Постанова

від 19.08.2024 по справі 295/6659/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/6659/23 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М.

Категорія 83 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Антоневської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/6659/23 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення обтяження на нерухоме майно

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Козлов Андрій Іванович

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Єригіної І.М.

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила припинити обтяження на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товянським С.Я. за реєстровим номером 4020, що було зареєстроване приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 11 вересня 2007 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 1677403.

Вказувала, що 10 лютого 2005 року між нею та Акціонерним комерційним банком «Київ», правонаступником якого було ПАТ АКБ «Київ», було укладено договір №0105 про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого їй була відкрита відновлювальна відклична кредитна лінія на поновлення обігових коштів, а саме: оплату товарів і послуг, пов`язаних з господарською діяльністю, з лімітом одномоментної заборгованості 35 000,00 грн. на строк з 10 лютого 2005 року по 09 лютого 2006 року зі сплатою 24% річних. Строк повернення кредиту був визначений кредитним договором - 09 лютого 2006 року.

В забезпечення своєчасного виконання грошових зобов`язань за вищевказаним кредитним договором нею на підставі договору іпотеки від 10 лютого 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим номером 2431, було передано в іпотеку банківській установі нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох жилих кімнат та службових приміщень загальною площею 42,6 кв.м., в тому числі жилою 28,3 кв.м.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 червня 2015 року № 411 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 червня 2015 року № 122 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Київ». 15 травня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено запис № 107411 10051004822 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «АКБ «Київ» як юридичної особи. При цьому, після повного виконання зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель - ПАТ «АКБ «Київ» не надав довідку про те, що зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, а також не направив приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. заяви про припинення іпотеки та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів про обтяження квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначала, що вищевказаний запис про обтяження належної їй квартири в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна перешкоджає їй здійснити її продаж. Виключити вищевказаний запис про обтяження належної їй квартири з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в позасудовому порядку неможливо, оскільки ПАТ «АКБ «Київ» ліквідовано, а уповноважені установи в галузі банківської діяльності - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України не наділені повноваженнями стосовно надання документів (листів-повідомлень) про зняття обтяження з майна юридичних/фізичних осіб, яке перебуває в забезпеченні виконання зобов`язань перед банками України, та надання довіреностей на здійснення цих дій.

Листом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про відсутність будь-якої інформації щодо її заборгованості за договором №0105 про відкриття кредитної лінії від 10 лютого 2005 року в ЄОІС Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і про те, що вона виконала своє грошове зобов`язання перед ПАТ «АКБ «Київ» за договором №0105 про відкриття кредитної лінії від 10 лютого 2005 року в повному обсязі.

Таким чином, вважає, що іпотека за вказаним іпотечним договором припинилася у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, а також внаслідок ліквідації юридичної особи - кредитора.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи були зібрані належні та допустимі докази щодо належного виконання нею взятих на себе зобов`язань за договором №0105 про відкриття кредитної лінії від 10.02.2005 року. Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції у прийнятому рішенні звернув увагу сторін на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.09.2023 року у справі №295/729/20, відповідно до якої: «Касаційний суд константував, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Таким чином особа може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону». При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що посилаючись на вищевказане, Касаційним Судом за результатами розгляду поданої касаційної скарги було винесено постанову, у відповідності з якою спір у справі №295/729/20 було вирішено шляхом прийняття нового рішення, у відповідності з яким було встановлено факт припинення іпотеки та скасовано записи про іпотечні обтяження.

Також судом першої інстанції не було враховано висновок, викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 року у справі №910/10009/22 відповідно до якого суд виснував, що «невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача.

Зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не в повній мірі були враховані правові позиції Верховного Суду, внаслідок чого оскаржуване рішення було прийняте всупереч нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Фонд є неналежним відповідачем, а відтак позовні вимоги про зняття заборони та вилучення запису про іпотеку та запису про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно не підлягають до задоволення у зв`язку з тим, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту своїх прав.

Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 лютою 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» (правонаступником якого було Публічне Акціонерне Товариство «Акціонерний Комерційний Банк «Київ») та ОСОБА_1 було укладено Договір № 0105 про відкриття кредитної лінії, у відповідності з яким була відкрита відновлювальна відклична кредитна лінія на поповнення обігових коштів, а саме: оплату товарів і послуг, пов`язаних з господарською діяльністю, з лімітом одномоментної заборгованості 35 000,00 грн. на строк з 10 лютого 2005 року по 09 лютого 2006 року із сплатою 24 % річних (а.с.7-8).

На підставі договору іпотеки від 10 лютого 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим номером 2431, ОСОБА_1 було передано в іпотеку банківській установі нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 , підтверджується інформаційною довідкою № 366779604 від 21.02.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з якої також вбачається, що на вказану квартиру накладено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно №1677403 від 12.05.2005 року за договором іпотеки, р. №2431, 10.02.2005 року, ПН ОСОБА_2 (а.с.12).

Правлінням Національного банку України від 24.02.2015 року № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24.02.2015 року № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у її АТ «АКБ «Київ», згідно з яким з 25.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, м. Київ, Україна, 01601.

На підставі постанови Правління НБУ від 24 червня 2015 року № 411 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 червня 2015 р. № 122, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Київ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АКБ «Київ» та призначено уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «АКБ «Київ» Кічука Олега Івановича строком на 1 рік з 25 червня 2015 року до 24 червня 2016 року включно.

Відповідно до приписів частини 3 статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) 15 травня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесено запис №10741110051004822 про проведення державної реєстрації припинення Публічного Акціонерного Товариства «Акціонерний Комерційний Банк «Київ», як юридичної особи. Отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим.

За даними ЄОІС у ПАТ АКБ «Київ» наявний контрагент ФОП ОСОБА_1 . Інформація щодо укладених договорів та відкритих рахунків обліку заборгованості на її ім`я в ЄОІС відсутня.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, що не позбавляє позивача права звернутися до суду до належного відповідача. А в разі, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту aбo інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання також включає в себе виконання зобов`язання належними сторонами, в обумовлені строки, в погодженому a6o визначеному місці тощо. Неналежно проведене виконання не припиняє зобов`язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов`язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо).

За змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні i користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодавець має право в разi невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Так у відповідності до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разi: припинення основного зобов`язання aбo закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання i є дійсною до припинення основного зобов`язання a6o до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий i сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої i речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково a6o у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так i зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Вимоги про припинення зобов`язання, зокрема, припинення іпотеки за іпотечним договором та скасування запису про заборону відчуження та запису про іпотеку розглядаються за правилами позовного провадження, якщо між учасниками цих правовідносин виник спір. Належним відповідачем у таких спорах є іпотекодержатель.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилалася на ту обставину, що грошові зобов`язання за кредитним договором пред ПАТ «АКБ «Київ» були виконані в повному обсязі у строк, визначений цим договором. ПАТ «АКБ «Київ» ліквідовано, а уповноважені установи в галузі банківської діяльності - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України не наділені повноваженнями стосовно надання документів (листів-повідомлень) про зняття обтяження з майна юридичних/фізичних осіб, яке перебуває в забезпеченні виконання зобов`язань перед банками України та надання довіреностей на їх здійснення. Виключити запис про обтяження належної їй квартири з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в позасудовому порядку неможливо, тому що відсутнє документальне підтвердження про відсутність у неї заборгованості за договором №0105 про відкриття кредитної лінії від 10 лютого 2005 року. При цьому, вона наголошувала на відсутності будь-яких майнових претензій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до неї як позичальника.

Підставою для відмови судом першої інстанції ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог є те, що ПАТ «АКБ «Київ» з яким у неї виникли кредитні правовідносини було ліквідовано, а повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «АКБ «Київ», припинено. Тому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб суд першої інстанції визнав неналежним відповідачем.

Однак, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи були зібрані належні та допустимі докази щодо належного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором №0105 про відкриття кредитної лінії від 10.02.2005 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на постанову Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі №295/7291/20, де зазначено «що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації)».

Верховний Суд також констатував, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначив би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 227 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Посилаючись на необхідність у даному випадку застосування інституту аналогії права, суд касаційної інстанції підкреслив, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 227 ЦК України.

Тобто, Верховний Суд чітко вказав на можливість розгляду таких вимог у порядку окремого провадження у разі ліквідації юридичної особи - іпотекодержателя.

Та обставина, що суд касаційної інстанції встановив факт припинення іпотеки та скасував запис про заборону відчуження нерухомого майна й запис про іпотеку цього майна у справі, яка була розглянута за правилами позовного провадження, свідчить про можливість застосування вказаного правового висновку Верховного Суду при вирішенні питання про припинення обтяження на нерухоме майно ОСОБА_1 , адже, на переконання колегії суддів, такий розгляд здійснено судом касаційної інстанції з врахуванням процесуальної економії та ефективності судового захисту. Розгляд у позовному провадженні вимог, які за своєю суттю є вимогами у справі окремого провадження, не може нівелювати правовий висновок Верховного Суду, який є обов`язковим для судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1)неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Козлов Андрій Іванович, задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Припинити обтяження на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товянським С.Я. за реєстраційним номером 4020, що було зареєстроване приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 12 лютого 2005 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 1677403.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 серпня 2024 року.

Головуючий Судді