Рішення

від 04.09.2007 по справі 22/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  22/284

04.09.07

За позовом     Дочірнє підприємство "На здоров"я Київ" фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до                     Приватне підприємство "Продмаркет Плюс"

про                    про відшкодування - 1427,53грн.

Суддя  Шкурат А.М.

Представники  

від позивача           Семенчук І.Г. (дов. № 118 від 03.09.2007р.)

від відповідача    не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Дочірнє підприємство “На здоров'я - Київ” фірми “Люстдорф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства “Продмаркет-плюс” 1 257,57 грн. основного боргу, 144,46 грн. пені та 25,49 грн. суми трьох процентів річних, а загалом 1 427,53 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує укладеним з відповідачем договором купівлі-продажу № 1002/06 від 18 січня 2006 року, на підставі якого позивач передав відповідачу молочну продукцію, тоді як відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої продукції виконав частково, і станом на дату пред'явлення позову розмір заборгованості становив 1 257,57 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 144,46 грн. пені та 25,49 грн. суми трьох процентів річних. Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 000,00 грн. витрат на юридичні послуги по представництву інтересів в суді.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав та не надіслав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2006 року між позивачем і відповідачем був укладений договір № 1002/06 (надалі –договір), за яким позивач зобов'язався поставити на умовах EXW, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (пункт 1.1. договору).

Строк дії договору –до 31 грудня 2006 року (пункт 10.6. договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар –згідно з видатковими накладними № НЗ-031576 від 26 вересня 2006 року - на суму 871,67 грн., № НЗ-033888 від 13 жовтня 2006 року - на суму 365,44 грн., № НЗ-032961 від 6 жовтня 2006 року - на суму 520,46 грн., а загалом поставлено товару на суму 1 757,57 грн.

Поставлений за накладними товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується засвідченими печаткою підписами на накладних з боку відповідача.

Відповідно до пункту 5.2. договору, відповідач зобов'язаний згідно рахунку або накладної на товар позивача сплатити переданий ціну конкретної партії товару, який замовлений відповідачем, протягом 5 банківських днів від дати отримання товару.

Відповідач провів частковий розрахунок на загальну суму 500,00 грн.

Відповідач доказів повної оплати вартості прийнятого ним товару не надав, твердження позивача про існуючу заборгованість за товар в сумі 1 257,57 грн. не спростував.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У частині першій статті 193 Господарського кодексу України також наголошено, що суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач від виконання свого обов'язку сплатити визначену договором суму у встановлений договором строк ухилився, внаслідок чого порушив норми статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у загальній сумі 1 257,57 грн., у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно із частиною другою статті 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання. Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3.1. договору встановлено, що за несвоєчасну або не повну оплату Товару відповідач сплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення пені в сумі 144,46 грн., нарахованої по 4 липня 2007 року, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 25,49 грн., нарахованих по 4 липня 2007 року, є правомірними та підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 000,00 грн. витрат на юридичні послуги з представництва інтересів підприємства у суді задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено понесення ним витрат в сумі 1 000,00 грн. на юридичні послуги. До того ж, у відповідності до статті 49 ГПК розподілу підлягають витрати по сплаті послуг адвоката, а не витрати на юридичні послуги. Позивачем не надано доказів понесення витрат на оплату послуг саме адвоката.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 549 (ч. 3), 625 (ч.2) ЦК України,  ст. 193 (ч.ч. 1, 2), 217 (ч.2), 230 (ч.1) ГК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Продмаркет-плюс” (юридична адреса: 01015, м. Київ, вул. Панфіловців, буд. 20, фактична адреса: 04205, м. Київ, пр. Оболонський, 29, код 33545634, п/р № 26001 231600060 в філії АКІБ «Укрсиббанк», МФО 300733) на користь Дочірнього підприємства “На здоров'я - Київ” фірми “Люстдорф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 34, код 31512675, п/р № 26002012820488 в  ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 1 257 (одна тисяча двісті п'ятдесят сім) грн. 57 коп. основного боргу, 144 (сто сорок чотири) грн. 46 коп. пені, 25 (двадцять п'ять) грн. 49 коп. суми трьох процентів річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат

                                        20 вересня 2007 року