною для адвокатів), а тому не потребувала затрат значного часу та коштів.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024, справу № 910/1577/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Михальська Ю.Б..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/1577/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/1577/23.

12.09.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 03.06.2024 у справі № 910/1577/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.10.2024 о 10:30 год.

Станом на 14.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засіданні не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено про стягнення основного боргу в сумі 32 994 637,81 грн., за поставлену за договором № 1719/01 від 28.12.2019, але неоплачену електричну енергію, а також пені в сумі 3 848 408,30 грн., штрафу в сумі 2 083 656,84 грн., 3 % річних в сумі 316 307,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 160 061,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 по справі №910/1577/23: закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 1 067 643,19 грн., до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 31 926 994,62 грн. основного боргу, 316 307,52 грн. 3% річних, 1 160 061,10 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 рішення суду першої інстанції від 27.12.2023 у цій справі змінено у частині стягнення 25 783,13 грн. основного боргу і провадження у цій частині вимог закрито, резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 викладено в іншій редакції: закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення 1 093 426,32 грн. основного боргу; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 31 901 211,49 грн. основного боргу, 316 307,52 грн. 3% річних, 1 160 061,10 грн. інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Підставою для часткової зміни судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду щодо часткового закриття провадження у справі була виключно обставина подання відповідачем під час апеляційного розгляду доказів часткового погашення основного боргу на загальну суму 25 783,13 грн.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі №910/1577/23 залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1577/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/1577/23 задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви відмовлено.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у позові позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зазначивши, що такі витрати складаються зі сплаченого позивачем судового збору в сумі 543 897,70 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 365 686,00 грн. та зазначив, що вказаний розмір є попереднім, а детальний опис робіт, а також докази на їх підтвердження, будуть надані до суду в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства;

- 04.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу (направлена до суду 31.12.2023), в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 365 686,00 грн. До вказаної заяви додані докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного Адвокатським об`єднанням «Екво» договору про правову допомогу та юридичні послуги № 0641-22 від 14.10.2022, рахунків-фактур № 20728 від 27.12.2023, № 21026 від 13.12.2023 та № 231104/0401-1 (додаткова інформація) та довідку № 231104/0401 від 28.12.2023.

Наданими позивачем документами підтверджено наступне.

14.10.2022 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЕКВО» (далі Об`єднання) укладено договір про правову допомогу та юридичні послуги № 0641-22 (далі Договір), умовами якого передбачено, що Об`єднання надасть клієнту в суді першої інстанції правову допомогу, яка включає в себе: підготовку та подання позовної заяви, додаткових коментарів та/або пояснень (за необхідності) та інших процесуальних документів, а також представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Пунктом 6.4. Договору визначено фіксований гонорар за надання правової допомоги в суді першої інстанції у розмірі 10 000 доларів США.

У заяві позивача про ухвалення додаткового рішення вказано, що під час розгляду даної справи професійну правничу допомогу йому надавали адвокати Об`єднання: Бєлоусов Павло Іванович, Корюкалова Ксенія Олександрівна та Волкова Юлія Володимирівна.

Відповідно до рахунку-фактури № 21026 від 13.12.2023 адвокатами Об`єднання надано позивачу послуг на суму 739 574,10 грн.

Однак, позивачем, з огляду на умови п. 6.4. Договору, заявлено до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 365 686,00 грн., що є еквівалентом 10 000 доларів США за курсом НБУ 36,5686 грн. за 1 дол. США на дату подання позову.

У довідці № 231104/0401 від 28.12.2023 Об`єднання підтвердило сплату йому позивачем 182 843,00 грн.

Доказів оплати іншої частини наданих послуг матеріали справи не містять, проте колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Об`єднанням послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зважаючи на положення ч. 2 ст. 129 ГПК України та враховуючи закриття провадження у справі в частині сплаченого відповідачем розміру заборгованості та часткове задоволення позову, розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, який буде пропорційним задоволеним позовним вимогам, складає 312 003,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У суді першої інстанції відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які обґрунтовано тим, що:

- до переліку правничої допомоги позивачу включено ряд послуг, які не можуть вважатися правничою допомогою, а також послуги, що не передбачені укладеним між позивачем та Об`єднанням Договором;

- визначений позивачем розмір гонорару адвоката не відповідає критеріям дійсної необхідності його понесення та розумності, а при підготовці наданих позивачем у межах даної справи заяв по суті спору не потребувалось збирання значного об`єму доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а також аналізу великої кількості законодавства;

- в матеріалах справи відсутні докази надання правової допомоги позивача адвокатом Корюкаловою К.О., послуги якої включено до витрат на правничу допомогу.

Крім того відповідач, вказуючи на своє складне фінансове становище та ситуацію, яка склалась на ринку електричної енергії, у якому він відіграє вагому роль як стратегічне підприємство електроенергетичного комплексу, просив зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу до 1 грн., у разі якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення.

У апеляційній скарзі відповідач додатково зауважив на тому, що:

- судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача щодо його фінансового стану та ситуації, яка склалась на ринку електричної енергії, у якому відповідач відіграє вагому роль як стратегічне підприємство електроенергетичного комплексу;

- справа сторін стосується стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних за договором, що не виходить за межі типових, не складних справ;

- присуджена судом першої інстанції сума є завищеною, оскільки підготовка до цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи (позовні вимоги ґрунтуються на первинних та бухгалтерських документах обсяг яких не є значним, розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних визначені за допомогою онлайн калькулятора Ліга: Закон, справа не є унікальною для адвокатів), а тому не потребувала затрат значного часу та коштів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який:

- дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (365 686,00 грн.) є надмірним та неспіврозмірним із обсягом наданих адвокатами послуг та складністю справи, а більшість послуг, включених до рахунка-фактури № 21026 від 13.12.2023 не можуть бути визнані судом такими, що були об`єктивно необхідними для розгляду даної справи та вартість яких має бути відшкодована за рахунок відповідача;

- врахувавши фактичний обсяг наданих адвокатами послуг позивачу у суді та витрачений ними час, обґрунтованість поданих процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та закриття провадження у зв`язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості, дійшов висновку про доцільність зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 50 000,00 грн.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що положення чинного законодавства не визначають як підставу для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з винної сторони, як те, що вказана особа перебуває у скрутному матеріальному становищі, так і те, що така особа є стратегічним підприємством електроенергетичного комплексу.

При цьому, окремо слід відзначити і те, що військова агресія Російської Федерації безумовно вплинула на матеріальне становище всіх учасників господарських правовідносин, а відтак, такі обставини однаковою мірою впливають як на відповідача, так і на позивача та, з огляду на вказане, на думку колегії суддів, не можуть свідчити про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, адже вказане ставить відповідача у більш привілейоване становище, ніж позивача.

Колегія суддів зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується представництво Адвокатським об`єднанням «Екво» інтересів позивача в суді першої інстанції, в той час як відповідач у запереченнях фактично просить взагалі відмовити у стягненні вартості таких послуг, що не відповідає принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який частково задовольнив заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн..

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1577/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1577/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1577/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1577/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 14.10.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Ю.Б. Михальська