Ухвала

від 26.08.2024 по справі 243/8882/17

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/8882/17

Провадження № 1-кп/243/151/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференцзв`язку, матеріали об`єднаного кримінального провадження № 12017050510001620 від 13.06.2017 та № 12020050510001569 від 20.08.2020 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, працюючого трактористом в ТОВ «Славдорстрой», раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слов`янським міськрайонним судом Донецької області розглядається об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185 КК України.

Від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на два місяці. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні: - закінченого замаху на вбивство, тобто закінченого замаху на умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України; - незаконному придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. ОСОБА_5 повідомлено про підозру та у подальшому пред`явлено обвинувачення у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень законно та обґрунтовано на підставі сукупності зібраних доказів, зокрема: - показань потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , - протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_4 , - показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - висновків судово - медичної експертизи, судової експертизи зброї, судової хімічної експертизи. На теперішній час виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 . Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Так, ризик переховуватися від суду, ґрунтується на тому, що ОСОБА_5 , будучи особою, яка обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким, а інші два - тяжкими, та заздалегідь знаючи, що за вчинені ним злочинні діяння кримінальна відповідальність передбачає безальтернативну міру покарання лише у виді позбавлення волі строком від трьох до десяти років, вказане може побудити останнього на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Існування вказаного ризику підтверджується тим, що одразу після скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_5 не повідомив про факт вчинення злочину до правоохоронних органів та здійснив заходи щодо приховування скоєного ним злочину, у зв`язку з чим був затриманий співробітникам поліції зранку наступного дня. Про факт поранення повідомив безпосередньо сам потерпілий, якому в подальшому своєчасно надано медичну допомогу та врятовано життя. У зв`язку з цим, можливий термін покарання за інкриміновані ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, свідчить про загрозу втечі останнього. Крім того, за вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України можливе покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а тому зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Крім того, достатніми є підстави вважати, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Про існування такого ризику свідчить те, що ОСОБА_5 схильний до вчинення умисних кримінальних правопорушень, так як протягом проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з чим, на теперішній час він обґрунтовано обвинувачується у вчинення вказаних кримінальних правопорушень. Крім того, існування вказаного ризику підтверджується і тим, що на розгляді Слов`янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження № 12017050510001620 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке на теперішній час об`єднане з кримінальним провадженням № 12020050510001569. Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 25.06.2020 оголошено у розшук у зв`язку з його неодноразовими неявками до судових засідань. Після встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 ухвалою суду від 18.07.2020 відносно останнього обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, перебуваючи під дією якого останнім вчинено два кримінальних правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України. Відповідно до п. 9 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі - дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 не дотримано умов особистого зобов`язання, у зв`язку з цим ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки кримінальні правопорушення, у вчиненні яких на теперішній час обвинувачується ОСОБА_5 , вчинені ним під час його перебування під особистим зобов`язанням. Крім того, варто зауважити, що ОСОБА_5 не є учасником АТО чи ООС, не є колишнім військовим, досвід якого міг бути корисним під час воєнного стану. У разі застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування особи на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні. Запобіжний захід у виді взяття під варту є винятковим, однак, без застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, на сьогодні продовжує існувати достатньо високий рівень ймовірності ризиків ухилення обвинуваченого від явки до суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, а також неможливості досягнення мети щодо виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів у даному випадку не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України. Тому, враховуючи існування зазначених ризиків, з метою проведення повного та об`єктивного розгляду кримінального провадження, забезпечення встановлення істини в справі а також забезпечення виконання процесуальних рішень, прокурор вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят діб. Відповідно до ч. 4. ст. 183 КПК України суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. З огляду на викладене, враховуючи що ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, на думку прокурора, в даному випадку слід продовжити строк тримання під вартою без визначення розміру застави. На підставі вищевикладеного прокурор просить продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання відносно ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_6 , просив вирішити клопотання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Представник потерпілого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_14 , а також потерпіла ОСОБА_15 були повідомлені належним чином про дату та час проведення судового засідання, однак, участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку не приймали, потерпіла ОСОБА_15 надіслала суду заяву з проханням розглядати кримінальне провадження без її участі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, зобов`язаний перевірити те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів (ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України), інші - до категорії тяжких злочинів (ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185 КК України).

Враховуючи вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та свідчили б, що стан здоров`я останнього виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, за найтяжчий з яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, суд вважає реальними ризики, визначені у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на наступне.

Суд вважає доведеним та таким, що не зменшився на теперішній час, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки наразі ОСОБА_5 інкриміновані кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії тяжких (ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185 КК України) та особливо тяжких злочинів (ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України), та обвинувачений достовірно обізнаний про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, а саме - позбавлення волі, з урахуванням ч. 3 ст. 68 КК України, до 10 років. З огляду на вказане, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може цим скористатись та вчинити спробу переховування від суду. Про таку ймовірність також свідчить той факт, що раніше ОСОБА_5 на підставі ухвали суду був оголошений у розшук через його неодноразові ухиляння від явки до суду.

Також суд вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Про вказане свідчить та обставина, що події інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, відбулися та були зафіксовані в той час, коли Слов`янським міськрайонним судом Донецької області розглядалося кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України. Отже, вказане може свідчити про схильність обвинуваченого до порушення Закону та спробу його порушення в подальшому.

Судом, відповідно до приписів ч. 5 ст. 199 КПК України, з достовірністю встановлено, що ризики, заявлені стороною обвинувачення відносно ОСОБА_5 , на теперішній час не зменшилися, не зникли та є досить істотними для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу такого ступеню тяжкості як тримання під вартою, оскільки ймовірність настання зазначених ризиків, у разі перебування ОСОБА_5 на волі, є високою та може зашкодити виконанню завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Суд, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, розглянув й інші заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, не пов`язані з триманням під вартою, які передбачені ст. 176 КПК України, однак вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту суду не надано.

Підсумовуючи вказане вище, враховуючи особу обвинуваченого та з огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, суд дійшов висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним вище ризикам, а отже, вважає, що є законні підстави для продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

При цьому судом також враховується характер інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, зокрема передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, а також практику Європейського суду з прав людини п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_5 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, оскільки злочин був вчинений із застосуванням насильства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 31, 177-178, 181, 183, 194, 197, 201, 202, 315, 331, 336, 371-372, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити застосування відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою в державній установі «Стрижавська виправна колонія (№ 81)», строком на 60 днів, тобто до 24 жовтня 2024 року включно.

Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику та начальнику державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)».

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 26.08.2024 о 16-00 год.

Суддя ОСОБА_1