Постанова

від 27.08.2024 по справі 559/2900/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 559/2900/23

Провадження № 22-ц/4815/674/24

Головуючий у Дубенському міськрайонному суді

Рівненської області: суддя Ралець Р.В.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

об 11 год. 17 хв. 19 березня 2024 року у м. Дубно

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 25 березня 2024 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Боймиструк С.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, - керівник Дубенської міжрайонної прокуратури Рівненської області;

позивач Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області;

відповідач1 ОСОБА_1 ;

відповідач2 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Тараканівська сільська рада Дубенського району Рівненської області;

за участі: прокурор Гіліс Ірина Володимирівна і представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю адвокат Лавренчук Тетяна Віталіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 березня 2024 року у цивільній справі за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Тараканівська сільська рада Дубенського району Рівненської області; про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення дії договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року в суд звернувся керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з позовом до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (далі СГТОВ "Дубенська аграрна компанія") третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Тараканівська сільська рада Дубенського району Рівненської області (далі Тараканівська сільська рада Дубенського району); про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення дії договору оренди земельної ділянки.

Мотивуючи вимоги, прокурором вказувалося, що ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації, на підставі свідоцтва про права на спадщину за заповітом від 27 листопада 2020 року, успадкував земельні ділянки з цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", які розташовані на території Тараканівської сільської ради Дубенського району, а саме площею 0, 6816 га, кадастровий номер 5621689100:06:002:0143, та площею 3,0668 га, кадастровий номер 5621689100:05:007:0017.

Відомості про право власності на зазначені земельні ділянки 27 листопада 2020 року внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, 22 листопада 2021 року, між ОСОБА_1 та СГТОВ «Дубенська аграрна компанія» укладено договір оренди б/н, за умовами якого орендодавець передав у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0668 га, кадастровий номер 5621689100:05:007:0017, для ведення особистого селянського господарства. Договір укладено строком на 10 років - до 22 листопада 2031 року. Відомості про реєстрацію права оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24 листопада 2021 року, номер запису: 45366736.

З інформації Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області №5601.5-4114/56.1-22 від 29.12.2022 видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 листопада 2021 року подав документи на виготовлення посвідки на постійне проживання, проте станом на 29 грудня 2022 її не отримав.

Отже, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, у листопаді 2020 року набув право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно їх не відчужив, тоді як кінцеві строки для цього сплинули 27 листопада 2021 року. У зв`язку з цим його право власності на земельні ділянки підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах. Тому дія договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5621689100:05:007:0017 та право оренди на неї підлягають припиненню.

Органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо конфіскації земельних ділянок, у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області. Разом з тим ним заходів щодо конфіскації земельної ділянки не вжито, що дає підстави Дубенській окружній прокуратурі звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі цього державного органу.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 березня 2024 року позов задоволено.

Припинено ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", площею 0, 6816 га, кадастровий номер: 5621689100:06:002:0143 (реєстраційний номер: 969134956216) та площею 3, 0668 га, кадастровий номер: 5621689100:05:007:0017 (реєстраційний номер: 642192456216), що розташовані на території Тараканівської сільської ради Дубенського району, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та продажу на земельних торгах.

Припинено дію договору оренди земельної ділянки б\н з кадастровим номером 5621689100:05:007:0017, укладеного 22 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та СГТОВ "Дубенська аграрна компанія", дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 24.11.2021, номер запису: 45366736, реєстраційний номер: 642192456216.

Припинено СГТОВ "Дубенська аграрна компанія" право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5621689100:05:007:0017 (дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 24.11.2021, номер запису: 45366736).

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури 5 368 гривень судового збору.

У поданій апеляційній скарзі СГТОВ "Дубенська аграрна компанія", вважаючи оскаржуване рішення частково незаконним та необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати в частині задоволення позову про припинення дії договору, укладеному 22 листопада 2021 року між ОСОБА_1 і СГТОВ "Дубенська аграрна компанія", і припинення СГТОВ "Дубенська аграрна компанія" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5621689100:05:007:0017, ухваливши в цій частині нове про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом умов оспорюваного договору оренди землі та вимог ст.ст. 1, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6, 27, 32 Закону України "Про оренду землі", ч. 4 ст. 81, ст. ст. 140, 141, 1481 ЗК України.

Вважає, що відповідачі мали право укласти оспорюваний договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права оренди, а тому СГТОВ "Дубенська аграрна компанія" користується усіма правами і гарантіями орендаря земельної ділянки, що передбачено законом. При цьому одним із гарантованих державою прав орендаря є право на те, щоб орендне користування тривало увесь строк, на який її було надано договором. Тобто заявник має непорушне право на здійснення оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5621689100:05:007:0017 до 22 листопада 2031 року, незважаючи на перехід права власності на неї до іншої особи.

Не заперечуючи проти права держави на припинення права власності іноземного громадянина на сільськогосподарську землю після спливу року з прийняття спадщини, автор скарги посилається на відсутність правових підстав для припинення права оренди земельної ділянки. Мотивуючи доводи, вказувалося про необхідність застосування судом правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постановах від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 і від 08 вересня 2020 року у справі №920/418/19, а також постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №179/657/19, від 09 серпня 2023 року у справі №357/10393/19, від 05 липня 2023 року у справі №357/8309/19, від 02 червня 2023 року у справі №357/9105/18.

Тобто такий спосіб захисту права держави як припинення оренди для добросовісного орендаря законом не передбачений, хоча в той же час сама по собі конфіскація земельної ділянки у громадянина Російської Федерації є достатнім і пропорційним втручанням у його право власності. Отже, застосування судом саме цього способу захисту права свідчить про порушення ним норм процесуального права.

Звертає увагу на те, що суд попередньої інстанції всупереч п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, рішенням Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін проти України" та від 22 вересня 2009 року у спарві "Ентріч проти Франції" не дав своєї оцінки цим обставинам та не виклав мотиви відхилення цих доводів заявника.

Не погоджувався з обґрунтуванням прокурором своїх повноважень на захист інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області. Так, суд не оцінив доводи прокурора про пріоритетність продовольчої безпеки України з метою забезпечення потреб громадян України, адже не визначив, чи будуть досягнуті таким чином дані встановлені цілі через припинення оренди землі і чи вплине на цю мету позбавлення прав орендаря за довгостроковим договором оренди.

Отже, припинення права оренди на спірну земельну ділянку свідчитиме про надмірне (непропорційне) втручання держави у право суб`єкта господарювання на його майнові права, що не відповідає ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

За таких обставин рішення суду попередньої інстанції в частині задоволення позову прокурора про припинення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки шляхом їх конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах не оскаржується.

У поданому відзиві керівник Дубенської окружної прокуратури, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

З листа Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області від 29.12.2022 №5601.5-4114/56.1-22вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації (а.с. 25-26).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір ОСОБА_2 , про що 12 вересня 2018 року виконавчим комітетом Тараканівської сільської ради Дубенського району видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 129).

ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 27 листопада 2020 року, виданих приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Бадаліс Ж.П. і зареєстрованими в реєстрі за №№2285 та 2286, успадкував після смерті матері земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Тараканівської сільської ради Дубенського району, а саме: площею 0, 6816 га, кадастровий номер 5621689100:06:002:0143, та площею 3,0668 га, кадастровий номер 5621689100:05:007:0017 (а.с. 19, 20, 138, 139).

Того ж дня відомості про право власності громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на зазначені земельні ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 15-18).

Про ці факти також свідчать матеріали спадкової справи №130/2016 до майна померлого - ОСОБА_2 (а.с. 125-140).

В подальшому, 22 листопада 2021 року, між ОСОБА_1 та СГТОВ «Дубенська аграрна компанія» укладено договір оренди б/н, за умовами якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0668 га, кадастровий номер 5621689100:05:007:0017, для ведення особистого селянського господарства. Договір укладено строком на 10 років. 24 листопада 2021 року відомості про реєстрацію права оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису: 45366736 (а.с. 18, 21-24).

За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-170.42-181/90-23 від 12.05.2023 у зв`язку з недостатньою сумою коштів на сплату судового збору цей державний орган не має можливості звернутися з позовом стосовно припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (а.с. 29).

Вважаючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином і набувши у листопаді 2020 року право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, протягом року добровільно їх не відчужив, тоді як кінцеві строки сплинули 27 листопада 2021 року, чим порушено права держави, у серпні 2023 року в суд звернувся керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_1 , СГТОВ "Дубенська аграрна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Тараканівська сільська рада Дубенського району; про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення права оренди.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості вимог прокурора, оскільки ОСОБА_1 є іноземним громадянином, а 27 листопада 2020 року він набув право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,6816 га, кадастровий номер 5621689100:06:002:0143 та площею 3,0668 га, кадастровий номер 5621689100:05:007:0017, що розташовані на території Тараканівської сільської ради Дубенського району. Між тим, упродовж року він добровільно їх не відчужив, хоча кінцеві строки сплинули 27 листопада 2021 року.

З огляду на ці обставини право власності на спірні земельні ділянки підлягало припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах.

Тому підлягали задоволенню і вимоги щодо припинення діїдоговору орендиземлі площею 3,0668 га, кадастровий номер 5621689100:05:007:0017,укладеного 22 листопада 2021року між ОСОБА_1 та СГТОВ «Дубенська аграрна компанія», і щодо припинення СГТОВ «Дубенська аграрна компанія» права оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,0668 га, кадастровий номер 5621689100:05:007:0017.

Проте з висновками про припинення дії договору оренди землі та припинення права СГТОВ "Дубенська аграрна компанія" на оренду земельної ділянки колегія суддів погодитися не може.

Правила статей 13, 14 Конституції України передбачають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Однак з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексуУкраїни суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно із ч. 5 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

У частині чеивертій ст. 81 ЗК України вказується, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Право власності на земельні ділянки відповідач набув 27 листопада 2020 року в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , проте у подальшому й на час вирішення спірних відносин земельні ділянки ним самостійно відчужено не було.

Згідно з пунктом "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (п. "в" ч.1 ст.143 ЗК України).

Відповідно до ч.2 ст.145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Пунктом 10 ч.1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Норма частини 5 ст. 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Разом з тим попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (постанова Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92 цс 13).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Стаття 153 ЗК Українизабороняє позбавлення власника права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Тому з урахуванням того, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства їх не відчужив, то ця обставина є підставою для конфіскації спірних ділянок у власність держави.

Норма статті 143ЗК України передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Зокрема, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, окрім іншого, конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1481 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

При цьому частиною п`ятою цієї статті встановлено, що вимоги ст. 1481 ЗК України поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.

Тобто зазначеною нормою закону передбачено виключний перелік підстав переходу прав на землю, серед яких конфіскація земельної ділянки за рішенням суду не передбачена.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» визначає підстави припинення договору оренди, зокрема закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України«Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями». Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Тому суд першої інстанції задовольнив вимогу прокурора про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах.

Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність та чинність договору оренди землі, укладеного 22 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та СГТОВ «Дубенська аграрна компанія» на земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» площею 3, 0668 га, кадастровий номер 5621689100:05:007:0017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 642192456216), право оренди за яким зареєстроване 24 листопада 2021 року (номер запису: 45366736) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то вони на увагу не заслуговують.

При цьомуколегія суддівбере доуваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц (14-473цс18), де зазначається, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

З цих міркувань апеляційним судом ураховано обставини, які є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

Так, згідно зі ст.ст. 1, 3-5, 13 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, орендодавцем земельної ділянки як фізичною особою може бути виключно громадянин України. Натомість ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, а тому національним законодавством він не наділений повноваженнями укладати договори оренди землі сільськогосподарського призначення.

Норми статей 13, 14 Конституції України передбачають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Право власностіна землюгарантується.Це правонабувається іреалізується громадянами,юридичними особамита державоювиключно відповіднодо закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У статтях 215, 216 ЦК України зазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки договір оренди земельної ділянки від 22 листопада 2021 року між ОСОБА_1 і СГТОВ "Дубенська аграрна компанія" порушує публічний порядок, адже стосується землі сільськогосподарського призначення як особливо цінної категорії, що є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону, власником якої був громадянин іноземної держави і якому вимогами закону заборонено передавати її в оренду, тому цей правочин є нікчемним.

Крім того, в контексті спірних правовідносин слід обговорити права і обов`язки, що передбачені пунктом 170.1.3 Податкового кодексу України.

Так, згідно з цією нормою закону нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

Між тим, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства.Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок.

Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, топротягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити(ч. 5 ст. 22, ч.4ст.81,ст.145ЗК України).

Отже, пункт 170.1.3 Податкового кодексу України не регулює і не може регулювати правовідносини з приводу оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є власністю іноземця чи особи без громадянства, адже спеціальним законом це унеможливлено.

Приходячи до переконання про часткове скасування судового рішення, апеляційним судом також звертається увага на те, що виділяючи правочин, який порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок (постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-1528цс15).

Тобто внаслідок нікчемності договорів оренди земельної ділянки у ОСОБА_1 і СГТОВ "Дубенська аграрна компанія" не виникло відповідних суб`єктивних прав та обов`язків оренди, крім тих наслідків, що пов`язані з їх недійсністю.

Згідно із ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, судовому захисту неіснуючі права оренди не підлягають.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до переконання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про припинення дії договору оренди землі, укладеного 22 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та СГТОВ "Дубенська аграрна компанія", і про припинення права оренди земельної ділянки, щодо якої укладено даний правочин. Тому у цій частині вимог керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області необхідно відмовити.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на зазначені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке в оскаржуваній частині не може залишатися чинним.

Інші аргументи заявника також є необґрунтованими і до уваги прийняті бути не можуть.

З приводу задоволення вимоги про припинення громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 права власності на дві земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", що розташовані на території Тараканівської сільської ради Дубенського району, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, то в цій частині судове рішення не оскаржувалося. Тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України у цьому випадку колегія суддів не вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги, а ця обставина не дозволяє переглянути рішення в частині, яка не оскаржувалася.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою длячасткового скасуваннярішення судупершої інстанціївідповідно допунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставин справи, що призвело до незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 березня 2024 року в оскаржуваній частині скасувати.

Керівнику Дубенської окружної прокуратури Рівненської області відмовити в частині вимог позову в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Тараканівська сільська рада Дубенського району Рівненської області; про припинення дії договору оренди землі та права оренди земельної ділянки.

В решті рішення суду першої інстанції (про припинення громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 права власності на дві земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", що розташовані на території Тараканівської сільської ради Дубенського району, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області) залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 27.08.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

С.В.Боймиструк