Ухвала від 27.08.2024 по справі 552/7301/21

УХВАЛА

27 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 552/7301/21

провадження № 61-11658ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,

встановив:

16 серпня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» була надіслана касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у вказаній справі. Касаційну скаргу надіслав та підписав адвокат Косіло А. К.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

За приписами частини 3 статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Нормою частини четвертої статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За приписами частини першої статті 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Зазначене дає підстави вважати, що статус особи, як адвоката може підтверджуватись свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідченням адвоката України.

Аналіз долученої до касаційної скарги копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 01 серпня 2024 року серії АХ № 1185688 свідчить, що Косіло А. К. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 в суді касаційної інстанції. Проте документів, які підтверджують статус представника особи, яка подає касаційну скаргу, як адвоката, до скарги не додано. Ордер сам по собі не є доказом, що підтверджує статус адвоката.

Таким чином, необхідно надати суду касаційної інстанції документ на підтвердження статусу представника особи, яка подає касаційну скаргу, як адвоката.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

У прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати, зокрема, постанову Полтавського апеляційного суду, проте не зазначає дату прийняття такої постанови.

Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно уточнити прохальну частину скарги та конкретизувати, які саме судові рішення підлягають касаційному перегляду із зазначенням дат їх ухвалення.

Також відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Відповідно до частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Адвокат Косіло А. К. вважає, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником не пропущений, оскільки постанова апеляційного суду відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 01 серпня 2024 року підписана 16 липня 2024 року о 22:50:32. Тому, на думку адвоката, строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції обчислюється саме з 22:50 год 16 липня 2024 року. Однак, твердження адвоката Косіла А. К. стосовно подання касаційної скарги в межах строку на касаційне оскарження є помилковим з огляду на таке.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2024 року складений 15 липня 2024 року, тому останнім днем звернення з касаційною скаргою є 14 серпня 2024 року.

Касаційна скарга подана 16 серпня 2024 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.

Проте заявником не подано до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення із зазначенням у ній поважних підстав для поновлення такого строку та наданням на їх підтвердження відповідних доказів.

Таким чином, заявнику слід надати суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій навести поважні підстави для його поновлення та надати відповідні докази (супровідний лист про надсилання кореспонденції апеляційним судом, поштовий конверт, довідку апеляційного суду щодо надіслання на адресу ОСОБА_1 на виконання вимог статті 272 ЦПК України копії постанови Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2024 року та щодо отримання/неотримання останнім копії такої постанови тощо).

Крім того, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Адвокат Косіло А. К. просить суд звільнити заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на скрутний матеріальний стан останнього. Проте суду не надано жодних доказів на підтвердження наведених обставин.

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Оскільки до касаційної скарги не долучено документів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік (за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року), суд не має змоги в повній мірі оцінити майновий стан ОСОБА_1 , а тому у задоволенні клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

ОСОБА_1 у своєму позові заявляє одну вимогу немайнового характеру (про визнання майна спільною сумісною власністю) та одну вимоги майнового характеру (про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння та про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 270, 00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ураховуючи позовні вимоги, а також вимоги касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги на судове рішення в частині оскарження однієї вимоги немайнового характеру (про визнання майна спільною сумісною власністю) становить 1 452, 80 грн (2 270, 00 грн * 0, 4 * 1 * 200 % * 0, 8).

Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Касаційна скарга та рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову в частині вимог майнового характеру (вартість спірного нерухомого майна станом на дату подання позову до суду), у зв'язку з чим неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги в цій частині.

Отже, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову в частині вимог майнового характеру, виходячи з вартості спірного нерухомого майна станом на дату звернення з позовом, подати належні докази на підтвердження такої вартості (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна), а також з урахуванням наведеного самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в цій частині (200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) та надати докази на підтвердження його сплати.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Також відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Проте в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні, або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).

Крім того, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Пунктом 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Касаційна скарга ОСОБА_1 надіслана до Верховного Суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд», проте доказів надсилання іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги з доданими до неї документами з урахуванням положень статті 43 ЦПК України заявником не надано.

Таким чином, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги з доказаминадсилання її копії та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення) (у випадку якщо касаційна скарга в новій редакції буде подана через підсистему «Електронний суд») або нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи (у випадку подання нової редакції касаційної скарги у паперовій формі), оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із уточненням прохальної частини касаційної скарги та конкретизацією того, які саме судовірішення підлягають касаційному перегляду, із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав), надати документ на підтвердження статусу представника особи, яка подає касаційну скаргу, як адвоката. Також заявнику необхідносплатити судовий збір за подання касаційної скарги,надавши, зокрема, інформацію про ціну позову в частині оскарження вимог майнового характеру.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання адвоката Косіла Артема Костянтиновича про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2024 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов