Постанова

від 22.08.2024 по справі 916/735/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/735/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ТОВ "Азбука життя": Клачок Б.О.,

ТОВ "Чорноморочка Плюс": Кліменко Ю.І.,

АТ "Державний ощадний банк України": Кут М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азбука життя"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (колегія суддів у складі: Таран С.В. - головуюча, Поліщук Л.В., Савицький Я.Ф.)

у справі № 916/735/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Азбука життя"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяви та хід розгляду справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Азбука життя" (далі - Кредитор) 23.02.2023 звернулось до господарського суду із заявою (далі - Заява) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс" (далі - Боржник).

2. Заяву мотивовано посиланням на неспроможність Боржника виконати свої грошові зобов`язання перед Кредитором на суму 661953,91 грн за договором купівлі-продажу від 04.08.2014 №4/08/2014 (далі - Договір), строк виконання яких настав і які підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 у справі №916/1771/16.

3. У відзиві на Заяву Боржник заявлені вимоги визнав у повному обсязі та зазначив, що погасити заборгованість перед Кредитором не має можливості.

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2023, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника, визнано грошові вимоги Кредитора до Боржника в сумі 661953,91 грн, введено процедуру розпорядження майном Боржника.

5. Постановою Верховного Суду від 04.10.2023 зазначені ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. 04.08.2014 Кредитор (продавець) і Боржник (покупець) уклали Договір, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.

7. Згідно з пунктом 2.1 Договору найменування товару, його кількість, ціна за штуку, а також загальна вартість вказується у специфікації №1, яка є невід`ємною частиною Договору.

8. Обов`язок покупця щодо оплати товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця виникає на 3 день з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі товару. Оплата за товар здійснюється протягом 9 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі (пункти 2.2, 2.3 Договору).

9. Передача товару здійснюється на умовах франко-завод (EXW), що означає, що зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т. д.). Протягом 5 днів, з моменту підписання Договору, продавець зобов`язується передати покупцю товар, шляхом оформлення акта приймання-передачі. Після підписання акта приймання-передачі товар переходить у власність покупця і не підлягає поверненню (пункти 3.1 - 3.2 Договору).

10. У специфікації №1 до Договору сторони визначили кількість та ціну товару на основі таких характеристик: найменування товару - генератор гарячого повітря Д-12, кількість - 4 шт., ціна за 1 шт. - 105000,00 грн, загальна вартість - 420000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 70000,00 грн.

11. На виконання умов Договору Кредитор передав, а Боржник прийняв товар, визначений у специфікації до Договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 08.08.2014, за змістом якого покупець зауважень / претензій стосовно стану товару не має, з моменту підписання цього акта товар вважається переданим покупцю та право власності на товар переходить до покупця.

12. Оскільки Боржник не виконав свої зобов`язання за Договором та не оплатив вартість товару у визначений строк - до 08.02.2015, Кредитор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Боржника 420000,00 грн заборгованості за Договором , 17105,86 грн 3% річних, 166740,00 грн інфляційних втрат.

13. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 у справі №916/1771/16 (яке в апеляційному порядку не оскаржено та набрало законної сили 16.08.2016) зазначений позов задоволено повністю.

14. У період з 19.03.2018 до 15.02.2019 Боржник здійснив часткове погашення заборгованості за Договором на загальну суму 120000,00 грн, що підтверджується виписками по рахунках Боржника та Кредитора, а саме: 19.03.2018 - 10000,00 грн, 17.04.2018 - 10000,00 грн, 26.04.2018 - 5000,00 грн, 29.05.2018 - 5000,00 грн, 04.06.2018 - 10000,00 грн, 30.07.2018 - 10000,00 грн, 29.08.2018 - 4000,00 грн, 29.08.2018 - 6000,00 грн, 11.09.2018 - 10000,00 грн, 23.10.2018 - 5000,00 грн, 26.10.2018 - 5000,00 грн, 20.11.2018 - 10000,00 грн, 29.11.2018 - 5000,00 грн, 17.12.2018 - 5000,00 грн, 22.12.2018 - 10000,00 грн, 15.02.2019 - 10000,00 грн. У призначенні платежу Боржник вказав, що оплата здійснюється за товар згідно з Договором.

15. Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків між Кредитором та Боржником від 01.01.2022 Заявник відніс сплачені Боржником грошові кошти у рахунок погашення Боргу за Договором.

16. 01.07.2022 Кредитор звернувся до Боржника з листом (вимогою) про сплату залишку заборгованості за Договором, інфляційних збитків та 3% річних.

17. У відповідь на вказаний лист Боржник повідомив Кредитора, що не має можливості погасити заборгованість, у зв`язку із чим просив надати додатковий час для її погашення.

18. Листом від 29.11.2022 Кредитор повторно звернувся до Боржника з вимогою про сплату залишку заборгованості за Договором, інфляційних збитків та 3% річних та просив здійснити оплату заборгованості у строк, не пізніше 01.01.2023.

19. Боржник вказану заборгованість не погасив, у зв`язку з чим Кредитор звернувся до господарського суду із Заявою.

20. У Заяві Кредитор просив суд визнати його грошові вимоги до Боржника у розмірі 661953,91 грн, що складаються з 300000,00 грн заборгованості за Договором, 52355,86 грн 3% річних, 300540,35 грн інфляційних витрат та 9057,70 грн судового збору, стягнутого рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 у справі №916/1771/16.

21. Згідно з наданими Кредитором деталізованими розрахунками заявлені ним інфляційні втрати складаються з 166740,00 грн, стягнутих рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 у справі №916/1771/16, та 133800, 35 грн, нарахованих за період з 01.03.2019 до 01.02.2023 на суму основного боргу за Договором. Заявлена до визнання сума 3% річних складається з 17105,86 грн, стягнутих за рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 у справі №916/1771/16, та 35250,00 грн, нарахованих за період з 01.03.2019 до 01.02.2023. Кредитор скористався правом на нарахування з місяця, наступного за останнім добровільним платежем Боржника, тобто з 01.03.2019.

22. Інфляційні втрати та 3% річних за період з 29.07.2016 (дата судового рішення у справі №916/1771/16) до 15.02.2019 (дата останньої часткової оплати боргу) Кредитор не заявляв до визнання.

23. Крім того, 10.12.2012 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (іподекодержатель, далі - Банк) та Боржник (іпотекодавець) уклали іпотечний договір, за яким Боржник виступив майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (позичальник) для забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором №86 від 28.12.2011.

24. Водночас згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент звернення із Заявою кінцевим бенефіціарним власником Кредитора був ОСОБА_1 , а кінцевим бенефіціарним власником Боржника - ОСОБА_2 . Відповідно до наданої до апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали про витребування доказів копії актового запису про шлюб №1132 від 06.09.2012 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

25. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника, визнано конкурсні грошові вимоги Кредитора до Боржника в сумі 661953,91 грн та витрати в сумі 87140,00 грн, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору та авансуванням винагороди арбітражного керуючого, введено процедуру розпорядження майном Боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

26. Ухвалу мотивовано тим, що заявлені до визнання грошові вимоги Кредитора є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, між Кредитором і Боржником відсутній спір за заявленим боргом станом на дату проведення підготовчого засідання, заборгованість не погашена, законодавчі заборони щодо відкриття провадження в цій справі відсутні. При цьому місцевий господарський суд перевірив розрахунки інфляційних збитків і 3% річних за період з 01.03.2019 до 01.02.2023, надані Кредитором, та дійшов висновку про їх відповідність положенням законодавства, дійсним обставинам справи.

27. Водночас господарський суд першої інстанції зазначив, що відомості щодо можливої наявності родинних зв`язків між кінцевими бенефіціарними власниками Кредитора і Боржника, визначення їх як заінтересованих осіб у розумінні статті 1 КУзПБ підлягають дослідженню на іншій стадії судового розгляду, а саме при з`ясуванні ознак у діях вказаних осіб правопорушень із доведення Боржника до банкрутства, незаконних дій у разі банкрутства та фіктивного банкрутства. Крім того, зазначені особи є потенційними суб`єктами солідарної та субсидіарної відповідальності у справі, що не звільняє їх від відповідальності перед кредиторами, зокрема заставними, а посилює її ступінь та ймовірність.

28. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 зазначену ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано, відмовлено у відкритті провадження про банкрутство Боржника за Заявою Кредитора.

29. Постанову мотивовано, зокрема, встановлення обставин щодо пропуску Кредитором строку пред`явлення до виконання виконавчого документа за судовим рішенням у справі №916/1771/16 щодо стягнення на його користь з Боржника відповідної заборгованості, що унеможливлює його подальше примусове виконання.

30. При цьому апеляційний господарський суд виходив з того, що обґрунтованість та арифметична правильність проведених Кредитором розрахунків 3% річних та інфляційних втрат тощо не спростовує доволі очевидних ознак недобросовісної мети використання процедури банкрутства, які Кредитор і Боржник не спростували, тоді як доводи Банка щодо нелегітимної мети зазначених осіб у вигляді штучного перешкоджання у зверненні стягнення на заставне майно Боржника у зв`язку з введенням господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів підтверджуються матеріалами справи та, з урахуванням саме цієї конкретної справи, є значно переконливішими, ніж позиція Кредитора і Боржника.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

31. Кредитор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

32. Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

33. Кредитор зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції при розгляді справи не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, від 16.08.2022 у справі №910/10741/21, від 16.11.2023 у справі №910/2423/23, щодо застосування частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

34. Водночас Кредитор вважає хибним посилання апеляційного господарського суду на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.04.2018 у справі №914/21/17, правовідносини в якій не є подібними до цієї справи, а також, на відміну від правовідносин у цій справі, врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 20.10.2019).

35. Кредитор наголошує, що мотивувальна частина ухвали місцевого господарського суду містить деталізоване розкриття кожної встановленої судом обставини справи, аналіз кожного наданого до суду документа (доказу), оцінку всіх встановлених судом фактів, що свідчить про прийняття законного та обґрунтованого рішення щодо відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, зважаючи на відсутність передбачених частиною 6 статті 39 КУзПБ підстав для відмови у відкритті провадження.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

36. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу задовольнити, постанову господарського суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі. Боржник вважає касаційну скаргу Кредитора обґрунтованою, а ухвалу господарського суду першої інстанції такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для справи.

37. Зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду відповідно до вимог статей 170, 295 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до нього не додано доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів Банку як учаснику справі, за результатом розгляду апеляційної заяви якого ухвалено оскаржувану постанову апеляційного господарського суду.

Позиція Верховного Суду

38. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

39. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу господарського суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника та прийнято нове рішення про відмову у відкритті провадження у вказаній справі за заявою Кредитора, що є пов`язаною з Боржником особою.

40. Під час розгляду цієї справи перед господарськими судами постало, зокрема, питання щодо правових наслідків, які настають в разі виникнення обґрунтованих сумнівів у добросовісному користуванні своїми правами ініціюючим кредитором та боржником, кінцеві бенефіціарні власники яких мають родинні зв`язки, а також у разі виявлення факту зловживання ними своїми правами з метою уникнення майнової відповідальності перед іншими кредиторами. Водночас господарські суди розглядали питання достатності поданих Кредитором доказів на підтвердження його грошових вимог до Боржника та, відповідно, неплатоспроможності Боржника.

41. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це, зокрема, неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

42. При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

43. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

44. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.

45. Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

46. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частини 5, 6 статті 39 КУзПБ).

47. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.

48. При цьому на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, тоді як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

49. Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх і належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).

50. Тож важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

51. При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

52. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

53. Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 20.03.2024 у справі №911/1005/23), для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

54. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Крім того, такий підхід у справі про банкрутство порушує як права кредиторів, так і права боржника.

55. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

56. Водночас відповідно до частини 6 статті 13 Цивільного кодексу України в разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

57. Так, за вимогами зазначеної статті Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо.

58. Системний аналіз статей 13, 15 Цивільного кодексу України свідчить про те, що зловживанням своїми правами слід вважати такі дії особи, які здійснюються на шкоду цивільним правам і інтересам інших осіб. Саме з моменту порушення, невизнання або оспорювання цивільного права у особи виникають підстави для його захисту у судовому порядку. При цьому частиною 6 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено не обов`язок суду припинити зловживання правами чи застосувати інші наслідки, встановлені законом (оскільки встановлення обставин зловживання правами передбачає відповідний порядок та послідовність процедурних та процесуальних дій), а саме право особи на звернення до суду, який за результатами розгляду судової справи має обов`язок прийняти рішення по суті розгляду такої заяви.

59. З огляду на зазначене, обираючи варіант добросовісної поведінки, учасники цивільних правовідносин (в тому числі й боржник) зобов`язані піклуватися про те, щоб їх юридично значимі вчинки були обґрунтованими; поведінка повинна відповідати критеріям розумності, що також передбачає виконання кожного зобов`язання, взятого на себе учасниками правовідносин, належним чином.

60. Провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб`єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.

61. Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є пропорційне і якомога максимальне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Водночас однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

62. Тобто процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес. Захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Захист публічного інтересу, в свою чергу, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 16617 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).

63. Водночас провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

64. Досягнення зазначених завдання та мети є можливим за умови гарантування: охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

65. Отже, у випадку відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора, окрім звернення до суду з позовом до боржника, також є право ініціювання щодо такого боржника процедур, передбачених КУзПБ. Застосування таких процедур для задоволення своїх кредиторських вимог є можливим у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження

66. З огляду на викладене звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за наявності відповідних підстав, передбачених нормами КУзПБ, саме по собі не можна вважати порушенням прав або інтересів інших осіб (зокрема кредиторів боржника у зобов`язальних відносинах), оскільки таке звернення по суті є реалізацією кредитором його права на судовий захист власних прав у випадку, коли таке право кредитора порушується внаслідок неналежного виконання або невиконання взятих на себе боржником зобов`язань. Суд повинен враховувати особливості, матеріальні та процесуальні наслідки розгляду таких справ не лише для окремого кредитора чи боржника, але і для всіх інших учасників цих проваджень.

67. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 20.03.2024 у справі №911/1005/23 (на яку посилається Кредитор у касаційній скарзі).

68. Водночас Верховний Суд у вказаній постанові зауважив, що положення КУзПБ не передбачають як окрему підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство - зловживання боржником або ініціюючим кредитором їх правом на відкриття відповідного провадження у справі.

69. Процедури банкрутства передбачають як права боржника на відновлення платоспроможності та кредиторів на задоволення їх вимог, але й суттєві обов`язки та обмеження, що, в свою чергу переслідує легітимну мету - задоволення прав кожного з учасників провадження у справі про банкрутство.

70. З огляду на зазначене, суди під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні виходити саме з обґрунтування (доведення) відповідно до вимог процесуального закону: наявності грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутності між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; можливості до підготовчого засідання суду задоволення вимог кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі.

71. Під час розгляду цієї справи Верховний Суд враховує наведену правову позицію, на яку посилається Кредитор у касаційній скарзі, та не вважає за необхідне відступати від неї.

72. Проте Верховний Суд не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права через неврахування висновків, викладених у вказаній постанові у справі №911/1005/23, щодо завдань підготовчого засідання господарського суду, підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та для відмови у його відкритті. Адже господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не визначив наявність обґрунтованих сумнівів у добросовісності Кредитора та Боржника як безпосередню та єдину підставу відхилення Заяви, а врахував такі сумніви в контексті покладення на заявника підвищеного стандарту доказування обґрунтованості грошових вимог задля забезпечення перевірки законності правових підстав їх виникнення, характеру, встановлення розміру та моменту виникнення, що не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.03.2024 у справі №911/1005/23.

73. При цьому відповідні сумніви у добросовісності Кредитора і Боржника виникли у апеляційного господарського суду не лише з факту наявності родинних зв`язків між їх кінцевими бенефіціарними власниками на момент подання Заяви (перебування їх у шлюбі між собою), а й з урахуванням заперечення цього факту представниками Кредитора і Боржника в судовому засіданні, попри наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що відображають відповідну інформацію, а також зміни кінцевих бенефіціарних власників Кредитора і Боржника вже під час розгляду цієї справи.

74. Водночас господарський суд апеляційної інстанції розцінив відповідну поведінку Кредитора як таку, що спрямована на досягнення нелегітимної мети, зокрема, шляхом штучного перешкоджання Банку в зверненні стягнення на заставне майно Боржника внаслідок введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, передбаченого КУзПБ.

75. Щодо наведеного необхідно зауважити, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, крім заявника (ініціюючого кредитора) та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, у тому числі забезпечених кредиторів, задоволення забезпечених вимог яких за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство (частина 6 статті 41 КУзПБ).

76. З огляду на таке згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2042/20, на яку послався апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові) ухваленню відповідного рішення суду про відкриття провадження у справі про банкрутство має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах як передумови для відкриття провадження у справі.

77. Дослідивши обставини щодо обґрунтованості заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника господарський суд апеляційної інстанції врахував обґрунтованість і арифметичну правильність проведених Кредитором розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, надання ним виписок по рахунках. Однак апеляційний господарський суд з`ясував, що основне зобов`язання з оплати Боржником товару за Договором виникло у 2015 році (протягом 6 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі товару від 08.08.2014), судове рішення у справі №916/1771/16 про стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості за Договором ухвалено 29.07.2016 (набрало законної сили 16.08.2016), але із Заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника Кредитор звернувся лише в лютому 2023 року, тобто зі спливом 7 років після вирішення спору в судовому порядку та після закінчення встановленого частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строку для пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

78. З огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2018 у справі №914/21/17, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пропуск строку пред`явлення до виконання виконавчого документа за рішенням суду від 29.07.2016 у справі №916/1771/16 унеможливлює як подальше виконання такого рішення органами державної виконавчої служби, так і визнання його вимог у справі про банкрутство, яка є особливою процесуальною формою колективного задоволення вимог кредиторів до боржника та виступає за своєю правовою природою особливою процедурою виконавчого провадження, яке здійснюється судом щодо неплатоспроможної особи.

79. Звертаючись із касаційною скаргою, Кредитор заперечує проти посилання на висновки, викладені у вказаній постанові, зазначаючи про неподібність спірних правовідносин у справі №914/21/17 до правовідносин у цій справі. Водночас Кредитор стверджує про її очевидно застарілий характер, адже вона стосується застосування норм Закону про банкрутство та Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 20.10.2019), тоді як спірні в цій справі правовідносини врегульовані КУзПБ та Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції після 20.10.2019).

80. Верховний Суд погоджується з доводами Кредитора про те, що згідно з положенням КУзПБ провадження у справі про банкрутство не є продовженням чи особливою процедурою виконавчого провадження, адже воно є самостійним видом судового провадження, що характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справи, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо.

81. Однак щодо суті висновку апеляційного господарського суду про наслідки пропуску Кредитором строку пред`явлення до виконання наказу в справі №916/1771/16 Верховний Суд зауважує, що погашення заборгованості у зв`язку із затвердженням плану реструктуризації боргів боржника чи у зв`язку з визнанням боржника банкрутом і введенням процедури погашення боргів боржника не є за своєю суттю добровільним виконанням боржником своїх зобов`язань, а є погашенням заборгованості внаслідок введення зазначених судових процедур у справі про банкрутство.

82. Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, щодо стягнення якої ухвалено судове рішення, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку.

83. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можуть бути застосовані судові процедури, передбачені КУзПБ для забезпечення примусового стягнення заборгованості, що позбавляє можливості визнання кредиторських вимог (за вказаним судовим рішенням) у справі про банкрутство.

84. Натомість ігнорування при визнанні грошових вимог кредитора до боржника обставин закінчення та непоновлення строку пред`явлення до виконання наказу щодо їх стягнення означало б надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо вказаного строку та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений Законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.

85. Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №909/1347/19, від 13.12.2022 у справі №910/1959/22, від 26.03.2024 у справі №910/6702/22.

86. Також Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, зокрема, викладену в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №757/44680/15-ц, згідно з якою конструкція статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

87. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про неможливість визнання грошових вимог Кредитора до Боржника у справі про банкрутство, які виникли на підставі Договору (у тому числі 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на відповідну заборгованість) у зв`язку з тим, що можливість примусового стягнення Кредитором вказаної заборгованості вичерпана після закінчення встановленого статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" строку пред`явлення до виконання наказу у справі №916/1771/16, а обставини поновлення зазначеного строку та відкриття виконавчого провадження Кредитор не довів.

88. З огляду на таке господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника за Заявою через відсутність грошового зобов`язання Боржника перед ініціюючим Кредитором, яке могло би бути виконаним через застосування процедур, передбачених КУзПБ, без вирішення спірного питання щодо поновлення строку пред`явлення до виконання наказу у справі позовного провадження №916/1771/16.

89. Водночас Верховний Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи про те, що наявність чинного судового рішення у справі №916/1771/16 свідчить про відсутність спору про відповідне право, а господарський суд апеляційної інстанції розширив законодавчо визначений вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, визначивши такою підставою самий лише факт недобросовісної поведінки Кредитора, його зловживання правом.

90. Також безпідставними є посилання Кредитора на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2022 у справі №910/10741/21, від 16.11.2023 у справі №910/2423/23, правовідносини в яких не є подібними до правовідносин у цій справі. Зокрема, у справі №910/10741/21 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного господарського суду з огляду на законодавче обмеження у вигляді заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора, вимоги якого виникли в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19. У справі №910/2423/23 у касаційному порядку переглянуто судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство на підставі частини 6 статті 39 КУзПБ з огляду на існування між ініціюючим кредитором і боржником спору, який не був предметом судового розгляду щодо заявлених кредитором вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

92. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду.

Розподіл судових витрат

93. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азбука життя" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі №916/735/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк