Рішення

від 12.08.2024 по справі 915/150/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Справа № 915/150/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шараєвої М.В.,

представника позивача: Цісар Г.І.,

представник відповідача: Петровського Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Юг,

про: стягнення неустойки у загальному розмірі 461000,0 грн.

Згідно заяви позивача б/н від 17.05.2024 про збільшення позовних вимог: стягнення неустойки у загальному розмірі 506880,0 грн, -

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Українська залізниця звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви б/н від 17.05.2024 про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Юг 506880,0 грн неустойки, з яких: 254880,0 грн - неустойка у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення; 252000,0 грн - 7% штрафу за прострочення виконання понад 30 днів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №607/2021-ЦЮ від 06.08.2021 про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів, а саме надання послуг з ремонту турбокомпресорів ТК-34 з порушенням граничних строків, встановлених договором.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.03.2024.

Відповідач у відзиві визнає, що ним дійсно надано послуги з ремонту турбокомпресорів ТК-34 з порушенням граничних строків, встановлених договором, однак заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що з урахуванням строку позовної давності, встановленого п.1) ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність до заявлених позивачем вимог про стягнення неустойки розпочинається 30.12.2021 та закінчується 29.12.2022 включно. Позивач звернувся до суду позовом про стягнення неустойки 13.02.2024, тобто прострочивши своє право на таке звернення більш як на один рік.

Відповідачем у відзиві заявлено про застосування позовної давності, а також окремо подано заяву б/н від 29.04.2024, в якій він просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача та наслідки її пропуску позивачем.

15.03.2024 підготовче засідання було відкладено на 15.04.2024 за відповідним клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 15.04.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2024. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

Позивач у письмових запереченнях б/н від 09.05.2024 та письмових поясненнях б/н від 22.05.2024 зазначає, що з 24.02.2022 та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (30.05.2022) в Україні діє правовий режим воєнного стану. На період дії воєнного стану в Україні строк позовної давності первинно був продовжений, а згодом зупинений, тому відповідно до п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив строк позовної давності і підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язку з її пропуском немає

17.05.2024, до початку розгляду справи по суті, від позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, в якому він зазначає, що внаслідок технічної помилки, базою нарахування при розрахунку стягуваної неустойки визначено 1144000,0 грн, а відповідно до акту приймання-передачі послуг від 29.12.2021 вартість несвоєчасно виконаного ремонту становить 1440000,0 грн. За таких обставин, вірно обрахована сума неустойки становить 506880,0 грн (254880,0 грн - неустойка у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення; 252000,0 грн - 7% штрафу за прострочення виконання понад 30 днів), які позивач і просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 17.05.2024 заяву позивача про збільшення позовних вимог б/н від 17.05.2024 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків заяви.

Ухвалою суду від 27.05.2024 заяву позивача б/н від 17.05.2024 про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 24.06.2024.

24.06.2024 судом відкладено розгляд справи на 22.07.2024 за відповідним клопотанням відповідача.

02.07.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд зменшити розмір нарахованої та заявленої до стягнення позивачем суми неустойки.

Позивач у клопотанні від 18.07.2024 заперечує проти зменшення розміру нарахованої та заявленої ним до стягнення суми неустойки.

22.07.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 22.07.2024 розгляд справи призначено на 12.08.2024.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 12.08.2024 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 12.08.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 06.08.2021 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір №607/2021-ЦЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів (далі - Договір) (а.с.11-19), за умовами якого виконавець зобов`язався надати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги - код ДК 021:2015:50220000-3 (послуги з ремонту турбокомпресорів ТК-34), переданого виконавцю замовником в особі фактичних отримувачів, згідно з специфікацією (додаток 1 до договору), графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (додаток 2 до договору), протоколом узгодження цін (додаток 3 до договору), технічними вимогами (додаток 4 до договору), які є невід`ємною частиною договору, у порядку та строки, визначені цим договором, а замовник зобов`язався прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до специфікації виконавець зобов`язався надати послуги з ремонту 20 одиниць турбокомпресорів ТК-34 (далі - обладнання).

Згідно п.3.2 Договору, вартість послуг з ремонту складає 3600000,0 грн з ПДВ.

Відповідно до п.5.11 Договору, строк надання послуг по кожній одиниці ремонту визначається графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (далі графік) та становить не більше 35 календарних днів після підписання акта приймання обладнання в ремонт.

Згідно п.5.10 Договору, датою завершення ремонту обладнання є дата підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

За актом приймання обладнання в ремонт 31.08.2021 замовником передано виконавцю в ремонт турбокомпресори ТК-34 №306, №652, №11681, №5273, №10357, №11129, №6666, №5555 (а.с.7).

За актом приймання-передачі наданих послуг №ОУ-0000119 від 29.12.2021 замовником прийнято з ремонту турбокомпресори ТК-34 №306, №652, №11681, №5273, №10357, №11129, №6666, №5555. Вартість ремонту 1440000,0 грн (а.с.7 зворотній бік).

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, та з наведеного вбачається, що фактичний строк перебування вказаного обладнання в ремонті становив 120 календарних днів, що на 85 календарних днів більше, ніж передбачено графіком та умовами Договору.

За актом приймання обладнання в ремонт від 28.08.2021 замовником передано виконавцю в ремонт турбокомпресори ТК-34 №6041, №3296 (а.с.8).

За актом приймання-передачі наданих послуг №ОУ-0000120 від 29.12.2021 прийнято з ремонту турбокомпресори ТК-34 №6041, №3296. Вартість ремонту 360000,0 грн (а.с.8 зворотній бік).

З наведеного вбачається, що фактичний строк перебування вказаного обладнання в ремонті становив 123 календарних дні, що на 88 календарних днів більше, ніж передбачено графіком та умовами Договору. Сторонами вказані обставини визнані.

За актами приймання обладнання в ремонт від 29.09.2021 замовником передано виконавцю в ремонт турбокомпресори ТК-34 №046, №30565, №22056, №9178, №15749, №30983, №29801, №21747, №4549, №24583 (а.с.9, 10).

За актами приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2021 №ОУ-0000125, №ОУ-0000126 прийнято з ремонту турбокомпресори ТК-34 №046, №30565, №22056, №9178, №15749, №30983, №29801, №21747, №4549, №24583. Загальна вартість ремонту 1800000,0 грн (720000,0 грн + 1080000,0 грн) (а.с.9, 10 зворотній бік).

З наведеного вбачається, що фактичний строк перебування вказаного обладнання в ремонті становив 91 календарний день, що на 56 календарних днів більше, ніж передбачено графіком та умовами Договору. Сторонами вказані обставини визнані.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем надано послуги з ремонту турбокомпресорів ТК-34 з порушенням граничних строків, встановлених Договором. Відповідач у відзиві підтвердив, що послуги з ремонту турбокомпресорів ТК-34 надані з порушенням граничних строків, встановлених Договором.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.4 Договору, за порушення виконавцем строків надання послуг, передбачених цим договором, останній сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У зв`язку з порушенням відповідачем встановлених договором граничних строків надання послуг з ремонту обладнання, на підставі положень п.8.4 Договору позивачем окремо по кожному акту приймання-передачі наданих послуг нараховано та у даній справі заявлено до стягнення з відповідача неустойки у загальному розмірі 506880,0 грн, з яких: 254880,0 грн - неустойка у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення; 252000,0 грн - 7% штрафу за прострочення виконання понад 30 днів.

Судом перевірено розрахунок неустойки (а.с.74 зворотній бік) та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним, виконаним у відповідності до умов п.8.4 Договору та приписів чинного законодавства.

Відповідачем розрахунок не спростовано та не заперечено.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов`язку оплати 506880,0 грн неустойки, з яких: 254880,0 грн - неустойка у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення; 252000,0 грн - 7% штрафу за прострочення виконання понад 30 днів.

Заява відповідача про застосування спливу строку позовної давності судом відхиляється, враховуючи наступне.

Як стверджує відповідач, строк позовної давності щодо стягнення неустойки по спірному договору сплинув 29.12.2022, а зміни до Цивільного кодексу України в частині зупинення строків позовної давності внесені лише 08.11.2023.

