Ухвала

від 28.08.2024 по справі 953/7840/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/7840/24

н/п 1-кс/953/6315/24

УХВАЛА

"28" серпня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 22024220000000924 від 19.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2024 року о 10.46 год. до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання прокурора ОСОБА_3 по вказаному кримінальному провадженню, в якому вона просить накласти арешт, шляхом заборони розпорядження, у кримінальному провадженні №22024220000000924 від 19.08.2024, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України на нерухоме майно, що належить на праві приватної спільної часткової власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПО НОМЕР_1 ,а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна НОМЕР_2 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000000924 від 19.08.2024, в якому громадянин України ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності , державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.

23.08.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в той же день повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 КК України.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 392241375 від 23.08.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПО НОМЕР_1 , має у приватній спільній частковій власності у частці 1/4 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 22784968.

Зважаючи на викладене, а також той факт, що санкцією статті Кримінального кодексу України, за якою підозрюється ОСОБА_5 як додатковий вид покарання визначено конфіскація майна, з метою забезпечення виконання в подальшому рішення суду, в органу досудового розслідування виникла необхідність накласти арешт на майно підозрюваного на час проведення досудового розслідування та подальшого судового розгляду з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з`явилась, повідомлена належним чином та своєчасно, до матеріалів клопотання долучено заяву про розгляд клопотання за її відсутності.

Неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_4 як власник майна та треті особи у судове засідання не викликались на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що СВ УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000000924 від 19.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.

23.08.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та в цей же день о 15.00 год. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Згідно витягу №392241375 від 23.08.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить наступне нерухоме майно: частка квартири; загальною площею 71,5 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 22784968. На вказану частку постановою Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ від 13.03.2024 накладено арешт.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, а саме: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи

стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Як зазначено вище, 23.08.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Санкція ч.2 ст. 111 КК України передбачає позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на відчуження майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно ч. 7 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Відтак, кримінально-правовий арешт має пріоритет перед арештами накладеними відповідно до інших актів законодавства.

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що перебування частки квартири під арештом не перешкоджає накладенню на неї арешту, оскільки інший арешт може бути скасовано, що надасть підозрюваному можливість відчужити чи передати таке майно на користь третіх осіб з метою його приховування.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки прокурор довів наявність підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення-злочин, накладання арешту на майно підозрюваного, забезпечить можливу конфіскацію майна у даному кримінальному провадженні, враховуючи санкцію ч. 2 ст. 111 КК України.

Захід забезпечення у вигляді арешту майна підозрюваного, шляхом заборони розпорядження вказаним майном, належного підозрюваному, відповідає завданням кримінального провадження.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів інших власника/власників майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не будуть занадто обтяжливими для них з огляду на обставини справи.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавлення таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Слідчий суддявважає розумнимта співрозмірнимобмеження прававласності підозрюваного ОСОБА_4 завданням кримінальногопровадження.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 107, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 22024220000000924 від 19.08.2024, за ознаками кримінального

правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на частку трикімнатної квартири, загальною площею 71,5 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 22784968), що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони розпорядження вказаним майном - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1