Рішення

від 19.08.2024 по справі 920/688/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.2024м. СумиСправа № 920/688/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/688/24:

за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 79) в інтересах держави в особі позивачів: 1) Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 1400581), 2) Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (40016, м. Суми, пр-т. Свободи, буд. 38, код ЄДРПОУ 39399524),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (40000, м. Суми, вул. О.Бреста, буд. 21, код ЄДРПОУ 39586236),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державний позашкільний оздоровчий заклад санаторного типу «Ровесник» (40010, м. Суми, вул. Лісна, буд. 10, код ЄДРПОУ 23638219)

про стягнення 159505 грн 71 коп.,

1.Стислий виклад позицій сторін по справі.

1.1.11.06.2024 прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь другого позивача сплачені кошти в сумі 159505 грн 71 коп.

1.2.В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що внаслідок укладення додаткових угод, збільшилися ціни на кубічний метр газу з 4,2499012 грн. до 8,8498912 грн., при зменшенні кількості з 167000 куб. м. до 85406,37 куб. м., що на 81593,63 куб. м. менше від початкової кількості, у зв`язку з чим відповідачу надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 159505 грн 71 коп., тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

1.3.Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що прокурор звернувся до суду з позовом, маючи рішення, що набрало законної сили між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав у справі № 920/441/21, не доведено обґрунтованості заявленої до стягнення суми.

2.Заяви, які подавались учасниками справи. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024, справу № 920/688/24 призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

2.2.Ухвалою від 12.06.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/688/24; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державний позашкільний оздоровчий заклад санаторного типу «Ровесник» (40010, м. Суми, вул. Лісна, буд. 10, код ЄДРПОУ 23638219); надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; надав прокурору та позивачам семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України; встановив третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду пояснення щодо позову відповідно до ст. 168 ГПК України.

2.3.За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

2.4.Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

2.5.20.06.2024 від третьої особи надійшов лист № 02-04/71 від 20.06.2024 (вх. № 20.06.2024), згідно якого підтримує позовну заяву та просить суд стягнути з відповідача на користь Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації надмірно сплачені кошти в сумі 159505 грн 71 коп.

2.6.27.06.2024 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву (вх. № 1903 від 27.06.2024), згідно якого просить суд відмовити у задоволені позову, оскільки із вказаним позовом прокурор звернувся маючи рішення, що набрало законної сили між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав у справі № 920/441/21, прокурор не довів обґрунтованості заявленої до стягнення суми.

2.7.27.06.2024 представник відповідача подала клопотання (вх. № 2973 від 27.06.2024), в якому просить суд зупинити провадження у справі № 920/688/24, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

2.8.08.07.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив № 51-6001вих-24 від 03.07.2024 (вх. № 3842 від 08.07.2024), в якій додатково обґрунтовано звернення з позовом в інтересах: Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, як головного розпорядника бюджетних коштів, та Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації), що складає та затверджує відповідний бюджет, здійснює розподіл переданих з державного бюджету коштів, здійснює управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Щодо доводів відповідача про неможливості повторного звернення з цим позовом до суду, прокурор вказує, що позовна заява у справі № 920/688/24 не є повторним зверненням до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав,оскільки з попереднім позовом прокурор звертався в інтересах Північно-Східного офісу Держаудитслужби та ДПОЗ санаторного типу «Ровестник» з вимогами про стягнення кошів саме на користь ДПОЗ санаторного типу «Ровесник». У цій справі позивачами є: 1) Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, як розпорядник бюджетних коштів вищого рівня та засновник ДПОЗ санаторного типу «Ровесник»; 2) Сумська обласна державна адміністрація (Сумська обласна військова адміністрація), яка здійснює управління бюджетними коштами нижчого рівня. Тому, суб`єктний склад у справах № 920/441/21 та 920/688/24 різний.

Також прокурор додатково обґрунтовує вимоги застосування положень статей 216 та 1212 Цивільного кодексу України .

2.9.11.07.2024 представник відповідача подала клопотання (вх. № 3180 від 11.07.2024), в якому просить суд зупинити провадження у справі № 920/688/24, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнс Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2024 № 1697-VІІ.

