Ухвала

від 19.08.2024 по справі 752/1065/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.07.2024 задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку 01.06.2024 у приміщенні ТСЦ №8045 РСЦ МВС в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, а саме на:

- мобільний телефон марки «Samsung А52», серійний номер: НОМЕР_1 , із сім картою НОМЕР_2 ;

- реєстраційну справу за заявою №2464431232 від 01.06.2024 із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (на 11 арк.), реєстраційну справу за заявою №2464429809 від 01.06.2024 на 11 арк., із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;

- грошові кошти в сумі 4200 гривень, банкноти номіналом 200 гривень, а також грошові кошти в сумі 4000 гривень, банкнотами 500 гривень із наступними серійними номерами: ЕГ 8539966 , АЄ 1096904, ЄА 0957269, ВВ 6758346 , АП 7380773, ВЗ 4397330, АЕ 3577200 , АЛ 9199712 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на

---

Справа 752/1065/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/5341/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

особисте майно ОСОБА_6 , а саме: на мобільний телефон марки «Samsung А52», серійний номер: НОМЕР_1 , із сім картою НОМЕР_2 , та грошові кошти в сумі 4200 гривень, банкноти номіналом 200 гривень, а також грошові кошти в сумі 4000 гривень, банкнотами 500 гривень із наступними серійними номерами: ЕГ 8539966 , АЄ 1096904, ЄА 0957269, ВВ 6758346 , АП 7380773, ВЗ 4397330, АЕ 3577200 , АЛ 9199712 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що вилучений мобільний телефон є особистою власністю ОСОБА_6 , і останній жодного разу не викликався до органу досудового розслідування, в тому числі для складання протоколу огляду даного телефону, хоча з моменту його вилучення пройшло достатньо часу для проведення такої слідчої дії, що призводить до протиправного позбавлення права користування та володіння власним майном ОСОБА_6 .

Також апелянт вказував, що ОСОБА_6 не інкримінується вчинення злочину, пов`язаного з неправомірною вигодою, та інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення не передбачає конфіскацію майна, а тому накладення арешту на вилучені у ОСОБА_6 особисті грошові кошти у сумі 8200 грн., є безпідставним.

Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100000001252 від 31.10.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 362 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що приблизно 20.03.2024 о 12 год. 00 хв., перебуваючи біля ТЦ «Дніпровський» по вул. Петра Вершигори, у ОСОБА_9 , з метою власного збагачення, виник корисливий злочинний умисел, направлений на підроблення, з метою збуту, офіційних документів - медичної довідки, яка видається та посвідчуються медичною установою, і яка надає права щодо придатності до керування транспортним засобом, затверджених постановою Кабінету міністрів України, а також свідоцтва про закінчення практичної підготовки для одержання посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «А», вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Так, 19.03.2024, ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 , звернувся до невстановленої досудовим розслідування особи, з приводу допомоги у пошуках автошколи. В свою чергу останньому було надано номер мобільного телефону НОМЕР_9 , який використовує ОСОБА_9 .

В подальшому ОСОБА_10 здійснив телефонний дзвінок до ОСОБА_9 з приводу отримання посвідчення водія категорії А, на що ОСОБА_9 повідомив, що потрібно зустрітись біля ТЦ «Дніпровський» по вул. Петра Вершигори, та з собою взяти паспорт, РНОКПП, та фото.

20.03.2024 приблизно о 12 год. 00 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи біля ТЦ «Дніпровський» по вул. Петра Вершигори, повідомив ОСОБА_10 , що для отримання посвідчення даної категорії необхідна медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом, та свідоцтва про закінчення практичної підготовки, та за грошову винагороду у розмірі 3500 грн. з яких 3000 грн. за автошколу та 500 грн. за медичну довідку йому зроблять її без фактичного відвідування та проведення огляду лікарів, та дані кошти потрібно буде перерахувати на банківську карту.

26.03.2024 ОСОБА_10 з номеру НОМЕР_10 на месенджер VIBER надійшло смс повідомлення з номером банківської карти НОМЕР_11 , на яку останній перерахував грошові кошти у розмірі 3500 грн.

В подальшому ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб, передав невстановленим досудовим розслідуванням особам ТОВ «Консиліум плюс» документи ОСОБА_10 для підроблення медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом, при цьому будучи обізнаними, що ОСОБА_10 не буде присутнім при проходженні медичного огляду.

17.05.2024, приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Садова 209, 5 , зустрівся з ОСОБА_11 та останній передав медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом серії НОМЕР_12 , видану 21.03.2024 ТОВ «Консиліум плюс» за підписом невстановленої досудовим розслідуванням особи, а також повідомив, що він вже закінчив автошколу та відомості про його закінчення практичної підготовки внесені до Єдиного державного реєстру МВС та передав у паперовому вигляді свідоцтво про закінчення практичної підготовки серії НОМЕР_13 про те, що він у період з 22.03.2024 по 31.03.2024 пройшов 20-годинну практичну підготовку для отримання права на керування транспортним засобом категорії «А» і на іспиті відповідно до протоколу від 01.04.2024 №01.04А одержав оцінку задовільно.

Крім того, 17.05.2024 приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Садова 209, 5, ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_9 , які були раніше знайомі, запитав у останнього про алгоритм дій при продажі транспортного засобу, який зареєстровано на юридичну особу, та про перелік документів, які повинні бути при перереєстрації, на що отримав відповідь, що перелік документів невеликий, але основним документом є довідка з територіального центру комплектування (військомата).

В подальшому ОСОБА_11 сказав ОСОБА_12 , що дане питання він може вирішити, так як має вплив на працівників ТЦК та СП , та працівників ТСЦ МВС, але для цього йому потрібні установчі документи юридичної особи і після цього він зможе допомогти отримати зазначену довідку, та додав, що така послуга буде коштувати приблизно 100 доларів США за одну довідку.

01.06.2024 приблизно о 09 год. 07 хв. ОСОБА_10 прибув до ТСЦ № 8045, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 , де за попередньою домовленістю зустрівшись з ОСОБА_9 , підійшли до адміністратора ТСЦ МВС та взяли талони електронної черги на 11:45 год. та 12:00 год., після чого передали адміністратору документи та останній їх сфотографував, та повідомив що у наданих документах відсутні довідки, без яких неможливо перереєструвати транспортні засоби, на що ОСОБА_9 повідомив, що привезе вказані документи.

В подальшому, цього ж дня, приблизно о 14 год 00 хв. ОСОБА_9 вдруге приїхав до ТСЦ № 8045, де його чекав ОСОБА_10 з покупцем транспортних засобів, після чого вони всі разом підійшли до адміністратора ТСЦ № 8045, який здійснив перереєстрацію транспортних засобів, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сіли до транспортного засобу останнього, а саме марки «Део Сенс» сірого кольору.

Перебуваючи в транспортному засобі, ОСОБА_9 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 , поєднаний з вимаганням такої вигоди, наголосив на необхідності передачі суми в розмірі 15000 грн, з яких 8000 грн за довідки з територіального центру комплектування (військомата), 6000 грн за послуги ТСЦ МВС, та 1000 грн за послуги ОСОБА_9 , після чого на вимогу ОСОБА_10 передав вищевказану суму ОСОБА_9 .

01.06.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Цього ж дня ОСОБА_6 повідомлено про підозру у несанкціонованому перехопленні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, що призвело до її витоку, вчиненому особою, яка має право доступу до такої інформації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 362 КК України.

Згідно даних протоколу обшуку, 01.06.2024, в період часу з 15 год. 14 хв. по 16 год. 17 хв., у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено обшук у приміщенні Територіального сервісного центру №8045 РСЦ МВС в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Samsung А52», серійний номер: НОМЕР_1 , із сім картою НОМЕР_2 ; реєстраційна справа за заявою №2464431232 від 01.06.2024 із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (на 11 арк.), реєстраційна справа за заявою №2464429809 від 01.06.2024 на 11 арк., із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ; грошові кошти в сумі 4200 гривень, банкноти номіналом 200 гривень, а також грошові кошти в сумі 4000 гривень, банкнотами 500 гривень.

Постановою слідчого СУ ГУНП у м. києві ОСОБА_13 від 01.06.2024 вилучені під час обшуку 01.06.2024 речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2024 надано дозвіл на проведений 01.06.2024 обшук у приміщенні Територіального сервісного центру №8045 РСЦ МВС в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8.

02.06.2024 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 надіслав на адресу Голосіївського районного суду міста Києва клопотання про накладення арешту на вилучене майно під час проведення обшуку 01.06.2024 у приміщенні ТСЦ №8045 РСЦ МВС в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 , а саме на:

- мобільний телефон марки «Samsung А52», серійний номер: НОМЕР_1 , із сім картою НОМЕР_2 ;

- реєстраційну справу за заявою №2464431232 від 01.06.2024 із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (на 11 арк.), реєстраційну справу за заявою №2464429809 від 01.06.2024 на 11 арк., із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;

- грошові кошти в сумі 4200 гривень, банкноти номіналом 200 гривень, а також грошові кошти в сумі 4000 гривень, банкнотами 500 гривень із наступними серійними номерами: ЕГ 8539966 , АЄ 1096904, ЄА 0957269, ВВ 6758346 , АП 7380773, ВЗ 4397330, АЕ 3577200 , АЛ 9199712 .

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.07.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку 01.06.2024 у приміщенні ТСЦ №8045 РСЦ МВС в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 , а саме на:

- мобільний телефон марки «Samsung А52», серійний номер: НОМЕР_1 , із сім картою НОМЕР_2 ;

- реєстраційну справу за заявою №2464431232 від 01.06.2024 із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (на 11 арк.), реєстраційну справу за заявою №2464429809 від 01.06.2024 на 11 арк., із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;

- грошові кошти в сумі 4200 гривень, банкноти номіналом 200 гривень, а також грошові кошти в сумі 4000 гривень, банкнотами 500 гривень із наступними серійними номерами: ЕГ 8539966 , АЄ 1096904, ЄА 0957269, ВВ 6758346 , АП 7380773, ВЗ 4397330, АЕ 3577200 , АЛ 9199712 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена в частині накладення арешту на вилучений мобільний телефон марки «Samsung А52», серійний номер: НОМЕР_1 , із сім картою НОМЕР_2 та грошові кошти в загальній сумі 8200 грн., то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту мобільного телефону та грошових коштів, що були вилучені в ході проведення обшуку в приміщенні Територіального сервісного центру №8045 РСЦ МВС в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8. Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно ніким не оскаржена, а відтак колегією суддів не перевіряється.

З висновками слідчого судді суду першої інстанції про наявність підстав для арешту вищевказаного майна з метою збереження як речових доказів погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучений у приміщенні Територіального сервісного центру №8045 РСЦ МВС в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 , мобільний телефон та грошові кошти в загальній сумі 8200 грн., з тих підстав, що вказане майно може містити на собі відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12023100000001252, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучений мобільний телефон та грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, передане, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що клопотання прокурора не містить правової підстави та обґрунтування арешту майна, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Посилання апелянта на невідповідність вилученого мобільного телефону та грошових коштів критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений мобільний телефон та грошові кошти можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3