Ухвала

від 26.08.2024 по справі 360/1311/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 серпня 2024 року справа №360/1311/22

м. Дніпро

Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Блохін А.А., розглянув апеляційну Державної установи Старобільський слідчий ізолятор" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 360/1311/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Старобільський слідчий ізолятор", Державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга з додатками від Державної установи Старобільський слідчий ізолятор" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 360/1311/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1).

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Проте, скаржником до апеляційної скарги не було додано документу про сплату судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року (далі Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 481,00 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивачем були заявлені вимоги немайнового та майнового характеру.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на день подання позовної заяви), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12405,00грн).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на день подання позовної заяви), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ч.4 ст. 6 Закону України про судовий збір якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправною бездіяльність Державної установи Старобільський слідчий ізолятор" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2022 по 19.01.2022 включно, зобов`язано Державну установу Старобільський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2022 по 19.01.2022 включно в сумі 24 636,92 грн., визнано протиправними дії Державної установи Старобільський слідчий ізолятор" щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки, зобов`язано Державну установу Старобільський слідчий ізолятор" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 410 днів відпустки за період з 01.04.1998 по 31.12.2021, розрахованою з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум, визнано протиправними дії Державної установи Старобільський слідчий ізолятор" щодо не включення при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби індексації грошового забезпечення, зобов`язано Державну установу Старобільський слідчий ізолятор" здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення на момент звільнення, та виплатити різницю недоотриманої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум, визнано протиправною бездіяльність Державної установи Старобільський слідчий ізолятор" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 14363,17 грн., стягнуто з Державної установи Старобільський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 14363,17 грн.

Відповідач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

За приписами ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із позовом який в собі містить вимоги майнового та немайнового характеру.

Таким чином при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 1488,60 грн. ((35953,40грн*1%)*150%) як за вимогу майнового характеру. та 2977,20 грн. ((992,40 грн.*150%)*2) як за дві вимоги не майнового характеру, разом 4465,80 грн.

Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано неможливістю сплатити судовий збір у зв`язку з недостатністю асигнувань фонду державного бюджету, що, на думку апелянта, дає підстави у відповідності ст. 133 КАС України відстрочити сплати судового збору.

Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За змістом частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, як слідує з наведеної норми права відстрочення сплати судових витрат є правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується із майновим станом особи.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого відстрочення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати або мають право на відстрочення судового збору.

За змістом норм зазначеної вище статті положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір» передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа, зокрема суб`єкт владних повноважень, не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Отже, питання відстрочення чи розстрочення сплати судового збору судом вирішується на власний розсуд з огляду на доводи заявника.

До того ж, у поданій скаржником заяві, окрім посилання на відсутність коштів необхідних для сплати судового збору, останній не зазначає про вжиті ним заходи.

При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому. Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для невиконання скаржником свого обов`язку по сплаті судового збору.

Водночас, скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу відстрочення сплати судового збору, як і не надавались докази звернення скаржника до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та докази відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки, а також жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.

Суд вважає, що апелянтом не доведено наявність обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору, а тому суд відмовляє в задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Судовий збір сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв`язку за рахунок платника. У призначенні платежу платник судового збору повинен вказати слова "судовий збір", код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається, пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.

Несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: отримувач коштів Донецьке ГУК/Краматорська/МТГ22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, рахунок отримувача UA758999980313161206081005630, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), відомча ознака «81» Апеляційні адміністративні суди.

Відповідно до ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду прийнято судом першої інстанції 24 червня 2024 року.

З апеляційною скаргою до суду першої інстанції відповідач звернувся 10.08.2024 року.

Тобто, апеляційна скарга подана з порушенням строку на апеляційне оскарження рішення, встановленого КАС України.

Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано введенням в Україні воєнного стану, встановленням простою у роботі Державної установи Старобільський слідчий ізолятор" та запровадження дистанційного режиму роботи у державному органі.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення місцевого суду було направлено судом першої інстанції відповідачу через підсистему "Електронний суд", даний електронний документ доставлено в електронний кабінет учасника справи 25.06.2024 року о 01:39 год.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів враховує, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та в подальшому його продовжено, у суду також наявне право на визначення процесуальних строків.

Верховний Суд в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі № 640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.2022 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України №1951/5 від 13.05.2022 року «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території» Державній установі Старобільський слідчий ізолятор" з 14.05.2022 року до закінчення дії воєнного стану було оголошено простій.

Водночас, Наказом Міністерства юстиції України №2985/5 від 18 липня 2022 року «Про припинення простою, оголошеного державній установі, яка тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території» з 20 липня 2022 року простій в установі було припинено.

Наказом Міністерства юстиції України №4299/5 від 06 жовтня 2022 року «Про затвердження структури та штату Державної установи» Старобільський слідчий ізолятор" була затверджена структура та штат установи, та запроваджено дистанційну роботу.

Отже, можна дійти висновку, що означеним наказом визначено перелік структурних підрозділів та їх посадових осіб, яким встановлено простій та запроваджено дистанційну роботу.

Суд звертає увагу, що простій у роботі структурних підрозділів суб`єктів владних повноважень не свідчить про неможливість виконання своїх функцій суб`єктом владних повноважень.

Дистанційна форма роботи в установі передбачає виконання працівником його посадових обов`язків у режимі віддаленого доступу у повному обсязі, а тому така форма роботи не може виправдовувати значне зволікання Державної установи зі зверненням з апеляційною скаргою у цій справі.

Суд вважає, що запровадження дистанційного режиму роботи працівників установи в цілому не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки обставини внутрішньої роботи в межах установи є суб`єктивними, адже стосуються належної організації роботи в середині установи та залежать від волі керівника та працівників, а тому не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для реалізації права на оскарження судових рішень є суто суб`єктивною перешкодою, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року(справа № 320/3537/19, № 640/14960/20), від 27 вересня 2022 року (справа № 500/8835/21), постанові від 27 вересня 2022 року (справа № 500/8835/21)

Враховуючи те, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження, а відповідної заяви щодо його поновлення не надано, суддя-доповідач дійшов до висновку про необхідність залишити апеляційну скаргу апелянта без руху з наданням строку для подання апелянтом заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтованими причинами такого пропуску та відповідними доказами.

За приписами частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи норми Закону України «Про судовий збір» та процесуального законодавства, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням апелянту строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

У задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Державної установи Старобільський слідчий ізолятор" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 360/1311/22 залишити без руху.

Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги десять днів з моменту отримання ухвали.

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог цієї ухвали в частині надання заяви про поновлення строку з наведенням поважних причин, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.А. Блохін