2.10.У клопотанні (вх. № 2028 від 1.07.2024) представник відповідача просить долучити до матеріалів справи ухвали судів у подібних правовідносинах, та задовольнити клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення і набрання ним законної сили у справі № 918/1043/21 Великою Палатою Верховного Суду.

2.11.22.07.2024 від прокурора надійшли заперечення на клопотання про зупинення № 51-6414вих24 від 22.07.2024 (вх. № 2133 від 22.07.2024), в яких вважає наведені відповідачем доводи необґрунтованими, оскільки укладення додаткових угод щодо зростання ціни за одиницю товару з одночасним зменшенням обсягу поставки, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору та до порушення інтересів держави, тому згідно Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» вказане є виключним випадком, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій щодо їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

2.12.У клопотанні (вх. № 3811 від 21.08.2024) представник відповідача просить суд зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 42024202510000098, оскільки обставини, які досліджуються у кримінальному провадженні матимуть висновки щодо допущення порушень зі сторони споживача сторони за договором та вплине на вирішення спору у цій справі.

2.13.Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

3.Щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави.

3.1.Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

3.2.Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

3.3.Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

3.4.Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

3.5.Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

3.6.Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

3.7.Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

3.8.Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

3.9.Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

3.10.Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

3.11.Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

3.12.У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

3.13.Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

3.14.Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

3.15.Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

3.16.У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що під час проведення закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що є нераціональним та неефективним витрачанням коштів бюджету.

3.17.Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

3.18.Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

3.19.Укладення додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

3.20.Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

3.21.Відповідно до прийнятої Європейською Радою стратегії соціально-економічного розвитку Європейського Союзу до 2020 року «Європа 2020» та Директиви 2014/24/ ЕГІ Європейського Парламенту та Ради ЄС від 26.02.2014, державні закупівлі відіграють ключову роль у забезпеченні раціонального, стійкого економічного зростання держави, як один із ринкових інструментів для створення умов до найбільш ефективного використання державних коштів.

3.22.Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

3.23.Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

3.24.Прокурор звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації) з огляду на наступне.

3.25.Згідно з інформацією, розмішеною в системі «Prozorro», джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет.

3.26.Згідно до п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом МФУ № 372 від 02.04.2014, повернення дебіторської заборгованості за минулі періоди здійснюється шляхом перерахунку коштів у доходи загального фонду відповідного бюджету.

3.27.Обласний бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

3.28.Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв`язку; науки, освіти, культури, охорони здоров`я, фізкультури і спорту, сім`ї, жінок, молоді тощо.

3.29.Відповідно до ст. 17, 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація забезпечує ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів, здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

3.30.Відповідно до Указу Президента України № 68/2022від 24.02.2022, утворено Сумську обласну військову адміністрацію.

3.31.Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

3.32.Пунктами 1, 2, 15 ч. 3 ст. 15 цього Закону визначено, що обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а саме складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення, здійснення управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

3.33.Відповідно до підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану», обласні військові адміністрації затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами, приймають за поданням місцевих фінансових органів рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети, здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою.

3.34.Враховуючи вищевикладене, Сумська обласна державна адміністрація (Сумська обласна військова адміністрація) є компетентним суб`єктом захисту інтересів держави та наділена повноваженнями щодо реагування заходами цивільно-правового характеру.

3.35.Також прокурор звертається до суду в інтересах Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації), з огляду на наступне.

3.36.Пунктом 1 ст. 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація реалізовує державну політику в галузі освіти.

3.37.Відповідно до п. 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

3.38.Відповідно до п. 1.1. Статуту ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» є державним закладом, підпорядкованим Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

3.39.Згідно п. 1.5. Статуту, уповноважений орган управління освітою здійснює контроль за дотриманням вимог цього Статуту та приймає відповідне рішення в разі їх порушення.

3.40.Відповідно п. 3.8. Статуту, уповноважений орган управління освітою забезпечує його функціонування, комплектування технічним та іншим обладнанням відповідно до державних соціальних стандартів оздоровлення та відпочинку дітей.

3.41.Згідно п. 9.2. Статуту, фінансова діяльність закладу здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

3.42.Відповідно до Бюджетного кодексу України, Заклад може отримувати фінансування одночасно з різних бюджетів, коли таке фінансування здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабінету Міністрів України.

3.43.Заклад є неприбутковим. Кошти Закладу, одержані від здійснення діяльності, передбаченої цим Статутом, не вважаються прибутком і не оподатковуються податком на прибуток.

3.44.Кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, метою якого не є одержання прибутку, для здійснення освітньої, оздоровчої, спортивної, культурної діяльності, не вважаються прибутком і не оподатковуються податком на прибуток.

3.45.Не використані в поточному році бюджетні та позабюджетні кошти не можуть бути вилучені з рахунків Закладу, крім випадків, передбачених законодавством.

3.46.Обсяги бюджетного фінансування Закладу не можуть зменшуватися за наявності інших джерел фінансування.

3.47.Згідно з п. 9.3 Статуту, джерелами фінансування закладу серед іншого є бюджетні кошти.

3.48.Відповідно до п. 9.7. Статуту, витрати на утримання Закладу проводяться відповідно до кошторису, затвердженого уповноваженим органом управління освітою.

3.49.Відповідно до підпункту 9, 10 п. 3 Положення про Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 07.10.2022, завданнями Департамента є: координація діяльності закладів освіти, що належать до сфери управління Сумської обласної державної адміністрації, організація роботи з їх матеріально технічного забезпечення, функціональне управління закладами освіти, що є комунальною власністю Сумської обласної ради.

3.50.Згідно з підпунктом 82 п. 3 Положення про Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 07.10.2022, завданнями Департамента також є забезпечення ефективного та цільового використання бюджетних коштів.

3.51.Фінансування договору публічної закупівлі здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету.

3.52.Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій.

3.53.Згідно п. 3, 4, 9 ч. 5 ст. 23 Бюджетного кодексу України, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

3.54.Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

3.55.Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

3.56.Водночас правильність зазначення у якості позивача органу, який є засновником підприємства та головним розпорядником бюджетних коштів, підтверджується позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.08.2023 (справа № 924/1283/21).

3.57.Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

3.58.Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

3.59.Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

3.60.За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

3.61.Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що навчальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (природного газу) в обсязі та в межах видатків, визначених селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

3.62.Згідно з ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

3.63.Враховуючи викладене, належними позивачами у цій справі є Сумська обласна державна адміністрація (Сумської обласної військової адміністрації) та Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації).

3.64.«Нездійснення захисту» полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

3.65.Така поведінка (бездіяльність) уповноважених державних органів може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

3.66.Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

3.67.Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.

3.68.Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.

3.69.Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

3.70.Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/15338/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

3.71.Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц висловив правову позицію, відповідно до якої наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними правами відповідної сторони процесу. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit сиrіа («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

3.72.Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

3.73.Окружною прокуратурою міста Суми направлено до Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації) лист № 51-4259вих-24 від 10.05.2024, згідно якого просить повідомити чи звертатиметься Сумська обласна державна адміністрація з позовом про стягнення з ТОВ «Сумигаз Збут» зайвосплачених на підставі додаткових угод до договору № 02/0121 від 26.01.2021 коштів. Прокуратурою повідомлено, що в разі неможливості пред`явлення позову до суду, Окружною прокуратурою міста Суми будуть вжиті заходи представницького характеру (а. с. 42).

3.74.У відповіді Сумська обласна державна адміністрація (Сумська обласна військова адміністрація) повідомила прокуратуру, що позов до ТОВ «Сумигаз Збут» про стягнення зайвосплачених коштів на підставі додаткових угод до договору № 02/0121 від 26.01.2021 не буде подаватись через відсутність передбачених у бюджеті коштів (а. с. 42).

3.75.Крім того, Окружною прокуратурою міста Суми з метою спонукання Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації) вжити заходи стосовно звернення до суду з метою стягнення коштів за вказаним договором надіслано лист № 51-4314вих-24 від 14.05.2024, згідно якого просить повідомити чи звертатиметься Департамент з позовом про стягнення з ТОВ «Сумигаз Збут» зайвосплачених на підставі додаткових угод до договору коштів. Прокуратурою повідомлено, що в разі неможливості пред`явлення позову до суду, Окружною прокуратурою міста Суми будуть вжиті заходи представницького характеру (а. с. 40-41).

3.76.У листі Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації) № 05-15/2999 від 22.05.2024 повідомлено, що Департамент не буде звертатися до суду з позовом оскільки, Департамент не здійснює представницьких функцій (а. с. 41).

3.77.Вказане свідчить про нездійснення Сумською обласною державною адміністрацією (Сумською обласною військовою адміністрацією) та Департаментом освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації), як уповноваженими органами у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.

3.78.Ураховуючи, що уповноваженими органами необхідні заходи цивільно-правового характеру не вживаються, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

3.79.На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Окружною прокуратурою міста Суми до звернення до суду на адресу Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації), Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації) спрямовано повідомлення від 04.06.2024 про намір звернення до суду з позовом про стягнення коштів (а. с. 42-43).

3.80.Таким чином, з наданих прокурором доказів вбачається, що прокурором направлений відповідні листи-повідомлення. З отриманих відповідей не простежується намір вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.

3.81.На підставі викладеного, з урахуванням змісту позовної заяви, предмета спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом, у зв`язку із доведеною бездіяльністю компетентного органу, а також необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.

3.82.Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Сумигаз Збут» на користь Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації) 159505 грн 71 коп.

4.Щодо клопотань ТОВ «Сумигаз Збут» про зупинення провадження у справі.

4.1.У клопотанні (вх. № 2973 від 27.06.2024) представник відповідача просить суд зупинити провадження у справі № 920/688/24, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

4.2.У клопотанні (вх. № 3180 від 11.07.2024) представник відповідача просить суд зупинити провадження у справі № 920/688/24, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнс Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2024 № 1697-VІІ.

4.3.У клопотанні (вх. № 3811 від 21.08.2024) представник відповідача просить суд зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 42024202510000098. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача вказує, що обставини, які досліджуються у кримінальному провадженні матимуть висновки щодо допущення порушень зі сторони споживача сторони за договором та вплине на вирішення спору у цій справі. А саме, висновки у призначеній товарознавчій експертизі в кримінальному провадженні стосуються підстав, заявлених у цій справі вимог, чи умов. Від яких залежить можливість її розгляду.

4.4.Розглянувши подані представником відповідача клопотання про зупинення суд зазначає наступне.

4.5.Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

4.6.У провадженні Верховного Суду перебуває справа № 918/1043/21 за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства «Фірма «ДАН» про визнання недійсним договору та стягнення коштів у сумі 199850,40 грн.

4.7.Позов обґрунтований тим, що за укладеним договором поставки мережевого обладнання від 21.12.2019 № 38 позивач, не будучи обізнаним з реальною вартість товару, купив у відповідача товар за ціною, яка значно перевищує його реальну вартість, що свідчить про введення його в оману відповідачем. Зважаючи на те, що позивач як сторона договору розпорядився бюджетними коштами, уклавши невигідний для держави спірний договір; спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, позивач просить визнати його недійсним на підставі статей 203, 215, частини 3 статті 228, частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та стягнути на свою користь сплачені за спірним договором кошти.

4.8.З огляду на наявність виключної правової проблеми у застосуванні ч. 3 ст. 228 ЦК України з урахуванням ст. 203, 216 ЦК України, ст. 208 ГК України, (вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики), та з огляду на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 щодо можливості застосування односторонньої реституції, Верховний Суд вважав за необхідне передати справу № 918/1043/21 Господарського суду Рівненської області разом із касаційною скаргою Приватного підприємства «Фірма «ДАН» на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 918/1043/21).

4.9.Колегією суддів КГС ВС визначено, що у цій справі існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням ст. 216 і ч. 3 ст. 228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що позивач у позові, посилаючись на невідповідність договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме ч. 1 ст. 216 ЦК України.

4.10.Колегія суддів КГС ВС здійснила аналіз статей 216, 228 ЦК України та дійшла висновку про те, що ст. 203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами ст. 228 ЦК України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

4.11.Колегія суддів вважає, що за буквального тлумачення ч. 3 ст. 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у цій справі визнали договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину.

4.12.Колегія суддів звертає увагу на те, що загальні правові наслідки недійсності договору визначені ст. 216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

4.13.Разом з цим, ч. 3 ст. 228 ЦК України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

4.14.На переконання колегії суддів, закріплення в ч. 3 ст. 216 ЦК України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо у позові позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме ч. 1 ст. 216 ЦК України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.

4.15.Крім того, колегія суддів звертає увагу на частину першу статті 208 ГК України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

4.16.Обєднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.04.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій чи аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

4.17.Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

4.18.Предметом спору у справі № 920/688/24 є стягнення з ТОВ «Сумигаз Збут» на користь Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації) 159505 грн 71 коп. безпідставно сплачених коштів, а правовою підставою позову ст. 1212 ЦК України, а не ст. 228 ЦК України.

4.19.Отже, зі змісту та підстав позовних вимог у цій справі вбачається, що спірні правовідносини у справі № 918/1043/21 та у справі 920/688/24 не є подібними.

4.20.Крім того, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

4.21.Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

4.22.Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

4.23.Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд має з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

4.24.Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

4.25.Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.

4.26.За висновками суду, у цій справі суд не позбавлений можливості самостійно встановити та оцінити обставини, пов`язані зі справою, дати оцінку поданим сторонами доказам та зробити висновок про наявність підстав для задоволення чи відмову в задоволенні позову. Сама по собі взаємопов`язаність справ не свідчить про неможливість розгляду цієї справи.

4.27.За наведених вище обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотань представника відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 2973 від 27.06.2024, № 3180 від 11.07.2024, № 3811 від 21.08.2024).

5.Фактичні обставини, встановлені судом.

5.1.На вебпорталі публічних закупівель Prozorro Державний позашкільний оздоровчий заклад санаторного типу «Ровесник» оприлюднив оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-01-22-002293-b; назва товару природний газ; код класифікатору предмета закупівлі ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо; обсяг 167000 м. куб.; очікувана вартість 1419500 грн 00 коп.; термін постачання до 31.12.2020 (а. с. 15).

5.2.Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися 7 юридичних осіб: ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ», ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ», ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ», ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД», ТОВ АС.

5.3.За результатами проведення процедури закупівлі, переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ», з яким укладений договір № 41АВ407-370-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 25.02.2020.

5.4.Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2020 році природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строку та порядку, що визначені договором.

5.5.Згідно п. 1.2, 1.3 договору, річний плановий обсяг постачання газу до 167000 м. куб. Планові обсяги постачання газу по місяцях: березень 35000 м. куб., квітень 21800 м. куб., жовтень 30200 м. куб., листопад 40000 м. куб., грудень 40000 м. куб.

5.6.Згідно з п. 3.2 договору, ціна 1 куб. метру газу без урахування податку на додану вартість становить 3,405 гривень, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,12416 гривень. Ціна 1 куб. метру газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 3,529 гривні. Податок на додану вартість становить 0,706 гривень. Всього ціна газу за 1 куб. м. становить 4,235 гривні.

5.7.Пунктом п. 3.3 договору передбачено, що ціна, зазначена в п. 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору відповідно до підстав наведених у ч. 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

5.8.Відповідно до п. 3.6 договору, загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачу за договором і складає 707245,00 грн., в тому числі ПДВ 117874,17 гривень.

5.9.Відповідно до п. 4.2.1 договору, обсяг газу сплачується до 25 числа місяця постачання газу згідно рахунку-фактури. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа наступного за звітним місяця згідно рахунку-фактури.

5.10.Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.03.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків за наданий товар до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

5.11.В подальшому між ТОВ «Сумигаз збут» та ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» укладено ряд додаткових угод, якими збільшено первісну ціну товару в договорі, що була визначена за результатами відкритих торгів, а саме:

-додатковою угодою № 1 від 30.03.2020 обсяг поставки зменшено до 166414,46 м. куб. та збільшено вартість газу до 4,2499012 грн. з ПДВ у зв`язку зі збільшенням вартості доступу до потужності;

-додатковою угодою № 2 від 31.03.2020 визначено ціну за 1 м. куб. газу у розмірі 4,6748910 грн. з ПДВ та зменшено обсяг поставки до 151285,88 м. куб.;

-додатковою угодою № 3 від 06.05.2020 ціну газу за 1 м. куб. збільшено до 5,1423800 грн. з ПДВ та зменшено обсяг поставки до 137532,62 м. куб.;

-додатковою угодою № 4 від 25.09.2020 ціну газу за 1 м. куб. збільшено до 5,656 грн. з ПДВ та зменшено обсяг поставки до 125043,32 м. куб.;

-додатковою угодою № 5 від 22.10.2020 ціну газу за 1 м. куб. збільшено до 6,2216 грн. з ПДВ та зменшено обсяг поставки до 113675,74 м. куб.;

-додатковою угодою № 6 від 27.10.2020 ціну газу за 1 м. куб. збільшено до 6,84376 грн. з ПДВ та зменшено обсяг поставки до 103341,58 м. куб.;

-додатковою угодою № 7 від 02.11.2020 ціну газу за 1 м. куб. збільшено до 7,528136 грн. з ПДВ та зменшено обсяг поставки до 93946,89 м. куб.;

-додатковою угодою № 8 від 17.11.2020 ціну газу за 1 м. куб. збільшено до 8,28094 грн. з ПДВ та зменшено обсяг поставки до 85406,37 м. куб.;

-додатковою угодою № 9 від 19.11.2020 ціну газу за 1 м. куб. збільшено до 8,8498912 грн. з ПДВ та зменшено обсяг поставки до 79915,67 м. куб.;

-додатковою угодою № 10 від 28.12.2020 змінено суму договору;

-додатковою угодою № 11 від 29.12.2020 продовжено строк дії договору та визначено обсяги поставки газу на 2021 рік;

-додатковою угодою № 12 від 31.01.2021 змінено суму договору та строк його дії.

5.12.Враховуючи укладення додаткових угод, якими збільшено ціну за кубічний метр газу та зменшено кількість поставленого газу, керівником Окружної прокуратури міста Суми було подано позов до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, Державного позашкільного оздоровчого закладу санаторного типу «Ровесник» до ТОВ «Сумигаз Збут» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в розмірі 159506,42 грн.

5.13.Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.08.2022 у справі № 920/441/21 позов задоволено частково, визнано недійсними додаткові угоди № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору постачання природного газу № 41АВ407-370-20 від 25.02.2020, укладені між ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» та ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ», та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» на користь Державного позашкільного оздоровчого закладу санаторного типу «Ровесник» безпідставно сплачені кошти в сумі 159506 грн 42 коп. В частині позовних вимог, щодо визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.03.2020 до договору постачання природного газу № 41АВ407-370-20 від 25.02.2020, укладену між ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» та ТОВ «Сумигаз Збут» - відмовлено, у зв`язку із тим, що вказана угода є нікчемною.

5.14.Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 № 920/441/21 апеляційну скаргу ТОВ «Сумигаз Збут» задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів у розмірі 159506 грн 42 коп. на користь ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» скасовано та у позові в цій частині відмовлено, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

5.15.Підставою ухвалення вказаного рішення була зміна Верховним Судом висновків щодо застосування норм матеріального права, зокрема суд прийшов до висновку що ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» не є суб`єктом владних повноважень, і з огляду на це прокурор не може звертатися з позовом до суду в інтересах зазначеного закладу.

5.16.Разом з цим, судом констатовано, що неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Сумської області.

5.17.Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що на виконання договору № 41АВ407-370-20 від 25.02.2020 з врахуванням додаткових угод ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» відповідно до актів приймання-передачі протягом 2020 року прийнято газ та здійснено ряд проплат на рахунок ТОВ «Сумигаз Збут» на загальну суму 316839 грн 12 коп., зокрема:

-відповідно до акту № СМ380003312 від 31.03.2020 здійснено оплату на загальну суму 36799,93 грн. з ПДВ;

-відповідно до акту №СМ380007326 від 31.10.2020 здійснено оплату на загальну суму 25 478,38 грн. з ПДВ;

-відповідно до акту № СМ380008221 від 30.11.2020 здійснено оплату на загальну суму 133048,05 грн. з ПДВ;

-відповідно до акту № СМ380008392 від 18.12.2020 здійснено оплату на загальну суму 158312,69 грн. з ПДВ.

6.Оцінка доказів з посиланням на норми права, якими керувався суд. Висновки суду.

6.1.Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

6.2.Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

6.3.Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

6.4.Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

6.5.У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

6.6.Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

6.7.Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

6.8.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

6.9.Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

6.10.Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

6.11.Згідно з п. 5 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції чинній на час укладення договору, договір про закупівлю договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

6.12.Згідно ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

6.13.Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі», тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

6.14.Відповідно до п. 1, 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на час укладення договору, додаткової угоди № 2), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

6.15.Подібні за змістом положення містить і норма ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на час укладення додаткових угод № 3-9), згідно якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції).

6.16.Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

6.17.Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

6.18.Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

6.19.Системний аналіз положень частини першої статті 525, статті 526, частини першої статті 651 Цивільного кодексу України та положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

6.20.Суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» закріплено можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

6.21.Разом з цим, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

6.22.У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначено, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір купівлі-продажу (поставки) товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Продавець (постачальник) має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. Продавцю (постачальнику) треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику при закупівлі ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником пропозиції), та заздалегідь замовити товар по визначеній у договорі вартості.

6.23.Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

6.24.Матеріалами справи підтверджено, що п. 1.2, 1.3 договору сторони визначили, річний плановий обсяг постачання газу до 167000 м. куб. Планові обсяги постачання газу по місяцях: березень 35000 м. куб., квітень 21800 м. куб., жовтень 30200 м. куб., листопад 40000 м. куб., грудень 40000 м. куб.

6.25.Впродовж дії договору, сторони змінювали істотні умови договору, шляхом підписання додаткових угод, а саме: збільшено ціну за кубічний метр газу з 4,2499012 грн. до 8,8498912 грн., тобто на 4,6148912 грн., при зменшенні кількості поставки газу з 167000 м. куб. до 85406,37 м. куб., що на 81593,63 м. куб. менше від початкової кількості.

6.26.Вказане стало підставою звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 159506 грн 42 коп.

6.27.Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.08.2022 у справі № 920/441/21 позов задоволено частково, визнано недійсними додаткові угоди № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору постачання природного газу № 41АВ407-370-20 від 25.02.2020, укладені між ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» та ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ», та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» на користь Державного позашкільного оздоровчого закладу санаторного типу «Ровесник» безпідставно сплачені кошти в сумі 159506 грн 42 коп. В частині позовних вимог, щодо визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.03.2020 до договору постачання природного газу № 41АВ407-370-20 від 25.02.2020, укладену між ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» та ТОВ «Сумигаз Збут» - відмовлено, у зв`язку із тим, що вказана угода є нікчемною.

6.28.Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 № 920/441/21 апеляційну скаргу ТОВ «Сумигаз Збут» задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів у розмірі 159506 грн 42 коп. на користь ДПОЗ санаторного типу «Ровесник» скасовано та у позові в цій частині відмовлено, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

6.29.Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у постанові № 920/441/21 від 15.04.52024 встановила, що додатковою угодою № 2 до договору постачання природного газу № 41АВ407-370-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 25.02.2020 неправомірно збільшено вартість природного газу до 4,6748910 грн. з ПДВ за 1 м. куб. (збільшено на 10,39%); додатковими угодами № 3-9 ціну газу збільшено більше ніж на 108% від початкової ціни, та відповідно, зменшено кількість природного газу.

6.30.Північний апеляційний суд у справі № 920/441/21 установив, що надані відповідачем на підтвердження необхідності укладення додаткових угод документи, мають довідково-інформаційний характер та не містять точної інформації про коливання цін на газ станом, як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод, не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни (за одиницю товару) природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

6.31.Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально, а твердження скаржника про те, що зміна купівельної ціни не перебільшила 10% відсотків від початкової ціни за договором та була зумовлена зміною купівельної ціни у зв`язку з коливанням цін на ринку природного газу, - є необґрунтованими та документально недоведеними.

6.32.Суд установив, що ТОВ «Сумигаз Збут», будучи постачальником природного газу, був обізнаний про ціни на природний газ, на час укладення основного договору з ДПОЗ санаторного типу «Ровесник».

6.33.Підписавши договір, відповідач погодився з його умовами, в тому числі щодо ціни товару. Відповідач мав право відмовитись від укладення відповідного договору, однак цим правом не скористався.

6.34.Матеріали справи свідчать, що договір та додаткові угоди до нього укладені в період дії різних редакцій Закону України «Про публічні закупівлі»: договір від 25.02.2020 та додаткова угода № 2 від 31.03.2020 укладені в редакції Закону України «Про публічні закупівлі» до внесення змін Законом № 114-ІХ від 19.09.2019, а додаткові угоди № 3-9, укладені між сторонами уже в редакції Закону з внесеними змінами.

6.35.Рішенням від 25.08.2023 у справі № 920/441/21 Господарський суд Сумської області дійшов неспростованого в апеляційній скарзі висновку про те, що додаткові угоди № 3-9, в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», укладені за відсутності підтвердження факту коливання ціни на газ за певні періоди дії договору; додаткова угода № 2 є нікчемною в силу вимог Закону.

6.36.Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6.37.Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

6.38.Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні.

6.39.У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви № 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

6.40.Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

6.41.Згідно статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

6.42.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

6.43.Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

6.44.Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

6.45.Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6.46.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

6.47.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.48.У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

6.49.Відповідно до ст. 12 Закону «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

6.50.Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону (в редакції, чинній на момент укладення договору та додаткової угоди № 2).

6.51.Разом з цим, на час укладення додаткових угод № 3-9 законодавчо встановлені підстави нікчемності правочину зазнали змін.

6.52.Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

6.53.У частині 5 вказаної статті Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції унормовано можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлею.

6.54.Велика Палата Верховного Суду у постанові № 922/2321/22 від 24.01.2024 виснувала про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». «П. 88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. П. 89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. П. 90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».

6.55.Подання відповідачем при проведенні торгів найменшої цінової пропозиції, яка суттєво менша від очікуваної вартості та пропозиції іншого учасника та одразу ж після укладення договору ініціювання укладення додаткових угод з більшою ціною за товар порушує основні принципи, що передбачені ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.

6.56.Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

6.57.Враховуючи наведене, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору про закупівлю з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

6.58.Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

6.59.Тому, рішення переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він згоден на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

6.60.Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації) 159505 грн 71 коп. надмірно сплачених коштів за непоставлений товар.

6.61.Відповідно до пунктів 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

6.62.Способом захисту порушеного права відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді реституції.

6.63.При цьому договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14, постанові ОП КГС Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

6.64.Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

6.65.Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

6.66.Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

6.67.Обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами гл. 54 ЦК «Купівля-продаж», і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст.1212 Цивільного кодексу України.

6.68.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

6.69.Подібні висновки наведені також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

6.70.Враховуючи зазначене, господарський суд при вирішенні спору керується принципом jura novit curia («суд знає закони») і застосовує до спірних правовідносин положення ст. 670 Цивільного кодексу України.

6.71.Так, відповідно до договору ціна становить 4,235 грн (п.3.2).

6.72.Враховуючи, що додаткова угода № 2 до договору є нікчемною в силу вимог Закону, додаткові угоди № 3-9 визнані недійсними (додаткова угода № 2 визнана нікчемною), сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни природного газу за 1 000 м. куб., встановленій саме у договорі та додатковій угоді № 1 (4,2499012 грн.).

6.73.Суд установив, що збільшення ціни, внаслідок укладення додаткових угод до договору спричинило переплату бюджетних коштів в сумі 159505 грн 71 коп., що становить різницю між фактично сплаченою сумою та сумою, яка мала бути сплачена без зміни ціни за додатковими угодами.

6.74.Таким чином, грошові кошти в сумі 159505 грн 71 коп. надмірно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «Смигаз Збут» за непоставлений товар, та підлягають стягненню на користь Депарамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України.

6.75.За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, вимога прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» на Депарамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації 159505 грн 71 коп. підлягає задоволенню.

7. Розподіл судових витрат між сторонам.

7.1. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, шляхом стягнення на користь Сумської обласної прокуратури.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (40000, м. Суми, вул. О.Береста, буд. 21, код ЄДРПОУ 39586236) на користь Департамента освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (40016, м. Суми, пр-т. Свободи, буд. 38, код ЄДРПОУ 39399524) 159505 грн 71 коп.

3.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (40000, м. Суми, вул. О.Береста, буд. 21, код ЄДРПОУ 39586236) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) 2422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 26.08.2024 (у період з 02.08.2024 до 16.08.2024 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці).

СуддяЄ.А. Жерьобкіна