Рішення

від 23.07.2024 по справі 372/3476/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3476/23

Провадження № 2-198/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кравченко М.В.

за участю секретаря Сікорської М.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представниці відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Обухів Київської області в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , якій посилаючись на неможливість користування проїздом до належної йому земельної ділянки просив Встановити без визначення строку безоплатний земельний сервітут площею 0,0135га згідно варіанту визначеного Висновком експерта №278/05-2023 за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 20.06.2023 року на земельній ділянці кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київська область, та належить ОСОБА_3 на малюнку №10 заштриховано червоним кольором, сервітут описується наступними межами: від точки «1С» лінія розподілу довжиною 40,7 м проходить в точку «2С»; від точки «2С» лінія розподілу довжиною 4,0 м проходить в точку «3С»; від точки «3С» лінія розподілу довжиною 27,46 м проходить в точку «4С»; від точки «4С» лінія розподілу довжиною 13,87 м проходить в точку «1С» на право ОСОБА_1 , проходу та проїзду транспортним засобом до його земельної ділянки у м. Обухів, Київської області, кадастровий номер 3223110100:01:018:0007, площею 0,0788га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, межі якої графічно зображено на Малюнку №10 Висновку експерта №278/05-2023 зеленим кольором. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати щодо сплати судового збору, витрати на проведення земельно-технічного дослідження в сумі 38000 гривень, витрати на професійну правову допомогу в сумі 38000 гривень. Обгартовуючи позов зазначив, що 23 лютого 2021 року, ним, було придбано земельну ділянку у м. Обухів, Київської області, кадастровий номер 3223110100:01:018:0007, площею 0,0788га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 48. Станом і на теперішній час, він є власником даної земельної ділянки. Відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку №НВ-3221933742021 від 18.02.2021 року обмеження у використанні земельної ділянки відсутні. На момент укладення купівлі-продажу земельної ділянки, до його ділянки був наявний проїзд, в місці визначеному в державному акті на право власності на земельну ділянку попереднього власника ОСОБА_5 . Серії ЯЖ №040227. Після укладення вказаного договору купівлі-продажу, даний проїзд було перекрито власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київська область. Саме земельна ділянка ОСОБА_3 межує із дорогою, що визначено, як землі загального користування. На його усні звернення до останнього, звільнити проїзд на його земельну ділянку, ОСОБА_3 не реагував. У зв`язку із неможливістю користуватись належною йому земельною ділянкою, він звернувся за правовою допомогою та 02.05.2023 року, представник позивача адвокат Крамар О.П. звернувся до ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» із заявою про проведення земельно-технічного дослідження. За результатом проведення експертного дослідження, судовим експертом було надано Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження та дослідження з питань землеустрою №278/05-2023 від 20.07.2022 року. Відповідно до вказаного Висновку експерта зазначено: 1. Фактичні межі земельної ділянки кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київська область, не відповідають координатам поворотних точок меж, які є складовими Технічної документації № 210, на підставі якої видавався правовстановлюючий документ. Невідповідність, зображена на малюнку 9. 2.3. У 2006 році Технічною документацією № 16-1264 та зокрема кадастровим планом, з південної сторони передбачений під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007, який фактично (станом на час дослідження), відсутній. У 2007 році Технічною документацією № 210 та зокрема кадастровим планом, земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064 з південної сторони межувала з землями Обухівської міської ради. Отже, станом на 2006-2007 роки до земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007, був передбачений під`їзд з південної сторони, який станом на час обстеження, фактично відсутній. 4. Місце, ширину та довжину встановлення проїзду до земельної ділянки площею 0,0788 га, кадастровий номер: 3223110100:01:018:0007, що у м. Обухів, Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, із зазначенням площі і поворотних точок, який є найменш обтяжливий для власника ділянки, зображений на малюнку № 10, а координати поворотних точок меж зазначені в таблиці № 1. 5. Надана на дослідження, технічна документація із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер: 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київської області, не відповідає чинному законодавству України. Невідповідність описана в дослідницькій частині висновку. Станом на теперішній час, проїзд до його земельної ділянки відсутній, про що також зазначено у висновку експерта. В кадастровому плані (малюнок № 1), який є складовою Технічної документації № 210, міститься «опис меж», згідно якого дана ділянка межує: від А до Б ОСОБА_6 ; від Б до В землі Обухівської міської ради; від В до Г ОСОБА_5 ; від Г до Д землі Обухівської міської ради; від Д до А землі загального користування СТ «Оберіг». Тобто, у 2007 році Технічною документацією № 210 та зокрема кадастровим планом, земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064 з південної сторони межувала з землями Обухівської міської ради.

Отже, станом на 2006-2007 роки до земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007, був передбачений під`їзд з південної сторони, який станом на час обстеження, фактично відсутній, а тому він вимушений звернуться до суду з даним позовом.

28.07.2023 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

02.10.2023 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області задоволено клопотання представниці відповідача про витребування доказів, призначено по справі судову земельно-технічну експертизу. В задоволенні інших вимог клопотань представниці відповідача відмовлено, зупинено провадження у справі, продовжено строки підготовчого судового засідання на строк виконання цієї ухвали.

01.05.2024 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області поновлено провадження у цивільній справі, призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

26.06.2024 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, загалом посилаючись на обставини викладені в позові. Пояснив, що позивач придбав у 2021 році, земельну ділянку у м. Обухів, Київської області, кадастровий номер 3223110100:01:018:0007, площею 0,0788га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, та на теперішній час є власником даної земельної ділянки. На момент укладення купівлі-продажу земельної ділянки, до земельної ділянки позивача був наявний проїзд, в місці визначеному в державному акті на право власності на земельну ділянку попереднього власника ОСОБА_5 . Серії ЯЖ №040227. Після укладення вказаного договору купівлі-продажу, даний проїзд було перекрито власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київська область. Саме земельна ділянка ОСОБА_3 межує із дорогою, що визначено як землі загального користування. На усні звернення позивача до відповідача, звільнити проїзд на належну позивачу земельну ділянку, відповідач ОСОБА_3 не реагував. На даний час проїзд біля земельної ділянки позивача можливий. Позивач в своєму позові просить встановити безоплатний земельний сервітут, оскільки іншого проїзду до належної позивачу земельною ділянки не має. Позивач з даного приводу звертався до Обухівської міської ради, на підставі звернення було створено комісію, яка встановила факт наявності порушень відповідачем. Позивач будувався на своїй земельній ділянці, бо через інші земельні ділянки інших співвласників був проїзд, але зараз інші власники інших ділянок заборонили проїзд. Там ще був заїзд поблизу річки, але на даний час там теж не має проїзду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Загалом надав аналогічні пояснення. Також пояснив, що коли він купував належну йому земельну ділянку в документах було зазначено про те, що там є прохід, але по факту там був проїзд. На данай час та проїзду не має, є дише прохід. Також там є прохід через прибережну смугу, але там все порито та стоять паркани. Коли він будувався проїзд був. Перед купівлею земельної ділянки він виїжджав на місце знаходження земельною ділянки, тоді там був проїзд і прохід. Він ставив паркан після встановлення меж земельної ділянки. в кооперативі є дороги, але він не є членом кооперативу.

Представниця відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечила в повному обсязі та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість. Пояснила, що земельні ділянки виділялись у 2006 році садове товариство «Оберіг». Відповідач отримав державний акт на належну йому земельну ділянку у 2007 році за 7 місяців до видачі державного акту ОСОБА_7 в державному акті не зазначено про наявність проїздів, проходів та доріг. Позивачем не подано доказів чинення відповідачем перешкод позивачу. В садовому товаристві є дороги загального користування, а позивач своїми діями маніпулює з поняттями проїзд та прохід. В визначеному позивачем місце ніколи не було проїзду, з 2012 року там стояв бетонний паркан. Позивач сам робив огороду і погодився з її межами. Крім того на місці бажаного проїзду у відповідача наявна скважина. Рішенням суду скасовано реєстрацію права власності на прибережній смузі, у зв`язку з чим там є прохід та проїзд по берегу, оскільки ті земельні ділянки належали фізичним особам. Висновок експерта виконаний по ситуації станом на 2006-2007 роки, а тому він не відображає стан на цей час щодо наявності можливого проїзду. Так позивач звертався до відповідача з пропозицією встановлення сервітуту, однак відповідач обґрунтовано відмовив позивачу. На даний час фактично є прохід по берегу.

Відповідач ОСОБА_3 заперечив проти позову в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що на належній йому земельній ділянці ніколи не було проїзду, проїзд був по іншій земельній ділянці за бетонним парканом, він і зараз там є.

Вислухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

23 лютого 2021 року, позивачем, було придбано земельну ділянку у м. Обухів, Київської області, кадастровий номер 3223110100:01:018:0007, площею 0,0788га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №48. Станом і на теперішній час, позивач є власником даної земельної ділянки.

У своїй позовній заяві Позивач стверджує, що на момент укладення ним договору купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007, площею 0,0788 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (далі - Земельна ділянка 3223110100:01:018:0007) від 23 лютого 2021 року, до цієї земельної ділянки був наявний проїзд, який після набуття ним права власності на вказану земельну ділянку був перекритий Відповідачем власником суміжної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київська область (далі - Земельна ділянка 3223110100:01:018:0064).

Рішенням № 34 від 27 липня 2006 року 3 сесії Обухівської міської ради V скликання було затверджено пропозицію виконкому про затвердження проекту землеустрою, розробленого ТОВ Науково-Виробнича Компанія «Горизонт», щодо відведения СТ «Оберіг земельної ділянки площею 6,3501 га в користування на умовах оренди для ведення садівництва в адміністративних межах Обухівської міської ради, та надання земельної ділянки в користування на умовах оренди строком на 49 років; вирішено СТ «Оберіг» заключити з Обухівською міською радою договір на право користування земельною ділянкою на 25 років (копія рішення додається).

Згідно Рішення № 117 від 29 березня 2007 року 14 сесії Обухівської міської ради V скликання, затверджено пропозицію виконкому про затвердження технічної документації із землеустрою, розроблену ТОВ «НВК «Горизонт» щодо документів (Державних актів), що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки громадянам України (згідно додатку) для ведення садівництва садовому товариству «Оберіг» в м. Обухів біля колишньої насосної станції та кафе «Стугна»; вирішено надати у власність громадянам України (згідно додатку) для ведення садівництва в СТ «Оберіг» в м. Обухові біля колишньої насосної станції їх у акти на y (а. с. За рішення Обухівської міської ради, земельній ділянці Відповідача був присвоєний зареєструвати кадастровий 32231 номер 3223110100:01:018:0064 10100:01:018:0064) результатом прийняття вказаного вище (далі Земельна ділянка та виданий Державний акт ЯД № 931896 від 05 жовтня 2007 року (копія державного акту додається).

Згідно Рішення № 117 від 29 березня 2007 року 14 сесії Обухівської міської ради V скликання, затверджено пропозицію виконкому про затвердження технічної документації із землеустрою, зокрема № 102 ( ОСОБА_5 ), розроблені ТОВ «Горизонт» щодо складання документів (Державних актів), що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки громадян України згідно додатків) для ведення особистого селянського господарства в м. Обухові; вирішено видати Державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам України (згідно додатків) та зареєструвати їх у книзі реєстрації державних актів (а.с. 52, 53). Земельній ділянці загальною площею 0,0788 га в районі кафе «Стугна», власницею якої стала ОСОБА_8 , був присвоєний кадастровий номер 3223110100:01:018:0007, та виданий державний акт про право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ № 040227 від 29 травня 2008 року.

Із викладеного вище вбачається, що право власності на Земельну ділянку 3223110100:01:018:0064 було зареєстровано раніше, ніж право власності на Земельну ділянку 3223110100:01:018:0007. Державний акт про право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223110100:01:018:0064 не містить інформації щодо наявності на цій земельній ділянці будь-якого проходу.

Позивачем до позовної заяви додано частини Генплану СТ «Оберіг», які Позивачем були отримані разом із запитуваною ним технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам, членам СТ «Оберіг» для ведення садівництва в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області. Однак будь-яких пояснень щодо того, з якою метою вони подавалися як додатки до позовної заяви Позивачем не надано, копії нечіткі та неякісні, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи із таких копій не вбачається можливим.

Суду надано копію Містобудівного обґрунтування забудови території садового товариства «Оберіг» (далі - Генплан), погодженого 23 листопада 2006 року головним архітектором м. Обухова ОСОБА_9 . Із наданої копії Генплану СТ «Оберіг» чітко прослідковується його крайня південна межа, яка є саме тією межею Земельної ділянки 3223110100:01:018:0064, яка із 29 травня 2008 року (дати набуття першим власником Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007, ОСОБА_5 , права власності на неї) частково межувала із Земельною ділянкою 3223110100:01:018:0007, i частково із колишньою насосною станцією, яка станом на 2006-2008 р.р. належала до земель Обухівської міської ради. Ці обставини відповідають і кадастровому плану Земельної ділянки 3223110100:01:018:0064, наданому Відповідачем у додатках до відзиву, де у описі меж земельної ділянки вказано, що від В до Г це межі ОСОБА_5 , від Г. до Д землі міської ради (які станом на момент виділення вказаних вище земельних ділянок були територією колишньої насосної станції), та від Д до А землі загального користування, а саме дороги, вулиці, алеї СТ «Оберіг», що підтверджується завдяки співставленню цієї інформації із даними наданого Генплану).

Крім того, у Генплан наявність вулиць, пішохідних ділянок та алей між земельними ділянками у межах СТ «Оберіг». Будь-яких тверджень про те, що Позивач позбавлений можливості користуватися дорогами, вулицями та алеями, наявними на території СТ «Оберіг», або про те, що Відповідач чинить йому будь-які перешкоди у користуванні зазначеними землями загального користування, позивачем не надано.

Із Схеми з карти Обухівської міської ради розташування земельної ділянки ОСОБА_5 (а. 57) надої Позивачем видно, де пролягали (і станом на сьогодні пролягають) дороги по відношенню до Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007, яка надавалась у власність ОСОБА_10 .

Ця інформація, так само як і копії Генплану та Державного акту Земельної ділянки 3223110100:01:018:0064, підтверджують, що через земельну ділянку із часу її виділення ніколи не пролягав і не передбачався проїзд.

На підтвердження відсутності будь-якого проїзду через Земельну ділянку 3223110100:01:018:0064 у минулому, додатково надано фото із сімейного архіву Відповідача, зроблені у 2012, 2018, 2019 та 2023 роках.

Із викладених вище обставин не вбачається існуючого проїзного шляху, який би проходив через земельну ділянку Відповідача та через який можливо здійснювати проїзд до належної Позивачу земельної ділянки, а також відсутність будь-яких слідів існування такого проїзду у минулому. На підтвердження цього твердження суду надано наступні докази:

Фото № 1 (дата зйомки 16 червня 2018 року), на якому видно відсутність будь-яких огорож по периметру Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007, яка на фото знаходиться праворуч від насаджень.

Фото № 2 (дата зйомки 29 вересня 2019 року), на якому видно технічне приміщення та дровник та бетонний паркан уздовж Земельної ділянки 3223110100:01:018:0064, за яким знаходилась колишня насосна станція.

Фото № 3 (дата зйомки 05 серпня 2012 року), на якому на Земельній ділянці 3223110100:01:018:0064 видно той самий бетонний паркан уздовж ділянки;

Фото № 4 (дата зйомки 14 вересня 2023 року, на якому видно продовження того самого бетонного забору уздовж Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007. Саме у цьому місці Позивач хоче облаштувати проїзд до своєї земельної ділянки. На передньому плані Фото № 4 видно дерев`яний паркан, облаштований Позивачем на межі між Земельною ділянкою 3223110100:01:018:0064 та Земельною ділянкою 3223110100:01:018:0007, яка позначена на кадастровому плані меж Земельної ділянки від Г до В (землі ОСОБА_5 ) після залучення ним землевпорядників.

Фото № 5 і Фото 6 (дата зйомки 14 вересня 2023 року), на яких видно бетонний паркан із господарськими будівлями на ділянці Відповідача (дровник, компостна яма), на місці якого Позивач хоче облаштувати запропонований ним проїзд.

Фото 7 (дата зйомки 14 вересня 2023 року), у доповнення до Фото 5 16 вище, на якому видно скважину з питною водою (глибина 40 м), яка знаходиться на відстані 3.90 м від бетонного

Фото 8-11 (дата зйомки 14 вересня 2023 року), на яких видно прохід по території прибережно-захисної смуги до земельної ділянки Позивача, та відсутність будь-яких забудов, огороджень чи інших перешкод у використанні Позивачем, чи будь-ким іншим.

Фото 12, на якому видно земельну ділянку Позивача, вхід на неї із боку прибережно-захисної смуги, яким він користується на регулярній основі. Більш того, з 2021 року і по теперішній момент позивач збудував на своїй земельній ділянці альтанку та будинок, із завезенням на територію цієї земельної ділянки землі для її вирівнювання через земельну ділянку із кадастровим номером 3223100100:01:018:0326 (колишню території насосної станції, яка з 29 березня 2012 року є приватною власністю).

На підтвердження того, що станом на червень 2021 року вказаного вище паркану між Земельною ділянкою 3223110100:01:018:0064 та Земельною ділянкою 3223110100:01:018:0007 не існувало, надано лист-відповідь Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області № 2306/3 від 23 червня 2021 року, отриманому Відповідачем на його звернення від 24 травня 2021 року щодо встановлення факту наявності порушень містобудівного законодавства, у якій зазначено, що «під час виїзду на місце встановлено, що за вказаною вище адресою розташована земельна ділянка, яка огороджена по периметру металевими стовпчиками».

Позивач стверджує, що у 2006-2007 роках до Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007 був передбачений проїзд за рахунок земель загального користування, які належали Обухівській міській раді. Із обставин, на які посилається Позивач у позовній заяві, можна прийти до висновку, що мова йде про земельну ділянку, з якою межувало СТ «Оберіг» після відведення СТ «Оберіг» земельної ділянки площею 6,3501 га в користування на умовах оренди для ведення садівництва в адміністративних межах Обухівської міської ради відповідно до Рішенням № 34 від 27 липня 2006 року 3 сесії Обухівської міської ради V скликання. Тобто, територія, на якій була розміщена колишня насосна станція, позначена на Схемі з карти Обухівської міської ради розташування земельної ділянки ОСОБА_5 (а.с. 57) наданої Позивачем, кадастровому плані земельної ділянки ОСОБА_8 межі від Г до В територія насосної станції (а. с. 59), факт межування наданої у користування СТ «Оберіг» земельної ділянки також встановлено у Рішенні № 117 від 29 березня 2007 року 14 сесії Обухівської міської ради V скликання (а. с. 73), витягу з рішення № 54, від 26 жовтня 2006 року 7 сесії Обухівської міської ради V скликання (а. с. 75), Державного акту ЯД № 931896 від 05 жовтня 2007 року та Генплану, наданого Відповідачем у додатках до цього відзиву, де вказано, що на дату реєстрації права власності на Земельну ділянку 3223110100:01:018:0064 за Відповідачем, з південного боку вона межувала із колишньою насосною станцією, яка знаходилася на землях, належних Обухівській міській раді.

Станом на сьогодні земельна ділянка, на якій знаходилась колишня насосна станція знаходиться у приватній власності, відповідно до інформації із Державного земельного кадастру онлайн (посилання на електронний ресурс https://kadastr.live/parcel/3223110100:01:018:0326), земельна ділянка, на якій знаходилася колишня насосна станція знаходиться у приватній власності, їй присвоєно кадастровий номер 3223110100:01:018:0326, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Виділення вказаної вище земельної ділянки у приватну власність відбулося до набуття Позивачем права власності на Земельну ділянку 3223110100:01:018:0007, тому, набуваючи право власності цю земельну ділянку він не міг не знати про наявність сусідніх ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0064 (Відповідача) та 3223110100:01:018:0326 (земельна ділянка, на якій знаходилась колишня насосна станція).

Відповідач на має відношення та повноважень щодо надання земельної ділянки 123110100:01:018:0326 Обухівською міською радою у приватну власність, тому звинувачення його у перешкоджанні та користуванні так званим колишнім проїздом до Земельної ділянки 1023110100:01:018:0007, та ще у межах частини іншої земельної ділянок є безпідставними.

У разі непогодження Позивача із рішенням Обухівської міської ради про надання цієї земельної ділянки у приватну власність Позивач має право звернутися захистом своїх прав до належного відповідача з відповідним позовом.

До питання встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки належної Відповідачу на праві приватної власності згода чи незгода Позивача із зазначеним рішенням Обухівської міської ради не має жодного відношення.

Стосовно бетонного паркану, яким розмежовані Земельна ділянка 1223110100:01:018:0064 та Земельна ділянка, колишньої насосної станції, яка наразі перебуває у приватній власності та має кадастровий номер 3223110100:01:018:0326 необхідно звернути увагу на наступне.

Передача у власність Земельної ділянки 3223110100:01:018:0064 та видача відповідного державного акту про право власності здійснювалась згідно чинного на 2006-2007 роки земельного законодавства: Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» (далі Інструкція № 43»). Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02 липня 2003 року, Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року (далі Порядок № 677), Постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 12 січня 1993 року «Про порядок ведення державного земельного кадастру», Закону України № 858-IV від 22 травня 2003 року «Про землеустрій».

Станом на сьогодні ці нормативно-правові акти втратили чинність, але при аналізі правомірності набуття права власності на Земельну ділянку 3223110100:01:018:0064 потрібно керуватись положеннями законодавства, чинного саме на цей період. Так, абзацами 4 і 5 статті 55 Закону України № 858-IV від 22 травня 2003 року «Про землеустрій» передбачалося, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Так, абзацами 4 і 5 статті 55 Закону України № 858-IV від 22 травня 2003 року «Про землеустрій» передбачалося, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Відповідно до п. 1.13 Інструкції № 43, складання державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні відновлення правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводитися після відновлення меж земельної ділянки натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Відповідно до п. 1.14 Інструкції № 43, довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт.

Пунктом 2.3 Інструкції № 43 передбачено, що межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості.

Якщо розцінювати факт існування насипу та бетонного забору (наявних у 2006 року і до сьогодні), то можна зробити висновок, що крайні поворотні точки цієї межі, були у кінцевому вигляді встановлені як такі, які збігаються із межами твердих точок на місцевості, що не суперечило Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на момент відведення земельної ділянки у власність садового товариства та у подальшому окремим власникам, та Інструкції № 43. Отже, межею земельної ділянки, наданої у оренду СТ «Оберіг», а згодом Земельної ділянки 3223110100:01:018:0064 та землями Обухівської міської ради (колишньої насосної станції) у 2006 році був саме цей бетонний паркан та насип, позначена на Генплані СТ «Оберіг» косими лініями, яка існує і станом на сьогодні, і розмежовує Земельну ділянку 3223110100:01:018:0064 та Земельну ділянку 3223110100:01:018:0326, будь-який спір щодо меж між вказаними земельними ділянками між їхніми власниками - відсутній, існування згаданого вище насипу підтверджується і фотографіями, наданими Відповідачем до цього відзиву.

Із викладеного вище можна зробити висновок, що інформація надана Позивачем як до експертної установи для проведення земельно-технічної експертизи, так і до суду у позовній заяві є не лише недостовірною, а і не повною, що унеможливлює повне та всебічне дослідження судом обставин у справі та прийняття законного рішення.

Також Позивач стверджує, що у відповідь на пропозицію встановлення земельного сервітуту отримав від Відповідача відмову із запропонованим варіантом використання наявного проходу та часткового проїзду, однак вважає такий варіант «...не реальним, оскільки фактичного проїзду вказаного у відмові не існує, та він і взагалі не може існувати, так як є прибережною захисною смугою. До того ж, фактично на місцевості відсутня земельна ділянка по якій можливо облаштувати проїзд, всі земельні ділянки розташовані безпосередньо біля зрізу води».

Таке твердження Позивача є також безпідставним, не відповідає дійсності, і підтверджується інформацією, що міститься у Генплані, наданому Відповідачем, тому що у межах СТ «Оберіг» передбачені землі загального користування, а саме - дороги, вулиці, алеї СТ «Оберіг». Ні відповідач, ні інші члени СТ «Оберіг» не перешкоджають Позивачу у користуванні ними.

Висновок експерта, наданий Позивачем містить інформацію щодо існування у районі СТ «Оберіг» інших земельних ділянок, зокрема земельної ділянки із кадастровим номером 1223110100:01:018:0632 (а. с. 24, малюнок 6).

Згадана вище земельна ділянка із кадастровим номером 3223110100:01:018:0632, та суміжні з нею земельні ділянки із кадастровими номерами 3223110100:01:018:0629, 3223110100:01:018:0630, 3223110100:01:018:0631, які також знаходяться у районі СТ «Оберіг», у 2015 році були надані у власність кільком фізичним особам на підставі рішення Обухівської міськради від 28 листопада 2013 року № 619-44-VI «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин». Але зазначене вище рішення Обухівської міськради у подальшому було скасовано Обухівським районним судом Київської області як незаконне, та таке, що ухвалене із порушенням вимог земельного та водного законодавства, оскільки вказані у ньому земельні ділянки знаходяться на землях прибережної захисної смуги.

Так, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2015 року у справі № 372/2180/15-ц, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року та Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року, позов заступника прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави було повністю задоволено, рішення Обухівської міськради від 28 листопада 2013 року № 619-44-V1 скасовано, постановлено скасувати реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0629, 3223110100:01:018:0630, 3223110100:01:018:0631, 3223110100:01:018:0632 та витребувати земельні ділянки із кадастровими номерами 3223110100:01:018:0630, 3223110100:01:018:0631 із чужого незаконного володіння, що підтверджується копією Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц

Вказане вище рішення суду є підставою для повернення оспорюваних земельних ділянок у власність територіальної громади разом із внесенням відповідних змін до Державного земельного кадастру.

Відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року у справі № 372/730/18, яке набуло законної сили 29 листопада 2018 року, встановлено, що під час здійснення заходів щодо виконання рішення Обухівського районного суду від 22.07.2015 року у справі № 372/2180/15-ц, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0630, 3223110100:01:018:0631 було відчужено на користь іншої особи на підставі договорів купівлі-продажу, і надалі, у період з 20.04.2016 по 22.04.2016 року покупець здійснив поділ земельних ділянок із кадастровими номерами 3223110100:01:018:0630 та 3223110100:01:018:0631 площею 0,1 га кожна на наступні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0649, 3223110100:01:018:0650, 3223110100:01:018:0651, 3223110100:01:018:0652, 3223110100:01:018:0645, 3223110100:01:018:0646, 3223110100:01:018:0647, 3223110100:01:018:0648 відповідно,що підтверджується копією рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року у справі № 372/730/18.

Згідно даних із Державного земельного кадастру, усі вісім земельних ділянок згідно інформації із Держаного земельного кадастру є приватною власністю, територіально вони знаходяться на місці земельних ділянок із кадастровими номерами 3223110100:01:018:0630 та 3223110100:01:018:0631, чітко повторюючи їх контури, тобто фактично знаходяться у межах прибережної захисної смуги. Це означає, що при державній реєстрації вказаних вище восьми земельних ділянок було допущено ті самі порушення земельного та водного законодавства України, адже землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на них поширюється спеціальний порядок надання й використання, і заволодіння громадянами та/або юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України заборонене.

Враховуючи існування рішень суду, згаданих вище, які набрали чинності, будь-які подальші дії із земельними ділянками із кадастровими номерами 3223110100:01:018:0629, 3223110100:01:018:0630, 3223110100:01:018:0631, 3223110100:01:018:0632, крім скасування присвоєних їм кадастрових номерів та повернення їх у власність Обухівської територіальної громади були і є незаконними.

З огляду на це твердження Позивача щодо неможливості використання прибережної захисної смуги для проходу - безпідставні, і цей варіант проходу якраз і є тим, яким він користується з моменту придбання Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007.

Із викладеного вище вбачається, що перелік документів, наданих для проведення дослідження містить не усі документи, необхідні для встановлення дійсних обставин справи (зокрема, немає інформації щодо відсутності земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги, відсутня інформація щодо виділення земельної ділянки, на території якої раніше була насосна станція у приватну власність, відсутності проїзду через Земельну ділянку 3223110100:01:018:0064).

Без урахування наданих Відповідачем доказів, які необхідні для встановлення дійсних обставин справи, Висновок експерта від 20.06.2022 року № 278/05-2023 (далі - Висновок експерта) за результатами проведення земельно-технічного дослідження та дослідження з питань землеустрою, наданого Позивачем, не можна вважати об`єктивним.

Висновок експерта викликає сумніви щодо його правильності, не може братися до уваги судом, оскільки питання поставлені на розгляд експерта некоректно, інформація надана для проведення земельно-технічного дослідження - неповна і частково суперечить дійсним обставинам справи, його проведення суперечить встановленим для цього вимогам. У порушення вимог пункту 5 статті 106 ЦПК України, у вказаному Висновку експерта не зазначено, що він для подання до суду.

Крім того, відповідно до інформації із Державного реєстру кваліфікованих інженерів- геодезистів дію кваліфікаційного сертифікату інженера-геодезиста ОСОБА_11 № 013943 призупинено 15 листопада 2022 року.

Необхідно зазначити, що за результатами обстеження земельних ділянок в натурі (на місцевості), експертом встановлено, дослівно: «Станом на час дослідження, до досліджуваної ділянки під`їзд відсутній. Можливо лише пройти зі східної сторони до досліджуваної ділянки, через територію, яка зображена на фото № 1 червоною лінією та є вільною між господарською будівлею, яка розташована на сусідній ділянці та фактично існуючим каналом (водний об`єкт) (фото 1)» (ст. 12-13 висновку експерта, а. с. 21-22).

Технічна документація щодо Земельної ділянки 3223110100:01:018:0064 та Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007 із землеустрою затверджувалася на одній і тій самій сесії Обухівської міської ради (рішення № 117 від 29 березня 2007 року), але проект землеустрою щодо відведення садівництва земельної ділянки площею 6,3501 га в користування на умовах оренди СТ «Оберіг» був затверджений Обухівською міською радою також раніше - 27 липня 2006 року. Земельна ділянка, на якій знаходиться колишня насосна станція до отримання Позивачем права власності на Земельну ділянку 3223110100:01:018:0007 стала приватною власністю 29 березня 2012 року, і їй був присвоєний кадастровий номер 3223110100:01:018:0326. Однак, не маючи усієї інформації щодо суміжних земельних ділянок, експерт прийшов до неправомірного висновку щодо наявності під`їзду до Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007 з південного боку. При цьому, Позивач просив визначити, чи передбачено до його земельної ділянки проїзд.

Крім того, усупереч чинному земельному законодавству, експертом не враховано, заявник (Позивач) не обґрунтував, у чому саме, що власники земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі лише по наявному шляху, проте через Земельну ділянку 3223110100:01:018:0064 не проходила і не проходить жодна проїзна дорога.

Частиною 1 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до п.1 статті 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», чітко встановлено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ), і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

У порушення вказаних вище положень ЦПК України, ігноруючи висновки Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», представник Позивача, допускає включення до тексту Заяви про проведення земельно-технічної експертизи від 02 травня 2023 року таких формулювань як «порушені права позивача», посилається на норми цивільного законодавства щодо доказів, які підлягають до застосування під час розгляду справи судом. Враховуючи те, що на момент звернення із цією заявою Позивач до суду із відповідною позовною заявою не звертався, судового розгляду у справі не відбувалося, Висновок експерта не може вважатися судовою експертизою у розумінні положень ЦІІК України, є письмовим доказом, який підлягає оцінці судом разом із іншими письмовими доказами.

Відповідно до п. 38 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Враховуючи вимоги закону, для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту. Однак у позовній заяві відсутні посилання на будь-які потреби, які Позивач не може задовольнити у інший спосіб, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, належної йому на праві власності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Порядок встановлення земельних сервітутів регулюється нормами ст. ст. 401-406 ЦК України та ст. ст. 98-102 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові(володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі(особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником(володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічні норми викладено у ст. 402 ЦК України за змістом частини третьої якої у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів; забезпечення водопостачання, меліорації тощо-ст. 404 ЦК України.

Пунктами а і б статті 99 ЗК України передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

З аналізу наведених норм слідує, що сервітут також може встановлюватись на підставі судового рішення. Однією з основних ознак сервітуту за рішенням суду є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб. Такий спосіб встановлення характерний для ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди, щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Єдиною умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів від використання свого майна неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

З метою для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 133/305/17-ц (роздруківка постанови додається, посилання на повний текст у Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/85903358 ).

Аналогічна правова позиція застосовується і Івано-Франківським апеляційним судом Постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 354/559/19 (провадження № 22-ц/4808/128/23, постанова набрала законної сили):

«Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом».

Таким чином твердження позивача не відповідають дійсності та наявним у справі матеріалам, зокрема Позивачем не доведено, що під час приватизації Відповідач захопив та незаконно приватизував дорогу громадського користування, яка веде до Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007, факту наявності проїзду до земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 на момент набуття права власності на неї Позивачем, факту наявності проїзду до земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 у 2006-2007 роках, перекривання Відповідачем проїзду після укладення Позивачем договору купівлі-продажу 23 лютого 2021 року.

Із наданого Відповідачем Генплану та долучених до матеріалів справи фотознімків можна встановити відсутність проїзду (та будь-яких слідів існування такого проїзду його земельну ділянку у минулому), на місці запропонованого заїзду встановлений бетонний паркан, ростуть багаторічні дерева, поруч знаходяться господарська будівля та скважина із питною водою, до Земельної ділянки 3223110100:01:018:0007 наявний прохід з використанням доріг загального користування СТ «Оберіг» та прибережної захисної смуги, перешкод у користуванні проходом Відповідач Позивачу не чинить. Встановлення земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі не по наявному шляху, запропонований Позивачем, унеможливить використання значної частини земельної ділянки Відповідача.

Отже, вимоги Позивача є необґрунтованими, безпідставними, базуються на недостовірній та неповній інформації, суперечать чинному земельному законодавству, яким

Враховуючи викладене вище, суд вважає недоведеними посилання позову на порушення прав чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, які б підлягали судовому захисту, тому достатніх підстав для задоволення позову позивача саме до цього відповідача не має.

Відповідно до ст. 4 ч.1 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ч. 1,2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідача загалом ґрунтуються на законі та письмових доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Керуючись ст.ст.4,10,12,13,19,76,81,89,259,263-265,268,273,282,365Цивільного процесуальногокодексу України,ст.ст.11,12,14,316,319,386,391,401,402,404Цивільного кодексуУкраїни,ст.ст.78,98-101, 103, 125, 126, 152, 153, 158 Земельного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 провстановлення земельногосервітуту відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко