Постанова

від 12.11.2024 по справі 204/90/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9574/24 Справа № 204/90/24 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 липня 2021року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» відповідачкою було подано Заявку на отримання кредиту №103390442. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введені якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 03390442 від 26 липня 2021року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.

Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №103390442 від 26 липня 2021року з ТОВ «Мілоан» строком на 30 днів, тобто до 25 серпня 2021року та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20 000грн. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

12 листопада 2021року відповідно до умов Договору про відступлення прав вимоги №13Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 89 500 грн, з яких: 20 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 67 500 грн - заборгованість за відсотками; 2 000 грн заборгованість за комісійними винагородами.

Ураховуючи викладене, позивач виклав вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 03390442 від 26 липня 2021року в розмірі 89 500 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 000 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 7 500 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн, а всього стягнуто 29 647 грн 20 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів продовження (пролонгації) строку дії договору, а тому подальше нарахування відсотків є незаконним, а також з того, що умови договору про оплату комісії є несправедливими.

В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» висловило вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягало у тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у вимогах про стягнення відсотків у повному обсязі та комісії за надання кредиту.

Заявник стверджував, що строк дії договору було продовжено на умовах обумовлених сторонами та відповідно нараховано відсотки за ставкою, яка зазначена у договорі.

Апелянт посилався на те, що умови договору про оплату комісії не є несправедливими, вони також були обумовлені договором укладеним з відповідачем.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги та межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

26 липня 2021року ТОВ «Мілоан» уклало з ОСОБА_1 договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №103390442 (а.с.8-12).

Як передбачено п. 1.1-1.4 п. 1 договору про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений у п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 26 липня 2021року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25 серпня 2021року.

Комісія за надання кредиту: 2 000 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору.

Як зазначено у п. 6 договору про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

12 листопада 2021року на підставі умов Договору відступлення прав вимоги № 13Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №103390442 від 26 липня 2021року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно останнє набуло права вимоги до відповідача. Позивач долучив до позовної заяви копії платіжних інструкцій до договору факторингу № 13Т від 12 листопада 2021року.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 22 жовтня 2023року за договором про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року, за період з 12 листопада 2021року по 22 грудня 2023року ОСОБА_1 має загальну заборгованість у розмірі 89 500 грн, із яких: 20 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 67 500 грн - заборгованість за відсотками; 2 000 грн - заборгованість за комісійними винагородами.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений в договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми кредиту у розмірі 20 000 грн, доказів повернення відповідачкою коштів, отриманих у кредит, матеріали справи не містять.

Оскільки рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2024 року оскаржується лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків та комісії за кредитним договором, тому в цій частині рішення судом апеляційної інстанції не переглядається.

Разом з тим, задовольняючи частково позов в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано належних доказів продовження (пролонгації) строку дії договору, а з закінченням 30-ти днів, з дня укладення цього Договору у кредитора припинилося право нараховувати передбачені договором позики проценти та інші платежі за цим договором.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення комісії, суд першої інстанції виходив з того, що розмір комісії, з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови договору про оплату комісії є несправедливими.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до пункту 1.5.2. договору про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року пільгова кредитна ставка становить 1.25%.

Згідно з пунктом 1.3. договору про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року строк дії кредиту 30 (тридцять) днів з 26 липня 2021року по 25 серпня 2021року.

Пунктом 2.3.1.1. договору про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року передбачено граничний строк продовження кредитування на пільгових умовах (30 днів) за процентною ставкою 1.25%.

Також у пункті 2.2.3. договору про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року зазначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена у пункті 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків коли за умовами визначена в пункті 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного пункті 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену в пункті 1.6. Договору. Якщо визначена в пункті 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних умовах згідно пункту 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6. Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Відповідно до пункту 1.6. договору про споживчий кредит стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 2.3.1.2 договору про споживчий кредит позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Зазначеним пунктом також передбачено, що користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Отже, на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами.

У даному випадку, згідно умов кредитного договору, строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів.

Отже, умовами договору про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

А тому нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося кредитором в межах строку, узгодженого сторонами, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що суду не надано належних доказів продовження (пролонгації) строку дії договору, а з закінченням 30-ти днів, з дня укладення цього Договору у кредитора припинилося право нараховувати передбачені договором позики проценти.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 22 жовтня 2023року за договором про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року, за період з 12 листопада 2021року по 22 грудня 2023року ОСОБА_1 має заборгованість за відсотками 67 500 грн.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині стягнення заборгованості за відсотками підлягає скасуванню, з ухваленням нового в цій частині про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за відсотками 67 500 грн.

Щодо рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення комісії, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Відповідно до п. 1.5.1. договору про споживчий кредит № 103390442 від 26 липня 2021року комісія за надання кредиту: 2 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Тобто, сторони погодили порядок нарахування комісії за надання кредиту, вказаний пункт договору не оспорений відповідачем та не визнаний судом недійсним.

У даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, твердження суду першої інстанції, що у задоволенні вимог про стягнення комісії слід відмовити, у зв`язку з їх необґрунтованістю, є помилковими.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення заборгованості за комісією підлягає скасуванню, з ухваленням нового в цій частині про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією 2 000 грн.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення апеляційної скарги та відповідно позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 576,74 грн.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та комісією скасувати та ухвалити нове в цій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 103390442 від 26 липня 2021року за відсотками у розмірі 67 500 грн та за комісією 2 000 грн.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2024 року змінити в частині загальної суми до стягнення, збільшивши її з 29647,20 грн до 91647,20 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 576,74 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2024року.

Судді: