Рішення

від 21.08.2024 по справі 927/1408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1408/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: керівника Корюківської окружної прокуратури,

код ЄДРПОУ 02910114, вул. Шевченка, 98,, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300

e-mail: korykivka.prok@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі:

позивача: Відділу культури і туризму Сновської міської ради Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 41196356, вул. Незалежності, 4, м. Сновськ, Корюківський район,

Чернігівська область, 15200

e-mail: schors.cool@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ"

код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013

e-mail: info@cn.enera.ua,

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 55 857,65 грн

Представники учасників справи:

від прокуратури: Ходико О.Є.

від позивача: не прибув

від відповідача: Якимчук Ю.В.

Керівником Корюківської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Відділу культури і туризму Сновської міської ради Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" про:

- визнання недійсними додаткових угод №3 від 26.08.2022, №4 від 12.09.2022, №5 від 26.09.2022, №6 від 27.09.2022 щодо внесення змін до Договору про постачання електричної енергії споживачу №300613ВЦ від 13.01.2022, укладених між Відділом культури і туризму Сновської міської ради Чернігівській області (код ЄДРПОУ 41196356) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846);

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" на користь Відділу культури і туризму Сновської міської ради Чернігівській області коштів у сумі 55 857,65 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

02.11.2023 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву та заяву щодо заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.11.2023 задоволено заяву відповідача, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.11.2023.

17.11.2023 від Корюківської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

22.11.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення долучено судом до матеріалів справи.

Крім того, 20.11.2023 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/2321/22.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2023 провадження у справі №927/1408/23 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/2321/22. Зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/2321/22.

12.02.2023, на виконання ухвали суду від 22.11.2023, від відповідача надійшла заява, в якій відповідач повідомив суд, що 24.01.2023 Великою Палатою Верховного Суду було розглянуто справу №922/2321/22 та винесено постанову, якою касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 922/2321/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задоволено. До заяви додано копію вищевказаної постанови.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2024 поновлено провадження у справі № 927/1408/23, підготовче засідання призначено на 20.03.2024.

06.03.2024 прокурором подано заяву про зміну підстав позову.

Заява обґрунтована тим, що спірні додаткові угоди суперечать нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними. Таким чином, грошові кошти в сумі 55857,65 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття внаслідок недійсності додаткових угод відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України. Наведена нормативно-правова кваліфікація спірних відносин узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (що є подібною).

08.03.2024 відповідачем подано заперечення на заяву про зміну підстав позову.

20.03.2024 суд прийняв зміну підстав позову, оскільки це є процесуальним правом сторони. Подальший розгляд справи проводиться з урахуванням поданої прокурором заяви про зміну підстав позову.

Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2024 позовну заяву керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу культури і туризму Сновської міської ради Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 55 857,65 грн, залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 апеляційну скаргу керівника Корюківської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2024 у справі № 927/1408/23 задоволено, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2024 у справі № 927/1408/23 скасовано, справу № 927/1408/23 передано на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

26.07.2024 матеріали справи №927/1408/23 надійшли до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою від 31.07.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи №927/1408/23, судове засідання по розгляду справи по суті призначив на 21.08.2024.

05.08.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. Суд задовольнив заяву позивача.

21.08.2024 суд розглянув справу по суті та на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем спірних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на користь позивача 55 857,65 грн безпідставно сплачених позивачем коштів.

Позивач підтримав позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що підстави для здійснення самостійного представництва інтересів держави в суді у цій справі відсутні, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедури закупівлі; позивачем та відповідачем було правомірно укладено оспорювані додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару, оскільки такі зміни відповідають нормам чинного законодавства, а саме Закону України "Про публічні закупівлі"; жодна з наведених угод не містить в собі вимог щодо збільшення ціни товару понад 10%, отже відповідна вимога п.2 ч.5 ст.41 Закону сторонами дотримана.

У відповіді на відзив прокурор заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та вважає, що належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з цим позовом; укладення додаткових угод про збільшення ціни на 26,96% та зменшення обсягів поставок є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та грубо порушує інтенреси держави.

Відповідач у наданих запереченнях знову наголошує на відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави та вважає, що оскаржувані додаткові угоди були укладені правомірно.

У запереченнях на заяву про зміну підстав позову відповідач зазначає, що на момент укладення між сторонами договору та оспорюваних додаткових угод, а також виконання сторонами умов договору, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами. Великою Палатою Верховного Суду у складі суддів: Шевцової Н.В., Булейко О.Л., Кривенди О.В., Мазура М.В., Пількова К.М. було постановлено окрему думку щодо зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, у якій колегія суддів вважає, що не було підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

-договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. У справі, що розглядається, позовні вимоги полягають в недійсності додаткових угод до договору, але їх недійсність не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними.

Обставини, які є предметом доказування у справі.

26.11.2021 Відділом культури і туризму Сновської міської ради на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2021-11-26-006723-b із закупівлі електричної енергії обсягом 151360 кВт/год, очікуваною вартістю 681 120,00 грн, з терміном постачання по 31.12.2022.

За результатами проведених торгів, відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 09.11.2021 №73, переможцем визнано ТОВ "Енера Чернігів" з ціновою пропозицією у розмірі 563 059,00 грн з ПДВ.

13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (далі - Постачальник) та Відділом культури і туризму Сновської міської ради (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №300613ВЦ (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. та 3.1. Договору постачальник продає електричну енергію по ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обсяги: 151360 кВт/год. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.

Постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 3.3. Договору).

За умовами п. 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

У разі надання в установленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Сума Договору складає 563 059,20 грн з ПДВ.

За змістом п. 6.1. споживач має право, зокрема, отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 13.4. істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У п. 14.1. сторони визначили, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до нього, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Пунктом 14.2. визначено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Постачальник зобов?язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Матеріали справи містять заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до Договору), підписану споживачем, згідно з якою початок постачання з 01.01.2022.

Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт*год - 3,72 грн з ПДВ.

ТОВ "Енера Чернігів", звернулось до Відділу культури і туризму Сновської міської ради листом б/н б/д, в якому повідомило, що згідно з підписаним Договором про постачання електричної енергії ціна за 1 кВт/год становить 3,72 грн (з ОСП та ПДВ), середньозважена ціна на ринку електричної енергії за 1 декаду серпня 2022 року становить 2,94910 грн (без ОСП та ПДВ), що підтверджено експертним висновком Харківської Торгово-промислової палати (далі - ТПП). Враховуючи зазначене, споживачу направлена додаткова угода щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з указаним експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської ТПП № 521/22 від 17.08.2022 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год за липень (01.07. - 31.07.) 2022 року становила 2640,45 грн; за 1 декаду серпня (01.08. - 10.08.) 2022 року - 2949,10 грн; відсоток коливання ціни + 11,69%.

26.08.2022, ТОВ "Енера Чернігів" та Відділ культури і туризму Сновської міської ради уклали додаткову угоду № 3 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.08.2022, за умовами якої, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 7,07% і викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору та п. 2.2. Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії - 3,953676 грн з ПДВ за 1 кВт/год; обсяги - 142 414 кВт/год.

ТОВ "Енера Чернігів", звернулось до Відділу культури і туризму Сновської міської ради листом б/н б/д, в якому повідомило, що згідно з підписаним Договором про постачання електричної енергії ціна за 1 кВт/год становить 3,953676 грн (з ОСП та ПДВ), середньозважена ціна на ринку електричної енергії за третю декаду серпня становить 3,14419 грн (без ОСП та ПДВ), що підтверджено експертним висновком Харківської Торгово-промислової палати (далі - ТПП). Враховуючи зазначене, споживачу направлена додаткова угода щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з указаним експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської ТПП № 570-1/22 від 01.09.2022 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год за 1 декаду серпня (01.08. - 10.08.) 2022 становила 2949,10 грн; за 3 декаду серпня (21.08. - 31.08.) 2022 - 3144,19 грн; відсоток коливання ціни + 6,62%.

12.09.2022, ТОВ "Енера Чернігів" та Відділ культури і туризму Сновської міської ради уклали додаткову угоду № 4 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2022, за умовами якої, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 6,61% і викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору та п. 2.2. Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії - 4,187592 грн з ПДВ за 1 кВт/год; обсяги - 134 459 кВт/год.

ТОВ "Енера Чернігів", звернулось до Відділу культури і туризму Сновської міської ради листом б/н б/д, в якому повідомило, що згідно з підписаним Договором про постачання електричної енергії ціна за 1 кВт/год становить 4,187592 грн (з ОСП та ПДВ), середньозважена ціна на ринку електричної енергії за 1 декаду вересня 2022 року становить 3,30339 грн (без ОСП та ПДВ), що підтверджено експертним висновком Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлена додаткова угода щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з указаним експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської ТПП № 642/22 від 13.09.2022 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год за 3 декаду серпня (21.08. - 31.08.) 2022 становила 3144,19 грн; за 1 декаду вересня (01.09. - 10.09.) 2022 - 3303,39 грн; відсоток коливання ціни + 5,06%.

26.09.2022, ТОВ "Енера Чернігів" та Відділ культури і туризму Сновської міської ради уклали додаткову угоду № 5 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.09.2022, за умовами якої, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 5,06% і викласти п. 1 Додатку № 2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п. 2.2. Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії - 4,378500 грн з ПДВ за 1 кВт/год; обсяги - 128596 кВт/год.

ТОВ "Енера Чернігів", звернулось до Відділу культури і туризму Сновської міської ради листом б/н б/д, в якому повідомило згідно підписаного договору про постачання електричної енергії ціна за 1 кВт/год становить 4,378500 грн (з ОСП та ПДВ), середньозважена ціна на ринку електричної енергії за другу декаду вересня становить 3,59050 грн (без ОСП та ПДВ), що підтверджено експертним висновком Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлена додаткова угода щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з указаним експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської ТПП № 680/22 від 21.09.2022 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год за 1 декаду вересня (01.09. - 10.09.) 2022 - 3303,39 грн; за 2 декаду вересня (11.09. - 20.09.) 2022 - 3590,50 грн, відсоток коливання ціни + 8,69%.

27.09.2022, ТОВ "Енера Чернігів" та Відділ культури і туризму Сновської міської ради уклали додаткову угоду № 6 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 03.09.2022, за умовами якої, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 8,69% і викласти п. 1 Додатку № 2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п. 2.2 Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії - 4,722948 грн з ПДВ за 1 кВт/год; обсяги - 119218 кВт/год.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив позивачу у період січня-грудня 2022 року 136118 кВт/год електроенергії за актами прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії, складеними сторонами в двосторонньому порядку, а позивач оплатив поставлену електроенергію на загальну суму 562 205, 45 грн, а саме:

1. Акт №300613ВЦ/14367/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 10.02.2022 за січень 2022 року в обсязі 16734 кВт/год на загальну суму 62250,48 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 15 від 14.02.2022 - 58 288,48 грн, № 26 від 14.02.2022 - 1622 грн, № 28 від 14.02.2022 - 1254 грн, № 30 від 14.02.2022 - 1086 грн.

2. Акт №300613ВЦ/27216/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 24.03.2022 за лютий 2022 року в обсязі 18764 кВт/год на загальну суму 69802,08 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 550 від 25.03.2022 - 46 527,98 грн, № 554 від 31.03.2022 - 15256,32 грн, № 584 від 13.04.2022 - 2251,78 грн, № 551 від 19.04.2022 - 2232 грн, № 552 від 19.04.2022 - 1860 грн, № 553 від 19.04.2022 - 1674 грн.

3. Акт №30061ЗВЦ/36188/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 12.04.2022 за березень 2022 року в обсязі 20872 кВт/год на загальну суму 77643,84 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 660 від 19.04.2022 - 40 395,84 грн, № 635 від 19.04.2022 - 34 000 грн, № 661 від 19.04.2022 - 502 грн, № 662 від 19.04.2022 - 2546 грн, № 663 від 19.04.2022 - 200 грн.

4. Акт №300613ВЦ/49599/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 12.05.2022 за квітень 2022 року в обсязі 1651 кВт/год на загальну суму 6141,72 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжного доручення № 834 від 17.05.2022 - 6141,72 грн.

5. Акт №300613ВЦ/6331/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 09.06.2022 за травень 2022 року в обсязі 35140 кВт/год на загальну суму 13168,80 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 917 від 13.06.2022 - 11 817,80 грн, № 918 від 15.06.2022 - 744 грн, № 919 від 15.06.2022 - 607 грн.

6. Акт №300613ВЦ/75904/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 08.07.2022 за червень 2022 року в обсязі 53б0 кВт/год на загальну суму 19939,20 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 1039 від 11.07.2022 - 18 906,20 грн, № 1040 від 12.07.2022 4 400 грн, № 1041 від 12.04.2022-633 грн.

7. Акт №300613ВЦ/64714/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 11.08.2022 за липень 2022 року в обсязі 7950 кВт/год на загальну суму 29574 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 1206 від 15.08.2022 - 28 269 грн, № 1207 від 15.08.2022 - 645 грн, № 1208 від 18.08.2022 - 375 грн, № 1209 від 15.08.2022-285 грн.

8. Акт №30061ЗВЦ/82268/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 12.09.2022 за серпень 2022 року в обсязі 7255 кВт/год на загальну суму 28683,92 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 1348 від 15.09.2022 - 27 758,92 грн, № 1349 від 15.09.2022 - 650 грн, № 1350 від 15.09.2022 - 245 грн, № 1351 від 15.09.2022-30 грн.

9. Акт №300613ВЦ/99737/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 11.10.2022 за вересень 2022 року в обсязі 7172 кВт/год на загальну суму 33872,99 грн.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 1487 від 17.10.2022 - 21 598,99 грн, № 1471 від 13.10.2022 - 8 874 грн, № 1474 від 13.10.2022- 1080 грн, № 1473 від 13.10.2022- 1480 грн, № 1472 від 13.10.2022 - 840 грн.

10. Акт №30061ЗВЦ/116659/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 08.11.2022 за жовтень 2022 року в обсязі 9826 кВт/год на загальну суму 46407,68 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 1593 від 14.11.2022 - 41 987,68 грн, № 1594 від 14.11.2022 - 1080 грн, № 1595 від 14.11.2022 - 2000 грн, № 1596 від 14.11.2022 - 1340 грн.

11. Акт №30061ЗВЦ/134382/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 12.12.2022 за листопад 2022 року в обсязі 16526 кВт/год на загальну суму 78051, 44 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 1824 від 15.12.2022 - 33 211,44 грн, № 1840 від 14.12.2022-39 000 грн, № 1827 від 14.12,2022 - 1680 грн, № 1825 від 14.12.2022 - 1160 грн, № 1826 від 14.12.2022 - 3000 грн.

12. Акт №300613ВЦ/135122/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 16.12.2022 за грудень 2022 року в обсязі 20468 кВт/год на загальну суму 96669,30 грн з ПДВ.

Позивачем на рахунок відповідача перераховано кошти згідно платіжних доручень № 1866 від 20.12.2022 - 85 244,30 грн, № 1869 від 20.12.2022 - 3625 грн, № 1867 від 20.12.2022 - 3500 грн, № 1868 від 20.12.2022 - 4300 грн.

Прокурором зазначено, що внаслідок укладення з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" спірних додаткових угод №№3-6 розмір безпідставно сплачених позивачем коштів відповідачу становить 55 857,65 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Відділу культури і туризму Сновської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Як встановив суд, Договір та спірні додаткові угоди до нього укладені між Відділом культури і туризму Сновської міської ради та ТОВ «Енера Чернігів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру»).

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Так, у справі №927/491/19 прокурор звернувся з позовом від імені Відділу як сторони договору, який судом було визнано недійсним. У позові прокурор просив стягнути кошти на користь Відділу як сторони договору. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду дійшов висновку, що прокурор правильно визначив Відділ (сторону договору) як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави) (п.59 постанови від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Прокурор звертався до Відділу культури і туризму Сновської міської ради з листом від 05.09.2023 №51-75-4072ВИХ-23, в якому повідомив про виявлені порушення Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні спірних додаткових угод та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення зазначених порушень, у тому числі у судовому порядку.

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Відділ культури і туризму Сновської міської ради в листі від 07.09.2023 №01-01/198 зазначив про те, що не вживав заходи щодо повернення коштів, сплачених внаслідок укладення додаткових угод до Договору від 13.01.2022.

Вказане свідчить, що Відділом культури і туризму Сновської міської ради самостійне вжиття заходів з метою визнання недійсними додаткових угод та стягнення надміру сплачених коштів не планується та підтверджує її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив міську раду позивачем, компетентним органом, оскільки вона є стороною спірних правочинів, втім, не звернулася до суду з позовом про визнання їх недійсним після отримання інформації від прокурора про наявні порушення.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Відділу культури і туризму Сновської міської ради до ТОВ «Енера Чернігів» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення зайво сплачених коштів.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Відділу культури і туризму Сновської міської ради як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про відсутність таких підстав відхиляються судом.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції діючій на момент укладення Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовує саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до Договору в частині його ціни за одиницю товару є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту його укладення до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.

Судом встановлено, що 13.01.2022 сторони уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №300613ВЦ, за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі". На момент підписання Договору сторони погодили всі його істотні умови - предмет, ціну, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України "Про публічні закупівлі".

Виходячи з умов пунктів 2.2., 5.1. Договору та Комерційної пропозиції (додаток 2) загальний обсяг постачання електричної енергії складав 151360 кВт/год; ціна електричної енергії 3,72 грн за 1 кВт/год (з ПДВ); сума Договору - 563 059,20 грн (з ПДВ).

Додатковими угодами №№ 3-6 до Договору змінені істотні умови Договору, зокрема за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 3,72 грн до 4,722948 грн за 1 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 26,96%, у той час як замовлений обсяг електричної енергії суттєво зменшився, порівняно з погодженим з 151360 кВт/год до 136118 кВт/год.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №№ 3-6 до Договору відповідач обґрунтував коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) надав позивачу: експертні висновки Харківської торгово-промислової палати № 521/22 від 17.08.2022, № 570-1/22 від 01.09.2022, № 642/22 від 13.09.2022, № 680/22 від 21.09.2022.

З наведеного слідує, що оскаржувані додаткові угоди укладені сторонами на підставі п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (про що зазначено в п. 1 цих угод).

Відповідно до п. 4 частини 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має в чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів у порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

За п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) в разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання в установленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається в повідомленні:

1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою Споживача - в разі надання електропостачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов Договору;

2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо Споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін в установлений цим пунктом термін.

Враховуючи зміст наведених норм, при внесенні змін до договору про постачання електричної енергії споживачу, нова ціна електричної енергії може бути застосована постачальником не раніше ніж через 20 днів, після повідомлення споживача про її зміну, за умови відсутності письмової заяви споживача про незгоду та/або неприйняття запропонованої ціни впродовж цього строку.

Учасник роздрібного ринку (крім споживача) має інформувати споживача, з якими укладено відповідний договір, про будь-яку зміну в його умовах шляхом направлення відповідної інформації в визначений договором (обраною споживачем комерційною пропозицією) спосіб (через особистий кабінет на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв`язку, СМС-повідомленням, у пунктах прийому платежів тощо).

Відповідно до частин 1, 2 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний ринок "на добу наперед" (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5, 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення "по заявленій (пропонованій) ціні" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії.

На підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідач надав позивачу: : експертні висновки Харківської торгово-промислової палати № 521/22 від 17.08.2022, № 570-1/22 від 01.09.2022, № 642/22 від 13.09.2022, № 680/22 від 21.09.2022.

Перераховані експертні висновки ТПП містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю та обрані довільно, без урахування дати укладення Договору та погодження сторонами його істотних умов (ціни) та без урахування коливання ціни в розрахунковому періоді в цілому, що змінюється щодобово.

Згідно з приміткою довідки носять фактографічно-інформаційний характер.

Так, експертний висновок № 521/22 від 17.08.2022 (яким обґрунтоване укладення додаткової угоди № 3 від 26.08.2022) порівнює періоди за липень 2022 року та з 01 серпня по 10 серпня 2022 року, та фіксує тенденцію зростання середньозваженої ціни на +11,69%, без урахування періоду часу, в який укладений Договір.

Експертний висновок № 570-1/22 від 01.09.2022 (яким обґрунтоване укладення додаткової угоди № 4 від 12.09.2022) порівнює періоди з 01 серпня по 10 серпня та з 21 серпня по 31 серпня 2022 року, та фіксує тенденцію зростання середньозваженої ціни на +6,62%, без урахування періоду часу, в який укладений Договір та подальшого перегляду його ціни.

Експертний висновок № 642/22 від 13.09.2022 (яким обґрунтоване укладення додаткової угоди № 5 від 26.09.2022), що порівнює періоди з 21 серпня по 31 серпня та з 01 вересня по 10 вересня 2022 року, та фіксує тенденцію зростання середньозваженої ціни на +5,06%, без урахування періоду часу, в який укладений Договір та встановлена його ціна та подальшого перегляду його ціни.

При цьому, збільшення ціни за додатковими угодами №№ 4-5 до Договору відбувалось у незначний проміжок часу, з 01.09.2022 по 02.09.2022. У той час, як виходячи з даних сайту Оператора ринку (https://www.oree.com.ua) (доданих прокурором до позовної заяви), вбачається коливання ціни РДН ОЕС України в період з 01 по 02 вересня 2022 року в сторону її зменшення.

Експертний висновок № 680/22 від 21.09.2022 (яким обґрунтоване укладення додаткової угоди № 6 від 27.09.2022) порівнює середньозважені ціни на електроенергію за 1 декаду вересня (01.09. - 10.09.) 2022 та 2 декаду вересня (11.09. - 20.09.) 2022, та не обґрунтовує тенденцію коливання ціни (її зростання), що встановлена сторонами на момент укладення Договору та подальшого перегляду його ціни сторонами.

Водночас п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, з метою підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку, необхідно порівнювати її ціну за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, обов`язково таке порівняння має бути проведене починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Водночас, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, відтак, є похідною від попередніх додаткових угод, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (пункти 88-90) зробила наступний правовий висновок, що є обов`язковим для врахуванням судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України: ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Натомість, сторони шляхом укладення додаткових угод №№ 3-6, змінили (збільшили) ціну за одиницю товару, встановлену за результатами закупівлі, з 3,72 грн до 4,722948 грн за 1 кВт/год, тобто фактично вартість 1 кВт/год (одиниця товару) збільшилася на 1,002948 грн або на 26,96%.

Суд проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що надані постачальником документи не є належними доказами, що підтверджують факт коливання ціни електроенергії на ринку в порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної процедури закупівлі), за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на +26,96%.

Виходячи з даних, опублікованих на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України (www.oree.com.ua) дійсно простежується тенденція коливання ціни на ринку, при цьому, таке коливання, протягом дії Договору, мало місце як у сторону зменшення, так і в сторону збільшення (оскільки ціна змінюється щодобово).

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й в зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відділ культури і туризму Сновської міської ради мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1 кВт/год електричної енергії зросла більше ніж на 26%.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод №№3-6 до Договору № 300313ВЦ від 13.01.2022 недійсними на момент їх укладення, та дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 55 857,65 грн.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Відповідно до умов Договору (пунктів 2.2., 5.1.) та Комерційної пропозиції (додаток № 2) відповідач повинен був поставити позивачу - 151360 кВт/год електричної енергії за ціною 3,72 грн за 1 кВт/год.

Як вбачається з підписаних сторонами актів прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії, за період січня-грудня 2022 року обсяг постачання склав 136118 кВт/год.

Позивач здійснив оплату поставленої в січні-грудні 2022 року електричної енергії на суму на загальну суму 562 205,45 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Натомість виходячи з ціни, обумовленої сторонами в Комерційній пропозиції до Договору, позивач повинен був сплатити відповідачу за спожиту в спірному періоді електричну енергію 506 347,80 грн (136118 кВт/год х 3,72 грн), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 55 857,65 грн (562 205, 45 грн грн - 506 347,80 грн).

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 55 857,65 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з відповідача підлягає відшкодуванню 13 420,00 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №3 від 26.08.2022, №4 від 12.09.2022, №5 від 26.09.2022, №6 від 27.09.2022 щодо внесення змін до Договору про постачання електричної енергії споживачу №300613ВЦ від 13.01.2022, укладені між Відділом культури і туризму Сновської міської ради Чернігівській області (код ЄДРПОУ 41196356) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013) на користь Відділу культури і туризму Сновської міської ради Чернігівській області (код ЄДРПОУ 41196356, вул. Незалежності, 4, м. Сновськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15200) кошти в сумі 55 857,65 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор