Рішення

від 22.08.2024 по справі 908/1382/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/100/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024 справа № 908/1382/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1382/24

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Югсталь (бул. Вінтера, буд. 26, м. Запоріжжя, 69041)

про стягнення 1399529,38 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Югсталь про стягнення 1399529,38 грн. штрафних санкцій за договором про закупівлю малопомітних перешкод №425-23(ЦЗ) від 02.06.2023, з яких 613398,16 грн. пені та 786131,22 грн. штрафу.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю малопомітних перешкод №425-23(ЦЗ) від 02.06.2023 щодо поставки товару у визначений договором строк, що стало підставою для нарахування та стягнення передбачених договором пені і штрафу. За поясненнями позивача, кінцевий термін поставки за умовами договору до 30.08.2023, однак станом на 30.08.2023 зобов`язання за Договором відповідачем не були виконані в повному обсязі. В межах визначеного договором строку поставлено товар на суму 759354,00 грн., наступна поставка здійснена 09.10.2023 на суму 1998300,00 грн. Листом від 17.10.2023 №710/14187-23Вих. позивач повідомив відповідача про порушення строку виконання зобов`язання за договором понад десять днів та про намір розірвати договір в односторонньому порядку. Листом №135/14758-23-Вих. від 27.10.2023 відповідача повідомлено про прийняте позивачем рішення щодо розірвання Договору в односторонньому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 610-612, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 222, 230, 231, 265 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 справу № 908/1382/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.05.2024, після усунення позивачем недоліків які стали підставою для залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1382/24, присвоєно справі номер провадження 18/100/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1382/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 12.06.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Оскільки у позивача та відповідача наявні зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема Електронний суд), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі Електронний суд.

Від відповідача 03.06.2024 надійшло клопотання, в якому відповідач просив змінити розгляд позовного провадження на загальне позовне провадження.

Відповідачем 12.06.2024 надано суду відзив на позов, в якому він підтвердив наведені у позові обставини поставки товару за Договором та розірвання Договору в односторонньому порядку з 28.10.2023. За доводами відповідача, позивачем при поданні позову не дотримано обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 42 ГПК України, щодо повідомлення суду про всі обставини справи та докази, а саме, не повідомлено про звернення відповідача до позивача з повідомленням про настання за укладеним Договором обставин непереборної сили. Відповідачем листом вих. № 2408/33 від 24.08.2023 на адресу Військової частини НОМЕР_1 направлено повідомлення про настання обставин непереборної сили за даним договором. Листом вих. № 710/11736-23-Вих від 01.09.2023 позивачем підтверджено отримання від ТОВ «Югсталь» повідомлення про обставини непереборної сили за договором. Сертифікатом №3200-23-4419 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою, підтверджено, що обставини непереборної сили настали для відповідача 22.08.2023 та тривали до 10.11.2023 включно. Копію сертифікату ТПП № 3200-23-4419 направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 із супровідним листом № 2011-31 від 20.11.2023, який отриманий позивачем 27.11.2023. За поясненнями відповідача, відповідно до затвердженого графіку виробництва товару, складеного та погодженого за результатами розгляду доповідної записки від 10.05.2023 станом на 18.08.2023, до настання форс-мажорних обставин відповідачем виготовлено та приготовлене до поставки позивачеві 1680,00 комплектів товару, що підтверджується звітами з виробництва готової продукції: з 01.06.2023 року по 30.06.2023 року; з 01.07.2023 року по 31.07.2023 року; з 01.08.2023 року по 18.08.2023 року та наказом № 3105 від 31.05.2023 року «Про організацію виробництва на орендованій площі». Відповідачем 01.06.2023 на адресу орендованих приміщень з основного складу переміщено необхідне устаткування та матеріали для виробництва товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 44 від 01.06.2024 та укладеним відповідачем та ТОВ «ЮГАВТОТРАНС» договором на транспортне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України та у міжнародному сполученні № 9/1704 від 17.04.2023. Партія виготовленого та готового до поставки товару у кількості 1680,00 комплектів 21.08.2023 завантажена на транспортний засіб TROUILLEN Напівпричіп-фургон ( НОМЕР_2 ) для подальшої поставки товару на адресу позивача, що підтверджується укладеним відповідачем та ТОВ «ТРАНС КАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ» договором № 4/1408 від 14.08.2023 та заявкою № 1 до цього договору. Даний транспортний засіб подано під завантаження за адресою: АДРЕСА_2 та запланована дата відправлення 23.08.2023. Проте, внаслідок настання наведених форс-мажорних обставин, що сталась за адресою АДРЕСА_2 , завантажена партія товару у кількості 1680,00 комплектів повністю знищена внаслідок загоряння транспортного засобу від влучення дрону-камікадзе. Також руйнувань (пошкоджень) зазнали складські, виробничі, ремонтні приміщення відповідача за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується актами комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 29.08.2023 стосовно складу літ. Е, складу літ. Е1, адміністративно-виробничої будівлі літ. М-2, ремонтних майстерень літ. Н, навісів літ. Х, Ч. У зв`язку з наведеним відповідач змушений був зупинити роботу виробничих дільниць підприємства та перенести виробництво малопомітних перешкод за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно запланованого графіку виробництва товару за період з 21.08.2023 по 30.08.2023 відповідач мав би виготовити 480 комплектів товару, однак, у зв`язку із витратою часу на повернення устаткування для виробництва товару на Скворцова, 240а виготовлено лише 103 комплектів товару, що підтверджується звітом з виробництва готової продукції з 24.08.2023 по 29.08.2023. Виходячи із собівартості виготовлення 1 комплекту товару 931,00 грн. та кількості виготовленого і знищеного товару - 1680,00 комплектів, сума завданої шкоди внаслідок форс-мажорних обставин для відповідача склала 1564080,00 грн. Внаслідок настання обставин непереборної сили, відповідач об`єктивно не мав змоги в термін, що залишився до поставки товару виготовити втрачену кількість виготовлених комплектів. Відповідач відзначив, що нарахований позивачем розмір штрафних санкцій є надмірно великим для відповідача, оскільки внаслідок настання обставини непереборної сили 22.08.2023 ним понесені фактичні збитки у розмірі 1564080,00 грн. При дотримані графіку виробництва товару відповідач прострочив би виконання своїх зобов`язань не більше ніж на 26 календарних днів, тобто, нарахуванню підлягала б пеня, а для нарахування штрафу 7 % не було законних підстав. Відповідач надав розрахунок суми пені з урахуванням плану виробництва: 5275512,00 (сума простроченої поставки)*0,1%*26 (період прострочення) = 137163,31 грн. За доводам відповідача, враховуючи настання обставин непереборної сили, що потягнули за собою фактичні збитки, які є більшими порівняно з розміром штрафних санкцій, часткове виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором та дострокове розірвання договору за ініціативи позивача, наявні підстави для зменшення штрафних санкцій. На підставі ст.ст. 218, 233 ГК України, ст. 617 ЦК України відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 137163,31 грн. пені.

Від відповідача 13.06.2024 надійшло клопотання про розгляд справи в прядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачем 17.06.2024 надано відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача заперечив та зазначив, що сторони домовились та закріпили положеннями розділу IX Договору випадки звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (пункт 9.1. Договору), також сторони домовилися, що військова агресія Російської Федерації проти України не може бути підставою для не виконання цього договору (пункт 12.7. Договору). Крім того за твердженням позивача, відповідачем не повідомлено належним чином та в установлені договором строки про виникнення обставин непереборної сили, в додатках до відзиву на позовну заяву не надано доказів, що свідчать про належне та вчасне повідомлення згідно умов договору.

Від відповідача 24.06.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив. Заперечуючи доводи позивача відповідач зазначив, що ним дотриманий строк на повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 9.2. договору, лист вих. № 2408/33 від 24.08.2023 направлений в термін 2 дні з моменту настання таких обставин. Крім того листом вих. № 710/11736-23-Вих від 01.09.2023 позивачем підтверджено отримання від ТОВ «Югсталь» повідомлення про обставини непереборної сили по даному договору, а саме в листі позивача зазначено, що Окремою комендатурою охорони і забезпечення розглянуто листи ТОВ «Югсталь» № 2408/31 від 24.08.2023, № 2408/32 від 24.08.2023 року, № 2408/33 від 24.08.2023 року «Про настання обставин непереборної сили. Отже, станом на 24.08.2023 позивач був обізнаний про настання для відповідача форс-мажорних обставин. Оскільки умови п. 9.2 та п. 9.3 договору дотримані, відповідач вважає наявним у нього права посилатись на настання обставин непереборної сили як на підставу для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, просить суд задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у розмірі та на підставах, наведених у відзиві на позовну заяву. Також на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позов, відповідач надав докази щодо завдання шкоди транспортному засобу, яким планувалось здійснення перевезення виготовленого товару - малопомітні перешкоди на адресу позивача, а саме завірені ТОВ «ТРАНС КАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ» копії висновку експерта № 4086-6 від 17.10.2023 року, яким підтверджується нанесення майнової шкоди транспортному засобу внаслідок збройної агресії Російської Федерації та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу TROUILLEN Напівпричіп-фургон ( НОМЕР_2 ). Відповідач просив долучити подані докази та вказав, що дані докази не подані разом з відзивом з об`єктивних причин, оскільки вони належать ТОВ «ТРАНС КАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ» і їх довелось окремо запитувати. Також відповідач повідомив, що в раніше поданому доказі заявці № 1 від 18.08.2023 по договору № 4/1408 від 14.08.2023 допущено технічну описку в назві вулиці адреси завантаження вантажу, тому просив прийняти виправлену копію заявки № 1 від 18.08.2023 по договору № 4/1408 від 14.08.2023 та саме її розглядати при прийняті рішення у справі.

Всі пояснення/заперечення та докази судом прийняті.

Розглянувши клопотання відповідача про перехід до розгляду справи №908/1382/24 за правилами загального позовного провадження та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд відмовив у їх задоволенні.

При вирішенні наведених клопотань суд врахував надані сторонами пояснення та докази, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання відповідачем не наведено доказів існування обставин, які вимагають здійснення розгляду справи № 908/1382/24 за правилами загального позовного провадження та в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1382/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 22.08.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Югсталь» (Постачальником, відповідачем у справі) 02.06.2023 укладений договір №425-23 (ЦЗ) про закупівлю малопомітних перешкод (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується у 2023 році поставити Замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1 до Договору), а Замовник прийняти і оплатити такі товари.

За визначенням п. 3.1 Договору, загальна сума договору складає: 11989800,00 грн.

Ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна Постачальника, підписана сторонами.

Згідно із п. 5.1 Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів: Постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження Замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах Договору в термін не пізніше 30.08.2023 року.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що Замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов`язань Постачальником понад 10 (десять) календарних днів, повідомивши його про це у десятиденний термін, з подальшим стягненням штрафних санкцій.

У пункті 7.2 Договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2023.

Специфікацією (Додаток № 1 до договору) сторони узгодили поставку товару на загальну суму 11989800,00 грн. з ПДВ.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист з проханням пришвидшити постачання товару, в якому позивач наголосив про важливість виконання умов договору та вказав, що у зв`язку з можливим невиконанням відповідачем зобов`язань, починаючи з 31.08.2023 до нього будуть застосовані штрафні санкції (лист №710/10484-23-Вих. від 31.08.2023).

На виконання умов договору 30.08.2023 (в межах визначеного Договору строку) відповідачем здійснено поставку товару Замовнику на суму 759354,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №3008/001 та №3008/002 від 30.08.2023.

Згідно видаткової накладної № 910/002 від 09.10.2023 відповідачем здійснено поставку Замовнику товару за Договором на загальну суму 1998300,00 грн. з ПДВ.

У зв`язку зі простроченням відповідачем терміну поставки позивачем на адресу відповідача направлено лист № 710/14187-23Вих від 17.10.2023 з повідомленням про намір розірвати договір № 425-23 (ЦЗ) від 02.06.2023 в односторонньому порядку з подальшим стягненням штрафних санкцій.

Листом № 135/14758-23Вих від 27.10.2023 позивач повідомив відповідача, що договір № 425-23 (ЦЗ) від 02.06.2023 припинений в односторонньому порядку та направив додаткову угоду від 27.10.2023 до договору.

Листом № 710/14892-23Вих від 31.10.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати пені та штрафу за прострочення поставки товару в загальному розмірі 1399529,38 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Сторонами укладений письмовий договір №425-23 (ЦЗ) про закупівлю малопомітних перешкод від 02.06.2023, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами у п. 5.1 Договору визначено строк поставки товару: не пізніше 30.08.2023.

Матеріалами справи підтверджується, що поставку частини товару за Договором на суму 759354,00 грн. здійснено 30.08.2023. Частина товару на суму 1998300,00 грн. поставлена відповідачем 09.10.2023. Решта товару на суму 9232146,00 грн. відповідачем не поставлена.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у Договорі строк поставки до 30.08.2023, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на 39 днів за зобов`язанням на суму 11230446,00 грн. та на 19 днів за зобов`язанням на суму 9232146,00 грн. (з урахуванням розірвання договору 28.10.2023).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Верховний суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 7.2 Договору визначена відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивачем пеню розраховано наступним чином: з 31.08.2023 по 08.10.2023 за зобов`язанням на суму 11230446,00 грн. та з 09.10.2023 по 27.10.2023 за зобов`язанням на суму 9232146,00 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки та недопоставки, визнано розрахунок позивача правильним, пеня в розмірі 613398,16 грн. заявлена позивачем до стягнення обґрунтовано.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 486131,22 грн. штрафу за допущене прострочення поставки товару понад 30 календарних днів.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.4 Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 786131,22 грн. штрафу, виходячи з вартості товару, по якому допущене прострочення (11230446,00 грн. х 7%).

Статтею 614 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій до стягнення 137163,31 грн. пені.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру нарахованих позивачем санкцій, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

В обґрунтування наявності підстав для застосування судом ст.ст. 218, 233 ГК України та ст. 617 ЦК України відповідач посилався на те, що сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-4419 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підтверджено настання обставин непереборної сили для ТОВ «Югсталь» по договору № 425-23 (ЦЗ) від 02.06.2023, що настали для відповідача 22.08.2023 та тривали до 10.11.2023 включно внаслідок попадання 22.08.2023 трьох дронів-камікадзе у виробничі будівлі та прилеглу територію за адресою: АДРЕСА_2 , які позивач орендує для ведення своєї господарської діяльності (договір оренди нерухомого майна № 3105 від 31.05.2023). Копію сертифікату ТПП № 3200-23-4419 від 10.11.2023 направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 із супровідним листом вих. № 2011-31 від 20.11.2023. Також про настання форс-мажорних обставин відповідач повідомив позивача листом вих. № 2408/33 від 24.08.2023. За доводами відповідача, нарахований розмір штрафних санкцій є надмірно великим для відповідача, оскільки внаслідок настання обставини непереборної сили 22.08.2023 ним понесені фактичні збитки у розмірі 1564080,00 грн. Відповідач вважає, що враховуючи настання обставин непереборної сили, що потягнули за собою значні фактичні збитки, часткове виконання ним зобов`язань з поставки товару за договором та дострокове розірвання договору за ініціативи позивача, наявні підстави для зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак за умови незастосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафних санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.ст. 86, 236-238 ГПК).

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

З огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про закупівлю малопомітних перешкод №425-23(ЦЗ) від 02.06.2023 відповідачем здійснено поставку позивачу товару, зі сторони позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. Крім того, прострочення поставки товару за Договором сталось внаслідок настання для відповідача форс-мажорних обставин, які тривали з 22.08.2023 до 10.11.2023, що підтверджено сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-4419 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані наслідки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Також судом враховано, що відповідач, як на момент укладення договору, так і на момент здійснення поставки знаходився у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії РФ зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на його підприємницьку діяльність.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, а також беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначність прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію Російської Федерації на території України, а також виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд визнав за можливе зменшити розмір пені та штрафу на підставі ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України на 50% до 306699,08 грн. пені та 393065,61 грн. штрафу.

З підстав наведених вище таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій до 137163,31 грн. пені та наданий відповідачем розрахунок суд визнав необ`єктивними, а тому необґрунтованими.

Відносно заперечень позивача про недотримання відповідачем умов Договору щодо вчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

В пункті 9.2 Договору узгоджено, що сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше п`ятнадцяти днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладенням та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні копію звернення до відповідної Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Згідно із п. 9.3 Договору неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що 24.08.2023 відповідачем цінним листом з описом (вих. № 2408/33 від 24.08.2023 року) на адресу Військової частини НОМЕР_1 направлено повідомлення про настання обставин непереборної сили за Договором. Отже, про настання обставин непереборної відповідач повідомив позивача в межах визначеного Договором строку.

Копію сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4419 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) направлено відповідачем на адресу Військової частини НОМЕР_1 із супровідним листом вих. №2011-31 від 20.11.2023, що виходить за межі визначеного Договором строку.

Разом з тим, надання відповідачем позивачу Сертифікату ТПП у більший, ніж визначений Договором, термін не змінює доведеного належним чином факту настання для відповідача форс-мажорних обставин, про які позивач повідомлений належним чином.

Також суд звертає увагу, що в пункті 9.3 Договору йде мова про втрату права сторони посилатись на форс-мажорні обставини у разі неналежного повідомлення іншої сторони про такі обставини, як на підставу звільнення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань. В даному випадку відповідач просить не про звільнення його від відповідальності за допущене порушення, а про зменшення штрафних санкцій.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається у повному обсязі на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Югсталь (бул. Вінтера, буд. 26, м. Запоріжжя, 69041; ідентифікаційний код37941143) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 306699,08 грн. (триста шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять грн. 08 коп.) пені, 393065,61 грн. (триста дев`яносто три тисячі шістдесят п`ять коп..) штрафу та 16794,35 грн. (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто чотири грн. 35 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 27.08.2024.

Суддя В.В. Левкут