Ухвала

від 28.08.2024 по справі 810/1960/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 серпня 2024 року

м. Київ

справа №810/1960/18

адміністративне провадження № К/990/31373/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 810/1960/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимог про сплату боргу (недоїмки),

установив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Відповідача від 10.11.2017 № 0095151309 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 32 222,18 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 25 777,74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 6 444,44 грн;

- податкове повідомлення-рішення Відповідача від 10.11.2017 № 0095161309 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військового збору на суму 2 685,19 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 2 148,15 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 537,04 грн;

- податкове повідомлення-рішення Відповідача від 10.11.2017 № 0095211309 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, вироблених в Україні, на суму 35 802,43 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 28 641,94 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 7 160,49 грн;

- податкове повідомлення-рішення Відповідача від 10.11.2017 № 0095231309 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1,00 грн за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- податкове повідомлення-рішення Відповідача від 10.11.2017 № 0095261309 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 275 166,14 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- вимогу ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2017 № Ф-0095181309 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 31 506,12 грн;

- вимогу ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2017 № Ф-0095401309 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 497,68 грн;

- рішення ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2017 № 0095191309 про застосування штрафної санкції у розмірі 3 150,61 грн за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- рішення ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2017 № 0095411309 про застосування штрафної санкції у розмірі 49,77 грн за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 24 березня 2023 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування вимоги ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2017 № Ф-0095401309 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 497,68 грн; рішення ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2017 № 0095411309 про застосування штрафної санкції у розмірі 49,77 грн за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в даній частині задовольнити.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2017 № Ф-0095401309 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 497,68 грн.

Визнано протиправною та скасовано рішення ГУ ДФС у Київській області від 10.11.2017 № 0095411309 про застосування штрафної санкції у розмірі 49,77 грн за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції у частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України (в редакції, чинній до 19 липня 2024 року) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України (в редакції, чинній з 19 липня 2024 року) встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, судом не встановлені, таких застережень касаційна скарга також не містить.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 810/1960/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимог про сплату боргу (недоїмки).

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко