Постанова

від 22.11.2007 по справі 14/61-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/61-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.11.07                                                                                               Справа №14/61-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Соколов А.А.

за участю представників:

позивача: Кучерявий О.С., дов. б/н від 19.11.2007 р.  

відповідача: не з'явився                                                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної фірми “Шторм”, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 07.05.2007 р.

у справі № 14/61-06

за позовом Приватної фірми “Шторм”, м. Херсон

73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 48-а

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Ремпобуттехніка”, м. Херсон

73003, м. Херсон, вул. Белінського, 16

про стягнення 20.147,33  грн.

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Ремпобуттехніка”,       м. Херсон

до Приватної фірми “Шторм”, м. Херсон

про стягнення 23.845,98  грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма “Шторм”, м. Херсон, (далі - позивач) звернулася в господарський суд Херсонської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Ремпобуттехніка”, м. Херсон, (далі – відповідач) про стягнення 20.147,33 грн. основного боргу за поставлені товарно-матеріальні цінності.   

До прийняття рішення у справі відповідачем було подано зустрічний позов до позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 23.845,98  грн. Ухвалою від 24.04.2007 р. у цій справі господарським судом Херсонської області зазначений зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.05.2007 р. у справі           № 14/61-06 (суддя Гридасов Ю.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено, з позивача на користь відповідача стягнуто 23.845,98 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 238,45 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.     

Рішення господарського суду мотивоване наступним. Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи за період з 29.04.2003 р. по 10.03.2004 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 206.850,48 грн. Відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 230.696,46 грн. Тобто борг позивача перед відповідачем становить 23.845,98 грн. вказана грошова сума була перерахована без відповідної правової підстави.  

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, просить рішення господарського суду  Херсонської області від 07.05.2007 р. у справі № 14/61-06 скасувати, прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Позивач зазначає, що експертом не прийнято до уваги дані податкового обліку позивача, податкові накладні, що ставить під сумнів висновок експертизи в цілому та рішення суду, в основу якого він покладений.      

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. апеляційна скарга позивача прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 14.09.2007 р.      

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення, а рішення – без змін. Відповідач зазначає, що отримання ТМЦ за довіреностями, що не мають конкретно визначених в них обсягів натуральних або грошових показників, є перевищенням повноважень. Також на думку відповідача, податкові накладні не є доказом одержання покупцем придбаного товару.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2561 від 14.09.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Кричмаржевського В.А., Мірошниченка М.В.

Представники сторін в судове засідання 14.09.2007 р. не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Від позивача Запорізькому апеляційному господарському суду 13.09.2007 р. надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою керівника.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2007 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.10.2007 р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та необхідністю витребувати додаткові докази у справі.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.10.2007 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 22.11.2007 р., у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі.

Склад колегії змінювався.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3075 від 22.11.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Кричмаржевського В.А.,     Хуторного В.М.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2007 р. не з'явився, в своїх письмових поясненнях від 14.11.2007 р. просив суд розглянути справу за відсутності його представника. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за згодою представника позивача в судовому засіданні 22.11.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

За період з 10.04.2003 р. по 10.03.2004 р. позивач поставляв відповідачеві товар, на доказ чого надав суду засвідчені копії накладних, довіреностей на отримання цінностей та податкових накладних (містяться в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що ним поставлено відповідачу товару на загальну суму 250.843,79 грн. (акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2005 р., а.с. 36 – 39, т. 1).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши 230.696,46 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень (містяться в матеріалах справи) і не оскаржується сторонами. Навіть не дивлячись на те, що у вказаних платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначено: «Оплата за матеріали зг. з рах. б/н», сторони, в тому числі і сам відповідач, погодились, що оплата здійснювалась відповідачем позивачу за поставлений у вищевказаний спірний період товар. Отже, позивач вважає, що у відповідача перед ним виникла заборгованість у сумі 20.147,33 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 12-09/І від 12.09.2005 р.   (а.с. 8, т. 1), в якій запропонував відповідачу перерахувати на його розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 20.147,33 грн.  

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді і без задоволення.

Стягнення з відповідача на користь позивача 20.147,33 грн. основного боргу за поставлені товарно-матеріальні цінності за первісним позовом та стягнення з позивача на користь відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 23.845,98  грн. за зустрічним позовом стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 р.) Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу  зв'язку.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна  сторона (боржник) зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов'язки відповідача - у направленні до позивача свого уповноваженого представника з довіреністю для отримання товару і оплаті його.

У наданих сторонами накладних міститься найменування товару, кількість, ціна, загальна вартість, тобто всі відомості, які необхідні при такому виді угоди, як купівля-продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність   підписується    керівником    та    головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником  підприємства (п. 5). При виписуванні  довіреності перелік цінностей,  які належить отримати по  ній  (графа   "Найменування   цінностей"   у   бланку довіреності), наводиться   обов'язково   із  зазначенням  назви  і кількості цінностей для одержання,  незалежно від того,  чи є такі відомості  у  документах  на відпуск (наряді,  рахунку,  договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені  рядки  довіреності прокреслюються (п. 6). Забороняється  видавати  довіреності,  які  повністю   або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані (п. 7). Забороняється відпускати цінності у випадках: подання довіреності,  виданої з  порушенням  встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами (п. 12).

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що обома сторонами у спірних правовідносинах були допущені порушення зазначених вище норм права при оформленні первинних бухгалтерських документів. Не за всіма копіями накладних, що містяться в матеріалах справи і надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, є довіреності на отримання ТМЦ. В ряді довіреностей не зазначено кількість цінностей, які належить отримати за ними.

Отже, враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується передання позивачем відповідачу за період з 10.04.2003 р. по 10.03.2004 р. товару на суму 240.589,60 грн. Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи № 1433 від 04.01.2007 р. (а.с. 102 – 113, т. 4) загальна вартість поставлених позивачем товарно-матеріальних цінностей на користь відповідача складає 206.850,48 грн. Як вбачається з двостороннього підписаного акту звірки взаєморозрахунків 01/11 станом на 01.11.2007 р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) відповідачем визнано поставку йому позивачем товару на суму 9.893,96 грн., - понад ті поставки, що прийняті експертом до уваги. В матеріалах справи містяться відповідні накладні, які підтверджують поставку на вказану суму: № 04/06-41 від 04.06.2003 р. на суму     1.145,66 грн., № 12/08-25 від 12.08.2003 р. на суму 203,23 грн., № 22/09-22 від   22.09.2003 р. на суму 1.346,94 грн., № 09/10-22 від 09.10.2003 р. на суму 4.327,06 грн.,   № 09/10-22 від 09.10.2003 р. на суму 2.871,07 грн. Отже, колегія суддів приймає до уваги вказані накладні у якості доказу поставки на суму 9.893,96 грн., оскільки їх визнав сам відповідач. Також колегія суддів приймає у якості належних доказів накладні, не прийняті експертом і не визнані відповідачем, які свідчать про ряд поставок за період з 10.04.2003 р. по червень 2003 р. на суму 23.845,16 грн. Вказані накладні підписані уповноваженим представником відповідача, в матеріалах справи містяться довіреності на отримання цінностей, які видані відповідачем на отримання товару у вказаний період. До того ж відповідачем не надано суду відповідних доказів неотримання товару за цими накладними. Твердження відповідача, що ним не було отримано товару на вищевказану суму не підтверджено жодними доказами.

Згідно з п. 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, невикористані довіреності повинні бути  повернуті  працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання  довіреності  або  повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації  довіреностей  робиться  відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або  про  дату  повернення  довіреності.  Повернуті  невикористані довіреності  гасяться  надписом  "невикористана"  і   зберігаються протягом    строку,   встановленого   для   зберігання   первинних документів.

Запорізьким апеляційним господарським судом неодноразово розгляд справи відкладався, від відповідача були витребувані відповідні документи на підтвердження його доводів, а саме: книга (журнал) реєстрації видачі довіреностей на отримання ТМЦ за спірний період (2003 – 2004 р.р.), головна книга підприємства за 2003 – 2004 р.р. та інші докази. Але відповідачем згаданих доказів не надано, не надано невикористаних довіреностей на доказ того, що за ними не було отримано товар. Копія витягу з журналу реєстрації довіреностей надано суду тільки за період: лютий - квітень 2004 р. (міститься в матеріалах справи).

Натомість відповідачем надано акт «Про відбирання до знищення документів і справ» від 04.10.2005 р. (копія міститься в матеріалах справи).    

Як вже зазначалось, відповідач в рахунок оплати переданого товару перерахував позивачу 230.696,46 грн., що не оскаржується сторонами, підтверджується матеріалами справи, зокрема також двостороннім підписаним актом звірки взаєморозрахунків 01/11 станом на 01.11.2007 р. Тобто заборгованість відповідача перед позивачем складає 9.893,14 грн.

На думку колегії суддів первісний позов підлягає задоволенню частково в сумі 9.893,14 грн.

Щодо вимог за зустрічним позовом слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа,  яка набула майно  або  зберегла  його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність двох умов: перше — збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге — відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви (а.с. 115, т. 4), відповідач свої зустрічні позовні вимоги вирахував на підставі висновку судово-економічної експертизи № 1433 від 04.01.2007 р., а саме, виходячи з того, що експертом встановлена поставка позивачем відповідачу на суму 206.850,48 грн. Відповідач вважає, що перерахував позивачу безпідставно 23.845,98  грн. (230.696,46 грн. - 206.850,48 грн. = 23.845,98  грн.).

Згідно з ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок  судового  експерта  для  господарського  суду  не є обов'язковим   і  оцінюється  господарським  судом  за  правилами, встановленими  статтею 43 цього Кодексу.   

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування своїх вимог за зустрічною позовною заявою. Як вже зазначалось, Запорізьким апеляційним господарським судом неодноразово розгляд справи відкладався, від відповідача були витребувані докази на підтвердження своїх зустрічних позовних вимог, але відповідачем доказів суду не надано, натомість надано акт «Про відбирання до знищення документів і справ» від       04.10.2005 р., представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що витребувані докази надати неможливо, оскільки вони знищені.

Враховуючи вимоги  наказу Головного архівного  управління  при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 № 41  "Про затвердження переліку типових документів" фінансові і бухгалтерські документи можуть бути виділені для знищення  після закінчення  терміну  зберігання. Згідно з зазначеним Переліком первинні документи  і  додатки до них,  що фіксують факт  виконання господарських    операцій; довіреності на одержання грошових сум і товарно-матеріальних цінностей, у тому числі анульовані довіреності); облікові регістри (головна книга, журнали,  розроблювальні  таблиці та ін.); журнали, книги реєстрації рахунків, касових ордерів, довіреностей, платіжних доручень та ін. повинні зберігатися протягом трьох років. Отже, наданий відповідачем акт «Про відбирання до знищення документів і справ» від 04.10.2005 р. суперечить діючому законодавству.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності правової підстави для перерахування позивачу 23.845,98  грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги про неприйняття до уваги судом першої інстанції податкових накладних не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, по-перше, податкові накладні не є доказом одержання відповідачем товару від позивача, а є звітним податковим документом і засвідчує правовідносини позивача з Державною податковою службою. Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. По-друге, як свідчать матеріали справи, з урахуванням податкових накладних позивачем передано відповідачу товару на суму 194.389,59 грн.

За таких обставин апеляційна скарга Приватної фірми “Шторм”, м. Херсон, підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм  матеріального та процесуального права.

Судові витрати, у тому числі і по апеляційній скарзі і за проведення судово-бухгалтерської експертизи, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

                На підставі викладеного, керуючись п. 5 ст. 81, ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд          

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної фірми “Шторм”, м. Херсон, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.05.2007 р. у справі           № 14/61-06  скасувати частково й прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Ремпобуттехніка”, м. Херсон, на користь Приватної фірми “Шторм”, м. Херсон, 9.893,14 грн. основного боргу, 98,93 грн. державного мита, 57,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1.512,28 грн. за проведення судово-бухгалтерської експертизи. Видати наказ.  

В іншій частині первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Ремпобуттехніка”, м. Херсон, на користь Приватної фірми “Шторм”, м. Херсон, 168,70 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Кричмаржевський В.А.  Хуторной В.М.