За приписами ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», починаючи з 24.02.2022 на території України запроваджено режим воєнного стану.

15.03.2022 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Згодом, 08.11.2023 Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Згідно з розрахунком неустойки, перша дата, з якої починається нарахування неустойки по обладнанню, яке передане в ремонт актом приймання обладнання в ремонт від 28.08.2021, - 02.09.2021, тобто строк позовної давності тривалістю один рік спливає 02.09.2022, а отже припадає на період дії пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким продовжено строки позовної давності на період дії воєнного стану.

Також, по акту приймання обладнання в ремонт від 31.08.2021 перший день, за який нараховано неустойку є 05.09.2021, таким чином однорічний строк позовної давності припадає на 05.09.2022. По актах приймання обладнання в ремонт від 29.09.2021 перший день, за який нараховано неустойку є 03.11.2021, таким чином однорічний строк позовної давності припадає на 03.11.2022.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки строк позовної давності не сплинув відносно першого дня нарахування неустойки, то відповідно, не сплинув і за всі наступні дні її нарахування.

Тобто, по всіх епізодах прострочення виконання зобов`язань по спірному договору сплив строку позовної давності припав на період дії воєнного стану та відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжується на період дії воєнного стану.

Позивач звернувся до суду 13.02.2024, в період дії правового режиму воєнного стану на території України.

Отже, з огляду на те, що законодавцем, з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження, а потім, шляхом внесення відповідних змін до ЦК України - зупинення на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів, строк позовної давності позивачем не пропущений.

Під час розгляду справи відповідач подав до суду клопотання від 02.07.2024, в якому просить суд зменшити розмір нарахованої та заявленої до стягнення позивачем суми неустойки.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на наступне:

- постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №400/1462/20 скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 за позовом відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області №00003700501 від 26.03.2020 та №00003720501 від 26.03.2020, у задоволенні позову відмовлено;

- за наслідками набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Миколаївській області №00003700501 від 26.03.2020 та №00003720501 від 26.03.2020 в розмірі 22831765,50 грн відповідно до абз.4 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України вважаються узгодженими з дня набрання судовим рішенням законної сили;

- відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження;

- за змістом розрахунків Головного управлінням ДПС у Миколаївській області, сума нарахованої пені за вищевказаними грошовими зобов`язаннями складає 1543664,84 грн та 2229466,77 грн відповідно;

- таким чином, у зв`язку із набранням законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №400/1462/20 відповідач має податковий борг більше 26 мільйонів гривень. Вказана сума є непомірною для підприємства та в умовах стагнації економіки України внаслідок військової агресії російської федерації, а також 97% падіння обсягів замовлень та 90% скорочення штатної чисельності відповідача навіть немає можливості її сплатити, що призведе до неплатоспроможності відповідача;

- Головним управлінням ДПС у Миколаївській області розпочато процедуру стягнення податкового боргу, у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями. Так, 06.03.2024 на підставі рішення заступника начальника ГУ ДПС у Миколаївській області від 20.11.2023 №995/14-29-13-02-10 про опис майна у податкову заставу платника податків, вже складено акт опису майна №85/14-29-13-22-02 відповідача;

- за змістом рішення ГУ ДПС у Миколаївській області №51/4-1429-13-23-02 від 11.03.2024 вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів послуг/емітентів електронних грошей, що як наслідок призведе до стягнення грошових коштів з рахунку відповідача;

- виникнення податкового боргу паралізувало діяльність відповідача, оскільки для укладення договору з потенційним замовником останній бере участь у тендерах, що складає майже 100% від валового доходу підприємства, для надання відповідного переліку послуг чи постачання продукції, тощо. Так, обов`язковою умовою участі у таких тендерах є, зокрема, відсутність податкового боргу. Водночас, відображення інформації про податковий борг зумовлює недопуск до такого тендеру, а відповідно недопуск до можливості отримати замовлення на надання послуг/постачання програмної продукції та, відповідно, отримання оплати за ці послуги/продукцію;

- наразі робота підприємства вже зупинена, тому стягнення з відповідача неустойки в загальному розмірі 506880,0 грн є непомірним фінансовим тягарем для відповідача;

- згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січня по травень 2024 року за відповідачем рахується від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду;

- крім того, 19.10.2023 в результаті ракетного обстрілу міста Миколаєва виробничі потужності відповідача (цехи та майно в них) були пошкоджені, що завдало значних збитків підприємству, відшкодування яких є питанням великого часу, а відновлення пошкодженого майна потребує значних коштів;

На підтвердження таких обставин відповідачем надано суду наступні докази:

- копія рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №51/4-1429-13-23-02 від 11.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу відповідача;

- копія акту Головного управління ДПС у Миколаївській області №85/14-29-13-22-02 від 06.03.2024 опису майна відповідача на суму 26374361,81 гривень;

- копії податкових декларацій відповідача з податку на додану вартість за період з січня по травень 2024 року;

- копія талону-повідомлення єдиного обліку №13366 про прийняття і реєстрацію заяви представника відповідача про кримінальне правопорушення пошкодження 19.10.2023 виробничих потужностей відповідача в результаті ракетного обстрілу міста Миколаєва.

Позивач у клопотанні від 18.07.2024 заперечує проти зменшення розміру нарахованої та заявленої ним до стягнення суми неустойки, посилаючись на наступне:

- підставою для нарахування неустойки є факт наявного порушення умов договору, який не заперечується відповідачем;

- несвоєчасна видача обладнання з ремонту свідчить про те, що зазначене обладнання протягом строку затримки не могло бути задіяне позивачем в господарській діяльності, тобто діяльності спрямованій на отримання прибутку, а отже, фактично є збитками позивача;

- недотримання відповідачем податкової дисципліни, наслідком якої стало прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, а надалі застосування заходів примусового стягнення податкового боргу, не повинно спричиняти негативних наслідків для позивача та нівелювати факт наявності порушення договірних зобов`язань;

- обставини та наслідки введеного в Україні воєнного стану настали не тільки для відповідача, але й для позивача. Від початку військового вторгнення рф АТ «Укрзалізниця» забезпечувалась перевезення військових вантажів, евакуація населення, доставка гуманітарних вантажів. Евакуаційними поїздами безоплатно перевезено більше 4 млн осіб, доставлено понад 10 тисяч тон гуманітарної допомоги. Ворог постійно і цілеспрямовано знищує залізничну інфраструктуру, тому, разом з усією країною, АТ «Укрзалізниця» відчуває на собі всі руйнівні наслідки повномасштабної війни і постійно змушене власними силами проводити відновлювальні роботи, витрачаючи на це значні кошти та матеріальні ресурси. Крім того, АТ «Укрзалізниця» позбавлене контролю над значною частиною своєї інфраструктури, розташованої у регіонах проведення бойових дій;

- АТ «Укрзалізниця» належить до державного сектора економіки та є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У відповідності до ст.233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК України і ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст.86, 210, 237 ГПК України.

Тобто, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22.

До того ж, відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, судом враховано, що таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, прийнявши до уваги, що позивач є об`єктом державної власності, який має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, врахувавши виконання відповідачем хоча і з простроченням договірного негрошового зобов`язання (надання послуг з ремонту турбокомпресорів ТК-34 з порушенням граничних строків, встановлених договором), необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу саме внаслідок порушення відповідачем договірних граничних строків надання послуг з ремонту турбокомпресорів ТК-34, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання, яке вже виконане відповідачем, та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об`єктивні підстави для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру стягуваної неустойки на 50%.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка у сумі 253440,0 грн (506880,0 грн 50 %).

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 253440,0 грн неустойки у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім строків виконання договірного негрошового зобов`язання (надання послуг з ремонту турбокомпресорів ТК-34 з порушенням граничних строків, встановлених договором).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6082,56 грн судового збору.

У зв`язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. у відпустці повне судове рішення складено та підписано 27.08.2024 року.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Юг на користь Акціонерного товариства Українська залізниця 253440,0 грн неустойки та 6082,56 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27.08.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва