Ухвала

від 27.08.2024 по справі 640/27332/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Іменем України

м. Київ

27 серпня 2024 року

справа №640/27332/21

адміністративне провадження № К/990/22868/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року (суддя - Гарник К. Ю.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року (судді: Єгорова Н. М., Коротких А. Ю., Чаку Є. В.),

у справі №640/27332/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна»

до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

У вересні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектер енд Гембел Трейдінг Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - орган державного казначейства, другий відповідач у справі), в якій позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 29 130 000,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку Товариства;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 червня 2021 року №61365/6/26-15-04-02-16;

- стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства заборгованість бюджету із повернення надмірної сплати податку на додану вартість в розмірі 29 130 000,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства пеню в розмірі 29 791 546,14 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 06 липня 2021 року по 27 вересня 2021 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства суму майнової шкоди у розмірі 58 196,00 грн, завданої у зв`язку із адміністративним оскарженням незаконного рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 червня 2021 року №61365/6/26-15-04-02-16.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 29 130 000 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна». Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 червня 2021 року № 61365/6/26-15-04-02-16. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві надати відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на додану вартість у розмірі 29 130 000 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» пеню в розмірі 1 124 338,19 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 06 липня 2021 року по 25 листопада 2021 року. Стягнуто на користь ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 58 196 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві. Стягнуто на користь ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 240 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд постановою від 09 листопада 2023 року касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві задовольнив частково, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 640/27332/21 скасував, а справу направив до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Направляючи справу на новий судовий розгляд Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, обмежившись виключно висновком про відсутність у позивача податкового боргу, без врахування можливого та наявного податкового зобов`язання, яке могло виникнути на підставі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «В1» №00224990704 від 25 березня 2021 року, яке є предметом оскарження в судовому порядку у справі № 640/19035/21 за позовом ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві. А також суди не надали оцінку доводам та доказам податкового органу і не встановили, які платежі є спірними та подальше зарахування таких платежів. Отже, невстановленою залишається сума надмірно сплачених платежів, її складові та подальше спрямування.

За результатами нового апеляційного розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року - без змін. Стягнуто на користь Товариства понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги в сумі 8 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

13 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 640/27332/21, яка подана засобами поштового зв`язку 11 червня 2024 року.

Після усунення скаржником недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвал від 17 червня 2024 року, 05 липня 2024 року Верховний Суд ухвалою від 22 липня 2024 року відкрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та витребував справу з суду першої інстанції.

16 серпня 2024 року справа № 640/27332/21 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №808/3399/17, де суд касаційної інстанції, приймаючи рішення на користь контролюючого органу, дослідив та звернув увагу на наступні аспекти: по-перше, підставою для повернення надміру сплаченого податку є наявність переплати як такої, а не сама заява про повернення податку. При відсутності переплати з податку у контролюючого органу не виникає й обов`язку надати висновок про повернення податку; по-друге, у разі коли йдеться про помилкову (надмірну) сплату податку, платник подає заяву в довільній формі із зазначенням, зокрема дня помилкової (надмірної) сплати податку. При цьому презюмується надання відповідних документів, які б підтверджували переплату. В іншому випадку вимога пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо строку в 1095 днів, впродовж якого платник має право заявити про повернення помилково (надміру) сплаченої суми податку, втрачає сенс; по-третє, самостійно скориговані позивачем у бік зменшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість, що були раніше задекларовані та сплачені, не відповідають ані за визначенням, ані за правовою природою сумам надмірно сплачених узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідач доводить подібність правовідносин у справі, що розглядається і справі №808/3399/17 тим, що у цих справах мова йде про застосування статті 43 ПК України, а саме про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість, сформованого здебільшого за рахунок самостійного коригування позивачем у бік зменшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

В касаційній скарзі відповідач акцентує увагу на тому, що Головне управління ДПС у м. Києві неодноразово як в усній, так і в письмовій формі звертало увагу Шостого апеляційного адміністративного суду на те, що між моментом фактичної сплати до бюджету грошових коштів у розмірі 32 204 674,00 грн (29.11.2017) та моментом звернення ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» з заявою про повернення надміру сплачених коштів (16.06.2021) існував проміжок часу, що значно перевищував встановлений 1095-денний строк, передбачений пунктом 43.3 ПК України. Тобто, значна частка надміру сплачених ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» коштів (15 817 321,39 грн) не підлягали поверненню позивачу в силу прямої норми пункту 43.3 статті 43 ПК України, оскільки заяву про повернення таких коштів подано після спливу 1095-денного строку з моменту виникнення переплати.

Відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №640/27332/21, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

01 серпня 2024 року надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл України» про вступ у справу як представника.

05 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив органу державного казначейства на касаційну скаргу податкового органу, в якому другий відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Україна» відмовити в повному обсязі.

09 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл України» на касаційну скаргу податкового органу, в якому Товариство просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, у зв`язку із тим, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався відповідач у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до даної справи. Крім того, Товариство зауважило, якщо Суд вважатиме, що підстави, передбачені пунктом 5 частини першої статті 339 КАС України для закриття провадження у даній справі відсутні, та розглядатиме касаційну скаргу відповідача по суті заявлених вимог, то позивач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 640/27332/21 - без змін.

Обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що 16 червня 2021 року Товариство звернулося до Головного управління ДПС у м. Києві з заявою № 12/6/2021 в порядку статті 43 ПК України про повернення суми переплати з податку на додану вартість у розмірі 29 130 000 грн код платежу 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

Зазначена заява обґрунтована тим, що надміру сплачена сума грошових зобов`язань була утворена на підставі зменшення зобов`язань з податку на додану вартість в результаті подання уточнюючих податкових декларацій з податку на додану вартість за 2018 - 2019 роки, сума грошових коштів, що була перерахована з рахунку СЕА ПДВ до Державного бюджету України, у зв`язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ та закриття відповідного рахунку в СЕА ПДВ, що відповідно до статті 43 ПК України підлягає перерахуванню на поточних рахунок платника податків в установі банку.

17 червня 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві листом № 61365/6/26-15-04-02-16 відмовило у поверненні відповідних коштів з посиланням на те, що розгляд питання про повернення переплати з ПДВ з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника в установі банку може бути розглянуте лише після завершення процедури оскарження податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 25 березня 2021 року № 00224990704 та подання нової заяви відповідно до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 15 липня 2021 року подав скаргу №287 до Державної податкової служби України.

16 липня 2021 року позивач подав заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені № 29631479 на загальну суму 3 973 814,50 грн, № 29631481 на загальну суму 1 040 208 грн, № 29631485 на загальну суму 2 307 грн, № 29631487 на загальну суму 6 249 189,52 грн, № 29631489 на загальну суму 14 210 346,13 грн.

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 22 липня 2021 року № 70206/6/26-15-04-02-16 відмовлено у поверненні відповідних коштів у зв`язку з тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень відкрито провадження по справі №640/19035/21 за позовом ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «В1» від 25 березня 2021 року № 00224990704 та станом на 22 липня 2021 року судовий розгляд по справі не завершено. При цьому, розгляд питання про повернення переплати з податку на додану вартість позивача з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника в установі банку, може бути розглянуте лише після завершення процедури оскарження податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 25 березня 2021 року № 00224990704 та подання нової заяви відповідно до вимог чинного законодавства.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій установили, що 23 березня 2020 року ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» прийнято рішення про припинення товариства шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» (код ЄДРПОУ 19341005) відповідно до рішення від 23 березня 2020 року № 23/02/20.

01 липня 2020 року, в рамках процедури припинення, позивач склав Передавальний акт про передачу з ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» на ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» (код ЄДРПОУ 19341005) всіх зобов`язань та активів в наявності на 01 липня 2020 року.

24 грудня 2020 року складено доповнення до Передавального акту відповідно до якого позивач склав Розшифровку податкових активів Проктор енд Гембл Трейдінг Україна у вигляді податків і зборів, в тому числі, але не виключно, у вигляді сум надміру сплачених грошових зобов`язань з податків і зборів, а також бюджетного відшкодування з ПДВ, що підлягають передачі Проктер енд Гембл Україна як єдиному правонаступнику Проктер енд Гембл Трейдінг Україна в гривнях.

12 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість щодо позивача на підставі поданої ним заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 3-ПДВ від 12 квітня 2021 року.

08 червня 2021 року у зв`язку із анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість, Головним управлінням Державної казначейської служби у м. Києві було закрито рахунок позивача в системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ).

Відповідно до пункту 200-1.8 статті 200-1 ПК України після закриття відповідного рахунку СЕА ПДВ Головним управлінням Державної казначейської служби у м. Києві здійснено перерахування залишку коштів (переплати), що обліковувались на зазначеному рахунку до бюджету.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 17 червня 2021 року № 61365/6/26-15-04-02-16 переплата виникла та обліковується в інтегрованій картці платника податків в хронологічному порядку відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року №5 за рахунок:

- надходжень до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (6 249 189,52 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати;

- подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 28 травня 2020 року № 9119101949 та від 05 червня 2020 року № 9126204969 (111 391 грн), що не відповідає нормам статті 43 ПК України;

- надходжень до бюджету коштів з рахунку в СЕА ПДВ (2307 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати;

- подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18 червня 2020 року № 9139905487, № 9139926086, № 9139926198, № 9139926376, № 9140351242 (3 547 775 грн), що не відповідає нормам статті 43 ПК України;

- надходжень до бюджету коштів з рахунку в СЕА ПДВ (1 040 208 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати;

- заяви-оскарження податкового повідомлення з відкликання № 10498/6 по податковому повідомленню-рішенню форми "B1" № 00224990704 від 25 березня 2021 року (11 921 443,5 грн);

- надходжень до бюджету коштів з рахунку в СЕА ПДВ (14 210 346,13 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати.

Суд апеляційної інстанції при новому апеляційному розгляді також установив, що відповідно до інтегрованої картки платника з ПДВ станом на дату звернення позивача з заявою про повернення переплати від 16 червня 2021 року №26741778 обліковувалась сума надмірно сплачених грошових зобов`язань з ПДВ у загальному розмірі 37 082 660,15 грн, що складалась з наступних сум:

14 924 685,02 грн - сума надміру сплачених грошових зобов`язань, яка сформувалась станом на кінець червня 2020 року;

14 210 346,13 грн - перерахована з рахунку позивача в СЕА ПДВ до державного бюджету України;

7 947 629,00 грн - сума бюджетного відшкодування заявлена позивачем в додатку 4 до декларації з ПДВ за листопад 2020 року від 18 грудня 2020 року №9338584436.

Переплата позивача, що обліковується в ІКП станом на кінець червня 2020 року виникла у зв`язку зі сплатою останнім коштів до бюджету, сплатою податкових зобов`язань за податковими деклараціями та подальшим поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ.

Так, переплата позивача у вказаній частині сформувалась за рахунок фактично сплачених коштів 29 листопада 2017 року в розмірі 32 204 674,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 29 листопада 2017 року №200031811 та сплачених з рахунку позивача СЕА ПДВ податкових зобов`язань по податковим деклараціям з ПДВ за травень, червень 2015 року, грудень 2017 року, червень-серпень 2018 року, жовтень 2018 року, червень-липень 2019 року, коли сплата ПДВ виключно з рахунку СЕА ПДВ була обов`язковою відповідно до п. 200-1.5 ПК України, з подальшим подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ про зменшення грошових зобов`язань до сплати.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначена сума переплати відповідає визначенню «надміру сплачених грошових зобов`язань» наданих в підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки є сумою коштів зарахованою до Державного бюджету України понад нараховані суми зобов`язань, граничний строк сплати яких настав.

Суд апеляційної інстанції врахував пояснення Товариства щодо сплати коштів до бюджету, зокрема, відповідно до абзаців першого, другого пункту 20 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (далі - Порядок №569) для перерахунку до бюджету суму узгоджених податкових зобов`язань відповідно до податкової декларації з податку ДПС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відповідач не надав до матеріалів справи доказів на підтвердження наявності у позивача заборгованості за податковими деклараціями.

Стосовно формування переплати в розмірі 14 210 346,13 грн, представник позивача зазначив, що оскільки зазначена сума перерахована з рахунку позивача в СЕА ПДВ до Державного бюджету України у зв`язку з анулюванням реєстрації платником ПДВ та закриттям рахунку в СЕА ПДВ в автоматичному порядку, а тому позивач не може надати платіжні доручень на підтвердження сплати коштів до бюджету, у зв`язку з їх відсутністю.

Щодо переплати в розмірі 7 947 629,00 грн суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до інтегрованої карти платника ПДВ станом на дату звернення позивача з заявою про повернення переплати обліковувалась сума надміру сплачених грошових зобов`язань з ПДВ у загальному розмірі 37 082 660,15 грн, водночас позивачем подано заяву про повернення переплати з ПДВ в розмірі 29 130 000,00 грн, отже переплата у розмірі 7 947 629,00 грн не є предметом даного спору.

Також суд апеляційної інстанції врахував, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року по справі №640/19035/21 (набрало законної сили 12 липня 2022 року) скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2021 року №00224990704.

Серед іншого під час розгляду справи суд апеляційної інстанції установив, що 03 травня 2023 року органом Казначейства на виконання висновку Головного управління ДПС у м. Києві здійснено повернення переплати з ПДВ позивачу у розмірі 29 130 000,00 грн, що представником Головного управління ДПС у м. Києві не заперечувалось.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, врахувавши відзив Товариства на касаційну скаргу, вбачає підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.

Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України внесені зміни.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд в процесі судового розгляду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження та дійшов висновку, що касаційне провадження у цій справі слід закрити.

Колегією суддів встановлено, що касаційна скарга в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтована незастосуванням судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №808/3399/17.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Водночас посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення не врахував висновок щодо застосування статті 43 ПК України у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №808/3399/17, а саме що підставою для повернення надміру сплаченого податку є наявність переплати як такої, а не сама заява про повернення податку. При відсутності переплати з податку у контролюючого органу не виникає й обов`язку надати висновок про повернення податку. Крім того, у разі коли йдеться про помилкову (надмірну) сплату податку, платник подає заяву в довільній формі із зазначенням, зокрема дня помилкової (надмірної) сплати податку. При цьому презюмується надання відповідних документів, які б підтверджували переплату. В іншому випадку вимога пункту 43.4 статті 43 ПК України щодо строку в 1095 днів, впродовж якого платник має право заявити про повернення помилково (надміру) сплаченої суми податку, втрачає сенс.

З постанови Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №808/3399/17, в якій сформовано висновки, які, як вважає відповідач, не враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи, вбачається наступне.

Податковий орган у справі №808/3399/17 відмовив у поверненні переплати платнику з підстав відсутності такої переплати. Позивач у справі № 808/3399/17 не надав жодних доказів формування переплати, в той час як у даній справі позивач надав всі необхідні докази, додаткові пояснення з інформацією щодо формування переплати.

Переплата платника податків у справі № 808/3399/17 була переважно сформована за рахунок заявленого та на момент звернення до суду ще не відшкодованого бюджетного

відшкодування ПДВ (яке було в повному обсязі відшкодовано станом на момент розгляду справи на банківський рахунок або шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ відповідно до напрямку відшкодування, визначеного самим позивачем у справі № 808/3399/17). Також суттєва частина переплати позивача у справі №808/3399/17 сформована за рахунок поновлення сум ПДВ після скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення. У даній справі жодної з таких обставин формування переплати немає. Переплата позивача не стосувалася заявленого бюджетного відшкодування. Судом у даній справі було встановлено, що частина переплати, що відповідає сумі бюджетного відшкодування ПДВ, зменшеній за податковим повідомленням-рішенням, не належала до предмету даного спору, оскільки не заявлялася позивачем у складі суми переплати до повернення.

Позивач у справі № 808/3399/17 в порушення процедури, встановленої пунктом 43.4-1 ПК України, просив повернення переплати з ПДВ на банківський рахунок, що також стало підставою для відмови у поверненні коштів. У випадку позивача в даній справі, рахунок позивача в СЕА ПДВ станом на дату звернення за поверненням переплати вже був закритий, а отже положення пункту 43.4-1 ПК України не підлягали застосуванню.

Важливою відмінною обставиною в цій справі і справі № 808/3399/17 є те, що позивач у цій справі на час звернення до податкового органу з заявою про повернення надміру сплачених сум з податку на додану вартість не був платником податку на додану вартість, рахунок позивача в СЕА ПДВ був закритий, а кошти, які рахувалися в СЕА ПДВ були перераховані до державного бюджету.

Отже, посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду у справі №808/3399/17, є безпідставними, адже обставини справи №808/3399/17 не є подібними до даної справи.

Колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у пункті 68 постанови від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц зауважено, що висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи.

Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначеній відповідачем справі не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду у справі № 808/3399/17.

Інших підстав касаційного оскарження представник відповідач не заявив (включаючи право на отримання пені), що за положеннями статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України виключає можливість Суду здійснити касаційний перегляд за межами доводів податкового органу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що наведені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень в частині порушення судами пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшли свого підтвердження, оскільки висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

У зв`язку з викладеним, у цій справі наявні підстави для закриття касаційного провадження.

Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 339, статтями 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №640/27332/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер