Постанова

від 14.08.2024 по справі 948/234/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/234/23 Номер провадження 22-ц/814/2174/24Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Кириченко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Мойсюк Андрія Миколайовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Старосалтівської селищної ради, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради, Національної соціальної сервісної служби України, Міністерства соціальної політики України про відшкодування шкоди завданої суспільно небезпечним діянням,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду кримінального провадження № 12021221250000158, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.07.2021 стосовно малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння, які підпадають під ознаки діянь, передбачених п.п. 2,10 ч.2 ст.115, ч.ч. 5 ст.152 КК України, заявили позов до Відділу поліції № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області. Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації , Міністерства освіти і науки України, Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Національної соціальної сервісної служби України, Міністерства соціальної політики України про відшкодування шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням

В обґрунтування позовних вимог потерпілі зазначили, що поведінка ОСОБА_3 яка передувала вчиненню суспільно небезпечних діянь, свідчила про те, що останній може вчинити такі діяння, а тому у випадку належного реагування з боку органів державної влади та місцевого самоврядування останнього можливо було уникнути.

Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , має шістьох дітей, була засуджена за вчинення крадіжки і відбувала покарання, була позбавлена батьківських прав щодо двох свої доньок, які були поміщені до Вовчанської шкоди-інтернату №5.

Заклад освіти та орган місцевого самоврядування не вчиняли жодних дій з метою убезпечення інших дітей від ОСОБА_3 . Будь-яких інших дій, окрім постановления хлопця на внутрішньошкільний облік ще у 2017 році, адміністрацією навчального закладу вжито не було.

Вовчанським ВП ГУНП в Харківській області здійснювалось досудове розслідування за фактом побиття ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , 2010 року народження, однак вказане кримінальне провадження було закрито за відсутністю у вчиненому діянні складу кримінального правопорушення. ОСОБА_3 жорстоко поводився із тваринами.

Позивачі вказували на наявність бездіяльності посадових осіб органів державної влади різних рівнів, а також органів місцевого самоврядування, моральної шкоди, що проявляється у душевних стражданнях батьків вбитої, у зв`язку із втратою доньки, причинний зв`язок між бездіяльністю посадових осіб та завданої шкоди - смерті ОСОБА_6 , яка фактично настала через бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, що в свою чергу зумовило збільшення суспільної небезпеки поведінки ОСОБА_3 , а тому просили стягнути солідарно з Відділу поліції № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України. Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Національної соціальної сервісної служби України, Міністерства соціальної політики України на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 02.12.2021 застосовано до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків строком на 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на корись ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 7000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.02.2022 задоволено апеляційну скаргу прокурора та ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02.12.2021 змінено, водночас залишено без задоволення апеляційну скаргу потерпілих.

У подальшому, постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 січня 2023 року ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02.12.2021 та Харківського апеляційного суду від 22.02.2022 стосовно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Донця А.А., про стягнення завданої моральної шкоди скасовано і призначено у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства .

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Старосалтівської селищної ради, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради, Національної соціальної сервісної служби України, Міністерства соціальної політики України, про відшкодування шкоди завданої суспільно небезпечним діянням.

Позивачі оскаржили вказане рішення в апеляційному порядку. Скарга мотивована тим , що районний суд дійшов суперечливого висновку щодо звернення позивачів до неналежних відповідачів.

Судом першої інстанції у рішенні надано поверхневу оцінку частині доказів , а також необґрунтовано залишено поза увагою докази та аргументи на які посилалися позивачі як на підставу своїх вимог.

Скаржники вказують, що характеристика ОСОБА_3 наглядно демонструє , що відповідачам було відомо як про поступовий розвиток девіантної поведінки ОСОБА_3 , так і про проблеми в його сім`ї .

Апелянти також посилаються на те , що роботу громадського інспектора з охорони прав дитини , який призначався наказом директора навчального закладу , неможливо оцінити позитивно , оскільки таким інспектором не було своєчасно виявлено сім`ю Федь , та не було представлено на розгляд адмінкомісії Старосалтіської селищної ради матеріали за фактом перевірки виконання батьківських обов`язків матірю ОСОБА_3 .

Навчальний заклад в особі шкільної ради по профілактиці правопорушень серед учнівської молоді не виконав своїх обов`язків , особова справа учня ОСОБА_3 не містить жодних актів обстеження житлово-побутових умов , психолого - педагогічних характеристик , тощо.

Оперуючи інформацією щодо сім`ї Федь , маючи у своєму підпорядкуванні службу у справах дітей, адміністративну комісію з питань захисту прав та законних інтересів неповнолітніх, а також управляючи навчальним закладом , в якому навчається учень з девіантною поведінкою , Старосалтівська селищна рада мала всі можливості для належного виконання власних повноважень і обов`язків у сфері освіти, молодіжної політики і правопорядку.

Також скаржники вважають що поліція (підрозділи ювенальної превенції) належним чином не виконала свої обов`язки , з ведення профілактичного обліку дітей, схильних до вчинення правопорушень та проведення із ними заходів індивідуальної профілактики ; вжиття заходів щодо запобігання дитячій без доглянутості , у тому числі здійснення поліцейського піклування щодо неповнолітніх осіб; взаємодія з іншими підрозділами НПУ , органами державної влади та місцевого самоврядування з питань забезпечення прав та законних інтересів дітей.

Позивачі вважають , що наявні у справі докази у повній мірі підтверджують відсутність реакції з боку відповідачів на факти , які свідчили про розвиток девіантної поведінки у ОСОБА_3 .

Зважаючи на вказане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2024 року , та ухвалити нове про задовлення позовних вимог вповному обсязі.

Від представника НАціональної соціальної сервісної служби України Полігас О.А. надійшов відзив на апепеляційну скргу , в якому оскання просила оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задовлення.

Від ГУ НП в Харківській області також надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому відповідач просив скаргу залишити без задовлення.

Міністерство освіти і науки України також скористалось правом на подання відзиву та просило скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 02.12.2021 року по справі № 617/1633/21 , 28.07.2021 року, близько 16 год. 30 хв., малолітній ОСОБА_3 , перебуваючи на території двору багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , запропонував раніше знайомим малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 піти по яблука до яблуневого саду, розташованого по вул. Молодівський Шлях. ОСОБА_7 відмовилась від вказаної пропозиції ОСОБА_3 та залишилась на території двору, а ОСОБА_6 , погодившись на пропозицію ОСОБА_3 , пішла із ним до саду, де через дірку у паркані потрапили всередину огородженої території.

Того ж дня, після 17 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи посеред насаджень дерев, поблизу покинутої, напівзруйнованої будівлі, розташованої на вул.Малоданилівський Шлях , на відкритій ділянці місцевості, яка не проглядалась з дороги чи прилеглих будинків, маючи умисел, направлений на згвалтування малолітньої ОСОБА_6 , будучи фізично значно сильнішим за останню, долаючи її спротив, зірвав з неї шорти та нижню білизну, після чого, маючи намір на завдання останній тілесних ушкоджень, розуміючи, що від його дій, а саме нанесень ударів по життєво-важливому органу людини - голові, може настати смерть потерпілої, та бажаючи настання вказаного наслідку, завдав ОСОБА_6 не менше шести ударів в область голови фрагментом цеглини.

Внаслідок спричинених ОСОБА_3 вказаних множинних травм голови ОСОБА_6 , що супроводжувались багаточисельними переломами кісток склепіння та основи черепу і викликали гостру масивну крововтрату з розповсюдженими крововиливами під м`які мозкові оболонки та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. 28.07.2021 року, більш точного часу не встановлено, наступила смерть ОСОБА_6 .

Спричинені ОСОБА_3 забиті рани, синці та садна на обличчі, синці та садна на шиї, на нижніх та верхніх кінцівках ОСОБА_6 мають ознаки легкого тілесного ушкодження, та не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілої.

Після цього, подолавши спротив ОСОБА_6 , ОСОБА_3 перемістив тіло потерпілої всередину вказаної покинутої цегляної будівлі, спричинивши посмертно садна на спині, сідницях, задній поверхні лівого стегна та, продовжуючи свою суспільно - небезпечну діяльність, завершив реалізацію умислу, направленого на зґвалтування малолітньої ОСОБА_6 , вчинивши дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій або іншого, не встановленого предмета, внаслідок чого на тілі потерпілої утворились ушкодження жіночих статевих органів.

Таким чином, малолітній ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених п. п. 2, 10 ч. 2 ст. 115, ч. ч. 4, 5 ст. 152 КК України, як умисне вбивство малолітньої дитини, поєднане із згвалтуванням; зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або іншого предмета, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років; зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або іншого предмета, що спричинили тяжкі наслідки.

Позивачі є потерпілими у даному кримінальному провадженні, питання про відшкодування моральної шкоди в межах цього провадження вирішувалось та постановою Верховного Суду від 11.01.2023 в цій частині призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Як встановлено судом під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , відповідно до листа т.в.о. начальника ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 16.08.2021 року, впродовж 01.01.2000 - 28.07.2021 року до відділу поліції надходили повідомлення щодо вчинення ОСОБА_3 правопорушень, а саме: повідомлення під номером 2961 від 31.08.2016 року, внесено до ЄРДР за № 12016220260000973 від 01.09.2016 року, повідомлення під номером 1403 від 22.04.2018 року, внесено до ЄРДР за № 42021222140000055 від року.

Підрозділами ювенальної превенції не здійснювалась профілактична діяльність, спрямована на запобігання чи розслідування вчинюваних ОСОБА_3 правопорушень, оскільки жодних повідомлень чи заяв до ювенальної превенції стосовно ОСОБА_3 не надходило. Відомості про ОСОБА_3 не були внесені до профілактичного обліку дітей, схильних до вчиненя правопорушень, оскільки жодних повідомлень чи заяв до ювенальної превенції стосовно ОСОБА_3 не надходило .

Згідно даних повідомлення в.о. голови Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області № 1401 від 09.08.2021 року, відповідно до інформації служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради, ОСОБА_3 та його родина на обліку не перебували. Письмових звернень стосовно негативної поведінки чи порушень дисципліни від навчального закладу, депутатського корпусу та мешканців селища до служби у справах дітей та селищної ради не надходило .

У зв`язку з постійними конфліктами з учнями та вчителями, систематичними порушеннями дисципліни, ОСОБА_3 з вересня 2017 року перебував на внутрішкільному обліку Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, як учень девіантної поведінки .

Звіти вчителів-наставників про виконання заходів індивідуальної роботи з ОСОБА_10 були заслухані на засіданнях ради профілактики та запротокольовані (протокол № 3 від року, № 4 від 23.04.2018 року, № 3 від 24.12.2018 року, № 4 від 24.04.2019 року. № 3 від 23.12.2019 року, № 4 від 24.04.2020 року, № 3 від 22.03.2021 року, № 4 від року) .

У вказаному навчальному закладі проводилась робота: по попередженню правопорушень серед учнівської молоді, відповідно до наказу № 93 від 28.08.2017 року, з профілактики дитячої злочинності та правопорушень серед учнівської молоді, відповідно до наказів № 103 від 28.08.2018 року, № 78 від 28.08.2019 року, № 63 від 28.08.2020 року. № 77 від 01.09.2021 року, № 77 від 01.09.2021 року, відповідно (т. 3 а.к.с. 49-60).

Т.в.о. начальника ВІОП УПД ГУНП в Харківській області у листі № 5407/119- 20/01-2021 від 23.09.2021 року повідомив, що 31.08.2016 року надійшло звернення ОСОБА_11 про те, що малолітній ОСОБА_3 вдарив її малолітнього сина ОСОБА_5 . 2010 року народження, було внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України, яке було закрито 29.09.2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с.106 т.3).

22.04.2018 року ОСОБА_12 за місцем мешкання на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 було виявлено двох мертвих цуценят. За даним фактом ОСОБА_12 22.04.2018 року звернувся до відділу поліції, підозрюючи в скоєному малолітнього ОСОБА_3 . У зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, не встановленням фактів жорсткого поводження з тваринами, очевидців та осіб, причетних до даної події, було прийнято рішення про припинення проведення перевірки за даним фактом .

Протягом 2019 - 2021 років будь-які законні підстави для постановки малолітнього ОСОБА_3 на профілактичний облік сектору ювенальної превенцїї Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області були відсутні, малолітній ОСОБА_3 в поле зору правоохоронних органів не потрапляв, будь-яких звернень від громадян, служби у справах дітей Старосалтівської селищної ради та Старосалтівського ліцею, відносно ОСОБА_3 та його родини не надходило, до адміністративної відповідальності, стосовно вчинення малолітнім ОСОБА_13 , батьки останнього не притягувались.

Відповідно до даних матеріалів ЖЕО № 1403 від 22.04.2018 року щодо розгляду звернення ОСОБА_12 , останній звернувся до правоохоронного органу з приводу того, що на подвір`ї будинку було виявлено двох мертвих цуценят. В ході перевіркипричина смерті цуценят, свідки та очевидців події не було встановлено. Факту жорстокого поводження малолітнього ОСОБА_14 з тваринами не встановлено .

Як вбачається зі змісту наказу ГУНП в Харківській області № 449 від 19.03.2018 року, плану - завдання від 21.03.2018 року, акту інспектування від 26.04.2018 року , довідки від 08.10.2019 року, проводились інспектування та контрольна перевірка Вовчанського ВП ГУНП в Харківської області. Порушень, щодо ЖЕО № 1403 від року, матеріали не містять (т. 4 а.с. 2 - 125).

Вказані документи також надані представником позивачів до письмових пояснень від 17.01.2024 року.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до положень ст. ст. 367, 368 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

За положеннями ч.1,2 ст.15, ст.16 ЦК України кожна особамає право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.Особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина другастатті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ятастатті 1187 ЦК, пункт 1 частини другоїстатті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідачів є безпідставними, оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди були пред`явлені не до батьків ОСОБА_3 , а до навчального закладу, органів державної влади та місцевого самоврядування, які не є належними відповідачами, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до статей 12, 76, 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачів про стягнення моральної шкоди, оскільки подані ними докази, самі по собі не є належними доказами у справі.

При цьому відсутність у матеріалах справи підтвердженої бездіяльності кожного із відповідачів , виключає можливість суду притягнути їх до цивільно правової відповідальності.

В оцінці дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, щодо оцінки зібраних у справі доказів, колегія суддів враховує, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, визначаючись із характером спірних правовідносин, установивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, вважав, що застосуванню у даній справі підлягають положення частини першої статті 1178 ЦК України, оскільки доведено, що малолітня особа завдала шкоди з вини матері. Остання полягає у недостатньому здійсненні виховання малолітнього сина.

З аналізу положень статті 1178 ЦК України убачаються різні критерії від-повідальності законних представників та закладів, зобов`язаних здійснювати нагляд за малолітніми дітьми, які у той же час свідчать про допустимість їх одночасної відповідальності. Так за частиною четвертою статті 1178 ЦК України якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків ( усиновлювачів ) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки ( усиновлювачі ), опікун, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. Тобто вказаною нормою закону установлений обов`язок відшкодувати шкоду за одночасної вини як батьків, так і з вини, зокрема, навчального закладу, який у даному випадку на думку позивачів не належним чином здійснював свої обов`язки. Проте із матеріалів справи не убачається установлення вини будь-якого навчального закладу, чи органу місцевого самоврядування, тим більше не установлено одночасної вини як закладу освіти, так і органів досудового розслідування.

У відповідності до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Під час розгляду справи позивачами не надано належних доказів, які б підтверджували наявність у діях : ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Старосалтівської селищної ради, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради, Національної соціальної сервісної служби України, Міністерства соціальної політики України - вини в заподіянні позивачам моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачами заявлено позов до неналежних відповідачів.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом розгляду судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду першої інстанцій, щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

На підставі ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Мойсюк Андрія Миколайовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В. М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А.Лобов