Постанова

від 22.08.2024 по справі 591/867/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м.Суми

Справа №591/867/22

Номер провадження 22-ц/816/1188/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр»,

третя особа директор Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр» Кузьоменська Марина Леонідівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 лютого 2024 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 16 лютого 2024 року, -

в с т а н о в и в :

07 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр» (далі КНП СОР «ОКПЦ») про визнання незаконною та скасування зміну умов праці та встановлення неповної зайнятості (0,25 ставки), а саме: визнати незаконними та скасувати накази, якими оформлена зміна умов праці:

- наказ від 23 грудня 2021 року №146-ОД «Про зміни істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» (з додатком 1);

- наказ від 23 грудня 2021 року №147-ОД «Про внесення змін до штатного розпису»;

- наказ від 23 грудня 2021 року №148-ОД «Про зміни істотних умов праці» (з додатком 1);

- наказ від 28 грудня 2021 року №149-ОД «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 »;

- наказ від 18 березня 2022 року №28-К «Про особовий склад», яким встановлюється скорочена тривалість робочого часу ОСОБА_1 .

Крім того, позивачка просила скасувати запис у трудовій книжці, вчинений на підставі наказу від 18 березня 2022 року № 28-К, поновити її на штатній посаді 1,0 лікаря акушер-гінеколога спеціалізованої жіночої консультації з консультативно-діагностичного відділення (поліклініка) з 02 березня 2022 року та стягнути (зобов`язати нарахувати та виплатити) різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з 02 березня 2022 року по день виконання рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що роботодавцем неправомірно внесено зміни до штатного розпису закладу та змінено істотні умови праці, що сталось через особисту неприязнь керівника закладу до працівниці. Зокрема, позивачку без згоди переведено на 0,25 ставки лікаря-гінеколога, порушено її переважне право, не запропоновано іншої вакантної посади на повну ставку у закладі. Також роботодавцем не проведено з позивачкою як головою профспілки консультацій, а профспілка не надала згоду на зміну їй істотних умов праці.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неповно встановлені обставини у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що причиною зміни умов праці є дискримінація зі сторони роботодавця, оскільки позивачка очолює профспілку, якою, зокрема, не надано згоду на зміну умові праці. Наполягає на створенні відповідачем неприйнятних умов праці з метою спонукання до звільнення з роботи. Також зазначає, що після фактичної зміни істотних умов праці продовжила працювати повний робочий день до останньої пацієнтки, що також підтверджено письмовими доказами та свідком ОСОБА_2 . Вважає, що повна зайнятість могла бути забезпечена шляхом залучення до чергувань, чого відповідач не робив, проте залучав до таких чергувань некваліфікованих для такої роботи спеціалістів. Звертає увагу на те, що судом застосовано закон щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану, який спірні правовідносини не врегульовує.

У відзиві на апеляційну скаргу представник директора КНП СОР «ОКПЦ» ОСОБА_3 адвокат Бельський В.М. просить рішення суду залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Зазначає, що зміна істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці є виключною компетенцією роботодавця. При цьому, незважаючи на незгоду з наказом про переведення на 0,25 ставки посади, позивачка з роботи не звільнилась, а продовжила працювати, тобто фактично погодилась з новими умовами роботи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник КНП СОР «ОКПЦ» адвокат Кузченко Т.М. просить рішення суду залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Зазначає, що трудові права позивачки не були порушені, дотримано двомісячний строк попередження про зміну істотних умов праці, позивачка погодилась зі зміненими умовами роботи, оскільки не звільнилась і продовжує працювати на 0,25 ставки посади.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Кузченко Т.М., представника третьої особи адвоката Бельського В.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 01 серпня 1990 року працює в КНП СОР «ОКПЦ» лікарем акушером-гінекологом поліклінічного відділення, має першу кваліфікаційну категорію за спеціальністю акушерство і гінекологія.

З протоколу засідання комісії КНП СОР «ОКПЦ» від 07 грудня 2021 року вбачається, що для поліпшення діяльності закладу було проаналізовано отримані доходи від виконання договорів по обслуговуванню населення програмою медичних гарантій від наданих послуг та перевищені видатки над доходами, зменшення кількості наданих послуг у зв`язку з чим вирішувалось питання про створення нових відділень та проводилась робота по вдосконаленню структури закладу.

23 грудня 2021 року відбулося засідання комісії КНП СОР «ОКПЦ» у складі директора, медичного директора, заступника директора з економічних питань, начальника відділу кадрів, завідувача організаційно-медичного відділу, голови первинної профспілкової організації, головної акушерки на якому розглядалося питання фінансування закладу. Зокрема, обговорювалося питання зміни системи фінансування закладу. Вказується, що якщо раніше кошти заклад отримував через медичну субвенцію фіксований річний об`єм коштів, який не залежав від якості і кількості наданих послуг, а нова система Національної служби здоров`я України закуповує медичні послуги та лікарські засоби за програмою медичних гарантій на підставі інформації та документів, що внесені надавачем послуг до електронної системи охорони здоров`я eHealth, тобто кошти заклад отримує за принципом «гроші йдуть за пацієнтом». У зв`язку з чим, було проведено аналіз роботи прийому пацієнтів лікарями консультативно-діагностичного відділення (поліклініка) та вирішено вивести посади: лікаря акушера-гінеколога - 0,75 посади, акушерки 2,25 посади.

На виконання протоколу засідання в подальшому 23 грудня 2021 року видано наказ №146-ОД «Про зміни істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці», яким вирішено внести зміни до штатного розпису КНП СОР «ОКПЦ» та додатком 1 до цього наказу виведено з 02 березня 2022 року зі штатного розкладу у Консультативно-діагностичному відділенні (поліклініка) посади: лікаря акушера-гінеколога - 0,75 посади, акушерки 2,25 посади.

23 грудня 2021 року видано наказ №147-ОД «Про внесення змін до штатного розпису», яким з 02 березня 2022 року виведено зі штатного розкладу у Консультативно-діагностичному відділенні (поліклініка) посади: лікаря акушера-гінеколога - 0,75 посади, акушерки 2,25 посади.

23 грудня 2021 року видано наказ №148-ОД «Про зміну істотних умов праці», яким проведено зміни істотних умов праці щодо переведення працівників лікарні на 0,25 посади та встановлення відповідно неповного робочого дня з 02 березня 2022 року згідно з додатком 1. Відповідно до додатку 1 до цього наказу у консультативно-діагностичному відділенні (поліклініка) переводяться на 0,25 посади та встановлюється неповний робочий день: лікарю акушер-гінекологу ОСОБА_1 , акушерам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ..

Наказом КНП СОР «ОКПЦ» від 28 грудня 2021 року № 149-ОД «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 » лікарю акушер-гінекологу консультативно-діагностичного відділення (поліклініка) ОСОБА_1 змінено істотні умови праці переведено з 02 березня 2022 року на 0,25 посади лікаря-гінеколога консультативно-діагностичного відділення (поліклініки) та встановлено режим неповного робочого дня з робочими годинами з 8-00 до 9-56 з понеділка по п`ятницю щодення з 02 березня 2022 року.

29 грудня 2021 року ОСОБА_1 попереджена про зміну істотних умов праці, на повідомленні вона поставила свій підпис та вказала «не згодна».

Також 29 грудня 2021 року роботодавець направив голові профспілки подання про надання згоди на зміну істотних умов праці. Протокол засідання профспілкового комітету від 31 січня 2022 року роботодавцю не подавався, що не заперечується позивачкою, копію вказаного протоколу ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи 11 жовтня 2023 року.

07 лютого 2022 року головою профспілкової організації ОСОБА_1 надано роботодавцю лист-відповідь на подання від 29 грудня 2021 року № 813/03/01-13, в якому зазначено, що профспілка не надає згоди на зміну істотних умов праці ОСОБА_1 .

У листі вказано, що реорганізація та оптимізація не відповідають інтересам підприємства, не враховані принципи реформи охорони здоров`я в Україні, зміна істотних умов праці ОСОБА_1 суперечить ст.ст. 42, 42-1, 49, ч. 2 ст. 252 КЗпП, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», п. 2 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення».

Також судом встановлено, що з 10 березня 2022 року по 27 березня 2023 року у зв`язку з обстрілами міста Суми ОСОБА_1 на роботу не ходила в цілях забезпечення особистої безпеки життю і здоров`ю. На роботі позивачка з`явилася 28 березня 2022 року і її цього ж дня ознайомили з наказом №28-к «Про особовий склад» від 18 березня 2022 року.

Згідно довідки КНП СОР «ОКПЦ» від 26 липня 2022 року №287/02101-13 штатна чисельність працівників становила 423,25 посади, а станом на 01 березня 2022 року 312,25 посади. Кількість працівників зменшилась більше чим на 100 осіб.

Сторонами визнано, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва та праці, проводилась робота по вдосконаленню структури закладу, що призвело до запровадження змін в істотних умовах праці ОСОБА_1 , що виразилось у зміні режиму її роботи.

Крім того, ОСОБА_1 визнала, що заяву про звільнення на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України роботодавцю не подавала, а після 02 березня 2022 року продовжила працювати на 0,25 ставки лікаря акушер-гінеколога згідно оспорюваних наказів та отримувала заробітну плату.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що з 2016 року є членом профспілки, з 2022 року є заступником голови профспілки. 31 січня 2022 року розглядалося подання роботодавця про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 , на цьому засіданні була присутня вона, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . На засіданні було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на зміну істотних умов праці, про що ОСОБА_1 зробила протокол.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що у закладі діє дві профспілкові організації, до профспілкової організації, яку очолює ОСОБА_1 він перейшов у 2021 році, у цьому році він з цієї профспілки вийшов і не перебуває в жодній. Щодо розгляду подання роботодавця, то повідомив суд, що він був присутній на засіданні 31 січня 2022 року, згоди не надавав, протокол підписував, який підготувала ОСОБА_1 , однак що зазначено в ньому він не читав.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кожна окремо суду пояснили, що звільнилися з лікарні ще до створення у 2016 профспілкової організації, вони є пацієнтами ОСОБА_1 , ходили до неї на прийом, вона їм запропонувала вступити до створеної нею профспілкової організації, про обставини, що стосується зміни істотних умов праці ОСОБА_1 їм стало відомо перед судовим засіданням.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про незаконність оскаржуваних наказів роботодавця, якими внесені зміни до штатного розпису, оскільки питання доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників лежать поза межами компетенції суду. Також суд вважав, що оскільки позивачка після ознайомлення із наказом про зміну істотних умов праці не звільнилась, продовжила працювати і отримувати заробітну плату, тому вона погодилась на нові умови роботи. При цьому суд спростував доводи заявниці про те, що вона продовжувала працювати на повну ставку після 02 березня 2021 року, оскільки оспорювані накази роботодавцем не скасовувались, тобто в Консультативно-діагностичному відділенні (поліклініка) з 02 березня 2022 року була лише 0,25 ставки посади лікаря акушер-гінеколога.

Також суд дав оцінку відмові профспілкової організації у наданні згоди на зміну істотних умов праці. Зокрема, суд встановив, що лист профспілки не містить обґрунтованої відмови у наданні згоди на зміну істотних умов праці ОСОБА_1 . Профспілка має не оцінювати дії роботодавця стосовно запровадження змін в організації виробництва і праці, а надавати стосовно працівника правове обґрунтування незаконності зміни йому істотних умов праці, подання містить посилання на норми, що стосуються питання розірвання трудового договору у разі скорочення. Крім того, на подання роботодавця від 29 грудня 2021 року лист відповідь наданий 07 лютого 2022 року, тобто з пропуском строку розгляду подання, що відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» свідчить про те, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Відтак, суд вважав, що оскільки зміна істотних умов праці позивачки відбулась у зв`язку зі змінами в штатному розписі, роботодавцем дотримано порядок повідомлення про такі зміни, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу (ст. 64, 65 ГК України).

Визначення кадрової політики підприємства є виключною компетенцією роботодавця. При розгляді питання щодо змін в організації виробництва та праці суди лише констатують наявність змін в організації виробництва і праці, оскільки не наділені правом давати оцінку доцільності проведеного скорочення. Запровадження змін в організації виробництва і праці є правом роботодавця, який вправі самостійно визначати найбільш вигідні умови здійснення його господарської діяльності.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у відповідача дійсно відбулись зміни в організації праці - внесені зміни до штатного розпису, наслідком чого було скорочення як посад (штатних одиниць), так і тривалості робочого часу у виді скорочення ставок працюючих одиниць, зокрема і відносно посади позивачки.

Суд дав належну оцінку дотримання роботодавцем процедури повідомлення працівниці про зміни істотних умов праці.

Так, роботодавець має право на встановлення неповного робочого часу без згоди працівника. Однак, при цьому повинна бути додержана процедура зміни істотних умов праці, як вона передбачена частиною третьою ст. 32 КЗпП України. Змінювати істотні умови праці роботодавець вправі тільки при наявності змін в організації виробництва і праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

На власника покладено обов`язок попередити працівника за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов його праці, що викликаються змінами в організації виробництва і праці.

Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу (ч. 4 ст. 32 КЗпП України).

Позивачка фактично погодилась продовжувати трудові правовідносини з роботодавцем після повідомлення її про істотну зміну умов її роботи. При цьому незгода позивачки з такими змінами, яка виявилась у продовженні роботи повну тривалість робочого часу, правого значення не має.

Отже, зміна істотних умов праці позивачки відбулась з дотриманням встановленого законом порядку, трудові права заявниці не порушені.

Доводи апеляційної скарги щодо переважного права позивачки на залишення на повній тривалості робочого часу з огляду на положення ст. 42 КЗпП України є безпідставними. Зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Положення ст. 42 КЗпП України («Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці») не застосовуються при зміні істотних умов праці, так як вимоги цієї статті виконуються тільки при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Погоджується колегія суддів також і з оцінкою місцевим судом незгоди профспілки зі зміною істотних умов праці позивачки.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 252 КЗпП України та ч. ч. 2, 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Роботодавець направив профспілковому органу подання від 29 грудня 2021 року № 813/03/01-13 про погодження змін істотних умов праці лікаря акушера-гінеколога консультативно-діагностичного відділення (поліклініки) ОСОБА_1 про переведення на 0,25 посади лікаря-гінеколога та встановлення режиму неповного робочого дня з робочими годинами з 8-00 до 9-56 з понеділка по п`ятницю щоденно з 02 березня 2022 року.

Проте, лист - відповідь профспілки надана роботодавцю 07 лютого 2022 року з пропуском терміну для розгляду відповідного подання, що відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід розцінювати як згоду профспілкового органу. Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, профспілка має не оцінювати дії роботодавця стосовно запровадження змін в організації виробництва і праці, а надавати стосовно працівника правове обґрунтування незаконності зміни істотних умов праці. Водночас, лист-відповідь профспілки не містить обґрунтованої відмови у наданні згоди на зміну істотних умов праці ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, відповідачем оскаржуваними наказами трудові права позивачки порушені не були, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявленого позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстави для скасування рішення за доводами апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

О. І. Собина