Ухвала

від 11.09.2024 по справі 918/17/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" вересня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/17/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача-2 Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 3 817 643,00 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від прокуратури Рункевич І.В.

від відповідача-1 Патраков О.І.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення від 06.03.2024 р. Господарський суд Рівненської області задоволив позов Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради у справі № 918/17/24. Згідно з рішенням підлягають визнанню недійсними додаткові угоди № 3 від 24.06.2021 р., № 4 від 25.06.2021 р., № 5 від 30.07.2021 р., № 6 від 20.08.2021 р., № 7 від 26.08.2021 р., № 8 від 30.08.2021 р., № 9 від 27.09.2021 р., № 10 від 28.09.2021 р., № 11 від 29.09.2021 р., № 12 від 22.10.2021 р. та № 13 від 25.10.2021 р. до договору № 16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021 р., які укладені Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Також підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської міської ради 3817643,00 грн. безпідставно збережених коштів.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

15 квітня 2024 року від Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист-запит про витребування справи №918/17/24 до ПЗАГС у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи №918/17/24 надіслано до Північно-західного апеляційного господарського суду згідно супровідного листа від 17 квітня 2024 року № 918/17/24/434/24.

20 серпня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення. Просить розстрочити виконання рішення суду у справі № 918/17/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської міської ради в розмірі 3 817 643,00 гривень строком на сім місяців згідно наступного графіку: вересень 2024 року 200 000,00 грн.; жовтень 2024 року 200 000,00 грн.; листопад 2024 року 200 000,00 грн.; грудень 2024 року 200 000,00 грн.; січень 2025 року 1 005 881,00 грн.; лютий 2025 року 1 005 881,00 грн.; березень 2024 року 1 005 881,00 грн.

Ухвалою від 20.08.2024 відкладено вирішення питання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про розстрочення виконання судового рішення - до повернення матеріалів справи №918/17/24 до Господарського суду Рівненської області із Північно-західного апеляційного господарського суду.

Станом на 02 вересня 2024 року справа повернута до суду першої інстанції після розгляду апеляційним судом.

Ухвалою від 02.09.2024 призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 11 вересня 2024 р. на 09:50 год.

У судовому засіданні 11.09.2024 представник заявника підтримав вимоги заяви та просив її задоволити.

Представник прокуратури не заперечив щодо розстрочення виконання судового рішення.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про розстрочення виконання рішення у справі № 918/17/24, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду. При цьому суд керувався наступним.

Заява обгрунтована тим, що основним та єдиним видом діяльності Товариства на даний час є постачання електроенергії споживачам, шляхом її закупівлі на окремих сегментах ринку на умовах попередньої оплати. З 04.03.2022 Товариство, крім виконання функцій постачальника універсальних послуг на території Рівненської області (далі ПУП), частково виконує функцію Постачальника останньої надії, що суттєво збільшило навантаження на фінансові ресурси Товариства, та обмежило їх обсяги, оскільки фактичні обсяги купованої електричної енергії на об`єднаних сегментах ринку електричної енергії за попередню оплату збільшились, а контрагенти які перейшли в якості споживачів в основній масі здійснюють оплату згідно фактично спожитих обсягів товару електричної енергії.

Товариство зазначає про існування обставин, що ускладнять виконання рішення суду, у випадку стягнення судом з відповідача грошових коштів у розмірі 3 817 643,00 гривень та суми судових витрат. Введення в Україні воєнного стану негативно вплинуло на господарську діяльність Товариства з постачання електричної енергії споживачам. Військова агресія рф проти України, яка триває вже більше двох років, стала безпосередньо причиною руйнівних подій на ринку електричної енергії. З огляду на повномасштабну війну рівень оплат споживачами вартості отриманої електричної енергії катастрофічно знизився, що змусило Товариство здійснювати закупівлю електричної енергію, в тому числі за кредитні кошти. Крім того, введена Кабінету Міністрів України постанова № 206 від 05.03.2022 р. "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" повна заборона відключення населення за неоплату фактично наданих житловокомунальних послуг призвела до того, що побутові споживачі умисно не оплачують вартість отриманих житлово-комунальних послуг, розуміючи той факт, що такі послуги будуть надані за будь-яких умов без застосування до них процедури припинення їх надання та без нарахування будь-яких санкції. Вказане також призводить до постійного збільшення дебіторської заборгованості Товариства за надані послуги з постачання електричної енергії споживачам. Також суттєвий негативний вплив на діяльність Товариства мають обставини щодо несвоєчасного виконання своїх зобов`язань перед постачальниками універсальних послуг з боку інших учасників ринку електричної енергії. Так, станом на 31.07.2024 загальна заборгованість Товариства перед учасниками ринку складає 152 334 560,52 грн., при цьому залишки на рахунках Товариства становлять 41 257 702,31 грн. що підтверджується довідкою Товариства від 19.08.2024 № 2561.

Товариство вважає за необхідне наголосити, що єдиним джерелом його доходів є оплата за поставлену електричну енергію споживачам, та надані послуги в рамках положення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 р. (із змінами та доповненнями) яким на Товариство покладено виконання спеціальних обов`язків із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (ПСО), інші джерела доходів відсутні.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положення ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відомим є той факт, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, тривалість якого неодноразово продовжена.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України роз`яснено, що підставою для розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК (яка кореспондується із статтею 331 ГПК України, в редакції що діє з 15.12.2017 р.), ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У згаданому рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Таким чином, для надання розстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Суд зазначає, що ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК.

Таким чином, ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення суд повинен враховувати, що:

1.виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);

2.невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);

3.відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-ІІ);

4.за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італіїї, №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

Суд звертає увагу, що при розгляді відповідних заяв необхідно дотримати балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Так, введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств тощо, які в певній мірі втратили можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність.

Вирішуючи питання щодо строку розстрочення, суд враховує нормативні приписи частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Саме на заявника в контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.

В обґрунтування розстрочки виконання рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зазначає про існування обставин, що ускладнять виконання рішення суду, у випадку стягнення судом з відповідача грошових коштів у розмірі 3 817 643,00 гривень та суми судових витрат. Введення в Україні воєнного стану негативно вплинуло на господарську діяльність Товариства з постачання електричної енергії споживачам. Військова агресія рф проти України, яка триває вже більше двох років, стала безпосередньо причиною руйнівних подій на ринку електричної енергії. З огляду на повномасштабну війну рівень оплат споживачами вартості отриманої електричної енергії катастрофічно знизився, що змусило Товариство здійснювати закупівлю електричної енергію, в тому числі за кредитні кошти. Крім того, введена Кабінету Міністрів України постанова № 206 від 05.03.2022 р. "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" повна заборона відключення населення за неоплату фактично наданих житловокомунальних послуг призвела до того, що побутові споживачі умисно не оплачують вартість отриманих житлово-комунальних послуг, розуміючи той факт, що такі послуги будуть надані за будь-яких умов без застосування до них процедури припинення їх надання та без нарахування будь-яких санкції. Вказане також призводить до постійного збільшення дебіторської заборгованості Товариства за надані послуги з постачання електричної енергії споживачам. Також суттєвий негативний вплив на діяльність Товариства мають обставини щодо несвоєчасного виконання своїх зобов`язань перед постачальниками універсальних послуг з боку інших учасників ринку електричної енергії. Так, станом на 31.07.2024 загальна заборгованість Товариства перед учасниками ринку складає 152 334 560,52 грн., при цьому залишки на рахунках Товариства становлять 41 257 702,31 грн. що підтверджується довідкою Товариства від 19.08.2024 № 2561. Товариство вважає за необхідне наголосити, що єдиним джерелом його доходів є оплата за поставлену електричну енергію споживачам, та надані послуги в рамках положення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 р. (із змінами та доповненнями) яким на Товариство покладено виконання спеціальних обов`язків із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (ПСО), інші джерела доходів відсутні.

Відповідач є єдиним постачальником універсальних послуг на території Рівненської області, від якого залежить надійне та якісне забезпечення електричною енергію населення всього регіону.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням воєнного стану, згідно наказу Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022, тимчасово, на період дії воєнного стану, споживачі, яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, внаслідок набуття ним статусу "дефолтний", переводяться до постачальника універсальних послуг на закріпленій території. Отже, Товариство, крім виконання функцій постачальника універсальних послуг на території Рівненської області, частково виконує функцію постачальника "останньої надії" у відповідності до наказу № 148 від 13.04.2022.

Таким чином, виконуючи функції постачальника електричної енергії, Товариство забезпечує стабільне постачання електричної енергії не лише населенню, а також органам державної влади та місцевого самоврядування, комунальним установам, закладам освіти, дитячим будинкам, лікарням, пологовим будинкам, військовим формуванням, правоохоронним органам, судам та іншим підприємствам, установам та організаціями, які мають стратегічне значення для всього регіону.

Наразі це стало ще більш гострим питанням через військову агресію з боку російської федерації і введення воєнного стану в Україні. Неспроможність населення вчасно оплачувати за електроенергію спричинило ще більше накопичення заборгованості.

Заявник також зазначає, що ускладнення виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, які фактично не залежать від його волі, і, за таких умов, варто зауважити, що заборгованість перед позивачем, виникла не через суб`єктивні причини, а зумовлена об`єктивними обставинами, на які, на жаль, підприємство не може впливати.

Зважаючи на вищевикладені обставини, заявник вважає, що шляхом розтермінуванням виконання рішення суду не буде порушено законних прав та інтересів стягувача та буде досягнуто відповідного пом`якшення і так скрутного фінансового становища відповідача та не призведе до його банкрутства.

Як встановлено ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ від 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Враховуючи, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони були винесені "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, не відповідність тарифів, низька платоспроможність населення (чим обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення) з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, заявник надав докази, що наразі неспроможний виконати рішення суду, однак планує виконати його у майбутньому у добровільному порядку, із розстроченням графіку сплати платежів, частинами.

Перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, дійшов висновку, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача наразі та будуть усунуті в майбутньому.

При цьому, у рішенні від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргументи боржника, який визначив такі підстави для розстрочення як відсутність грошових коштів на рахунках та те, що дохід боржника за 2021-2022 роки недостатній "виняткові обставини".

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

У даному випадку як виняткові обставини для розстрочення виконання рішень на загальну суму 3 817 643,00 грн. приймається те, що основним та єдиним видом діяльності Товариства на даний час є постачання електроенергії споживачам, шляхом її закупівлі на окремих сегментах ринку на умовах попередньої оплати. Товариство, крім виконання функцій постачальника універсальних послуг на території Рівненської області (далі ПУП), частково виконує функцію Постачальника останньої надії, що суттєво збільшило навантаження на фінансові ресурси Товариства, та обмежило їх обсяги, оскільки фактичні обсяги купованої електричної енергії на об`єднаних сегментах ринку електричної енергії за попередню оплату збільшились, а контрагенти які перейшли в якості споживачів в основній масі здійснюють оплату згідно фактично спожитих обсягів товару електричної енергії.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може критично вплинути на діяльність відповідача.

Зібрані у справі докази вказують на те, що боржник має намір виконувати рішення суду в добровільному порядку, відтак суд приймаючи до уваги можливий строк розстрочки встановлений ст. 331 ГПК України, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи дійшов висновку про задоволення заяви, та розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 у справі №918/17/24 на загальну суму 3 817 643,00 грн. на 07 місяців щомісячними платежами до повного їх виконання шляхом сплати згідно з наступним графіком: вересень 2024 року - 200 000,00 грн.; жовтень 2024 року - 200 000,00 грн.; листопад 2024 року - 200 000,00 грн.; грудень 2024 року - 200 000,00 грн.; січень 2025 року - 1 005 881,00 грн., лютий 2025 року - 1 005 881,00 грн., березень 2025 року - 1005 881,00 грн.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч.7 ст.331 ГПК України).

Керуючись статтями 233, 234, 331 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 918/17/24 задовольнити.

2. Розстрочити відповідачу-1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" виконання рішення суду від 20 березня 2024 року у справі № 918/17/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської міської ради в розмірі 3 817 643,00 гривень на 07 місяців щомісячними платежами до повного їх виконання шляхом сплати згідно з наступним графіком:

вересень 2024 року - 200 000,00 грн.;

жовтень 2024 року - 200 000,00 грн.;

листопад 2024 року - 200 000,00 грн.;

грудень 2024 року - 200 000,00 грн.;

січень 2025 року - 1 005 881,00 грн.

лютий 2025 року - 1005 881,00 грн.;

березень 2025 року - 1 005 881,00 грн.;

Ухвала набирає законної сили 11 вересня 2024 року в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 ГПК України негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Бережнюк В.В.