Постанова

від 20.08.2024 по справі 918/248/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року Справа № 918/248/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Сича Є.Ю., адвоката, ордер серія АІ 1257111 від 01.03.2024

відповідача: Чеховського С.О., представника за довіреністю від 30.04.2024 №733

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 23.04.24р. суддею Торчинюком В.Г. о 13:58 у м.Рівному, повний текст складено 29.04.24р. у справі № 918/248/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Попова Сергія Олександровича

до відповідачів: Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт"

про стягнення 2 272 436 грн. 45 коп.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2024 року фізична особа - підприємець Попов Сергій Олександрович звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" про стягнення в сумі 2 272 436 грн 45 коп., з яких: 1 629 096 грн. 00 коп. основного боргу, 197 670 грн. 48 коп. пені, 18 217 грн. 02 коп. 3% річних, 41 633 грн. 75 коп. інфляційних витрат та 385 819 грн. 20 коп. штрафу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/248/24 позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" на користь Фізичної особи-підприємця Попова Сергія Олександровича основний борг 1 629 096 грн 00 коп., 197 670 грн 48 коп., - пені, 18 217 грн 02 коп. - 3 % річних, 41 633 грн 75 коп. інфляційних витрат, 385 819 грн 20 коп. - штрафу та 34086 грн 55 коп. судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 628, 629, 759, 901 ЦК України вказав, що станом на день розгляду справи, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 1 629 096 грн 00 коп., яка підтверджена та підлягає до задоволення.

Крім того, з посиланням на ст.ст. 549, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 231 ГК України, умови договору, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 197 670 грн. 48 коп., 385 819 грн. 20 коп. штрафу, 3% річних в сумі 18 217 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в сумі 41 633 грн. 75 коп. оскільки вони є обґрунтовані.

А тому суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю судове рішення господарського суду Рівненської області по справі №918/248/24 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП Попова Сергія Олександровича до Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" про стягнення 2272436,45 грн сум основного боргу, штрафних санкцій та судового збору - відмовити повністю.

Зауважує, що господарська операція оренди, передбачена умовами договору №19/03/23-01 від 01.07.2023, не відбулась фактично і не викликала реальних змін у майновому стані Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт", а тому суд першої інстанції у справі №918/248/24 не з`ясував усі обставини, що мають пряме та вирішальне значення при винесенні рішення по справі.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Судом не у повній мірі з`ясовано ту обставину чи дійсно предмет оренди (трактори колісні марки John Deere у кількості 4 (чотири) штук) знаходиться у розпорядженні Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" і використовуються нашим господарством відповідно до договірних умов.

Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що сам договір оренди сільськогосподарської техніки №19/03/23-01 від 01.07.2023 являється частиною запланованих до виконання господарських операцій передбачених іншим договором - договором інвестування №07 від 01 липня 2023 року, заключеним між їх господарством та ТОВ «Українська фермерська група» (код ЄДРПОУ 40149719) - на що прямо вказано у п.1.6 договору №19/03/23-01 від 01.07.2023. Іншими словами, сільськогосподарська тракторна техніка, що так і не була надана за договором №19/03/23-01 від 01.07.2023, мала бути застосована виключно на реалізацію інвестиційної програми, визначеної договором інвестування №07 від 01.07.2023.

Разом з тим, відповідно до рішення господарського суду м.Київ по справі №910/12221/233а від 05.04.2024 - ті ж самі земельні ділянки, на яких нашим господарством мала використовуватись сільськогосподарська техніка (п.1.6. договору №19/03/23-01 від 01.07.2023 року) надано у користування ТОВ «Ленворд» відповідно до договору інвестування №01 від 11 квітня 2023 року.

Вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку означені вище земельні ділянки, які є предметом договору інвестування №07 від 01.07.2023 і де мала би бути використана «орендована» за договором №19/03/23-01 від 01.07.2023 колісна тракторна техніка, взагалі не належать на праві власності чи іншому законному праві користування чи володіння для ТОВ «Українська фермерська група».

Вказані докази були додані до апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2024 р. у справі №918/248/24 - без змін.

Разом з тим, 20.08.2024 від скаржника надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у Державній служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що розташована за адресою вул. Б.Грінченка, 1, місто Київ, 01001, докази проведення реєстраційних дій (взяття на облік) наступних сільськогосподарських транспортних засобів:

- трактор колісний John Deere 6910 2001 року випуску, заводський № НОМЕР_1 ,реєстраційний № НОМЕР_2 ;

- трактор колісний John Deere 8420 2002 року випуску, заводський № НОМЕР_3 ,реєстраційний № НОМЕР_4 ;

трактор колісний John Deere 8420 2004 року випуску, заводський НОМЕР_5 ,реєстраційний № НОМЕР_6 ;

трактор колісний John Deere 8520 2005 року випуску, заводський НОМЕР_7 ,реєстраційний № НОМЕР_8 з метою посвідчення повноважень ФОП Попова Сергія Олександровича по переданню сільськогосподарської техніки в оренду суб`єктам господарювання.

Щодо поданого клопотання про витребування доказів, колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Колегія суддів зауважує, що згідно із п.2 ч.2 ст. 81 ГПК України заявник має вказати обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

В обґрунтування заявленого клопотання з посиланням на ст. 81 ГПК України, вказує, що у апеляційній скарзі ФГ «МЕЙН ГРЕЙН ЕКСПОРТ» на рішення господарського суду Рівненської області від 29 квітня 2024 року по справі №918/248/24 апелянтом було вказано на відсутність фактичного передання орендованої за договором №19/03/23-01 від 01.07.2023 сільськогосподарської техніки та наявність об`єктивних сумнівів у повноваженнях ФОП Попова С.О. як власника означеної вище техніки для подальшого її передання в оренду. У зв`язку із означеним - 16 травня 2024 року ФГ «МЕЙН ГРЕЙН ЕКСПОРТ» було направлено запит за вих. №0116-05/24 від 16.05.24 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів із вимогою вказати чи належать на праві власності чи праві користуванні ФОП Попову С.О. сільськогосподарська техніка, яка є предметом договору №19/03/23-01 від 01.07.2023. У відповідь на запит ФГ «МЕЙН ГРЕЙН ЕКСПОРТ» Держпродспоживслужбою України листом за №В-/ВХ/169-ЗПІ від 20.05.24 було повідомлено про неможливість надання означеної вище інформації через заборону уповноваженим працівникам Держпродспоживслужби України розголошувати відомості, що стали їм відомі при проведенні реєстраційних дій. Водночас, було наголошено на тому, що відповідно до п.1.7. Порядку роботи, пов`язаної з реєстрацією та зняттям із обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, затверджених наказом Міністерства агрополітики та продовольства України за №644 від 22.11.2011, органи Держпродспоживслужби надають вказану вище інформації виключно на запит судових органів, органів прокуратури, дізнання та судового слідства тощо.

Відтак, з огляду на викладене вище, з метою всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи просить витребувати докази проведення реєстраційних дій уповноваженими представниками Держпродспоживслужби України по сільськогосподарській техніці, що є предметом договору оренди №19/03/23-01 від 01.07.2023. Зазначені докази можуть підтвердити та/або спростувати наявність/відсутність підстав ФОП Попова С.О. до передання предмету оренди у тимчасове користування іншим суб`єктам господарювання - в даному випадку - ФГ «МЕЙН ГРЕЙН ЕКСПОРТ».

Як убачається із матеріалів справи та було підтверджено представником скаржника в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, таке клопотання про витребування доказів в суді першої інстанції не заявлялися.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається із матеріалів справи, апелянт не заявляв до місцевого господарського суду клопотання про витребування доказів, які заявлені до суду апеляційної інстанції.

Крім того, вказані скаржником обставини у суді першої інстанції не досліджувалися і не були покладені в основу оскарженого рішення, а відтак докази на підтвердження вказаних обставин є новими доказами, відповідно суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для їх витребування.

Крім того, щодо долучених до апеляційної скарги додаткових доказів апеляційний суд зазначає, що апелянт не навів обґрунтованих поважних підстав, що завадили йому надати ці докази до суду першої інстанції, не подав клопотання разом із апеляційною скаргою про долучення цих доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що скаржник не надав доказів неможливості подання відповідних клопотань до суду першої інстанції, неповажні причини пропуску, а тому у задоволенні вказаних клопотань слід відмовити.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати повністю судове рішення господарського суду Рівненської області по справі №918/248/24 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП Попова Сергія Олександровича до Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" про стягнення 2272436,45 грн сум основного боргу, штрафних санкцій та судового збору - відмовити повністю.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить залишити апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2024 р. у справі №918/248/24 - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

01 липня 2024 року між Фізичною особою - підприємцем Поповим Сергієм Олександровичем (надалі - Орендодавець) та Фермерським господарством "Мейн Грейн Експорт" (надалі - Орендар) укладено договір оренди техніки без екіпажу № 19/03/23-01 (надалі - Договір, а.с. 11-12), відповідно до пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в строкове, платне користування (оренду) сільськогосподарську техніку (далі - техніка) без екіпажу, а Орендар зобов`язується прийняти цю техніку і сплатити Орендодавцю орендну плату.

Під технікою в Договорі розуміються трактори, марка, державні (реєстраційні) номери яких зазначаються у додатках до Договору (пункт 1.2. Договору).

Приймання-передача Техніки в оренду здійснюється уповноваженими представниками Сторін за Актом приймання-передачі. (пункт 2.1. Договору).

Сторони узгодили між собою умови щодо орендної плати.

Так, згідно пункту 4.1 Договору розмір орендної плати за користування Технікою зазначається в додатку до даного Договору.

Орендна плата сплачується Орендарем в строки та у порядку, що визначені в додатку до даного Договору. Орендна плата сплачується Орендарем навіть якщо після підписання акту приймання-передачі вона ним не використовується (пункти 4.2., 4.3. Договору).

Датою сплати орендної плати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Пунктом 5.1. Договору Сторони погодили обов`язки Орендодавця, серед яких: а) надати Техніку в оренду в технічно справному стані у встановлені Сторонами Строк; г) надавати Орендарю Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підписання.

Відповідно до умов Договору, Орендар зобов`язався вносити орендну плату за користування Технікою на умовах та в строк, передбачені даним Договором (пп. б. п. 6.1 Договору)

Відповідно до Додатку № 1 до Договору сільськогосподарської техніки (без екіпажу) № 19/03/23-01 від 01 липня 2023 року Сторони узгодили між собою найменування, марку, модель, рік випуску та реєстраційний номер чотирьох одиниць Техніки, яка передається в оренду, а також, що:

періодом оренди є: з 01 липня 2023 по 01 листопада 2025 року;

строк оренди (кількість діб) - 822 доби;

Орендна плата в гривнях за 1 добу (без ПДВ) становить 4293 грн за одну одиницю Техніки;

Орендна плата в гривнях за увесь період оренди (без ПДВ) становить 14 115 449 грн.

Відповідно до пункту 3 Додатку № 1 до Договору сільськогосподарської техніки (без екіпажу) № 19/03/23-01 від 01 липня 2023 року, Орендар здійснює оплату вартості оренди сільськогосподарської техніки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця наступним чином:

1 929 096.00 (один мільйон дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч дев`яносто шість гривень 00 копійок) - до 05 жовтня 2023 року.

Орендна плата сплачується у національній валюті України гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця (пункт 4 Додатку № 1 від 15 квітня 2022 року).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 15 грудня 2025 року включно та повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду техніку, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01 липня 2023 року. (а.с. 13).

Судом встановлено, що зазначений акт підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду техніку, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.07.2023.

В той же час, Орендар в порушення взятих на себе зобов`язань, підписавши Акт здачі- приймання робіт (надання послуг) №1 від 05.10.2023 орендну плату оплатив лише частково, а саме: 01.11.2023 - 100 000,00 грн. та 27.10.2023 - 200 000,00 грн.

Позивач звертався до Орендаря з претензією щодо сплати наявної заборгованості за Договором, однак така претензія залишена без відповіді та не задоволена.

Судом встановлено, станом на день звернення з даною позовною заявою, обов`язок щодо сплати Орендарем грошових коштів за Договором не виконано, заборгованість за основною сумою становить 1 629 096,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається із матеріалів справи та зазначалося вище, 01 липня 2024 року між Фізичною особою - підприємцем Поповим Сергієм Олександровичем (надалі - Орендодавець) та Фермерським господарством "Мейн Грейн Експорт" (надалі - Орендар) укладено договір оренди техніки з екіпажем № 19/03/23-01.

Зокрема, на виконання умов Договору №19/03/23-01 від 01.07.2023 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду техніку, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01 липня 2023 року. (а.с. 13).

Колегія суддів зауважує, що зазначений акт підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб, що не заперечується апелянтом.

Також, в матеріалах справи наявний Акт здачі- приймання робіт (надання послуг) №1 від 05.10.2023 на загальну суму 1 929 096 грн, який підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб, що не заперечується апелянтом.

В той же час, Орендар в порушення взятих на себе зобов`язань, підписавши Акт здачі- приймання робіт (надання послуг) №1 від 05.10.2023 орендну плату оплатив лише частково, а саме: 01.11.2023 - 100 000,00 грн та 27.10.2023 - 200 000,00 грн.

Отже, доводи скаржника про те, що господарська операція оренди, передбачена умовами договору №19/03/23-01 від 01.07.2023 не відбулася фактично і не викликала реальних змін у майновому стані ФГ «МЕЙН ГРЕЙН ЕКСПОРТ» не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно, суд обґрунтовано встановив, що станом на день звернення з даною позовною заявою, обов`язок щодо сплати Орендарем грошових коштів за Договором не виконано, заборгованість за основною сумою становить 1 629 096,00 грн.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:

"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апелянт не надав належних та допустимих доказів на спростування факту наявної заборгованості за Договором оренди чи відсутності можливості використовувати орендовану с/г техніку за договором.

Не надано також і жодних письмових вимог, заяв чи претензій до Орендодавця з приводу переданої за Договором оренди техніки.

При цьому, залучені скаржником фото об`єктів не доводять необґрунтованості оскаржуваного рішення.

Крім того, посилання ФГ «МЕЙН ГРЕЙН ЕКСПОРТ» на договір інвестування №07 від 01.07.2023, стороною якого позивач не являється, та і сам договір не є предметом розгляду у даній справі.

Колегія суддів зауважує, що порушення умов Договору інвестування №07 від 01.07.2023 року можуть бути підставою для звернення апелянта з окремим позовом, проте зазначене не може бути підставою для звільнення апелянта від орендної плати.

Відтак, станом на день розгляду справи, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 1 629 096 грн 00 коп., яка підтверджена та підлягає до задоволення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач свого грошового зобов`язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, враховуючи порушення Орендарем умов Договору щодо строків оплати грошових коштів за орендований транспорт, Орендодавець, починаючи із 06.10.2022 року має право на стягнення із Орендаря пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних, інфляційні нарахування та штрафу у розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від суми заборгованості.

Позивачем, заявлено вимоги про стягнення з Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" 3% річних в сумі 18 217 грн. 02 коп., інфляційні втрати в сумі 41 633 грн. 75 коп., 385 819 грн. 20 коп. штрафу та пеню в розмірі 197 670 грн. 48 коп.

Умовами Договору Сторони погодили наступну відповідальність за прострочення сплати орендної плати.

Так, п. 9.3. та п. 9.4. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує на користь Орендодавець пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Також, у разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на 5 (п 'ять) банківських днів, Орендар, крім пені, зазначеної в п. 9.3. цього Договору, сплачує Орендодавцеві штраф у розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від суми заборгованості.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи прострочення сплати орендної плати більше ніж на 5 (п`ять) банківських днів, Орендодавець нарахував штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від суми наявної заборгованості станом на 13 жовтня 2023 року (5 банківських днів), що становить 385 819.2 грн. (1 929 096 - 20%).

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунків штрафу та пені, які позивач долучив до матеріалів справи, встановив що останні здійснені відповідно до вимог законодавства та арифметично вірні, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 197 670 грн. 48 коп. та 385 819 грн. 20 коп. штрафу.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.

За таких обставин, здійснивши перевірку 3% річних та інфляційних, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 18 217 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в сумі 41 633 грн. 75 коп. підлягають задоволенню.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про задоволення позову в повному обсязі.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мейн Грейн Експорт" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.24р. у справі № 918/248/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.24р. у справі № 918/248/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 918/248/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "27" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.