Постанова

від 14.08.2024 по справі 607/15653/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15653/23Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/631/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представника апелянта - Скиби В.М. ,

представника позивачки - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу № 607/15653/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат СКИБА Віталій Михайлович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2024 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дата складення повного тексту судового рішення не зазначено) в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - гаражний кооператив «Гарант», про встановлення порядку користування гаражем,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 , третя особа - гаражний кооператив «Гарант», про встановлення порядку користування гаражем.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що їй на праві власності належить 1/2 ідеальна частка гаража № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Гарант» в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області. Із 2017 року гараж знаходиться у спільній частковій власності сторін.

Разом з тим, спірний гараж весь час знаходиться в особистому володінні та користуванні її колишнього чоловіка ОСОБА_6 . Протягом тривалого часу відповідач одноосібно здає даний гараж в оренду, перешкоджає вільному доступу їй, як співвласнику, до даного гаража. На вимогу позивачки надати право користування гаражем відповідач реагує агресивно, вказуючи, що це його майно і вона не має жодного права на нього, не дивлячись на рішення суду та правовстановлюючі документи. Позивачка не одноразово зверталась до поліції за захистом своїх прав, але ситуація не змінюється.

В січні 2023 року позивачка намагалася потрапити в приміщення гаража, але наявні у неї ключі не підійшли до замка. Від голови гаражного кооперативу «Гарант» вона дізналась, що даним гаражем користується чоловік на ім`я « ОСОБА_7 ». Отримавши номер телефону, вона йому зателефонувала та останній повідомив, що він орендує даний гараж протягом тривалого часу. Показував йому гараж та передав ключі довірена особа власника гаража ОСОБА_6 .

Коли позивачка намагалася владнати дану ситуацію і отримати ключі від своєї власності її попередили, що ключів вона не отримає, а якщо попробує проникнути в гараж та змінити замки, щодо неї буде написана заява в поліцію про викрадення із даного гаража великої суми грошей та іншого цінного майна. Іншого виходу із даної ситуації, окрім як встановлення порядку користування гаражем, в судовому порядку вона не бачить.

У зв`язку з наведеним просила суд встановити порядок користування гаражем № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Гарант» в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області. Після набрання рішенням законної сили передати гараж строком на п`ять років у користування ОСОБА_5 , а в подальшому встановити користування гаражем почергово між співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а саме почергове користування терміном один календарний місяць для кожного з них.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2024 року позов задоволено частково.

Встановлено для ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як співвласників в рівних частках гаража № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Гарант» в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, наступний порядок користування вказаним гаражем, а саме почергове користування гаражем № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Гарант» в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області терміном 30 календарних днів для кожного із співвласника гаража почергово.

Встановлено, що ОСОБА_6 розпочинає першим користування гаражем № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Гарант» в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області починаючи із дня набрання даним рішенням законної сили.

Зобов`язано ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до наступного дня після закінчення встановленого терміну користування гаражем для кожного із них, звільнити гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Гарант» в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської від власних речей та передати ключі від вказаного гаража іншому співвласнику з метою забезпечення безперешкодного користування гаражем згідно встановленого судом порядку користування гаражем та не чинити перешкод в користуванні гаражем.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 536.80 грн сплаченого позивачем судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат Скиба Віталій Михайлович, подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою доводи сторони відповідача про відсутність у даній справі предмету спору, неможливості фактичного виконання вимог, які заявлені у разі їх задоволення, тобто обрання невірного способу захисту, та вихід суду за межі позовних вимог.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

12 червня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ОСОБА_5 - адвоката Редько Оксани Володимирівни надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що під час розгляду справи відповідачем було підтверджено, що ключі від спірного гаража знаходяться у нього. З метою добровільного вирішення даного конфлікту пропонувалось укласти мирову угоду, розглядалась пропозиція щодо можливості викупу частки відповідача, з`ясовувався графік почергового користування гаражем, який би задовольняв відповідача. Однак позиція відповідача зводилась до того, що гараж є його одноосібною власністю, він там зберігає свої дороговартісні речі та грошові кошти. Судом правильно встановлено, що між сторонами існує тривалий спір з приводу володіння та користування спільною частковою власністю, який протягом років за спільною згодою на врегульовано. Також помилковими є твердження апелянта, що позивачка використала своє право на захист, коли подала позов про визнання за нею права власності на 1/2 частку спільного майна подружжя.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Скиба Віталій Михайлович апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Представник позивачки - адвокат Редько Оксана Володимирівна проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2016 року у справі №607/15252/15-ц, яке ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області залишено без змін, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1\2 ідеальну частку гаража № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Гарант» в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області (а.с.7-9).

12 грудня 2017 року на замовлення ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_9 було виготовлено технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , гаражний кооператив «Гарант» (а.с.12-14).

12 січня 2023 року ОСОБА_5 зверталася в Тернопільське районне управління поліції ГУНП в Тернопільській області із заявою про те, що 08 січня 2023 року невідомий чоловік на ім`я « ОСОБА_7 » перешкоджав їй у користуванні гаражним приміщенням № НОМЕР_1 , що розташоване в гаражному кооперативі «Гарант» по вул.15 квітня, 1, с.Байківці, Збаразького району, що стверджується Талоном-повідомленням Єдиного обліку №1123 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення (а.с.16).

В ході вирішення матеріалів ЖЄО зареєстрований в ВП №4 (м.Збараж) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області за №189 від 12 січня 2023 року було прийнято протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12 січня 2024 року від ОСОБА_5 та відібрано пояснення у заявника (а.с.22-23).

За результатами розгляду звернення ОСОБА_5 , ДОП відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області надано довідку від 29 січня 2023 року, в якій ОСОБА_5 роз`яснено, що для вирішення спірних питань вона має право в приватному порядку звернутися до суду (а.с.18).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 169 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Аналогічний висновок викладено у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі №484/495/21.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що позивачка є власником 1/2 ідеальної частки гаража № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Гарант» в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області. Іншим співвласником гаража є відповідач.

Вказаний факт також визнається сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що спірний гараж перебуває у спільній частковій власності сторін. Гараж є неподільною річчю, його поділ в натурі призведе до втрати ним цільового призначення.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами спору існує тривалий спір з приводу володіння та користування спільною частковою власністю, який протягом п`яти років за спільною згодою не врегульовано.

Колегія суддів погоджується з висновком, що найбільш вірогідним та реальним, а тому й ефективним, способом захисту права власності позивачки може бути визначення порядку користування спільним майном почергово.

Такий спосіб не заборонений законом та надасть можливість позивачці реалізувати свої права.

При цьому апеляційний суд усвідомлює, що реалізація прав співвласника у такий спосіб не є досконалим, має певні недоліки, призведе до виникнення труднощів у реалізації, в тому числі і зберіганні власних речей та передачі ключів від вказаного гаража іншому співвласнику з метою забезпечення безперешкодного користування гаражем згідно встановленого судом порядку користування

Проте, вирішення спору у такий спосіб поновить порушене право власності, гарантоване статтею 1 Першого Протоколу Конвенції, та може сприяти досягненню консенсусу між сторонами в подальшому у спільному та рівноправному здійсненню права власності кожним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що існують правові підстави для часткового задоволення позову та встановлення порядку користування вказаним гаражем, шляхом почергового користування гаражем № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Гарант» в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області терміном 30 календарних днів для кожного із співвласника гаража почергово, а також зобов`язання сторін до наступного дня після закінчення встановленого терміну користування гаражем для кожного із них, звільнити спірний гараж від власних речей та передати ключі з метою забезпечення безперешкодного користування іншому співвласнику.

Доводи апелянта про те, що у даній справі відсутній предмет спору, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи встановлено, що між сторонами існує тривалий спір з приводу володіння та користування спільною частковою власністю (гаражем). Більше того, сторона відповідача подала апеляційну скаргу на рішення, яким встановлено порядок користування, а тому вказану поведінку апеляційний суд розцінює, як підтвердження існування спору щодо користування гаражем, який належить на праві власності сторонам.

Твердження апелянта про те, що позивачка, звертаючись у 2016 році до суду із позовом про визнання права власності на частку неподільного нерухомого майна, мала передбачити негативні наслідки щодо користування таким майном, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки таке є виключно припущенням ОСОБА_6 , який є іншим співвласником такого майна.

Більше того, апеляційний суд враховує поведінку ОСОБА_6 при розгляді цивільної справи 607/15252/15-ц про визнання за ОСОБА_5 право власності на 1/2 ідеальної частки гаража № НОМЕР_1 , оскільки останнім не ставилось питань про утруднення порядку користування гаражем, а також не ставились вимоги про припинення власності одного із співвласників та призначення йому грошової компенсації за спірний гараж.

Посилання апелянта про те, що він спірний гараж використовує для зберігання особистих речей, а не автомобіля, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою для обмеження права користування таким гаражем іншим співвласником.

Доводи апелянта про те, що місцевий суд здійснив вихід за межі позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки суд має вирішити переданий на його розгляд спір про порядок користування спільною власністю, зокрема щодо неподільної речі, та не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлення судом зобов`язання для сторін до наступного дня після закінчення встановленого терміну користування гаражем звільнити спірний гараж та передати ключі від нього іншому співвласнику, не є виходом за межі позовних вимог, а служить виключно для забезпечення безперешкодного користування гаражем згідно встановленого судом порядку користування, тобто виконання заявленої позовної вимоги ОСОБА_5 .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат СКИБА Віталій Михайлович - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 26 серпня 2024 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак