Постанова

від 27.08.2024 по справі 520/19463/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

27 серпня 2024 р. Справа № 520/19463/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської областіпро визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2024 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, яка полягає у тому, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача;

- зобов`язати Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області, як розпорядника інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначив, що 26.06.2024 відповідно до положень ст. 32 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі Закон № 2297-VI), Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі Закону № 2939-VI), він засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП, на електронну адресу відповідача подав запит надати інформації, в якому просив надати:

- інформацію, долучивши копію відповідних документів, про можливі загрози від вибухоне - безпечних предметів і заходи, які необхідно вживати для уникнення небезпеки для життя і здоров`я на земельних ділянках, кадастрові номера : № 6320482500:07:000:0407, № 6320482500:07:000:0403, № 6320482500:07:000:0409, № 6320482500:07:000:0404, № 6320482500:07:000:0405, № 6320482500:07:000:0399, № 6320482503:00:000:0006 та № 6320482503:00:000:0009, які належать мені на праві приватної власності;

- інформацію, долучивши копію відповідних документів, щодо встановлених на відповідних територіях систем позначення небезпечних районів та заходів, які необхідно вживати для уникнення небезпеки для життя і здоров`я населення, а також про здійснення моніторингу стану встановлених систем позначення небезпечних районів та їх утримання на земельних ділянках, кадастрові номера : № 6320482500:07:000:0407, № 6320482500:07:000:0403, № 6320482500:07:000:0409, № 6320482500:07:000:0404, № 6320482500:07:000:0405, № 6320482500:07:000:0399, № 6320482503:00:000:0006 та № 6320482503:00:000: 0009, які належать мені на праві приватної власності;

- інформацію, долучивши копію відповідних документів, про узгодження планів проведення операцій з розмінування на відповідній території, а саме: на земельних ділянках, кадастрові номера : № 6320482500:07:000:0407, № 6320482500:07:000:0403, № 6320482500:07:000:0409, № 6320482500:07:000:0404, № 6320482500:07:000:0405, № 6320482500:07:000:0399, № 6320482503:00:000:0006 та № 6320482503:00:000: 0009, які належать мені на праві приватної власності.

Позивач вважає, що наданий на його запит лист Барвінківського міського голови Ізюмського району Харківської області № 09-13/М-48/49 від 02.07.2024 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI оскільки розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

До позовної заяви позивачем надано : запит про отримання інформації від 26.06.2024, лист Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області від 02.07.2024 № 09-13/М-48/49.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам п. 4, 6 ч. 5 ст. 160 КАС України. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з моменту отримання ухвали.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що із позовних вимог позивач встановлено, що він має на меті оскаржити бездіяльність відповідача, яка полягає у тому, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Проте, із зазначених позовних вимог суд не убачає, з приводу якої інформації йде мова, натомість позовні вимоги містять лише загальні поняття, що в разі задоволення позовних вимог, суд не зможе забезпечити належний захист прав позивача.

Документ в електронному вигляді «Залишення позовної заяви без руху» від 11.07.2024 по справі № 520/19463/24 був доставлений одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет 13.07.2024 о 09:20 (а.с. 10).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто з підстав, встановлених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, а саме, - позивач не усунув недоліки позовної заяви, які залишено без руху, у встановлений судом строк.

Документ в електронному вигляді «Повернення позовної заяви (недоліки не усунено)» від 31.07.2024 по справі № 520/19463/24 був доставлений одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет 31.07.2024 о 22:49 (а.с. 13).

Не погоджуючись з ухвалою суду від 31.07.2024 позивач ОСОБА_1 просить її скасувати, а справу № 520/19463/24 направити до суду першої інстанції для розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

Зазначає, що КАС України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Посилається на те, що ст. 160 КАС України не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

В порушення вказаних вище вимог позивач вважає, що суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 11.07.2024 виклав не передбачені діючим законодавством недоліки нібито змісту позовної заяви, що не відповідає вимогам ст. 160 КАС України.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції по повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Згідно із ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 320 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви.

Такі вимоги визначені статтею 160 КАС України.

Так, згідно приписів цієї норми, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Колегія суддів зазначає, що гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 27.10.2021 у справі № 9901/337/21, від 03.06.2021 у справі № 9901/41/21, від 06.05.2020 у справі № 9901/42/20, від 26.02.2020 у справі № 520/12042/18, Верховним Судом в постанові від 30.11.2023 у справі № 260/4208/22.

Колегія суддів також враховує, що ч. 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтями 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»)

У даному випадку, зміст поданої позивачем позовної заяви, не дивлячись на очевидні її недоліки в контексті встановлених до цього документу вимог процесуального закону, дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 фактично не погоджується з діями/бездіяльністю відповідача Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, який як вважає позивач без додержання вимог Закону України № 2939-VI не належним чином розглянув його запит про надання публічної інформації від 26.06.2024.

Колегія суддів зазначає, що до позовної заяви позивачем надано : запит про отримання інформації від 26.06.2024 та лист-відповідь Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області від 02.07.2024 № 09-13/М-48/49.

При цьому, колегія суддів зауважує, що остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, відповідно до положень ст. 173 КАС України, є завданням підготовчого провадження

За наведених обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду стосовно необхідності залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху до усунення позивачем її недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали суду від 11.07.2024, а відтак не вбачає підстави для повернення судом ухвалою від 31.07.2024 позовної заяви, у зв`язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду (зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року - скасувати.

Справу за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило