Рішення

від 12.08.2024 по справі 179/1845/23

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1845/23

2/179/113/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2024 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Дмитренко Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРИОРІЛЬСЬКЕ» («ПРОЛЕТАР-АГРО») до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення збитків (упущеної вигоди),

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРИОРІЛЬСЬКЕ» («ПРОЛЕТАР-АГРО») до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення збитків (упущеної вигоди).

Позивач з урахуванням уточнень посилаються на те, що приватне підприємство «Приорільське» є суб`єктом господарювання, займається вирощуванням сільськогосподарських культур. Для здійснення господарської діяльності орендує земельні ділянки у фізичних осіб - власників земельних паїв.

25.07.2012 року між ПП «Приорільське» (до перейменування - ПП «Пролетар-Агро») та відповідачем як власником земельних ділянок були укладені два договори оренди належних їй на праві власності земельних ділянок:

- договір ( без номера) оренди земельної ділянки площею 7,080 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222386800:01:008:0017;

- договір (без номера), земельної ділянки площею 7,080 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222386800:01:008:0019.

Відповідно до п. 2.3.1 договорів оренди за погодженням сторін строк їх дії було визначено на 10 років, починаючи з дати реєстрації в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Магдалинівському районному відділі ДП «Центр державного земельного кадастру». Так як вказані договору були зареєстровані в землевпорядній організації 25.07.2012 року, з урахуванням вказаного пункту договору строк їх дії закінчувався 25.07.2022 року.

У зв`язку з воєнними діями та введенням на території України режиму воєнного стану 24.03.2022 року Верховною радою України були внесені зміни до Земельного Кодексу України. Зокрема, розділ X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України були доповнені п. 27, згідно якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування;

б) приватної власності.

Таким чином, на законодавчому рівні строк дії вищеназваних договорів оренди було автоматично продовжено на один рік, тобто до 25.07.2023 року без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак в період дії договорів оренди земельних ділянок відповідач без будь-якого офіційного попередження уклала та зареєструвала договори оренди належних їй двох земельних ділянок з іншою особою - ОСОБА_4 . Навесні 2023 року було виявлено, що ці земельні ділянки були засіяні насінням кукурудзи. Своїми діями відповідач порушила права та майнові інтереси ПП «Приорільське» як належного орендаря земельних ділянок.

Таким чином, самовільне вилучення відповідачем своїх земельних ділянок із користування підприємства - орендаря, передача їх в оренду іншій особі в період дії договорів оренди створили у 2023 році ПП «Приорільське» перешкоди у їх використанні за цільовим призначенням, згідно умов договорів оренди.

З вини відповідача ПП «Приорільське» в 2023 році позбавлено можливості користуватися земельними ділянками, вирощувати на них сільськогосподарську продукцію та отримувати дохід.

Порушенням відповідачем умов договорів оренди завдано ПП «Приорільське» збитків у вигляді упущеної вигоди.

У зв`язку з порушенням умов договорів оренди та самовільного вилучення із користування ПП «Приорільське» земельних ділянок, позивач вважає, що відповідач завдала підприємству збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 228 953,04 грн.

Позивач надає розрахунок упущеної вигоди наступним чином: 7 0800 га + 7,0800 га (загальна площа земельних ділянок) х 4,37 тони (середня урожайність на момент подачі позову) х 3 700 грн. (середня реалізаційна ціна) = 228 953,04 грн.

На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає стягнути з відповідача суму упущеної вигоди в розмірі 228 953,04 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, а саме, що у зв`язку із відсутністю письмового наміру на продовження договорів оренди, відповідачем було зроблено висновок про їх припинення 25 липня 2022 року. Земельні ділянки після вказаної дати на підставі акту приймання-передачі не було передано відповідачеві. 30 січня 2023 року відповідач передала спірні земельні ділянки в користування третій особі, після закінчення шестимісячного терміну необхідного для збирання врожаю позивачем. Представник відповідача вважає необґрунтованим розрахунок позивача щодо розміру упущеної вигоди.

Третя особа в судове засідання не з`явився, надавши до суду письмові пояснення, де зазначив, що у його користуванні на підставі договорів оренди перебувають земельні ділянки площею 7,080 га, , кадастровий номер 1222386800:01:008:0017 та площею 7,080 га, 1222386800:01:008:0019, які належать відповідачеві. Право оренди земельних ділянок зареєстровано 30.01.2023 року. Будь-яких вимог позивача щодо створення перешкод в користуванні земельними ділянками з боку позивача не надходило. Зазначив, що у 04 травня 2023 році вказані земельні ділянки не були засіяні. Прохав відмовити у задовленні позовних вимог через необґрунтованість.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

25.07.2012 року між ПП «Приорільське» (до перейменування - ПП «Пролетар-Агро») та ОСОБА_3 як власником земельних ділянок укладено договори оренди земельних ділянок:

- площею 7,080 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222386800:01:008:0017;

- площею 7,080 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222386800:01:008:0019 (а. с. 4-11).

Відповідно до п. 2.3.1 договорів оренди строк їх дії було визначено на 10 років, починаючи з дати реєстрації в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Магдалинівському районному відділі ДП «Центр державного земельного кадастру». Вказані договори оренди було зареєстровано 25.07.2012 року.

30 січня 2023 року ОСОБА_3 уклала та зареєструвала право оренди належних їй двох земельних ділянок з ОСОБА_4 (а. с. 70-71).

Актом обстеження земельних ділянок 1222386800:01:008:0017 та 1222386800:01:008:0019, який складеного комісією Приорільського старостинського округу № 2 Личківської ТГ встановлено, що станом на 04.05.2023 року здійснено сільськогосподарський обробіток, зокрема закультивовано та засіяно насінням кукурудзи (а. с. 14).

У ч.ч. 1, 3 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених Земельним Кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абзацом першим статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За змістомст.27Закону України«Про орендуземлі» орендаревізабезпечується захистйого правана орендовануземельну ділянкунарівні іззахистом прававласності наземельну ділянкувідповідно дозакону.Орендар вустановленому закономпорядку маєправо витребуватиорендовану земельнуділянку збудь-якогонезаконного володіннята користування,на усуненняперешкод укористуванні нею,відшкодування шкоди,заподіяної земельнійділянці будь-якимиособами. Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому суд враховує висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), зокрема про те, що оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися (до набрання змін законодавства з 01 січня 2013 року), то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 1 січня 2013 року) вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 1 січня 2013 року.

Відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, які набрали чинності 07 квітня 2022 року встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України від 09 жовтня 2022 року № 2698-IX, який набрав чинності 19 листопада 2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Таким чином, у період з 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.

З урахуванням викладених вище норм, відповідно до пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, та наведених вище обставин, договори оренди землі між позивачем та ОСОБА_3 вважалися поновленими на один рік, тобто до 25.07.2023.

При цьому, слід звернути увагу, що вказані договори оренди вважався поновленими на один рік автоматично, без волевиявлення сторін і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, до закінчення дії договору оренди (до 25.07.2023), реєстратором 30.01.2023 було внесено відомості до реєстру про право оренди земельної ділянки ОСОБА_4 .

Так, судом встановлено, що позивач був орендарем земельних ділянок, якими у період дії договорів оренди не міг користуватися, у зв`язку із протиправними діями відповідача, що полягали у переданні земельних ділянок в користування третій особі. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які відповідачем спростовані не були.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України), усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3 ст. 319 ЦК України).

Статтею 396ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положеньглави 29цього Кодексу.

Отже, виходячи з положень статті 396 ЦК України, позивач, як орендар земельних ділянок має право на захист цього права на підставі норм законодавства, які регулюють захист прав власника.

У зв`язку із тим, що позивач, як орендар, був протиправно позбавлений можливості користуватися земельними ділянками з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підприємство було позбавлено можливості вирощувати сільськогосподарську продукцію та отримувати дохід.

У відповідності до ч. 1-2 ст. 22 ЦК України особа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Позивачем наводиться наступний розрахунок упущеної вигоди: 7,08 га + 7,08 га (загальна площа земельних ділянок) х 4,37 тони з гектара (середня урожайність кукурудзи) х 3700 (середня реалізаційна ціна) = 228953 грн. 04 коп.

Виходячи з розрахунку збитків (упущеної вигоди) наведеного позивачем в позовній заяві, а також інших матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт спричинення збитків, обґрунтовано їх розмір, а також доведено безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розміром відшкодування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3434 грн. 29 коп., виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРИОРІЛЬСЬКЕ» («ПРОЛЕТАР-АГРО») до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення збитків (упущеної вигоди) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРИОРІЛЬСЬКЕ»:

-збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 354122 грн. 08 коп.;

-судовий збір у сумі 5311 грн. 83 коп.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України.

Позивач ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРИОРІЛЬСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 36679537, адреса: 51122, вул. Молодіжна, буд. 7, с. Приорільське Новомосковського району Дніпропетровської області).

Відповідач ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Третя особа ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 серпня 2024 року.

Суддя Т.А.Ковальчук