Ухвала

від 27.08.2024 по справі 160/20792/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

27 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 160/20792/23

адміністративне провадження № К/990/30923/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року

у справі №160/20792/23

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (далі - відповідачі, Департамент, Управління), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту та Управління щодо неповідомлення та невиплати позивачу щомісячної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму як реабілітованій особі з лютого 2020 року по 31 травня 2023 року на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28 лютого 2020 року №269, яким був затверджений Порядок надання щомісячної матеріальної допомоги реабілітованим особам та рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 13 листопада 2021 року №1187 (далі - Порядок № 1187);

- зобов`язати Департамент виплатити позивачу щомісячну допомогу у розмірі прожиткового мінімуму як реабілітованій особі з лютого 2020 року по 31 травня 2023 року на підставі Порядку № 1187;

- зобов`язати Управління виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу у розмірі прожиткового мінімуму як реабілітованій особі з 01 січня 2023 року по 31 травня 2023 року на підставі Порядку № 1187

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 02 серпня 2024 року звернулася з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги, Суд зауважує, що скаржником не наведено підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України для касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №160/20792/23. При цьому касаційна скарга обґрунтована лише неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм положень Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17 квітня 1991 року № 962-XII, що не може вважатися належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Вказане виключає можливість здійснення касаційного перегляду судових рішень у справі №160/20792/23.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, враховуючи те, що скаржником при поданні касаційної скарги не зазначено передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку, така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Повернення касаційної скарги і надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), оскільки забезпечує практичну можливість реалізації права особи на доступ до суду у формі касаційного оскарження судового рішення.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №160/20792/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

3. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до Верховного Суду.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк