Постанова

від 29.01.2025 по справі 908/1382/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1382/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Луговик Є.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024р. (суддя Левкут В.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 27.08.2024р.) у справі

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (бул. Вінтера, буд. 26, м. Запоріжжя, 69041)

про стягнення 1 399 529,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" 1 399 529,38 грн. штрафних санкцій за договором про закупівлю малопомітних перешкод №425-23(ЦЗ) від 02.06.2023, з яких: 613 398,16 грн. пені та 786 131,22 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором у частині поставки товару у визначений договором строк, що є підставою для нарахування та стягнення передбачених договором пені і штрафу.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024р. у справі №908/1382/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) 306699,08 грн. пені, 393065,61 грн. штрафу та 16794,35 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на нез"ясування судом першої інстанції природи правовідносин, які виникли між сторонами, що призвело до неправильної правової оцінки обставин справи та зібраних у справі доказів, а також на те, що порушення судом норм процесуального та матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

У скарзі йдеться про недотримання Відповідачем умов п.п. 9.2., 9.3. Договору щодо вчасного повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин, тому він втратив право посилатись на ці обставини як на підставу, що звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором. Викладене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22 та від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, однак суд першої інстанції проігнорував вказані висновки Верховного Суду . Крім того, за доводами Апелянта, згідно з п. 12.10. розділу XІІ Договору військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання умов цього договору.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов до безпідставних висновків щодо зменшення Відповідачу розміру нарахованих штрафних санкцій на 50%, врахувавши лише майнові інтереси останнього та звертає увагу, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не врахував майнові інтереси та обов`язки Позивача щодо оперативної та сталої закупівлі товарів для своєчасного забезпечення потреб оборони України в умовах дії воєнного стану та не з`ясував наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, завданим несвоєчасною поставкою товарів оборонного призначення в умовах дії правового режиму воєнного стан.

На переконання Скаржника, суд першої інстанції прийшов до поверхових висновків та з формальних міркувань вирішив частково задовольнити клопотання Відповідача та зменшити йому розмір нарахованих штрафних санкцій на 50%.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві зазначає, що Позивач, заявляючи про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим положеннями ст. 236 та вимогам ст. ст. 237, 238 ГПК України не зазначає, чим саме суд при винесені рішення порушив положення зазначених норм.

Відповідач вказує, що він не заперечував факт часткової поставки товару та прострочення цієї поставки і не просив суд застосувати до нього внаслідок такого порушення норму ст. 617 ЦК України та положень договору щодо звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (непереборної сили), а просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій у порядку ст. 233 ГК України, тому вважає посилання Позивача на невчасне повідомлення його Відповідачем про такі обставини безпідставними.

За твердженнями Відповідача, під час розгляду справи у суді першої інстанції Позивач жодним чином не порушував питання про заподіяння йому збитків, не надавав доказів на підтвердження їх наявності, у зв`язку з чим судом правильно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують наявність збитків Позивача внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем зобов`язань з поставки товару, тому при винесені судом рішення, ці обставини не могли бути враховані судом. Натомість, Відповідачем надано до суду належні, достатні докази, які дали змогу суду об`єктивно, неупереджено та повно з`ясувати всі обставини справи та винести рішення.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1382/24.

Матеріали справи № 908/1382/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 29.01.2025 р..

29.01.2025 представник Позивача надав пояснення у справі.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився.

Беручи до уваги, що неявка представника Відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 29.01.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

02.06.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (Постачальником) укладений договір №425-23 (ЦЗ) про закупівлю малопомітних перешкод, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується у 2023 році поставити Замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1 до Договору), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

За умовами п. 3.1 Договору загальна сума договору складає: 11989800,00 грн.

Ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна Постачальника, підписана сторонами.

Згідно із п. 5.1 Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів: Постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження Замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах Договору в термін не пізніше 30.08.2023 року.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що Замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов`язань Постачальником понад 10 (десять) календарних днів, повідомивши його про це у десятиденний термін, з подальшим стягненням штрафних санкцій.

У п. 7.2 Договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2023.

Специфікацією (Додаток № 1 до договору) сторони узгодили поставку товару на загальну суму 11989800,00 грн. з ПДВ.

Позивачем на адресу Відповідача направлявся лист з проханням пришвидшити постачання товару, в якому Позивач наголосив про важливість виконання умов договору та вказав, що у зв`язку з можливим невиконанням відповідачем зобов`язань, починаючи з 31.08.2023 до нього будуть застосовані штрафні санкції (лист №710/10484-23-Вих. від 31.08.2023).

На виконання умов договору 30.08.2023 (в межах визначеного Договору строку) Відповідачем здійснено поставку товару Замовнику на суму 759354,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №3008/001 та №3008/002 від 30.08.2023.

Згідно з видатковою накладною № 910/002 від 09.10.2023 Відповідачем здійснено поставку Замовнику товару за Договором на загальну суму 1998300,00 грн. з ПДВ.

У зв`язку зі простроченням Відповідачем терміну поставки, Позивачем на його адресу направлено лист № 710/14187-23Вих від 17.10.2023 з повідомленням про намір розірвати договір № 425-23 (ЦЗ) від 02.06.2023 в односторонньому порядку з подальшим стягненням штрафних санкцій.

Листом № 135/14758-23Вих від 27.10.2023 Позивач повідомив Відповідача, що договір № 425-23 (ЦЗ) від 02.06.2023 припинений в односторонньому порядку та направив додаткову угоду від 27.10.2023 до договору.

Листом № 710/14892-23Вих від 31.10.2023 Позивач звернувся до Відповідача з претензією щодо сплати пені та штрафу за прострочення поставки товару в загальному розмірі 1399529,38 грн.

Вказана претензія залишена Відповідачем без задоволення.

Неоплата Відповідачем пені та штрафу стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наявності підстав для стягнення з Відповідача пені та штрафу на підставі п.7.2 Договору та визнав правильним розрахунок цих сум зроблений Позивачем.

Одночасно суд дійшов висновку про можливість зменшення штрафних санкцій на 50%.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини сторін у даній справі врегульовані договором поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч.1 - 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати.

У даному випадку, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару і цей строк є таким, що настав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому у ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України) сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Замовником за договором є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), діяльність якої врегульована Законом України "Про Державну прикордонну службу України".

Згідно ст.27 вказаного Закону фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.

Застосуванню до спірних правовідносин також підлягають приписи статті 231 ГК України, згідно яких пеня стягується за порушення зобов`язання в частині строків поставки товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф.

Щодо досліджуваної справи, то з урахування положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме підтверджений факт неналежного виконання Відповідачем зобов`язання за договором №425-23 (ЦЗ) від 02.06.2023 у частині повної та своєчасної поставки товару, що також не заперечується Відповідачем, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що у Позивача виникло право для нарахування пені та штрафу на підставі п.7.2. вказаного договору.

За порушення строку поставки товару Позивачем заявлені до стягнення з Відповідача 613398,16 грн пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, з врахуванням здійснених відповідачем поставок, та 786131,22 грн штрафу за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків вартості товару, з врахуванням здійснених відповідачем поставок.

Разом з тим, місцевий господарський суд розглянувши клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованих Позивачем штрафних санкцій, дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, з якими погоджується й колегія апеляційного господарського суду.

При цьому суд виходить з наступного.

В обґрунтування наявності підстав для застосування судом ст. 233 ГК України ЦК України Відповідач послався на те, що сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-4419 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підтверджено настання обставин непереборної сили для ТОВ "Югсталь" по договору № 425-23 (ЦЗ) від 02.06.2023, що настали для Відповідача 22.08.2023 та тривали до 10.11.2023 включно внаслідок попадання 22.08.2023 трьох дронів-камікадзе у виробничі будівлі та прилеглу територію за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3 Г, які позивач орендує для ведення своєї господарської діяльності (договір оренди нерухомого майна № 3105 від 31.05.2023).

Копію сертифікату ТПП № 3200-23-4419 від 10.11.2023 направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 із супровідним листом вих. № 2011-31 від 20.11.2023.

Також про настання форс-мажорних обставин Відповідач повідомив Позивача листом вих. № 2408/33 від 24.08.2023.

За доводами Відповідача, нарахований розмір штрафних санкцій є надмірно великим для нього, оскільки внаслідок настання обставини непереборної сили 22.08.2023 ним понесені фактичні збитки у розмірі 1564080,00 грн., тому враховуючи вказані обставини, а також часткове виконання ним зобов`язань з поставки товару за договором та дострокове розірвання договору за ініціативи Позивача, наявні підстави для зменшення штрафних санкцій.

Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи, а також інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з Відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Вказані правила ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

У цій справі судом враховано, що на виконання умов договору про закупівлю малопомітних перешкод №425-23(ЦЗ) від 02.06.2023 Відповідачем здійснено поставку Позивачу товару, зі сторони Позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. Крім того, прострочення поставки товару за Договором сталось внаслідок настання для Відповідача форс-мажорних обставин, які тривали з 22.08.2023 до 10.11.2023, що підтверджено сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-4419 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Отже, з огляду на обставини справи, докази, що були надані сторонами, а також з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про існування виняткових підстав для застування ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і зменшення розміру пені та штрафу на 50% процентів.

Посилання Скаржника на його обов`язки щодо оперативності та сталості закупівлі товарів для своєчасного забезпечення потреб оборони України в умовах дії воєнного стану господарським судом враховані.

Доводи Апелянта щодо відсутності належним чином підтверджених причин несвоєчасного та неповного виконання Відповідачем умов Договору спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Доводи скарги про наявність у діях керівника Відповідача ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1141 КК України «Перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань», вчиненого в особливий період, без підтвердження вчинення такого злочину у передбаченому чинним законодавством порядку, є припущеннями Скаржника.

Твердження Апелянта про недотримання Відповідачем умов п.9.2 Договору щодо вчасного повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин не мають під собою підґрунтя, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 24.08.2023 Відповідачем цінним листом № 2408/33 від 24.08.2023 на адресу Військової частини НОМЕР_1 направлено повідомлення про настання обставин непереборної сили за Договором. Отже, про настання обставин непереборної сили Відповідач повідомив Позивача у межах визначеного Договором строку.

Одночасно, як правильно зазначено місцевим господарським судом, надання Відповідачем Позивачу сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4419 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у більший, ніж визначений Договором, термін не змінює доведеного належним чином факту настання для Відповідача форс-мажорних обставин, про які Позивач повідомлений належним чином.

Крім того, у п. 9.3 Договору йде мова про втрату права сторони посилатись на форс-мажорні обставини у разі неналежного повідомлення іншої сторони про такі обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань. Однак у даному випадку, Відповідач просить не про звільнення його від відповідальності за допущене порушення, а про зменшення штрафних санкцій, тому посилання Скаржника на положення п.9.3 договору є безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024р. у справі № 908/1382/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 03.02.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін