Рішення

від 08.08.2024 по справі 905/578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.2024 Справа №905/578/24

за позовом: Заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області (85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Олекси Тихого, 260) в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (49101, м.Дніпро, вул.Володимира Антоновича, 22, корпус 2, код ЄДРПОУ 40477689), Управління освіти Костянтинівської міської ради (85102, Донецька область, м.Костянтинівка, просп.Ломоносова, 150, код ЄДРПОУ 02142879)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (61093, м.Харків, вул.Болбочана Петра, 54, код ЄДРПОУ 39590621)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Білогубова В.В.

У засіданні брали участь:

прокурор: Ковальова І.І. - за посвід.

від позивача 1 (в режимі відеоконференції): Голубцова А.І. - в порядку самопредставництва

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: Романенко О.М. - адв.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області, м.Костянтинівка в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби, м.Дніпро, Управління освіти Костянтинівської міської ради, м.Костянтинівка звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», м.Харків про:

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 17.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут»;

- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 28.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут»;

- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», в частині ціни за одиницю товару;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» на користь Управління освіти Костянтинівської міської ради коштів в сумі 51959,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021 було укладено вищезазначені додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницею товару і зменшено кількість товару, що суперечить вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Оскільки сторонами не підтверджено підвищення ціни товару, додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а витрачені кошти місцевого бюджету в розмірі 51959,41 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2.

Ухвалою суду від 15.04.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/578/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позивач 1 у письмових поясненнях №040525-17/915-2024 від 29.04.2024 зазначив, що заходи державного фiнансового контролю, пiд час яких здiйснювалось дослідження процедури закупiвлi UA-2021-10-20-010596-b, ним не проводилисъ, встановлення та документування порушень не вiдбувалось, відтак Східний офіс Держаудитслужби позбавлений можливостi надати пояснення щодо cyті позовних вимог.

Позивач 2 у поясненнях б/н від 01.05.2024, б/н від 27.06.2024 зазначав, що не заперечує проти позовних вимог, розгляд справи просив здійснювати без участі власного представника.

Відповідач у відзиві б/н від 29.04.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням таке:

- спеціальним Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до п.2 ч.5 ст.41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару;

- чинним законодавством не визначено виключний перелік органів, до компетенції яких відноситься надання підтверджуючих документів щодо коливання ціни товару на ринку, а також жодним нормативно-правовим актом не затверджено виключний перелік підтверджуючих документів щодо коливання ціни товару на ринку, в тому числі, відсутні законодавчо визначені обов`язкові вимоги до назви, змісту, значення конкретного виробника товару, проміжку часу або конкретної дати, за які визначається коливання ціни, тощо для таких документів. Для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, сторони можуть використовувати інформацію з сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» або довідки Торгово-промислової палати України;

- відповідно до укладених додаткових угод було узгоджено зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% кожного разу та дотримано умови Закону України «Про публічні закупівлі», за якої зазначена зміна не призвела до збільшення суми, вказаної у договорі;

- прокурор не вірно визначив Управління освіти Костянтинівської міської ради у спірних відносинах головним розпорядником бюджетних коштів, оскільки Управління не визначало напрям використання коштів нижчим розпорядником, а фактично самостійно розпоряджалось ними в рамках доведених лімітів розпорядниками коштів вищого рівня, і саме тому розпорядники вищого рівня наділені повноваженнями відносно здійснення відповідних функцій контролю у спірних правовідносинах.

Прокурор у відповіді №52-2287ВИХ-24 від 03.05.2024 на відзив наполягав на правомірності позовних вимог та заперечував проти доводів відповідача.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом відповідача, до господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 01.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.08.2024.

Відповідне судове засідання не відбулось у зв`язку з тривалістю повітряної тривоги у призначену дату.

Ухвалою від 01.08.2024 призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2024.

Прокурор у судовому засіданні 08.08.2024 позовні вимоги підтримав, заперечив проти задоволення клопотань б/н від 10.07.2024 та б/н від 07.08.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» про зупинення провадження у справі.

Представник позивача 1 у судовому засіданні 08.08.2024 проти задоволення позову не заперечував.

Представник позивача 2 у судове засідання 08.08.2024 не з`явився, у поясненнях б/н від 05.08.2024, б/н від 27.06.2024 просив розглянути справу за власної відсутності.

Представник відповідача у судове засідання 08.08.2024 з`явився, власні клопотання підтримав, проти задоволення позову - заперечив.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 вказаного процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представника позивача 2 не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1 та відповідача, господарський суд встановив:

За результатами проведеної процедури закупівлі 19.11.2021 між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (постачальник) укладено договір №60АВ617-2175-21 про постачання електричної енергії споживачу, за змістом п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.5.2 наведеного правочину загальна сума цього договору складає: 938949,60 грн, в тому числі ПДВ 20% (156491,60 грн), вартість без ПДВ складає 782458 грн згідно із специфікацією (додаток №1).

За змістом специфікації, ціна за 1 кВт/год з ПДВ становить 3,54 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 265240 кВт/год.

Приписами п.13.2 договору №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021 встановлено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке обґрунтоване збільшення ціни. При цьому, якщо споживач не приймає нові умови, він не сплачує будь-які штрафні санкції чи інші фінансові компенсації постачальнику.

Згідно з п.14.1 вищезазначеного правочину істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У разі коливання ціни товару на ринку в межах 10% від ціни за одиницю товару постачальник письмово повідомляє про такі зміни змовника. Такі зміни підтверджуються оригіналом або завіреною копією довідки Управління статистики України та/або оригіналом або завіреною копією довідки Торгово-промислової палати України (або підпорядкованими їй органами), або іншими документами спеціально уповноважених державних органів, що підтвердять коливання (зміни) цін на ринку товару, що є предметом закупівлі за цим договором. Вищезазначені документи мають обов`язково містити інформацію про середньоринкову ціну за одиницю товару на день подання тендерної пропозиції постачальником та інформацію про середньоринкову ціну за одиницю товару на день письомового звернення постачальника. На підставі отриманих документів сторони укладають додаткову угоду до договору щодо зміни ціни за одиницю товару.

На час укладання вказаного договору, сторонами було погоджено його істотні умови, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

В подальшому, Управління освіти Костянтинівської міської ради отримало листи №617-Сл-15109-1221 від 08.12.2021 та №617-Сл-15246 від 15.12.2021, у яких відповідач звертався з пропозицією щодо укладення додаткових угод до договору, у зв`язку з коливанням цін на ринку електроенергії та пропонував збільшення ціни на електричну енергію.

Відтак, між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» було укладено, зокрема, наступні додаткові угоди:

- №1 від 17.12.2021 щодо збільшення ціни електричної енергії до 3,8586 грн з ПДВ за 1 кВ/год;

- №2 від 28.12.2021 щодо збільшення ціни електричної енергії до 4,23 грн з ПДВ за 1 кВ/год.

Окрім того, додатковою угодою №3 від 29.12.2021 сторонами було погоджено продовжити строк дії договору до 31.01.2022 для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю. У специфікації (додатку №1) до цієї додаткової угоди, ціна за 1 кВт/год з ПДВ визначена на рівні 4,23 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 44394,78 кВт/год.

Підставою для укладання додаткових угод №№1-2, Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» визначено наявність обставин збільшення ціни за одиницю електричної енергії. В обґрунтування наявності факту коливання ціни на електричну енергію у спірний період та, відповідно, підстав для укладання оспорюваних додаткових угод відповідачем надано цінові довідки №3089/21 від 08.12.2021 та №3134/21 від 14.12.2021 Харківської торгово-промислової палати.

За наслідками виконання умов договору споживання електричної енергії Управлінням освіти фактично спожито 288687 кВ/год, вартість якої повністю сплачена позивачем 2 на користь відповідача виходячи з цін, які узгоджені сторонами у відповідних додаткових угодах.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі прокурор вказував на те, що необхідність звернення з даним позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів.

З посиланням на те, що укладання спірних додаткових угод призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару), що не відповідає положенням Закону України «Про публічні закупівлі» та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі, прокурор звернувся з позовом до суду про визнання таких додаткових угод до договору недійсними та стягнення з відповідача безпідставно надмірно сплачених коштів в сумі 51959,41 грн.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу норм абз.1 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями ст.3 вказаного закону визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.22 Закону «Про публічні закупівлі» тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

У ч.4 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 вказаного нормативно-правового акту передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Однак, вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто, положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

Водночас, чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Так, прокурор, звертаючись з позовом у справі, що розглядається, підставою для визнання недійсними додаткових угод №№1-2 та №3 (в частині ціни за одиницю товару) до договору визначив саме положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, приписи ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Як встановлено, укладаючи договір сторони визначили ціну за продукцію (електричну енергію) у розмірі 3,54 грн з ПДВ.

Також, умовами договору сторони погодили можливість зміни ціни за одиницю електричної енергії за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Для підтвердження даних можуть використовуватись інформаційні довідки Торгово-промислової палати.

Однак, навіть за умов погодження сторонами договору можливості зміни ціни електричної енергії шляхом укладання додаткових угод, факт укладання договору за результатами проведення процедури закупівлі, встановлює обмеження, визначені Законом України «Про публічні закупівлі». Зокрема, ціна на електричну енергію може збільшуватись у разі коливання ціни на ринку - обґрунтоване та документально підтверджене, якщо це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим та не може перевищувати збільшення ціни за одиницю товару не більш ніж на 10%.

При цьому, розрахунки середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед», які сформовані Харківською торгово-промисловою палатою на підставі даних офіційного сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку», за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом, як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Наведені документи не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а також очевидної невигідності і збитковості продажу електричної енергії за договірною ціною для постачальника.

Також, слід врахувати сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Крім того, за висновками суду, при укладанні оспорюваних додаткових угод не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%. Зокрема, споживач (Управління освіти) мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася на 19,49% (з 3,54 грн за 1 кВт за год до 4,23 грн за 1 кВт/год).

Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 19,49% шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Отже, враховуючи умови договору відповідач повинен був поставити Управлінню освіти електричну енергію за ціною 3,54 грн за 1 кВт за год.

Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом п.1 ч.3 ст.1212 наведеного кодексу положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки відповідні додаткові угоди є недійсними (у відповідній частині) та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем 2 та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021 мали регулюватись саме договором.

Таким чином, грошові кошти в сумі 51959,41 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути Управлінню освіти Костянтинівської міської ради, що відповідає приписам ст.ст.216, 1212 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача щодо безпідставності позовних вимог не знайшли свого підтвердження та спростовані вищенаведеними висновками суду.

Необґрунтованими також є доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» щодо неправомірності визначення Управління освіти Костянтинівської міської ради позивачем у справі, а не відповідачем. Управління освіти Костянтинівської міської ради є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені набувати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Управлінням оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зокрема, зростання ціни за одиницю товару.

Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка, зокрема, Управління щодо захисту порушених інтересів держави.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного суду у складів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі №927/491/19.

Наразі, питання належного способу захисту у подібних правовідносинах неодноразово досліджувалось Верховним судом, що підтверджується численною судовою практикою.

Отже, за висновками суду, звернення прокурора в інтересах держави як в особі Управління освіти Костянтинівської міської ради, так і в особі Східного офісу Держаудитслужби з цим позовом є обґрунтованим.

Таким чином, позов Заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби та Управління освіти Костянтинівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених відповідачем клопотань про зупинення провадження у справі.

11.07.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 10.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» про зупинення провадження у справі №905/578/24 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України приписів абз.1 ч.3, абз.1, 2, 3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Окрім того, у вказаному зверненні відповідач просив суд повернутись до стадії підготовчого засідання у цій справі.

Прокурор у запереченнях б/н від 18.07.2024 зазначав про безпідставність вказаного клопотання з посиланням на наступне:

- подане клопотання не містить належного обґрунтування щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи, яка знаходиться на розгляді Конституційного Суду України, а надані суду докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;

- у випадку визнання неконституційним окремих положень Закону України «Про прокуратуру», останні втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, станом на дату подання позовної заяви у цій справі, орган прокуратури уповноважений здійснювати представництво інтересів держави в силу відсутності відповідного рішення Конституційного Суду України.

Розглянувши клопотання б/н від 10.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» про зупинення провадження у справі, суд зазначає про наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави може бути реалізоване лише за наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статті 131-1 Конституції України приписи абз.1 ч.3, абз.1, 2, 3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Другий сенат 24.04.2024 на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп».

Положеннями ст.1 Закону України «Про Конституційний Суд України» закріплено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Пунктом 6 ч.4 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) визначено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що у випадку визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про прокуратуру», останні втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.

Отже, станом на дату подання позовної заяви у цій справі, орган прокуратури уповноважений здійснювати представництво інтересів держави в силу відсутності відповідного рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, у суду відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, а відтак, клопотання б/н від 10.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» про зупинення провадження у справі №905/578/24 до вирішення Конституційним судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» залишається судом без задоволення.

Поряд з цим, щодо клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження, суд зазначає наступне.

Приписами ч.ч.1, 3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватись різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

У розглядуваному випадку судом не встановлено поважних підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.

Суд також погоджується з доводами керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області М`ясоєдова О.О., який зазначає, що інформація про те, що на розгляді Другого сенату Конституційного Суду України перебуває конституційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп», була опублікована на сайті Конституційного Суду України 24.04.2024 та з того часу перебувала в загальному доступі (https://ccu.gov.ua/novyna/sud-rozglyadaye-spravu-za-konstytuciynoyu-skargoyu-tovreynir-biznes-grup-yake-osporyuye), а, отже, відповідач мав можливість заявити клопотання про зупинення провадження до закриття підготовчого провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення до стадії підготовчого провадження, а тому відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, 07.08.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 07.08.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» про зупинення провадження у справі №905/578/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21. В обґрунтування вказаного звернення відповідач зазначав, що позовні вимоги цієї справи обґрунтовані укладанням додаткових угод відносно зміни ціни до договору №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021 про постачання електричної енергії з порушенням інтересів держави та, зокрема, ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання таких додаткових угод недійсними на підставі ст.207 Господарського кодексу України, застосування наслідків недійсності додаткових угод відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України. З урахуванням наведеного вище, відповідач наголошує на тому, що питання, які поставлені для вирішення Великій Палаті Верховного Суду у справі №918/1043/21 є подібними, які стоять перед судом в справі №905/578/24, а правова позиція яка може бути сформована Великою Палатою Верховного Суду буде містити виключну правову позицію з цих питань.

У запереченнях б/н від 08.08.2024 на вищезазначене клопотання прокурор звертав увагу суду на те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 вже сформована правова позиція щодо належного способу захисту у подібних правовідносинах. Окрім того, прокурор наголошував, що відповідно до ч.3 ст.195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п.п.1, 2, 3-1 ч.1 ст.227 та п.1 ч.1 ст.228 цього Кодексу, у розглядуваному випадку вказані обставини, на думку прокурора, відсутні.

Розглянувши клопотання б/н від 07.08.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», суд зазначає про наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи підстави передачі справи №918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказувала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України з урахуванням ст.ст.203, 216 цього Кодексу та ст.208 Господарського кодексу України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказувала на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (ч.3 ст.216 Цивільного кодексу України).

Проте, правовідносини у справах №905/578/24 та №918/1043/21 не є подібними. Зокрема, у справі №918/1043/21 позивач посилався на те, що він не був обізнаний з реальною вартістю товару за договором і купив його у відповідача за ціною, яка значно перевищує таку вартість. При цьому, позивач вважав, що укладений між сторонами правочин суперечить інтересам держави і суспільства (що регламентується приписами ст.228 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним, а сплачені за ним кошти стягнуті з відповідача.

Наразі, у справі №905/578/24 прокурор не визначає спірний договір як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства в розумінні норм ст.228 Цивільного кодексу України. Відповідну правову кваліфікацію не надано і судом.

Разом з тим, судом враховано, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 по справі №922/2321/22 висловлено позицію у правовідносинах, які подібні справі №905/578/24.

Крім того, п.3 ст.195 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п.п.1, 2, 3-1 ч.1 ст.227 та п.1 ч.1 ст.228 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладені висновки суду щодо відсутності підстав для повернення до стадії підготовчого провадження, а також те, що правовідносини у справах №905/578/24 та №918/1043/21 не є подібними, клопотання б/н від 07.08.2024 відповідача щодо зупинення провадження у цій справі, не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 9689,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури як платника згідно із платіжною інструкцією №589 від 02.04.2024.

Поряд з цим, у заяві б/н від 18.07.2024 заступником керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області було викладено клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, розглянувши яке, суд зазначає про наступне:

Відповідно до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За змістом ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Виходячи з того, що прокурором позовну заяву було подано в електронній формі, а судовий збір сплачено без застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з огляду на зміст заявленого клопотання, судовий збір в сумі 2422,40 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції №589 від 02.04.2024, підлягає поверненню Донецькій обласній прокуратурі в силу норм п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, судом враховано, що у прохальній частині вищезазначеного звернення наявна помилка щодо визначення суми переплаченого судового збору (вказано 2422 грн замість вірної 2422,40 грн). Однак, з огляду на те, що по тексту вказаної заяви прокурором вірно визначено суму переплаченого судового збору, суд вважає за можливе повернути його прокуратурі у наведеному вище розмірі (2422,40 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати додаткову угоду №1 від 17.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», недійсною.

Визнати додаткову угоду №2 від 28.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», недійсною.

Визнати додаткову угоду №3 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ617-2175-21 від 19.11.2021, яка була укладена між Управлінням освіти Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», в частині ціни за одиницю товару у розмірі 4,23 грн за 1 кВт/год, недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (61093, м.Харків, вул.Болбочана Петра, 54, код ЄДРПОУ 39590621) на користь Управління освіти Костянтинівської міської ради (85102, Донецька область, м.Костянтинівка, просп.Ломоносова, 150, код ЄДРПОУ 02142879) грошові кошти в сумі 51959,41 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (61093, м.Харків, вул.Болбочана Петра, 54, код ЄДРПОУ 39590621) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 9689,60 грн.

Повернути Донецькій обласній прокуратурі (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2422,40 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції №589 від 02.04.2024.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 08.08.2024

Повний текст рішення складено 19.08.2024.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця