Постанова

від 13.08.2024 по справі 918/17/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року Справа № 918/17/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Бучинська Г.Б.

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Немкович І.І.

позивача Рівненської міської ради - не з`явилися

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - предст. Патраков О.І.

відповідача Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 р.

постановлене у м. Рівне, повний текст складено 21.03.2024 р.

у справі № 924/17/24 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

2. Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 3817643,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 06.03.2024 р. Господарський суд Рівненської області задоволив позов Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради у справі № 918/17/24. Згідно з рішенням підлягають визнанню недійсними додаткові угоди № 3 від 24.06.2021 р., № 4 від 25.06.2021 р., № 5 від 30.07.2021 р., № 6 від 20.08.2021 р., № 7 від 26.08.2021 р., № 8 від 30.08.2021 р., № 9 від 27.09.2021 р., № 10 від 28.09.2021 р., № 11 від 29.09.2021 р., № 12 від 22.10.2021 р. та № 13 від 25.10.2021 р. до договору № 16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021 р., які укладені Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"; підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської міської ради 3817643,00 грн. безпідставно збережених коштів.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважає, що при ухвалені оспорюваного рішення, суд фактично ухилився від дослідження усіх обставин справи з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи та надав перевагу доводам керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах Рівненської міської ради, що є грубим порушенням ст. 86 ГПК України.

Доводить, що суд першої інстанції не застосував Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», оскільки саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у реалізації державної політики у сфері закупівель. Натомість суд першої інстанції зазначив стосовно представництва прокурора в суді, що Рівненська міська рада як уповноважений орган не використала надані їй державою повноваження для звернення до суду з цим позовом.

Стверджує, що судом першої інстанції при ухвалені оспорюваного рішення не надано належної оцінки ключовим доказам у справі, а саме: наданим до додаткових угод документам - висновкам торгово-промислової палати та інформації офіційного джерела ДП «Оператор ринку» та умовам договору щодо постачання електричної енергії за вільними цінами.

Доводить, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Зазначає, що приведення зміни ціни до умов договору шляхом укладення додаткових угод, було викликано зміною коливання ціни на ринку у сторону збільшення у 2021 році та є правомірним, п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 13.8 договору, і в кожному випадку не перевищує 10% порогу.

Доводить, що зміна істотних умов договору про закупівлю у бік збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку протягом строку дії договору про закупівлю можлива не частіше ніж один раз на 90 днів. Однак таке обмеження щодо строків (частоти) зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Звертає увагу, що у звіті і про виконання договору про закупівлю UA-2020-12-31-002614-c джерелом фінансування закупівлі зазначено кошти місцевого бюджету та власні кошти від господарської діяльності підприємства на суму 14705000,00 грн.

Окрім цього, в позовній заяві прокурор зазначає, що опрацювавши систему публічних закупівель «Прозоро», тобто з відкритих джерел, встановив укладення договору поставки електричної енергії №16677-ВЦ та в подальшому додаткові угоди до нього, щодо збільшення ціни за одиницю товару. В системі публічних закупівель по даному договору розміщена додаткова угода №1 від 17.03.2021 р. про внесення в п.3 Додатку № 3 до вказаного договору, відповідно до якої бюджетні зобов`язання на момент підписання цієї додаткової угоди становлять 13200590,32 грн., тобто на 43864,62 грн. менше ніж поставлено та оплачено по договору згідно актів приймання передачі, які були наданні суду прокурором та наявні в матеріалах справи.

Доводить таким чином, що вбачається суттєва розбіжність між сумою договору (13260994,69 (договір) 13244454,94 (акти приймання передачі); 13200590,32 (додаткова угода № 1 розміщена на «Прозоро») та джерелом походження грошових коштів (як бюджетні, так і власні), якими проводилася оплата КП «Міськсвітло» по договору, але судом першої інстанції не було враховано даного факту при ухваленні оскаржуваного рішення, а прокурором не надано доказів, що КП «Міськсвітло» здійснено розрахунок по спірних додаткових угодах саме бюджетними коштами, тоді як оплата за договором була частково проведена власними коштами КП «Міськсвітло».

Просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 р. у справі № 918/17/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» та КП «Міськсвітло» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 3817643,00 грн. відмовити.

Рівненська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти доводів апеляційної скарги.

Посилається на судову практику та доводить, що при визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі.

Зазначає, що відповідно до статуту Комунального підприємства «Міськсвітло», затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 09.03.2023 р. № 3057, засновником підприємства є Рівненська міська рада. Підприємство перебуває у власності територіальної громади м. Рівного, від імені якої засновник здійснює організаційно-установчі повноваження власника. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Рівного і закріплене за Підприємством на праві господарського відання. Власник майна (засновник), закріпленого за підприємством на праві господарського відання, здійснює контроль за використання та збереженням належного йому майна.

Зауважує, що згідно плану спірної закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Звертає увагу, що позовні вимоги прокурора у даній справі ґрунтуються саме на факті неефективного витрачання коштів підконтрольним Рівненській міській раді комунальним підприємством, а тому, саме міська рада є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22 та доводить, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Таким чином, кошти у сумі 3817643,00 грн за договором № 16677-ВЦ від 13.03.2021 р., безпідставно отримані ТОВ «РОЕК» в результаті укладення оскаржуваних додаткових угод і мають бути стягнуті на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету.

Позивач Рівненська міська рада та відповідач Комунальне підприємство "Міськсвітло» Рівненської міської ради відзивів на апеляційну скаргу не подавали і не забезпечили явку представників у судові засідання 01.07.2024 р. та 13.08.2024 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 222, 228 у т. 1/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги. Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та представника скаржника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

За результатами проведеної закупівлі 2020-12-31-002614-c 12 березня 2021 року Комунальне підприємство «Міськсвітло» Рівненської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" уклали договір № 16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу /а.с. 22-25 у т.1/. на умовах договору постачальник ТОВ «РОЕК» продає електричну енергію споживачу КП «Міськсвітло» для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312 (далі ПРРЕЕ).

За умовами пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Оплата за електричну енергію здійснюється за рахунок бюджетних коштів та власних коштів підприємства.

Відповідно до додатку № 2 до договору ціна за електричну енергію становить 2,48 (2,48333) грн/кВт*год без ПДВ., та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача + Трозподіл, де: Цзак закупівельна ціна за розрахунковий період; Цп ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу; Тпередача тариф на послугу з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго"; Трозподіл тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідного оператора системи розподілу /а.с. 26 27 у т.1/.

Згідно з п. 13.1. договору цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до договору) та укладається на строк до 31.12.2021 р. включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання.

Відповідно по пункту 13.8 договору умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https//www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "Оператор ринку" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "Оператор ринку" згідно із законодавством або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціпи товару на ринку;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару па ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих ній (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін на нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКН про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору па строк, достатній для проведення процедури закупівлі спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, у кладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Договір підписаний 12.03.2021 р. і укладений на строк до 31.12.2021 р.

Після укладення договору Комунальне підприємство «Міськсвітло» Рівненської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" неодноразово укладали додаткові угоди, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 26.04.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,6095 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з квітня 2021 (збільшено ціну на 5,22 %) /а.с. 28 у т.1/;

- додатковою угодою № 3 від 24.06.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,7483 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.06.2021 р. (збільшено ціну на 10,81 %) /а.с. 29 у т.1/;

- додатковою угодою № 4 від 25.06.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,88553 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 11.06.2021 р. (збільшено ціну на 16,35 %) /а.с. 30 у т.1/;

- додатковою угодою № 5 від 30.07.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,0519 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2021 р. (збільшено ціну на 23,06 %) /а.с. 31 у т.1/;

- додатковою угодою № 6 від 20.08.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,23490 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 р. (збільшено ціну на 30,43 %) /а.с. 32 у т.1/;

- додатковою угодою № 7 від 26.08.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,43617 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 р. (збільшено ціну на 38,55 %) /а.с. 33 у т.1/;

- додатковою угодою № 8 від 30.08.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,65755 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 р. (збільшено ціну на 47,48 %) /а.с. 34 у т.1/;

- додатковою угодою № 9 від 27.09.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,87667 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.09.2021 р. (збільшено ціну на 56,31 %) /а.с. 35 у т.1/;

- додатковою угодою № 10 від 28.09.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,06110 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14.09.2021 р. (збільшено ціну на 63,75 %) /а.с. 36 у т.1/;

- додатковою угодою № 11 від 29.09.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,31510 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15.09.2021 р. (збільшено ціну на 73,99 %) /а.с. 37 у т.1/;

- додатковою угодою № 12 від 22.10.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,62590 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.10.2021 р. (збільшено ціну на 86,52 %) /а.с. 38 у т.1/;

- додатковою угодою № 13 від 25.10.2021 р. визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,96775 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14.10.2021 р. (збільшено ціну на 100,31 %) /а.с. 39 у т.1/.

TOB "РОЕК" на виконання договору поставлено 3033800 кВт*год електричної енергії на загальну суму 13244454,94 грн., що підтверджено актами приймання-передачі, які підписані сторонами, а саме:

- згідно акту № А-6074628824 за березень 2021 року - 483006 кВт*год на суму 1439356,25 грн. з ПДВ /а.с. 42 у т.1/;

- згідно акту № А-6122275537 за квітень 2021 року - 373059 кВт*год на суму 1168096,39 грн. з ПДВ /а.с. 43 у т.1/;

- згідно акту № А-6122371484 за травень 2021 року - 232833 кВт*год на суму 729093,35 грн. з ПДВ /а.с. 44 у т.1/;

- згідно акту № А-6220746926 за червень 2021 року - 203165 кВт*год на суму 693242,57 грн. з ПДВ /а.с. 45 у т.1/;

- згідно акту № А-6078214944 за липень 2021 року - 178918 кВт*год на суму 655247,74 грн. з ПДВ /а.с. 46 у т.1/;

- згідно акту № А-6125214707 за серпень 2021 року - 237569 кВт*год на суму 1042704,67 грн. з ПДВ /а.с. 47 у т.1/;

- згідно акту № 479008896/9/1 за вересень 2021 року - 295414 кВт*год на суму 1459357,02 грн. з ПДВ /а.с. 48 у т.1/;

- згідно акту № 479008896/10/1 за жовтень 2021 року - 380451 кВт*год на суму 2186178,17 грн. з ПДВ /а.с. 49 у т.1/;

- згідно акту № 479008896/11/1 за листопад 2021 року - 469830 кВт*год на суму 2800797,56 грн. з ПДВ /а.с. 50 у т.1/;

- згідно акту № 479008896/12/1 за грудень 2021 року - 179555 кВт*год на суму 1070381,22 грн. з ПДВ /а.с. 51 у т.1/.

Звертаючись із позовом до господарського суду, прокурор доводить, що додаткові угоди № 3-13 до договору укладені всупереч нормам Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь міської ради. Прокурор пояснює, що метою позову є захист інтересів держави, порушених унаслідок розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.

Так, листом Рівненської окружної прокуратури від 17.10.2023 р. № 50-56-8620вих-23, /а.с. 66 - 72 у т.1/ до Рівненської міської ради прокурор просив надати інформацію щодо вжиття міською радою заходів цивільно-правового характеру щодо оскарження вищезазначених додаткових угод до договору та стягнення з ТОВ «РОЕК» 3817643,00 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів.

Рівненська міська рада листом від 21.11.2023 р. № 14286-23 повідомила прокурора про те, що міською радою чи її виконавчими органами не вчинялись дії щодо стягнення з ТОВ «РОЕК» безпідставно сплачених коштів у розмірі 3817643,00 грн. /а.с. 73 у т.1/.

Листом від 20.12.2023 р. № 50-56-10503вих-23 Рівненська окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про прийняття рішення про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ТОВ «РОЕК» про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 3817643,00 грн. /а.с. 75 у т.1/.

Позивач є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Так, статтею 143 Конституції України визначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання відповідно до закону тощо. Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Крім того, відповідно до норм п.п. 15, 22, ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 62, ч. 4 ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування" Рівненська міська рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів. Крім того, оплата за спірним договором здійснювалася за рахунок коштів місцевого бюджету саме Варковицькою сільською радою.

Засновником Комунального підприємства "Міськсвітло" та власником його майна є Рівненська міська рада, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, і з урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Відповідно до висновків викладених у постанові КАС ВС від 14.03.2018 р. у справі № 815/1216/16 комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Враховуючи те, що засновником та власником КП «Міськсвітло» відповідно до статуту є Рівненська міська рада /а.с.с61 65 у т.1/, укладенням додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу порушені матеріальні інтереси останньої, оскільки з урахуванням додаткових угод КП «Міськсвітло» здійснено надмірну сплату коштів в розмірі 3817643,00 грн.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження самостійно не використав докази про вжиті заходи відсутні, а також не відреагував на повідомлення прокурора про стверджуване порушення.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 визначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 р. у справі № 918/323/23, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у цій справі, розглянувши доводи скаржника стосовно того, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є саме Держаудитслужба, виходив, зокрема із того, що прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Березівської сільської ради, як органу, що здійснює, зокрема, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади, а також врахував правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них. З урахуванням викладеного, Верховний Суд відхилив доводи скаржника про те, що прокурор помилково визначив раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 918/571/23.

Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Отже, прокурор відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував необхідність представництва інтересів держави внаслідок стверджуваного порушенням законності у сфері публічних закупівель та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор надав йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача/скаржника про те, що прокурор безпідставно заявив позов в інтересах держави в особі неналежного позивача, а також про те, що в сенсі представництва прокурором не доведено належними і допустимими доказами та обставина, що Рівненська міська рада не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

Таким чином, колегія суддів встановила, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і суд першої інстанції установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 ГПК України.

Задоволивши позов прокурора суд першої інстанції виснував, що оскаржувані додаткові угоди № 3 від 24.06.2021 р., № 4 від 25.06.2021 р., № 5 від 30.07.2021 р., № 6 від 20.08.2021 р., № 7 від 26.08.2021 р., № 8 від 30.08.2021 р., № 9 від 27.09.2021 р., № 10 від 28.09.2021 р., № 11 від 29.09.2021 р., № 12 від 22.10.2021 р., № 13 від 25.10.2021 р. до договору укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому, з огляду на норми ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку. Також суд першої інстанції встановив, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 3817643,00 грн., а тому отримана ТОВ «РОЕК» оплата у сумі 3817643,00 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з скаржника на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, враховуючи встановлені у справі обставини.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.2 статті 189 Господарського кодексу України, ч.1-3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору і встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22.

Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Колегією суддів встановлено, що Комунальне підприємство «Міськсвітло» Рівненської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", пославшись на коливання ціни на електричну енергію, уклали додаткову угоду № 2 від 26.04.2021 р. до договору якою визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,6095 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з квітня 2021 (збільшено ціну на 5,22 %) /а.с. 28 у т.1/. Відповідність такої додаткової угоди як вимогам закону так і обставинам коливання ціни на ринку не ставиться під сумнів прокурором і позивачем і не є предметом позову.

У подальшому Комунальне підприємство «Міськсвітло» Рівненської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" уклали додаткові угоди № 3 13, за умовами яких загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало за 1 кВт/год. на 100,31 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

Оскільки відповідно до норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору додаткові угоди № 3 - 13 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021 р. № 16677-ВЦ суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», тому правомірно визнані недійсними судом першої інстанції з урахуванням вимог ч.1 ст.203 ЦК України.

Оскільки зазначені додаткові угоди № 3 - 13 як недійсні не породжують правових наслідків, тому оплата за поставлену в період квітня - грудня 2021 року електроенергію (3033800 кВт*год) має розраховуватись за ціною, визначеною у додатковій угоді № 2 2,6095 грн./кВт*год без ПДВ (3,10726222 грн./ кВт*год з ПДВ).

Відповідно, за поставлену електричну енергію Комунальне підприємство «Міськсвітло» Рівненської міської ради повинно була сплатити кошти за ціною, визначеною додатковою угодою № 2 у сумі 9426812,11 грн. із розрахунку 3,10726222 х 3033800.

Решта сплаченої суми 3817643,00 грн є такими, що безпідставно одержані відповідачем, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу відповідно до статей 216, 1212 ЦК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що прокурор, обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення, застосував ч.1 ст.670 ЦК України замість ст.1212 ЦК України, і суд задоволив таку позовну вимогу, при цьому помилкове застосування зазначеної норми не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення.

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палатою Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22, яку враховано колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 904/5726/19). Колегія суддів виходить із того, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на норми Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що відсутні підстави для стягнення коштів саме в дохід місцевого бюджету, - як необґрунтовані, такі, що не відповідають обставинам справи.

Так, відповідно до статуту КП "Міськсвітло", затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 09.03.2023 р. № 3057, засновником підприємства є Рівненська міська рада. Підприємство перебуває у власності територіальної громади м. Рівного, від імені якої засновник здійснює організаційно - установчі повноваження власника. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Рівного і закріплене за підприємством на праві господарського відання (п. 4.2 статуту). Власник майна (засновник), закріпленого за підприємством на праві господарського відання, здійснює контроль за використання та збереженням належного йому майна. Отже, доходи підприємства від господарської діяльності є комунальною власність територіальної громади.

Відподно до вимог ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. 35 ч. 1 ст. 64 БК України частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань належить до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.

З урахуванням викладеного, колегія суддів висновує, що комунальне підприємство у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, що визначені місцевою радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня), а безпідставно сплачені бюджетні кошти за електричну енергію в подальшому будуть перераховані до доходів загального фонду місцевого бюджету Рівненської міської ради, з якого фактично були витрачені, оскільки іншого порядку повернення коштів не визначено.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 р. у справі № 918/17/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 р. у справі № 918/17/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 918/17/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 23.08.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.