Постанова

від 27.08.2024 по справі 760/3461/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/3461/23

провадження № 22-ц/824/13103/2024

головуючий у суді І інстанції Заставенко М.О.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 7 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ММТ Плюс» про захист прав споживачів шляхом визнання дії протиправними та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ММТ Плюс» про визнання неправомірними дій відповідача по відключенню квартири позивача від централізованого водопостачання та блокування електронних ключів позивача від електричної системи контролю доступу, встановленої у вказаному будинку та до якої приєднано електронні замки, які розташовані у ліфтах будинку, на вхідних дверях будинку та стягнення з відповідача на свою користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ММТ Плюс» про захист прав споживачів шляхом визнання дії протиправними та стягнення моральної шкоди було відмовлено.

14 грудня 2023 до суду надійшла заява представника відповідача ТОВ «ММТ Плюс» - адвоката Грицаєнко О.П. про ухвалення додаткового рішення, у якій вона просила стягнути з позивача на користь відповідача 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 7 травня 2024 року заяву представника відповідача ТОВ «ММТ Плюс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ММТ Плюс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ухвалою суду від 10 серпня 2023 року про відкриття провадження по справі судом було визначено що: «Не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті, відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів», однак відповідачем з порушенням вказаного в ухвалі строку було подано пояснення по справі до яких додано ряд доказів, серед яких і докази оплати начебто правової допомоги.

Вказує, що при цьому відповідачем не заявлялось клопотання про поновлення порушеного відповідачем строку на подання доказів по справі, а відтак вказані докази не можуть бути прийняті до уваги.

Наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено право позивача на заперечення щодо поданих відповідачем доказів понесених витрат на правову допомогу та порушено право на подання заяви про зменшення таких витрат, оскільки судом першої інстанції було проігноровано той факт, що відповідач вказані пояснення та додані до цих пояснень докази на правову допомогу на адресу позивача не відправляв.

Звертає увагу, що вартість правничої допомоги представника відповідача, як вказує відповідач складає 2000 грн, то виходить що при 8 годинному робочому представник відповідача заробляє 2000x8 годин =16 000 грн, що в свою чергу за один робочий місяць становить 16000x22 робочих дні =352 000 грн, та у рік становить 352000x12 місяців на рік = 4 224 000 грн, що є нереальною сумою.

Також звертає увагу на те, що дана справа віднесена до категорії нескладних справ, а ціна позову становить 10 000 грн, а вартість начебто судових витрат відповідача у вигляді правничої допомоги становить 4 000 грн, що відповідно дорівнює 40% вартості заявленого позову, що в свою чергу є нерозумним та підлягає зменшенню щонайменше у три рази.

Зазначає, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення також не було взято до уваги, що відповідно до кошторису витрат на утримання будинку до договору (копія яка знаходиться в матеріалах справи) від 1 жовтня 2020 року, укладеного між позивачем та відповідачем про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідач щомісячно стягує з мешканців будинку свої витрати на юридичні послуги (пункт 20 кошторису). Тобто до складу витрат відповідача з утримання будинком входять і витрати відповідача на правову допомогу. Таким чином відповідач не поніс жодних додаткових витрат в результаті розгляду даної справи, оскільки такі витрати відповідачу компенсуються щомісячно всіма власниками квартир в даному будинку.

1 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ТОВ «ММТ ПЛЮС» - адвоката Грицаєнко О.П., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Зазначає, що підготовка та подання до суду письмових пояснень по суті позовних вимог входить до професійної правничої допомоги, стягнення якої відповідає принципу справедливості та ефективного судового захисту.

Вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу повністю відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи та підтвердженні необхідними письмовими доказами.

Вказує, що докази витрат на професійну правничу допомогу були додані до письмових пояснень відповідача, які направлялися позивачу, а отже останній мав достатньо часу для подання своїх заперечень проти заявлених до стягнення сум.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується судовими повістками та звітом про направлення поштової кореспонденції (а.с.213-215), а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву представника відповідача ТОВ «ММТ Плюс» - адвоката Грицаєнко О. про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив із її обґрунтованості та вказав, що зважаючи на наявність доказів вартості понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн, враховуючи, що рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, наявні підстави для задоволення заяви.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ММТ Плюс» про визнання неправомірними дій відповідача по відключенню квартири позивача від централізованого водопостачання та блокування електронних ключів позивача від електричної системи контролю доступу, встановленої у вказаному будинку та до якої приєднано електронні замки, які розташовані у ліфтах будинку, на вхідних дверях будинку та стягнення з відповідача на свою користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ММТ Плюс» про захист прав споживачів шляхом визнання дії протиправними та стягнення моральної шкоди було відмовлено.

14 грудня 2023 до суду надійшла заява представника відповідача ТОВ «ММТ Плюс» - адвоката Грицаєнко О.П. про ухвалення додаткового рішення, у якій вона просила стягнути з відповідача на користь відповідача 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви представник відповідача зазначала, що під час ухвалення рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази про які було додано представником відповідача до письмових пояснень, направлених до суду 1 листопада 2023 року.

Стаття 270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої).

Відповідно до положень частини першої, пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, обов`язковою умовою для вирішення питання про стягнення судових витрат має бути відповідна про це заява сторони, зроблена або подана до судових дебатів у справі.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Є усталеною судова практика Верховного Суду, який притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14 грудня 2021 року, №905/716/20 від 8 квітня 2021 року, № 916/2087/18 від 31 березня 2021 року, №922/3812/19 від 10 грудня 2020 року зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Отже, подання попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду, а відтак у сторони залишається і ризик не отримати відповідне відшкодування судових витрат.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 серпня 2023 року було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

Сторона відповідача не скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву.

В той же час, 25 жовтня 2023 року представник відповідача подав до суду письмові пояснення, які зареєстровані судом 1 листопада 2023 року, оскільки помилково були направлені до Дніпровського районного суду міста Києва, в яких визначив попередній розрахунок суми судових витрат, зокрема вказав, що розмір витрат на правову допомогу, яку поніс відповідач, становить 4 000 грн (а.с. 57-88).

Також, до письмових пояснень представником було надано докази понесення таких витрат, а саме: договір № 02/09-23 про надання правничої допомоги від 17 жовтня 2023 року, укладений між АО «ДЖІ ЕН ЕС ПАРТНЕРС» та ТОВ «ММТ Плюс»; рахунок на оплату №17/10-2023-1Р до договору про надання правничої допомоги № 02/09-23 від 17 жовтня 2023 року на суму 4 000 грн; платіжну інструкцію № 1731 від 18 жовтня 2023 року на суму 4 000 грн; квитанцію про оплату на суму 4 000 грн; акт про надання послуг № 23/10-2023-1А до договору про надання правничої допомоги № 02/09-23 від 17 жовтня 2023 року на суму 4 000 грн; ордер на надання правничої допомоги та докази направлення письмових пояснень з додатками стороні позивача.

Таким чином, стороною відповідача у його першій заяві по суті спору були надані, як орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, так і докази у підтвердження їх понесення. За таких обставин сторона відповідача не повинна була повторно надавати ці докази до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також апеляційним судом встановлено, що Дарницький районний суд міста Києва ухвалюючи судове рішення по суті заявлених позовних вимог (13 листопада 2023 року) не вирішив питання щодо розподілу витрат на правову допомогу на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином, представником відповідача були надані документи, які підвереджують понесені ним витрати на правову допомогу у повній відповідності до вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а звернення до суду з заявою поро ухвалення додаткового рішення було здійснено у відповідності до ст. 270 ЦПК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не направляв письмові пояснення із доказами понесення витрат на правничу допомогу позивачу, чим позбавив права позивача заперечувати проти їх розміру, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи, а саме накладною з Укрпошти, з якої вбачається, що відповідач 25 жовтня 2023 року направив позивачу письмові пояснення з додатками до них (а.с.85-86).

Отже, матеріалами справи встановлено, що представник відповідача направив позивачу пояснення ще 25 жовтня 2023 року, в яких вказав, що розмір витрат на правову допомогу, яку поніс відповідач, становить 4 000 грн та надав докази у підтвердження понесених витрат.

Разом з тим, з моменту подання відповідачем пояснень із зазначенням розміру витрат на правову допомогу, позивач не звертався до суду із запереченнями на такі витрати, хоча у нього було на це достатньо часу.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач пропустив строк для звернення до суду з письмовими поясненнями, встановлений в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 10 серпня 2023 року, оскільки із ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження вбачається, що відповідачу запропоновано не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази. В той же час, ухвала суду не містить строків для подання письмових пояснень. Крім того, як вбачається із рішення суду першої інстанції по суті спору, судом було приєднано письмові пояснення до матеріалів справи та надано їм належну оцінку, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про задоволення заяви з урахування відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, додаткове рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Звертаючись до апеляційного суду із відзивом на апеляційну скаргу представником відповідача також було заявлено про стягнення з позивача на його користь понесених відповідачем витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 грн.

Також, до відзиву представником було надано докази понесення таких витрат, а саме: рахунок на оплату № 01/07-2024-4Р до договору про надання правничої допомоги № 02/09-23 від 17 жовтня 2023 року на суму 2 000 грн; акт про надання послуг № 01/07-2024-4А до договору про надання правничої допомоги № 02/09-23 від 17 жовтня 2023 року на суму 2 000 грн та докази направлення відзиву з додатками стороні позивача.

Верховний Суд у своїй постанові від 3 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц зазначив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що відповідачем доведено факт понесення ним судових витрат на юридичні послуги у суді апеляційної інстанції.

В той же час, матеріалами справи встановлено, що 6 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення щодо поданих відповідачем доказів понесених витрат на правничу допомогу, в яких він просить відмовити відповідачу у стягненні з позивача витрат на правничу допомогу або зменшити їх суму до 100 грн.

Зазначає, що дана справа віднесена до категорії нескладних справ, а ціна спірного питання по додатковому рішенні 4 000 грн, вартість витрат на правничу допомогу відповідача становить 2 000 грн, що дорівнює 50 % вартості заявленого позову.

Вказує, що оплата адвокатських послуг була проведена відповідачем за рахунок коштів, які відповідач отримав згідно п. 20 кошторису витрат на утримання будинку по АДРЕСА_1 від власників жилих та не жилих приміщень на протязі 4-х років.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та беручи до уваги те, що відповідачем заявлено на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суму 2 000 грн, що складає 50 % вартості заявленого позову (4 000 грн), та з урахуванням того, що дана справа віднесена до категорії нескладних справ, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача та стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

При цьому, колегія суддів також врахувала заперечення позивача, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування правової допомоги.

Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок позивача відповідачеві у розмірі 500 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 7 травня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ММТ Плюс» (ЄДРПОУ 42826785) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба