Рішення

від 26.08.2024 по справі 363/2395/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.08.2024 Справа № 363/2395/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Охоти Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПрАТ «СК «ВУСО» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; код ЄДРПОУ: 31650052), про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 13 січня 2024 року о 12 год. 30 хв. за адресою: перехрестя вул. Промислової та вул. Набережної в м. Вишгород Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: 1) марки Great Wall, модель HAVAL, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , 2017 року випуску, під керуванням ОСОБА_2 ; 2) марки VOLKSWAGEN, модель GOLF, державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_3 ; 3) марки TOYOTA, модель CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_6 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , чорного кольору, 2019 року випуску, під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 30.01.2024 року у справі № 363/351/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок вказаної ДТП належний ОСОБА_1 на праві приватної власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 ) автомобіль марки TOYOTA, модель CAMRY, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , чорного кольору, 2019 року випуску, зазнав значних механічних пошкоджень (серйозні пошкодження капоту, лівого крила, лівих дверей, лівої фари та лівого переднього колеса тощо), а ОСОБА_1 було завдано матеріальних збитків.

Згідно з розрахунком ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 36259288, офіційний дилер TOYOTA в Україні), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ОСОБА_1 становить 307 207 грн. 56 коп. Враховуючи, що за весь період експлуатації автомобіль ОСОБА_1 обслуговувався виключно у офіційного дилера ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА», та має діючу гарантію, видану офіційним дилером, відновлювальний ремонт позивач вважає за доцільне робити саме у ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА».

Транспортний засіб відповідача ОСОБА_2 марки Great Wall, модель HAVAL, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , забезпечений страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «ВУСО» №214166670 строком дії з 19.04.2023 р. по 18.04.2024 р. У зв`язку з цим, 13.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявами про настання страхового випадку та відшкодування збитку, заподіяного внаслідок ДТП, та про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Листом вих. №1226/2024/вих/ТС/2341430 від 14.03.2023 р. ПрАТ «СК «ВУСО» повідомило ОСОБА_1 про те, що розрахунок суми страхового відшкодування проводився на підставі звіту №2341430 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, згідно з яким вартість відновлювального ремонту (вартість робіт, матеріалів та запасних частин) склала 231 432 грн. 14 коп.

Крім того, згідно з полісом №214166670 від 19.04.2023 р., розмір франшизи складає 2000 грн. 00 коп. Таким чином, сума страхового відшкодування, розрахована ПрАТ «СК «ВУСО» з урахуванням Закону, склала 125 167 грн. 56 коп., та являє собою різницю між сумою фактично заподіяних збитків та вартістю фізичного зносу на запасні частини, ПДВ на запасні частини і матеріали, і франшизи.

Крім того, ОСОБА_1 додатково були замовлені послуги з оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ. Так, згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №20-02-2024 від 27.02.2024 р., складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 231 432 грн. 14 коп. Витрати на вказані послуги склали 2500 грн. 00 коп.

Як вбачається зі звітів про оцінку вартості матеріального збитку, виконаних на замовлення ОСОБА_1 та на замовлення ПрАТ «СК «ВУСО», фактичний розмір заподіяної внаслідок ДТП шкоди становить 231 432 грн. 14 коп. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 як з винуватця ДТП, складає 106 264 грн. 58 коп.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. 1194 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 різницю між розміром фактичної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та страховою виплатою, яку ОСОБА_1 отримав від страховика, в якого була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу, а також стягнути витрати на проведення автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, і вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.06.2024 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 08.07.2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі ст. 53 ЦПК України було залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та надано строк для подання письмових пояснень щодо суті справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. До судового засідання від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, а також провести розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 також не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. До судового засідання від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 висловив заперечення проти позовних вимог та проти задоволення позову.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 підтвердив факт ДТП, що мала місце 13.01.2024 року за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також підтвердив свою винуватість у вчиненні даного ДТП. Також ОСОБА_2 підтвердив, що на момент ДТП мав страховий поліс № 214166670 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком за яким виступав ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (код ЄДРПОУ: 31650052), із страховою сумою 160000 грн. 00 коп. та франшизою 2000 грн. При цьому ОСОБА_2 зазначив, що на момент ДТП він мав також діючий страховий поліс № 37N9PED добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідно до якого страховиком виступає ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (код ЄДРПОУ: 31650052) із страховою сумою 250000 грн. 00 коп. З урахуванням викладеного, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначив, що ліміт відповідальності страховика ПрАТ «СК «ВУСО» у даному випадку становить 410000 грн. 00 коп., що не перевищує розміру фактичної шкоди, яка була завдана ОСОБА_1 внаслідок ДТП.

У зв`язку з цим ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги не до належного відповідача, оскільки покладення на страхувальника обов`язку з відшкодування шкоди, розмір якої не перевищує суму страхового відшкодування, що визначена у договорі страхування, укладеного зі страховою компанією, суперечить інституту страхування та усталеній судовій практиці.

Крім того, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначив, що проведення додаткових експертиз і здійснення ремонтних робіт у конкретного виконавця є правом ОСОБА_1 , який при цьому самостійно погоджується на запропоновану виконавцями вартість послуг. Такі послуги є ринковими, не мають фіксованої ціни. У той же час, ОСОБА_2 не вбачає правових підстав для стягнення з нього на користь ОСОБА_1 витрат на проведення додаткової експертизи, що була проведена ОСОБА_1 з власної ініціативи.

На кінець, в своїх запереченнях ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 не надано доказів отримання страхового відшкодування від ПрАТ «СК «ВУСО», а вимога про стягнення суми франшизи у розмірі 2000 грн. 00 коп. є передчасною, оскільки в досудовому порядку ОСОБА_1 з цією вимогою до ОСОБА_2 не звертався, хоча ОСОБА_2 і не відмовлявся відшкодувати розмір вказаної франшизи.

З урахуванням вищевикладеного, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До судового засідання від відповідача ОСОБА_2 також надійшла заява, в якій він підтримав свої заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а розгляд справи проводити за його відсутності.

До судового розгляду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПрАТ «СК «ВУСО» надійшли письмові пояснення щодо суті справи. У письмових поясненнях третьою особою було зазначено, що сума страхового відшкодування, сплачена на користь ОСОБА_1 за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №214166670, була розрахована у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням встановлених обмежень, а саме визначена як різниця між матеріальним збитком, завданим ОСОБА_1 , що і підлягає страховому відшкодуванню, податком на додану вартість, оскільки ОСОБА_1 не надав документального підтвердження оплати вартості відновлювального ремонту та включення податку у вартість цього ремонту, та розміру франшизи. Крім того, у поясненнях було зазначено, що розмір страхового відшкодування був узгоджений між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ВУСО» шляхом підписання окремої угоди. Жодних претензій та зауважень щодо розміру страхового відшкодування не надходило.

На додаток до цього, ПрАТ «СК «ВУСО» у поясненнях було зазначено, що ОСОБА_1 не було здійснено страхового відшкодування на підставі страхового полісу № 37N9PED добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, оскільки положеннями п. 4 цього договору передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю та в процесі руху транспортного засобу вказаного в полісі, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника або допущеної особи, за шкоду життю, здоров`ю та /або майну потерпілих третіх осіб у розмірі, що перевищує страхові суми, встановлені згідно з ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» станом на дату настання ДТП. Враховуючи те, що розмір матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1 не перевищує страхову суму за полісом № 214166670, ПрАТ «СК «ВУСО» виплат страхового відшкодування за полісом добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 37N9PED не проводилось.

У своїх поясненнях ПрАТ СК ВУСО також заявлено клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на заяви сторін справи про проведення судового розгляду за їх відсутності, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали поданої позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені у статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеного вбачається, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: протиправне діяння, шкода, причинно-наслідковий зв`язок між ними, а також вина особи у вчиненому діянні.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України предмет доказування становить: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди, яка в силу положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України презюмується.

Саме тому у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Одним з різновидів цивільно-правової відповідальності за відсутності вини особи, яка своєю поведінкою заподіяла шкоди, є відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, що врегульовується положеннями ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З наведеного також вбачається, що діяльність з експлуатації транспортного засобу є діяльністю, що пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. У зв`язку з цим завдання шкоди, внаслідок використання транспортного засобу, зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1187 ЦК України.

З постанови Вишгородського районного суду Київської області від 30.01.2024 року у справі № 363/351/24, яка набрала законної сили 12.02.2024 року (а.с. 51), судом встановлено, що 13 січня 2024 року о 12 год. 30 хв. в м. Вишгород Київської області на перехресті вул. Промислова вул. Набережна, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем GREAT WALL, державний номерний знак НОМЕР_3 , перед поворотом ліворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу автомобілю VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався рівнозначною дорогою на зустріч, внаслідок чого сталося зіткнення, після чого автомобіль VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_5 , здійснив зіткнення з автомобілем TOYOTA, державний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою суду від 30.01.2024 року констатовано факт порушення відповідачем ОСОБА_2 своїми діями вимог п. 16.13 Правил дорожнього руху України. Цією ж постановою відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Вищезазначені обставини були підтверджені сторонами по справі у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (Постанова КЦС ВС від 29.09.2023 року у справі № 573/1/23).

Згідно із висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено факт протиправної поведінки відповідача ОСОБА_2 щодо порушення вимог ПДР України під час експлуатації транспортного засобу GREAT WALL, державний номерний знак НОМЕР_3 , який, у свою чергу, є джерелом підвищеної небезпеки.

З постанови Вишгородського районного суду Київської області від 30.01.2024 року у справі № 363/351/24 (а.с. 51), рахунку № СР00-064125 від 02.02.2024 року, виставленого ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» (а.с. 13), листа ПрАТ «СК ВУСО» № 1226/2024/вих/ТС/2341430 від 14.03.2023 року (а.с. 17), звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 20/02/2024 (а.с. 18-28) судом встановлено, що внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_2 , яка мала місце при використанні джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), транспортному засобу позивача ОСОБА_1 , який належить останньому на праві приватної власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 (а.с. 12), завдано майнової шкоди у виді реальних збитків у розмірі 231432 грн. 14 коп.

Таким чином, судом встановлено як факт протиправної поведінки відповідача ОСОБА_2 , що мала місце при використанні джерела підвищеної небезпеки (експлуатації транспортного засобу), так і факт заподіяння внаслідок такої поведінки майнової шкоди позивачу ОСОБА_1 , а також причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою та завданою шкодою. Зважаючи, що заподіяння шкоди мало місце при використанні джерела підвищеної небезпеки, то для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 за заподіяння вказаної шкоди відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України вина у вчиненні протиправного діяння не має вирішального значення.

З урахуванням вищевикладеного, суд також приходить до висновку про виникнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 деліктного зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 при експлуатації джерела підвищеної небезпеки. Разом з тим, виконання обов`язку у деліктному зобов`язанні з відшкодування шкоди, завданої власником наземного транспортного засобу, має законодавчо визначену специфіку. Вказана специфіка передбачена приписами ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5, 6 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 вищезазначеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналіз викладених приписів чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього (Постанова ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц).

Крім того, у Постанові ВП ВС від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 було зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18)неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214166670 (а.с. 14) судом встановлено, що на момент вчинення ДТП від 13.01.2024 року з вини відповідача ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність останнього, як власника наземного транспортного засобу, за вказаним полісом була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО» (код ЄДРПОУ: 31650052). З полісу вбачається, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160000 грн. 00 коп.

Вищезазначені обставини були підтверджені безпосередньо відповідачем ОСОБА_2 у своєму відзиві на позовну заяву.

З доданих до позову заяв (а.с. 15-16) судом встановлено, що з метою отримання страхового відшкодування за вищезазначеним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності позивач ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою про здійснення страхового відшкодування шкоди, завданої внаслідок настання страхового випадку за участі забезпеченого транспортного засобу GREAT WALL, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована.

З листа ПрАТ «СК «ВУСО» № 1226/2024/вих/ТС/2341430 від 14.03.2023 року (а.с. 17) судом встановлено, що розрахунок суми страхового відшкодування проводився на підставі звіту № 2341430 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_1 складає 231432 грн. 14 коп.

У свою чергу, з листа страхової компанії вбачається, що сума страхового відшкодування з вирахуванням зносу пошкодженого автомобіля, податку на додану вартість та франшизи становить 125167 грн. 56 коп.

З виписки по картці від 08.07.2024 року, емітентом якої виступає АТ «Універсал Банк», судом встановлено, що на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 29.03.2024 року від ПрАТ «СК «ВУСО» було зараховано суму грошових коштів у розмірі 125167 грн. 56 коп., що повністю дорівнює сумі страхового відшкодування, визначеної страховиком до виплати внаслідок настання страхового випадку.

Таким чином, судом встановлено факт отримання ОСОБА_1 від страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу суми страхового відшкодування у розмірі 125167 грн. 56 коп., що не покриває реальний розмір майнової шкоди (231432 грн. 14 коп.), завданої внаслідок настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У Постанові ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у Постанові ВП ВС від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 було зроблено наступні висновки щодо застосування приписів ст. 1194 ЦК України.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214166670 (а.с. 14) вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання страхового випадку у виді ДТП була застрахована на суму 160000 грн. 00 коп. у разі заподіяння майну третіх осіб шкоди. Таким чином, страхову суму, в межах якої страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування у разі настання страхового випадку визначено саме в розмірі 160000 грн. 00 коп.

З листа ПрАТ «СК «ВУСО» № 1226/2024/вих/ТС/2341430 від 14.03.2023 року (а.с. 17), звіту № 2341430 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, судом встановлено, що страховиком ОСОБА_2 було проведено оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, згідно з якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу склала 231432 грн. 14 коп., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля, склала 148493 грн. 07 коп.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку має сплатити страховик як страхове відшкодування (Постанова ВС від 06.02.2018 року у справі № 910/3867/16).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз статті 22 ЦК України, частини другої статті 1192 ЦК України, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням (Постанова КЦС ВС від 02.02.2022 року у справі № 757/54513/16).

Таким чином, вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , що підлягає відшкодуванню з боку ПрАТ «СК «ВУСО» складає 148493 грн. 07 коп. Натомість вартість реального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок ДТП складає 231432 грн. 14 коп.

Сума страхового відшкодування сплачена на користь ОСОБА_1 складає 125167 грн. 56 коп. Вказана сума страхового відшкодування визначена у відповідності до вимог чинного законодавства як вартість матеріального збитку, завданого внаслідок настання страхового випадку, за вирахуванням вартості ПДВ, оскільки ОСОБА_1 ані в матеріалах позовної заяви, ані ПрАТ «СК «ВУСО» не надав документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, а також з вирахуванням вартості франшизи.

Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі законодавчих обмежень, щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Оскільки сума сплаченого страхового відшкодування, визначена з урахуванням дії законодавчих обмежень, не покриває реального (фактичного) розміру заподіяної шкоди, то виникає різниця між фактичним розміром завданої шкоди і страховим відшкодуванням, яку, відповідно до приписів ст. 1194 ЦК України за загальним правилом зобов`язаний відшкодувати відповідач ОСОБА_2 .

Разом з тим, з відзиву ОСОБА_2 на позовну заяву та доданих до нього документів, пояснень третьої особи, судом встановлено, що на момент вчинення ДТП з вини ОСОБА_2 його цивільно-правова відповідальність як власника наземного транспортного засобу також була застрахована за полісом добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 37N9PED від 18.04.2023 року (а.с. 67).

Відповідно до п. 3 вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль GREAT WALL, державний номерний знак НОМЕР_3 , за участі якого і мала місце ДТП від 13.01.2024 року, внаслідок якої завдано шкоду ОСОБА_1 .

У свою чергу, відповідно до п.4 вказаного полісу зазначається, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю та в процесі руху забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду життю, здоров`ю та/або майну потерпілих третіх осіб, у розмірі, що перевищує страхові суми, встановлені згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» станом на дату настання ДТП.

Умовами вказаного полісу передбачено страхову суму 250000 грн. 00 коп.

Таким чином, судом встановлено подвійний характер відносин страхування цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_2 , оскільки, крім обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за заподіяння шкоди майну третім особам, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу додатково (на суму, що перевищує страхові суми, які виплачуються при обов`язковому страхуванні) була застрахована в добровільному порядку. Загальний ліміт відповідальності страховика таким чином дійсно складає 410000 грн. 00 коп. (160000 грн. при обов`язковому страхуванні + 250000 грн. 00 коп. при добровільному страхуванні).

З відзиву на позовну заяву, пояснень третьої особи вбачається, що ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «ВУСО», які є страхувальником і страховиком відповідно за полісом добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 37N9PED від 18.04.2023 року (а.с. 67), по-різному тлумачать положення п. 4 договору добровільного страхування в аспекті виникнення обов`язку страховика щодо здійснення страхового відшкодування.

Відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву висловлено позицію, відповідно до якої п. 4 полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 37N9PED від 18.04.2023 року слід розуміти так, що ПрАТ «СК «ВУСО» зобов`язано здійснити страхове відшкодування при настанні страхового випадку у разі, якщо сум страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування недостатньо для покриття реального розміру шкоди, заподіяної внаслідок настання страхового випадку.

У свою чергу, третьою особою ПрАТ «СК «ВУСО» у письмових поясненнях зазначено, що п. 4 полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 37N9PED від 18.04.2023 року слід розуміти так, що обов`язок ПрАТ «СК «ВУСО» щодо здійснення страхового відшкодування виникає лише у тому разі, якщо вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок настання страхового випадку, перевищує страхову суму, визначену у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд звертає увагу, що ані в положеннях полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 37N9PED від 18.04.2023 року, ані в будь-яких інших документах, наданих учасниками справи, не міститься роз`яснення положень вказаного полісу в частині того, що вважати шкодою життю, здоров`ю та/або майну потерпілих третіх осіб, перевищення розміру якої над розміром страхової суми зумовлює виникнення у ПрАТ «СК «ВУСО» обов`язку зі здійснення страхового відшкодування на додаток до полісу обов`язкового страхування.

Оскільки питання добровільного страхування не охоплюються приписами ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а сторонами договору добровільного страхування не погоджено застосування його положень до відносин між ними, то суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 28-29 вказаного Закону, в яких міститься визначення шкоди майну третім особам саме через категорію матеріального збитку, а не реального розміру заподіяної шкоди.

У зв`язку з цим судом також враховано позицію КЦС ВС, висловлену у Постанові від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц, відповідно до якої особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

В аспекті цього суд також звертає увагу, що п. 4 полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 37N9PED від 18.04.2023 року страховий випадок, з настанням якого пов`язується обов`язок ПрАТ «СК «ВУСО» здійснити страхове відшкодування, прив`язується до ДТП, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду майну потерпілих третіх осіб у розмірі, що перевищує страхові суми, встановлені обов`язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності.

Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 внаслідок вчинення ДТП від 13.01.2024 року за шкоду майну ОСОБА_1 настала у розмірі, що становить 231432 грн. 14 коп. та складає реальний (фактичний) розмір завданих збитків. Саме цю суму, за загальним правилом без урахування інституту страхування, має відшкодувати ОСОБА_2 в межах деліктного зобов`язання. Тому цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 у даному випадку визначена у розмірі 231432 грн. 14 коп., що перевищує страхову суму, передбачену полісом обов`язкового страхування № 214166670.

Вартість матеріального збитку, на який посилається ПрАТ «СК «ВУСО» при тлумаченні п. 4 полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 37N9PED від 18.04.2023 року, не є за своїм змістом цивільно-правовою відповідальністю страхувальника, а становить розмір обов`язку страховика зі здійснення страхового відшкодування, що може бути меншим за розмір відповідальності страхувальника.

Враховуючи вищевикладене, а також визначення шкоди, закріплене у ст. 22 ЦК України, як таке, що стосується реального (фактичного) розміру збитків, а також право потерпілого на повне відшкодування реального (фактичного) розміру збитків, передбачене ст. 1192 ЦК України, враховуючи мету інституту страхування, покликаного на забезпечення захисту майнових інтересів страхувальника, суд приходить до висновку, що положення п. 4 полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 37N9PED від 18.04.2023 року слід розуміти так, що обов`язок ПрАТ «СК «ВУСО» щодо здійснення страхового відшкодування за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного виникає у випадку, якщо внаслідок вчинення ДТП розмір цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 (розмір фактичних збитків, реальної шкоди) перевищує страхову суму, визначену у полісі обов`язкового страхування. У такому випадку страховик зобов`язується покрити різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченою сумою страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування. Лише у випадку, якщо суми страхового відшкодування, отриманої за обома полісами, недостатньо для повного покриття реального (фактичного) розміру збитку, то різниця, що залишилася, має бути сплачена ОСОБА_2 .

Як було встановлено судом, розмір реального (фактичного) збитку, заподіяного ОСОБА_1 внаслідок ДТП, складає 231432 грн. 14 коп., що перевищує страхову суму, визначену у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214166670. Розмір здійсненого страхового відшкодування, сплаченого на користь ОСОБА_1 з урахуванням встановлених законодавчих обмежень, складає 125167 грн. 56 коп., що є недостатнім для покриття реального розміру заподіяних збитків та зумовлює виникнення різниці між заподіяною шкодою та сплаченим страховим відшкодуванням.

Однак в силу подвійного характеру відносин страхування цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_2 вказана різниця на підставі полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 37N9PED від 18.04.2023 року має бути відшкодована ПрАТ «СК «ВУСО» як така, що входить до ліміту відповідальності страховика за договором добровільного страхування, та як така, відшкодування якої і є обов`язком страховика за договором добровільного страхування. Покладання на ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування заподіяної шкоди у такому випадку може вважатися правомірним лише у разі недостатності страхового відшкодування, сплаченого з урахуванням встановлених законодавчих та договірних обмежень за полісом обов`язкового та добровільного страхування.

Матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до страховика ОСОБА_2 з метою виконання страховиком свого обов`язку за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності та сплати страхового відшкодування на покриття різниці між реальним розміром збитків та страховим відшкодуванням, здійсненим у порядку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Так само матеріали позовної заяви не містять доказів відмови страховика у здійсненні такого страхового відшкодування чи обставин, які б свідчили про відсутність обов`язку страховика у здійсненні страхового відшкодування за договором добровільного страхування, укладеним з відповідачем.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування сум, зазначених у позовні заяві, оскільки ОСОБА_2 є особою, чия цивільно-правова відповідальність також додатково застрахована за договором добровільного страхування, що передбачає обов`язок страховика, у разі недостатності сум відшкодування у порядку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснення страхового відшкодування на користь третіх осіб у сумі, що повністю покриває фактичний розмір збитків завданих ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24).

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки виконання обов`язку з відшкодування шкоди у деліктному зобов`язанні, що залишилася після сплати суми страхового відшкодування у порядку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, забезпечується страховиком ОСОБА_2 , в якого останній додатково в добровільному порядку застрахував цивільно-правову відповідальність як власника наземного транспортного у загальному розмірі на 250000 грн. 00 коп., що повністю покриває реальний розмір збитків ОСОБА_1 , завданих останньому протиправною поведінкою ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем у зв`язку з розглядом справи понесено лише судові витрати зі сплати судового збору. Відповідачем судові витрати до відшкодування не заявлялися.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, то судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 13, 1166 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адресамісця проживання: АДРЕСА_1 ;РНОКПП: НОМЕР_1 )до ОСОБА_2 (зареєстрованаадреса проживання: АДРЕСА_2 ;РНОКПП: НОМЕР_2 )про відшкодуваннямайнової шкоди,завданої внаслідокДТП відмовити.

Судові витрати залишити за учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач:

ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

ПрАТ «СК «ВУСО» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; код ЄДРПОУ: 31650052).

Головуючий суддя О.В. Рукас