Рішення
від 24.06.2024 по справі 204/90/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/90/24

Провадження № 2/204/1441/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 103390442 в розмірі 89 500 грн., правову допомогу в розмірі 6000 грн. та судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 26.07.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» було подано Заявку на отримання кредиту № 103390442. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введені якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 103390442 від 26.07.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 103390442 від 26.07.2021 року з ТОВ «Мілоан» строком на 30 днів, тобто до 25.08.2021 року та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20 000 грн. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 12.11.2021 року відповідно до умов Договору про відступлення прав вимоги №13Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 89 500 коп., з яких: 20 000 - заборгованість за тілом кредиту; 67 500 грн. - заборгованість за відсотками; 2000 грн. заборгованість за комісійними винагородами, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 27.02.2024 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 26.07.2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з ОСОБА_1 договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №103390442 (а.с. 8-12).

Як передбачено п. 1.1-1.4 п. 1 договору про споживчий кредит № 103390442 від 26.07.2021 кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений у п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 26.07.2021 року(строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25.08.2021 року.

Комісія за надання кредиту: 2 000 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 7 500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.2 п. 2.2 договору про споживчий кредит № 103390442 від 26.07.2021 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Як зазначено у п. 6 договору про споживчий кредит № 103390442 від 26.07.2021, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

12.11.2021 року на підставі умов Договору відступлення прав вимоги № 13Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 103390442 від 26.07.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно останнє набуло права вимоги до відповідача.

Крім того, позивач долучив до позовної заяви копії платіжних інструкцій до договору факторингу № 13Т від 12.11.2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 22.10.2023 року за договором про споживчий кредит № 103390442 від 26.07.2021, за період з 12.11.2021 по 22.12.2023 ОСОБА_1 має загальну заборгованість у розмірі 89 500 грн., із яких: 20 000 - заборгованість за тілом кредиту; 67500 - заборгованість за відсотками; 2 000 - заборгованість за комісійними винагородами.

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Статтею 526 ЦК України,передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України,якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2ст. 1050 ЦК України,якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно дост.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст.1055 Цивільного кодексу України,кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2ст. 207 Цивільного кодексу України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону УкраїниПро фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг№ 2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно дост. 12 Закону "Про електронну комерцію",якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1ст.3 Закону України "Про електронну комерцію",електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір №103390442 від 26.07.2021 року.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України,кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зістаттею 514 ЦК України,до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 516 ЦК України,заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другоюстатті 517 ЦК Українипередбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми кредиту у розмірі 20 000 грн.

Доказів повернення відповідачем коштів, отриманих у кредит, матеріали справи не містять.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору становить 20 000 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно дост.1050 ЦК України,якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Тобто, за змістомст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, частинами 1-3ст. 1056-1 ЦК Українипередбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першоюстатті 631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Що стосується кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українимає бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому позивач не заявив до відповідач вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другоюстатті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 договору.

Проте, суду не надано належних доказів продовження (пролонгації) строку дії договору.

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами післязакінчення строку дії договору.

Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст.625ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Згідно п. 1.3 Договору позики надається строком на 30 (тридцять) днів з 26.07.2021 року.

Відтак з закінченням 30-ти днів, з дня укладення цього Договору у кредитора припинилося право нараховувати передбачені договором позики проценти та інші платежі за цим договором. Доказів, що сторони продовжили строк Договору позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять.

Тому, заявлена ТОВ «Діджи Фінанс» вимога, в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками понад передбачений за кредитним договором № 103390442 від 26.07.2021 року строк, є безпідставною та не підлягає до задоволення.

З урахуванням викладеного, а саме що розмір заборгованості, у тому числі й процентів, було сторонами погоджено 26.07.2021 року у розмірі 7 500 грн., суд вважає що вимоги простягнення процентів підлягають задоволенню частково у розмірі 7 500 грн., згідно графіку платежів (а.с. 12, зворотна сторона).

Що стосується вимоги позивача про стягнення комісії, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 1ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За положеннями частини п`ятої статті11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

У Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.

Як було встановлено судом, умовами кредитного договору встановлена сплата комісії 10% від суми кредиту одноразово при видачі кредиту за надання кредиту. Проте, сторона позивача не вказує, які саме послуги за вказану комісію надаються (будуть надаватися) відповідачу. Умови кредитного договору не містять жодних даних про такі послуги за комісією.

Пунктом 17статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Враховуючи викладене вище та те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача комісія не відповідає вимогамЗакону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаногоЗакону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у заявленому розмірі задоволенню не підлягають, оскільки така вимога не має належного обґрунтування.

Також суд вважає, що розмір такої комісії, з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови договору про оплату комісії є несправедливими.

За вказаних обставин, у задоволенні вимог про стягнення комісії слід відмовити, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Що стосується вимог позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога позивачу надавалась Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», який на підтвердження витрат позивача надав до суду договір про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023 року, Додаткову угоду № 002979203120 від 11.12.2023 року до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023 року, детальний опис робіт та акт виконаної роботи.

Згідно детального опису робіт та акту виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023 року вказано, що вартість надання послуг з правової допомоги складає 6 000 грн.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів на підтвердження наданої правової допомоги, зокрема документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, а також той факт, що позивач у справі належним чином документально не підтвердив такі витрати, то підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за надання професійної правничої допомоги, суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит № 103390442 від 26.07.2021 року, у розмірі27 500 грн., з яких: 20 000 грн. - тіло кредиту, 7 500 грн. - нараховані проценти.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2147 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (адреса: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21 , код ЄДРПОУ 40484607) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість закредитним договорому розмірі20000грн.,заборгованість повідсоткам закористування кредитому розмірі7500грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147 грн. 20 коп., а всього стягнути 29 647 грн. 20 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська

СудКрасногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення24.06.2024
Оприлюднено29.08.2024
Номер документу121236693
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Судовий реєстр по справі —204/90/24

Повістка від 28.11.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Никифоряк Л. П.

Ухвала від 21.11.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Никифоряк Л. П.

Постанова від 12.11.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Никифоряк Л. П.

Ухвала від 14.10.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Никифоряк Л. П.

Ухвала від 20.09.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Никифоряк Л. П.

Ухвала від 09.09.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Никифоряк Л. П.

Рішення від 24.06.2024

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Дубіжанська Т. О.

Ухвала від 27.02.2024

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Дубіжанська Т. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні