Рішення

від 21.08.2024 по справі 948/352/24

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/352/24

Номер провадження 2/948/252/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2024 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Ткач Н.М.,

представника позивача Тукала В.І. ,

представника відповідача Ярошенка О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства «НОВЕ ЖИТТЯ», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Михайлівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «ІНВЕНТАРИЗАТОР», Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 21.08.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-

в с т а н о в и в :

у травні 2024 року до Машівського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла зазначена позовна заява, у якій представник позивача - адвокат Тукало В.І., просив визнати за позивачем ОСОБА_3 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5323080400:00:001:0165 у складі: Д-1 склад 2019р., И-1 склад 2019 р., К-1 нежитлове приміщення (бригадна контора) 2020р., Л-1 погріб вхідний 2020р., М-1 склад 2019 р., Н-1 майстерня 2021р., П-1 прохідна 2022р., що складає частку у майновому комплексі за вказаною адресою у розмірі 1/3.

Позов мотивований тим, що у 2017 році відповідач орендував у позивача земельну ділянку в АДРЕСА_1 , площею 1,7455 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та в період з 2019 по 2022 роки на цій земельній ділянці здійснив самочинне будівництво нового та реконструкцію існуючого на праві власності нерухомого майна: Д-1 склад 2019р., И-1 склад 2019 р., К-1 нежитлове приміщення (бригадна контора) 2020р., Л-1 погріб вхідний 2020р., М-1 склад 2019 р., Н-1 майстерня 2021р., П-1 прохідна 2022р.

Вказане майно має можливість його надійної та безпечної експлуатації відповідно до висновків звіту №52-263 «Про проведення технічного обстеження» в 2023 році суб`єкта господарювання, який має у своєму складі відповідальних виконавців, що згідно із Законом україни «Про архітектурну діяльність», які одержали кваліфікаційний сертифікат, третя особа у справі.

Також позивач зазначає, що згідно з висновком судового експерта Федорова Д.Ф. №44 від 07.07.2023 року планувальні та конструктивні рішення, санітарно-гігієнічні вимоги, інженерне обладнання та пожежна безпека зазначених вище будівель в споруд відповідає будівельно технічним нормам, які діють на території України.

Позивач також повідомив, що сторони здійснили заходи медіації та було звернення із подання декларації, однак відмовлено через існування лише порядку вирішення справи в суді.

У відзиві на позов директор ПСП «Нове життя» не заперечував проти визнання права власності за позивачем на самочинно побудоване майно в судовому порядку (а.чс.187-189 т.1).

Директор ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентиризатор» в письмових поясненнях проти задоволення позову не заперечував та пояснив, що у зв`язку із внесенням ними відомостей до реєстру будівельної діяльності, технічний паспорт та висновок про можливість надійної та безпечної експлуатації набули офіційного характеру. Набуття права власності позивачем на спірне майно не порушує інтереси третіх осіб, публічні і приватні інтереси, а право на набуття спірного майна як самочинно побудованого на підставі рішення суду є таким, що підлягає судовому захисту (а.с.190-193 т.1).

В письмових поясненнях представник Державної інспекції архітектури та містобудування України покликалася на те, що згідно з п.5 ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проєктування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок, а за вимогами ч.8 ст.39 експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Зауважує, що позивач не звертався до органу державного архітектурно-будівельного контролю для введення об`єкта в експлуатацію в установленому законом порядку, а одразу вернувся до суду, а тому не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту в позасудовому порядку. Також наголосила, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами, не передбачено (а.с.169-186 т.1).

Ухвалою від 10.05.2024 Машівський районний суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. Одночасно залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Михайлівську сільську раду Полтавського району Полтавської області, Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентиризатор», Державну інспекцію архітектури та містобудування України (а.с. 100 т.1).

Своєю ухвалою від 31.05.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду (а.с.231 т.1).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснивши, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, на якій розташоване самочинно побудоване нерухоме майно. Земельна ділянка призначена для товарного сільськогосподарського виробництва та на ній згідно з нормами ЗК України можуть бути розташовані будівлі. Наявний звіт про можливість надійної та безпечної експлуатації будівель та споруд.

Також представник позивача повідомив, що сторони домовилися про відшкодування вартості майна в разі задоволення позову судом, відповідач проти задоволення позову не заперечує, не порушує позивач і права інших осіб та держави, натомість спосіб захисту, обраний позивачем, відповідає діючому законодавству України, іншим шляхом свої законні права позивач захистити не може.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував та повідомив про домовленість між сторонами про відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.

Представники третіх осіб подали заяви про розгляд справи без їх участі, представник Михайлівської сільської ради проти задоволення позову не заперечував (а.с.111 т.1), представник Державної інспекції архітектури та містобудування України просив врахувати при розгляді справи надані раніше письмові пояснення (а.с.200,201 т.1), представник ПП Полтавського бюро технічної інвентаризації проти задоволення позову не заперечував (а.с.190-193 т.1).

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові докази та допитавши свідка, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,7455 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5323080400:00:001:0165, яка перебуває в оренді відповідача ПСП «Нове Життя» за договором оренди землі від 10.11.2017 року, право власності позивача на зазначену земельну ділянку та право оренди відповідача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить відповідний витяг (а.с.13-16 т.2).

11.05.2023 ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» на замовлення ПСП «Нове Життя» виготовило технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-42 т.2).

За приміткою в технічному паспорті, виготовленого ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 11.05.2023, на будівлі: Д-1 склад 2019р., И-1 склад 2019 р., К-1 нежитлове приміщення (бригадна контора) 2020р., Л-1 погріб вхідний 2020р., М-1 склад 2019 р., Н-1 майстерня 2021р., П-1 прохідна 2022р., не надано документи, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (а.с. 42 на зв.т.2).

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності від 17.05.2023, до вказаного реєстру внесено інформацію про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за результатами проведеного технічного обстеження спірного об`єкта (а.с.36-43 т.1).

За результатами проведеного експертного будівельно-технічного обстеження будівель і споруд від 07.07.2023 №44, встановлено, що розміщення і забудова, об`ємно-планувальне та конструктивне рішення, санітарно-гігієнічні вимоги, інженерне обладнання та пожежна безпека будівель і споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5323080400:00:001:0165 у складі: Д-1 склад 2019р., И-1 склад 2019 р., К-1 нежитлове приміщення (бригадна контора) 2020р., Л-1 погріб вхідний 2020р., М-1 склад 2019 р., Н-1 майстерня 2021р., П-1 прохідна 2022р. - відповідають будівельно-технічним нормам, які діють на території України (а.с. 10-35 т.1).

Звітом №52-263 про проведення технічного обстеження від 22.05.2023 за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме господарських будівель і споруд у складі: Д-1 склад 2019р., И-1 склад 2019 р., К-1 нежитлове приміщення (бригадна контора) 2020р., Л-1 погріб вхідний 2020р., М-1 склад 2019 р., Н-1 майстерня 2021р., П-1 прохідна 2022р, встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с.53-70 т.1).

Відповідачем 25.01.2024 було подано заяву про прийняття в експлуатацію спірного об`єкта (а.с.52 т.1), а 26.01.2024 декларацію про готовність до експлуатації вказаних будівель і споруд (а.с.50,51 т.1).

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що сторони домовились про відшкодування вартості побудованого майна після визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за позивачем. Земельна ділянка належить позивачу та передана в оренду ПСП «Нове життя», яким було реконструйовано розміщені на ділянці будівлі.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 378/729/21, провадження № 61-8307св23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22 зазначено про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

Виходячи зі змісту статей 331,376 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України може бути встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам лише у разі, якщо визнання права власності на самочинно збудоване майно не порушує права інших осіб.

Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними; чи не будуть порушуватися визнанням права власності на самочинне будівництво у судовому порядку права інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, належить позивачу на праві приватної власності.

Натомість ОСОБА_3 не звертався до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації, відмова у такому прийнятті відсутня, відсутні відомості і про розгляд заяви відповідача про прийняття в експлуатацію спірного об`єкта.

При розгляді справ, пов`язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 127/24183/16-ц (провадження № 61-18811св18), від 01 серпня 2019 року у справі № 501/982/16 (провадження № 61-34431св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 638/4159/17 (провадження №61-44685св18), від 14 липня 2020 року у справі № 761/43044/16-ц (провадження № 61-20807св19), від 18 квітня 2019 року справа № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа № 727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа № 127/18746/15-ц.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України).

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позивач не дотримався визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядку проведення його державної реєстрації, оформлення права власності на нього, так як відомостей щодо відмови компетентних органів стосовно узаконення самочинно збудованого нерухомого майна матеріали справи не містять, а суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію, позов задоволенню не підлягає.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства «НОВЕ ЖИТТЯ», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Михайлівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «ІНВЕНТАРИЗАТОР», Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство «НОВЕ ЖИТТЯ», місцезнаходження: вул. Миру, 11-Б, с. Андріївка Полтавського (Машівського) району Полтавської області, ЄДРПОУ 32179115

Треті особи: Михайлівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області, місцезнаходження: вул. Молодіжна,17 с. Михайлівка Полтавського району Полтавської області, ЄДРПОУ 41771699; Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «ІНВЕНТАРИЗАТОР», місцезнаходження: пров. Р. Шухевича, 4, м. Полтава Полтавської області, ЄДРПОУ 03351705; Державна інспекція архітектури та містобудування України, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 44245840.

Повний тест Рішення складений 27.08.2024 року.

Суддя С. М. Косик