Рішення

від 22.11.2024 по справі 520/19463/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року № 520/19463/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (вул.Центральна, буд.8, м.Барвінкове, Ізюмського району, Харківської області, індекс 64701 , код ЄДРПОУ 04058634) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

Задовольнити позовну заяву та ухвалити рішення про визнання протиправною бездіяльність Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, яка полягає у тому, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією , але якому за статусом, або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача;

Зобов`язати Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області,як розпорядника інформації, який не володіє запитуваною інформацією , але якому за статусом, або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити тей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про права власності на речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами: - 6320482500:07:000:0407; -6320482500:07:000:0403;- 6320482500:07:000:0409; 6320482500:07:000:0404; 6320482500:07:000:0405; 6320482500:07:000:0399;- 6320482503:00:000:0006 та 6320482503:00:000:0006,належать йому на праві приватної власності, цільове призначенні яких ведення особистого селянського господарства, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення. У зв`язка з введенням воєнного стану в Україні, на належних йому земельних ділянках побудовані фортифікаційні споруди відкритого типу, що унеможливлює на теперішній час використання земель за їх призначенням. Крім того, існує потенційна загроза забруднення вибухове безпечними предметами, що тягне за собою визнання зазначених земельних ділянок непридатними для використання. Позивач зазначає, що він як власник майна, відповідно до 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядження своїм майном.

Позивач посилаясь на те, що перелік підстав для відмови у задоволені запиту на інформацію закриплений ч.1 ст.22 Закону №2939-VІ, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Вважаючт дії відповідача протиправними звернувся до суду.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

Відповідач відзив на позов до суду не надав. Відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов, передбачені ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

26 червня 2024року відповідно до положень ст.32Основного Закону України, Законів України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації» відповідачу засобами електронного зв`язку з застосуванням КЕП на електронну адресу поданий запит про надання інформації долучивши копії відповідних документів, про можливість загрози про вибухонебезпечних предметів і заходів. Які необхідно вживати для уникнення небезпеки для життя і здоров`я на належних пеозивачу земельних ділянках з кадастровими номерами:

6320482500:07:000:0407;-6320482500:07:000:0403; 6320482500:07:000:0409;6320482500:07:000:0404;

6320482500:07:000:0405;6320482500:07:000:0399;

6320482503:00:000:0006;6320482503:00:000:0006.

В позовній заяві позивач зазначає, що в порушенні вимог ч.3 ст.22Закону України «Про доступ до публічної інформації» , листом Барвінківської міського голови Ізюмського району Харківської області-Бало О.О. №09-13/М-48/49 від 02.07.2024р. на його запит до розпорядника інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом, характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язати направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, тобто інші рішення дії чи бездіяльність розпорядників інформації,що порушили законні права та інтереси запитувача. Тому вважає свої права порушеними, звернувся до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд виходить з наступного.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними. Право бути почутим є ключовим принципом "належного врядування" в демократичній державі. Перш ніж орган публічної влади ухвалить адміністративне рішення, яке стосується прав чи інтересів певної особи, їй повинна бути надана можливість висловити свої міркування та надати органу публічної влади інформацію і свої аргументи. Процедури й питання, що потребують розгляду, залежать від того, чи стосується адміністративне рішення індивідуальних або колективних інтересів. Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно зі ст.5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно ст.20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (ст.21 Закону № 2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюється законом "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI. Згідно з пп.1 та 4 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується в тому числі обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ст.5 Закону № 2939-VI). Розпорядники інформації, до яких згідно із ч.1 ст.13 цього закону належать суб`єкти владних повноважень, зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність і об`єктивність наданої інформації та оновлювати оприлюднену інформацію (п.6 ч.1 ст.14 Закону № 2939-VII). Вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, установлений ч.1 ст.22 закону № 2939-VI: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього закону. Відповідно до п.3 ч.4 ст.22 відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Згідно з п.1 ч.3 статті 10 Закону № 2939-VІ розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI? ? запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Згідно з ч.1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації зобов`язаний надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до висновку Верховного Суду в ухвалі від 23.01.2019 у справі № 9901/35/19 особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Верховний Суд у справі № 9901/598/19 висновує: відмова в наданні інформації з підстав, які не встановлені законом, так само як і відмова без обґрунтування наявності таких підстав шляхом застосування "трискладового тесту" є неправомірною. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Верховний Суд у справі № 640/16224/19 (провадження № К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Критеріями, що впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі № 826/11251/18.

Суд враховує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду запиту/звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення або вчинити певні дії. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або під час прийняття такого рішення суб`єкт має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Згідно з вимогами ст.245 КАС України під час вирішення справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (вул.Центральна, буд.8, м.Барвінкове, Ізюмського району, Харківської області, індекс 64701 , код ЄДРПОУ 04058634) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2024 року.

Суддя Заічко О.В.