Постанова

від 10.12.2007 по справі 33/207-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/207-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2007 р.                                                           Справа № 33/207-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Горбачова Л.П. , Лащенко Л.Д.

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко Д.В. (дов. у справі)

відповідача -  Ващенко Т.Д.  (дов. № 38-134/209юр  від 18.01.2006 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2694Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.07 по справі № 33/207-07

за позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до  Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 44117836,89 грн., -

встановила:

Рішенням від 02.08.2007р. господарський суд Харківської області по справі № 33/207-07 ( суддя Савченко А.А. ) задовольнив позовні вимоги позивача. Стягнув з відповідача на користь позивача 44117836,89 грн. боргу, 25500 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. судових витрат. На підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції за заявою відповідача надав останньому розстрочку  на 12 місяців, зі сплатою заборгованості рівними частинами по 3676486,40 грн. щомісячно до 02.08.2008 року включно ( а.с. 71 - а.с. 73 ).

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився  в частині надання відповідачу розстрочки його виконання та звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить  прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у наданні відповідачу розстрочки виконання рішення. Вважає що рішення в цій частині суд першої інстанції прийняв з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування посилається на те, що господарський суд не дослідив: чи вжив відповідач заходів щодо недопущення виникнення заборгованості; чи наявний причинно-наслідковий зв'язок між заборгованістю та підприємницькою діяльністю відповідача; чи звертався відповідач з відповідними позовами до своїх боржників з приводу повернення коштів за виготовлену теплову енергію. На думку позивача, такі дії судом першої інстанції не були  виконані, що призвело до порушення судом норм статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Посилається і на інші обставини викладені в апеляційній скарзі, зокрема, на те, що несплата коштів боржників позивачу може призвести до неможливості закупки природного газу у країн постачальників та подальшої реалізації природного газу споживачам на території України ( а.с. 75 - а.с. 77 ).

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу за підстав викладених в ній. Просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення суду першої інстанції в частині надання відповідачу розстрочки виконання рішення та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити відповідачу в  наданні розстрочки виконання рішення господарського суду.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Посилається на те, що основною причиною невиконання зобов'язань за договором є скрутне фінансове становище КП "Харківські теплові мережі", а  негайне виконання рішення суду першої інстанції по даній справі може призвести до припинення підприємництвом фінансово-господарської діяльності. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, надання юридичної оцінки обставинам справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції надана належна правова оцінка обставинам, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору комісії № 12/06-1101 від 12.10.2006р.

Факт передачі позивачем за договором №  12/06-1101 теплової енергії відповідачу в обсягах і за узгодженою ціною відповідачем не спростовується. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: актом  прийому - передачі № 10К/1101 теплової енергії відповідно до договору комісії  № 12/06-1101 від 12.10.2006р. за жовтень місяць 2006 року, підписаним сторонами без зауважень та звітами відповідача № 10З/1101 за жовтень 2006 року, № 11З/1101 за листопад 2006 року, № 12З/1101 за грудень 2006 року  ( а.с. 16 - а.с. 19 ).

Відповідачем визнана заборгованість за теплову енергію в повному обсязі, а саме, в сумі 44117836,89 грн.

Звітом комісіонера № 12З/1101 за грудень 2006 року відповідач визнав, що станом на 01.01.2007р. заборгованість за продану теплову енергію згідно договору № 12/06-1101 від 12.10.2006р. складає 44117836,89 грн. ( а.с. 19 ).

Також судом першої інстанції була надана належна правова оцінка і листу відповідача  від 13.03.2007р., яким повідомлено позивача  про залік зустрічної однорідної вимоги на суму 7024140,2 грн. ( а.с. 49 ).

Оскільки твердження відповідача про припинення зобов'язання за договором комісії в сумі 7024140,02 грн. зарахуванням шляхом заліку зустрічних вимог на підставі заяви від 13.03.2007р., є безпідставним.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна із сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України, зарахування може здійснюватись за заявою однієї з сторін. З приписів цієї статті вбачається, що зобов'язання може, але не повинно припинятися за заявою однієї із сторін. Крім того, взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватись лише у разі згоди на це іншої сторони.

Щодо надання відстрочки виконання рішення суду на 12 місяців, то колегія суддів вважає, що  в цій частині рішення суду першої інстанції є необгрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 121 Господарського процесуального кодексу України,  при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський  суд  може  відстрочити  або  розстрочити  виконання рішення,   ухвали,   постанови,   змінити  спосіб  та  порядок  їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи,  на момент розгляду апеляційної скарги у відповідності до оскаржуваного рішення,  відповідач повинен був вже сплати позивачу з 02.09.2007р. - по  02.12.2007р. -   11029459,20 грн.

Однак, на вимогу суду надати докази виконання рішення з урахуванням наданої розстрочки, відповідач таких доказів не надав, як не надав навіть відзиву на апеляційну скаргу позивача.

З пояснень, наданих у суді апеляційної інстанції  представником  відповідача, вбачається, що він не виконує рішення суду та не сплачує позивачу заборгованість на виконання рішення суду.  

Також, задовольняючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення господарський суд посилався на те, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач не може виконати рішення на момент його винесення.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, встановила, що крім посилання відповідача в відзиві на позовну заяву на його скрутне фінансове становище, інших доказів того, що відповідач не має можливості виконати рішення суду в матеріалах справи не має.

Також судом першої інстанції не враховано, що позивач є підприємством державної власності, яке створено відповідно до Указу Президента України від  25.02.1998р. № 151/98 , постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. № 747 і Статутом позивача та Указом Президента України від  25.02.1998р. № 151/98 передбачено, що позивач виконує функції по забезпеченню природним газом всіх категорій споживачів України. Таким чином, позивач є єдиним загальноукраїнським державним постачальником природного газу і кошти, що надходять  за поставлений природний газ спрямовуються до державного бюджету та на подальше погашення боргу за природний газ перед  країнами постачальниками природного газу Україні. Тому несплата коштів боржником позивачу може призвести до неможливості закупки природного газу у країн постачальників та подальшої реалізації природного газу споживачам на територію України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми основного боргу обгрунтоване та законне, а в частині надання відповідачу розстрочки винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Керуючись  статтями 91, 99, 101, 102, п. 2  статті 103, п. 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу  ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України"  задовольнити.

Рішення від 02.08.2007р. господарського суду Харківської області по справі № 33/207-07  в частині надання відповідачу розстрочки виконання рішення скасувати.

Прийняти цій частині  нове рішення, виклавши пункт 3 резолютивної частини рішення  в наступній редакції:

Відмовити КП "Харківські теплові мережі" в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

В іншій частині рішення від  02.08.2007р. господарського суду Харківської області по справі № 33/207-07  залишити без змін.

 Головуючий суддя                                                                    Погребняк В.Я.  

                                 Судді                                                                    Горбачова Л.П.  

                                                                                                               Лащенко Л.Д.