Ухвала

від 26.08.2024 по справі 947/21468/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/21468/24

Провадження № 1-кс/947/11278/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , під час розгляду клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024171100000002, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.204, ч.2 ст.199 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, в ході досудового розслідування кримінального провадження №72024171100000002, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.204, ч.2 ст.199 КК України на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук на земельній ділянці та об`єктах нерухомості, що розташовані на цій земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено для подальшого направлення на експертне дослідження зразки тютюнових виробів та транспортні засоби марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 ; «Mercedes ATEGO», д.н.з. НОМЕР_2 ; «Mercedes AMG GLE-Class», д.н.з. НОМЕР_3 .

Вказане майно було визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

19.08.2024 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси, була винесена ухвала щодо усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин з моменту отримання даної ухвали.

Посилаючись на обставини, викладені в клопотанні прокурор повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

Прокурором заявлені у клопотанні некоректні та неконкретні вимоги, а саме відомості, щодо власників вилучених транспортних засобів.

Так, вантажний транспортний засіб марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до клопотання належить ОСОБА_4 , однак згідно наданої процесуальним керівником картки на ТЗ, що підтверджує зареєстроване право власності, зазначений автомобіль належить - ОСОБА_5 та вантажний транспортний засіб «Mercedes ATEGO», д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до клопотання належить ОСОБА_5 , однак згідно наданої процесуальним керівником картки на ТЗ, що підтверджуює зареєстроване право власності, зазначений автомобіль належить ОСОБА_4 .

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що з зазначених вище підстав клопотання про арешт майна вже було повернуто прокурору. Проте, даних про усунення зазначених недоліків клопотання не містить.

Вказані обставини унеможливлюють в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання, викликати у судове засідання належного власника тимчасово вилученого майна та прийняти рішення по суті.

Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

На підставі викладеного, вважаю, що клопотання не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки не містить повну інформацію щодо вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту, у зв`язку з чим підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних недоліків.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.170-172,372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024171100000002, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.204, ч.2 ст.199 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1