Постанова

від 20.01.2025 по справі 372/3476/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/2876/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 372/3476/23

20 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кравченко М.В., у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту,-

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 23 лютого 2021 рокувін придбав земельну ділянку у м. Обухів Київської області, кадастровий номер 3223110100:01:018:0007, площею 0,0788 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 48. Відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку №НВ-3221933742021 від 18 лютого 2021 року обмеження у використанні земельної ділянки відсутні.

Зазначав, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, до його ділянки був наявний проїзд в місці, визначеному в державному акті на право власності на земельну ділянку попереднього власника ОСОБА_4 , Серії ЯЖ №040227. Після укладення вказаного договору купівлі-продажу даний проїзд було перекрито власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів Київська область. Саме земельна ділянка ОСОБА_2 межує із дорогою, що визначена, як землі загального користування. На його усні звернення до останнього звільнити проїзд до земельної ділянки, ОСОБА_2 не реагував.

У зв`язку із неможливістю користуватись належною йому земельною ділянкою, він звернувся за правовою допомогою та 02 травня 2023 року його представник звернувся до ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» із заявою про проведення земельно-технічного дослідження. За результатом проведення експертного дослідження судовим експертом було надано висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження та дослідження з питань землеустрою №278/05-2023 від 20 липня 2022 року. У висновку експерта, зокрема,зазначено, що фактичні межі земельної ділянки,кадастровий номер 3223110100:01:018:0064 (власник Ясновський ОСОБА_5 ), площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київська область, не відповідають координатам поворотних точок меж, які є складовими Технічної документації № 210, на підставі якої видавався правовстановлюючий документ. Надана на дослідження технічна документація із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер: 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київської області, не відповідає чинному законодавству України. У 2006 році Технічною документацією № 16-1264 та, зокрема кадастровим планом, з південної сторони передбачений під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 (власник ОСОБА_3 ), який фактично (станом на час дослідження), відсутній. У 2007 році відповідно до Технічної документації № 210 та кадастрового плану земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064 з південної сторони межувала з землями Обухівської міської ради.

Отже, станом на 2006-2007 роки до земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007, що належить позивачу, був передбачений під`їзд з південної сторони, який станом на час обстеження фактично відсутній.

Посилаючись на те, що між сторонами не було досягнуто згоди про встановлення сервітуту та про його умови, позивач ОСОБА_3 просив суд встановити без визначення строку безоплатний земельний сервітут площею 0,0135га згідно варіанту,визначеного висновком експерта №278/05-2023 за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 20червня 2023 року, на земельній ділянці кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів Київської області, та належить ОСОБА_2 на малюнку № НОМЕР_1 заштриховано червоним кольором, сервітут описується наступними межами: від точки «1С» лінія розподілу довжиною 40,7 м проходить в точку «2С»; від точки «2С» лінія розподілу довжиною 4,0 м проходить в точку «3С»; від точки «3С» лінія розподілу довжиною 27,46 м проходить в точку «4С»; від точки «4С» лінія розподілу довжиною 13,87 м проходить в точку «1С» на право ОСОБА_1 , проходу та проїзду транспортним засобом до його земельної ділянки у м. Обухів, Київської області, кадастровий номер 3223110100:01:018:0007, площею 0,0788 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, межі якої графічно зображено на малюнку № НОМЕР_1 Висновку експерта №278/05-2023 зеленим кольором.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати щодо сплати судового збору, витрати на проведення земельно-технічного дослідження в сумі 38 000 гривень, витрати на професійну правову допомогу в сумі 38 000 гривень.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 липня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 липня 2024 рокута ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції формально складено рішення суду, без обгрунтування висновків зроблених судом табез належного дослідження та оцінки досліджених у справі доказів.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доказу позивача, а саме: акту начальника земельного відділу Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 31.08.2021 року в якому зазначено, що виїздом земельної комісії Обухівської міської ради, яка відбулась 18.06.2021 року о 10.00 годині встановлено, що вільний прохід/проїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 відсутній та даний прохід передбачений в державному акті Серії ЯЖ №040227 входить до території земельної ділянки ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 ; відповіді Виконавчого комітету Обухівської міської ради Прилипку О.М. №598 від 01.03.2024 року в якій вказано, що прохід шириною 1,5 м. передбачений в державному акті серії ЯЖ №040227 входить до території земельної ділянки ОСОБА_2 , чим даний громадянин порушив ст. 106 ЗК України, позбавивши вільного доступу до власної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Не надано судом першої інстанції оцінки технічнійдокументації із землеустрою на ім`я ОСОБА_4 (колишній власник земельної ділянки 3223110100:01:018:0007, яка належить на тепер ОСОБА_1 ), в які зазначено прохід до земельної ділянки ОСОБА_1 , що входить до території земельної ділянки ОСОБА_2 . Саме ОСОБА_2 погодив,проставивши свій підпис на акті, погодження меж земельної ділянки, в якій передбачено прохід до земельної ділянки позивача, який не входить до території земельної ділянки ОСОБА_2 .

Зазначене свідчить про те, що відповідачу відомо про такий прохід, який ним і погоджувався, втім він навмисно приховує цей факт.

На переконання сторони позивача, судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що він, позивач у справі, просить встановити сервітут за рахунок земельної ділянки на якій була розміщена колишня насосна станція. Жодних доводів щодо вказаних обставин позивачем суду не надавалось. Таких доводів також немає в експертному висновку і в актах виконавчого органу.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що крайні поворотні точки межі були в кінцевому вигляді встановлені як такі, які збігаються з межами поворотних точок на місцевості з посиланням на генплан СТ «Оберіг». В той же час, в матеріалах справи відсутні документи які б свідчити про винесення в натурі меж земельної ділянки 3223110100:01:018:0064 з поворотними точками. Генеральний план СТ «Оберіг» поворотних точок не передбачає, що свідчить, на думку сторони позивача, про необ`єктивність, необгрунтованість вмсновків суду першої інстанції та не дослідження ним матеріалів справи.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав висновок експерта за результатами проведеного земельно-технічного дослідження від 20.06.2022 року № 278/05-2023 неналежним та недопустимим доказом з підстав не зазначення в ньому для якого органу його виготовлено.

Не відповідає дійсності висновок суду першої інстанції про призупинення дії кваліфікаційного сертифікату інженера-геодезиста ОСОБА_6 № 013943 з 15 листопада 2022 року». Дія кваліфікаційного сертифікату інженера-геодезиста Сачука Олександра Васильовича № 013943 не є зупиненою, про що свідчить відповідь Державної служби України з питань геодезії, катографії та кадастру від 18.12.2023 року.

Не надано судом жодної оцінки і іншим доводам позивача, зокрема, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0007 та 3223110100:01:018:0064 відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

На розгляд можливо запропонувати (з урахуванням даної місцевості) єдиний варіант встановлення сервітуту для проїзду позивача до земельної ділянки кадастровий номер 3223110100:01:018:0007 через земельну ділянку відповідача з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, який є найменш обтяжливим для власника ділянки.

Звертає увагу колегії суддів на той факт, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення судом у справі земельно- технічної експертизи. Таке клопотання було задоволено судом, провадження у справі зупинено та справу направлено для проведення експертизи. При цьому, експертизу проведено так і не було з вини відповідача, через ненадання відповідачем документів на клопотання експерта. Вказане, на думку позивача, свідчить про розуміння відповідача, що він отримає висновок судової експертизи аналогічний вже проведеному дослідженню, що міститься в матеріалах справи.

Позивач вважає, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи ухвалив рішення без проведення належного та повногодослідження всіх необхідних доказів, без надання їм правової оцінки, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів, грубо порушив принцип вмотивованості судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Захарченко Оксана Олександрівна просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 липня 2024 року - без змін.

Зазначає, що із Генплану, як і з Державного акту про право власності на земельну ділянку кадастровий номер3223110100:01:018:0064 випливає, що через земельну ділянку відповідача із часу її виділення ніколи не пролягав і не передбачався проїзд.

Генплан містить підтвердження існування на території СТ «Оберіг» алей, доріг, пішохідних ділянок загального користування, натомість, ні тверджень, ні належних доказів того, що відповідачем, чи іншими членами СТ «Оберіг» позивачеві чиняться перешкоди у користуванні ними, позивач не надав.

На підтвердження того, що станом на червень 2021 року між земельною ділянкою 3223110100:01:018:0064 та земельною ділянкою 3223110100:01:018:0007 не існувало будь-якої огорожі, відповідачем було надано лист-відповідь Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області № 2306/3 від 23 червня 2021 року, у якій зазначено, що «під час виїзду на місце встановлено, що за вказаною вище адресою розташована земельна ділянка, яка огороджена по периметру металевими стовпчиками». Власноручне будівництво паркану по периметру земельної ділянки 3223110100:01:018:0007 позивач особисто підтвердив і у судовому засіданні. Таким чином, факт перекривання відповідачем доступу позивачу до його земельної ділянки після її придбання, очевидно, не відповідає дійсності та підтверджується наявними у матеріалах справ доказами.

Виходячи зі змісту висновку експерта, з чим також погодився суд першої інстанції, він підготовлений без урахуванням ситуації станом на момент набуття позивачем права власності на земельну ділянку 3223110100:01:018:0007. Фактично, як вбачається із інших доказів наявних у матеріалах справи, інформація надана експерту для проведення земельно-технічного дослідження, з урахуванням поставлених на розгляд експерта питань, була неповною та частково суперечить обставинам справи.

Сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та об`єктивного висновку про те, що твердження позивача не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, щодо недоведеності позивачем наявності проїзду до земельної ділянки 3223110100:01:018:0007 на момент набуття права власності на неї позивачем, факту наявності проїзду до земельної ділянки 3223110100:01:018:0007 у 2006-2007 роках, перекривання відповідачем проїзду після укладення позивачем договору купівлі-продажу земельної ділянки 3223110100:01:018:0007, та дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача, оскільки вони базуються на неповній та недостовірній інформації.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі надані сторонами докази у справі, надав їм належну оцінку. З огляду на це висновки, зроблені позивачем в апеляційній скарзі щодо неповного, неправильного та необ`єктивного дослідження судом першої інстанції наданих сторонами доказів у межах заявлених позовних вимог є помилковими.

Стосовно акта обстеження земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 від 16 серпня 2024 року, доданого позивачем до апеляційної скарги, сторона відповідача висловлює заперечення щодо долучення його до матеріалів справи у зв`язку із поданням його у порушення строку (згідно ч. 8 ст. 83 ЦПК України), та доводить до відома суд, що відповідач звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою, оскільки у діях посадових осіб Обухівської міської ради вбачається умисне та цілеспрямоване перекручування дійсних обставин справи, безпідставне звинувачення відповідача у порушенні земельного законодавства та приховування під час складання вказаного вище акту факту існування інших земельних ділянок, суміжних по відношенню до земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007, що має наслідком спотворення дійсного стану речей та очевидно спрямоване на введення в оману суду, на розгляді якого знаходиться справа за участю відповідача (копія заяви до Обухівської окружної прокуратури додається).

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 09 грудня 2024 року позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Крамар Олег Петрович підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Захарченко Оксана Олександрівна просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 липня 2024 року - без змін.

В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції на 20 січня 2025 року, позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Крамар Олег Петрович не з`явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку, про що в матеріалах справи міститься розписка від 09 грудня 2024 року.

Від представника позивача адвоката Крамар Олега Петровича на адресу суду апеляційної інстанції 20 січня 2025 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що позивач ОСОБА_3 у період часу з 19 січня 2025 року по 20 січня 2025 року вибув у відрядження. А він, як представник позивача, також не має можливості прибути до суду у зв?язку із раптово виниклими симптомами гострого распіраторного захворювання.

Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства відкладення розгляду справи є правом суду, яке реалізується в залежності від обставин неможливості вирішення спору. Неявка учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не відноситься до обставин, що унеможливлюють розгляд справи.

З урахуванням призначення справи до розгляду, що відбувались у відкритому судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, за участі учасників справи, в яких брали участь позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Крамар Олег Петрович, а також вжитих судом апеляційної інстанції заходів щодо належного повідомлення сторони позивача про розгляд справи, у тому числі, за узгодженням з позивачем та його представником дати та часу наступного судового засідання, колегія суддів апеляційного вважає, що неявка сторони позивача в судове засідання 20 січня 2025 року не перешкоджає розгляду справи та можливим закінчення розгляду справи у відсутності позивача ОСОБА_3 та його представника - адвоката Крамара Олега Петровича.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., поснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що позивачу у справі ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007, площею 0,0788га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у місті Обухів Київської області, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 лютого 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 48(а.с. 94-97, 204-207 том 1).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 040227 від 29 травня 2008 року, виданого на підставі рішення Обухівської міської ради від 29 березня 2007 року № 117 14 сесії 5 скликання, земельна ділянка площею 0,0788га, кадастровий номер 3223110100:01:018:0007 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у місті Обухів Київської області, перебувала у власності ОСОБА_4 , на вказаному акті проставлені відмітки про перехід права власності на цю земельну ділянку (а.с. 91 том 1).

Земельна ділянка, що належить ОСОБА_3 , з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка належить ОСОБА_2 (відповідач у справі), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 931896 від 05 жовтня 2007 року, виданого на підставі рішення Обухівської міської ради від 29 березня 2007 року № 117 14 сесії 5 скликання (а.с. 148 том 1).

Відповідно до технічної документації із землеустрою, розробленої у 2006 році, щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку Спудки Ганни Іванівни для ведення особистого селянського господарства район СТ Оберіг Обухівська міська рада Обухівського району Київської області (Технічна документація № 16-1264), яка 29.03.2007 року затверджена рішенням чотирнадцятої сесії п`ятого скликання Обухівської міської ради № 117, в кадастровому плані, який є складовою технічної документації, міститься «опис меж» згідно якого дана ділянка межує: від А до Б - ОСОБА_2. , від Б до В - прибережна смуга р. Стугна, від В до Г - територія насосної станції, від Г до А - землі загального користування (прохід 1,50 га) - а.с. 51-60 том 1).

Згідно із описом меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що підтверджується технічною документацією із землеустрою № 210, розробленої у 2007 році, а також державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 931896 від 05 жовтня 2007 року, власник ОСОБА_2 , дана ділянка межує: від А до Б - ОСОБА_13 , від В до ОСОБА_12 , від Г до Д - землі Обухівської міської ради, від Д до А - землі загального користування СТ «Оберіг» (а.с. 70-90 том 1).

Із листа Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київськогої області від 27 жовтня 2021 року №3456 слідує, що під час виїзду земельної комісії 31 серпня 2021 року встановлено, зокрема, що прохід шириною 1,5 м, що зазначений в описі меж відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 040227 від 29 травня 2008 року, входить до території земельної ділянки ОСОБА_2 , чим даний громадянин порушив статтю 106 ЗК України, позбавивши вільного доступу до власної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (а.с. 61-62 том 1).

У травні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Українського незалежного інституту судових експертиз для проведення земельно-технічного дослідження.

Відповідно до висновку експерта № 278/05-2023 за результатами проведення земельного технічного дослідження та дослідження з питань землеустрою на замовлення ОСОБА_1 , фактичні межі земельної ділянки кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м.Обухів, Київська область, не відповідають координатам поворотних точок меж, які є складовими Технічної документації № 210 на підставі якої видавався правовстановлюючий документ.

У 2006 році відповідно до Технічної документації № 16-1264 та, зокрема, кадастрового плану, з південної сторони передбачений під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007, який фактично (станом на час дослідження) відсутній.

У 2007 році Технічною документацією № 210 та, зокрема, кадастровим планом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064 з південної сторони межувала з землями Обухівської міської ради.

Отже, станом на 2006-2007 роки до земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 був передбачений під`їзд з південної сторони, який станом на час обстеження фактично відсутній.

Місце, ширину та довжину встановлення проїзду до земельної ділянки площею 0,0788 га, кадастровий номер: 3223110100:01:018:0007, що у м.Обухів Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, із зазначенням площі і поворотних точок, який є найменш обтяжливий для власника ділянки, зображений на малюнку № НОМЕР_1 , а координати поворотних точок меж зазначені в таблиці № 1.

Варіант встановлення сервітуту для проїзду до земельної ділянки кадастровий номер 3223110100:01:018:0007 через земельну ділянку з кадастровим

номером 3223110100:01:018:0064 описано у дослідницькій частині висновку, де експертом зазначено, що на розгляд можливо запропонувати єдиинй варіант встановлення сервітуту для проїзду до земельної ділянки кадастровий номер 3223110100:01:018:0007 через земельну ділянку з кадастровим

номером 3223110100:01:018:0064, який є наменш обтяжливий для власника ділянки.

Для проїзду до земельної ділянки кадастровий номер 3223110100:01:018:0007 через земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, пропонується встановити сервітут площею 0,0135 га, який обмежений лініями розподілу: від точки «1С» лінія розподілу довжиною 40,7 м проходить в точку «2С»; - від точки «2С» лінія розподілу довжиною 4,0 м проходить в точку «ЗС»; від точки «ЗС» лінія розподілу довжиною 27,46м проходить в точку «4С»; - від точки «4С» лінія розподілу довжиною 13,87 м проходить в точку «1С».

Земельна ділянка площею 0,0135 га зображена на малюнку № НОМЕР_1 , рожевим заштрихованим кольором та позначена точками: 1С-2С-ЗС-4С-1С та зображена «Sсерв-0,0135 га».

Координати поворотних точок меж запропонованого сервітуту для проїзду до земельної ділянки кадастровий номер 3223110100:01:018:0007 через земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064 зображені в таблиці № 1.

Із дослідницької частини висновку вбачається, що фотофіксація та топографо- геодезичні роботи проводилися з земель загального користування та території земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 (позивач у справі).

У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 надіслав на адресу відповідача ОСОБА_2 письмову заяву щодо пропозиції укладення земельного сервітуту (а.с. 98-99 том 1).

ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 , як власнику земельної діялянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, встановити земельний сервітут для облаштування проїзду на його земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:01:018:0007 через земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, розміром 0,0135 га. Варіант для встановлення земельного сервітуту направив як додаток до даного листа.

У відповідь на пропозицію про укладення земельного сервітуту ОСОБА_2 , власник земельної діялянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, повідомив ОСОБА_1 , зокрема про те, що з моменту набуття ним, ОСОБА_1 , у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3223110100:01:018:0007, існувала і до сьогодні існує можливість використання доріг загального користування СТ «Оберіг» для проїзду та прибрежної захисної смуги проходу до його земельної ділянки 3223110100:01:018:0007, із долученням графічного зображення (а.с. 92-93 том 1).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2023 року частково задоволено клопотання прдставника відповідача та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1.Чи існують варіанти проходу та проїзду до земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 через земельну ділянку із кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, або через інші суміжні ділянки? Якщо так, надати схематичне зображення можливих шляхів проїзду та проходу.

2.Чи існує на земельній ділянці із кадастровим номером 3223110100:01:018:0064 облаштований прохід або проїзд (дорога) до земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007?

3.Чи існував на земельній ділянці із кадастровим номером 3223110100:01:018:0064 облаштований прохід або проїзд (дорога) до земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 станом на час державної реєстрації права власності дійсних власників земельних ділянок із кадастровими номерами 3223110100:01:018:0064, 3223110100:01:018:0007 ?

Проведення експертизи дорученоКиївському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 (а.с. 212-216 том 1).

26 квітня 2024 року з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на адресу суду надійшло повідомлення №1145/24-41 від 10 квітня 2024 року про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи на підставі ст. 72 ЦПК України, пунктів 1.13., 4.10. Інструкції (а.с. 205-208 том 2).

Із повідомлення експерта Бікус Ю. вбачається, зокрема, що листом КНДІСЕ від 06.02.2024 року № 2348/1272- 24/41 суду направлено клопотання експерта від 05.02.2024 року. Також листом КНД1СЕ від 06.02.2024 року № 2348/1272-4-24/41 до суду направлені матеріали цивільної справи № 372/3476/23 у 2-х томах (том № 1 на 228 арк., том № 2 на 165 арк.) для розгляду клопотання експерта в судовому засіданні.

Матеріали цивільної справи № 372/3476/23 за результатами розгляду клопотання експерта надійшли до КНДІСЕ 22.03.2024 року, тобто після 15.03.2024 року, обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0007, 3223110100:01:018:0064 не проводилося, оскільки станом на 15.03.2024 року в експерта були відсутні матеріали справи.

За результатами аналізу матеріалів цивільної справи № 372/3476/23 матеріали справи повторно надійшли до КНДІСЕ 22.03.2024 року, встановлено, що клопотання експерта про уточнення питання № 1 не задоволено.

Також не задоволено клопотання експерта про надання:

а) актуальних витягів з Державного земельного кадастру про «інші суміжні ділянки», про які ідеться у питанні № 1;

б) координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0007, 3223110100:01:018:0064 та «інших суміжних ділянок», щодо яких на вирішення експертизи поставлене: питання № 1, які визначені при розроблені документації із землеустрою за якиою сформовані ці земельні ділянки та/або які внесені до бази даних Державного земельного кадастру, геодезичної системи координат 1963 року (SC63), в повному обсязі із семизначних цифр до коми. В матеріалах судової справи наявний USB-флеш накопичувач Kingston 16Gb (том 2 а.с. 179), на якому в електронному вигляді наявні координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064 (файл формату .іп4, імя файлу "3223110100010180064"). При цьому, неможливо достовірно встановити, чи є вказані координати координатами, які визначені при розроблені документації із землеустрою за якою сформована ця земельна ділянка та/або які внесені до бази даних Державного земельного кадастру;

в) актуальних документів, що посвідчують право на об`єкти нерухомого майна, які розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064

г) актуальних матеріалів технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, які розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064;

ґ) дозволу на використання відомостей (інформації) із загальнодоступних ресурсів.

Листом від 01 березня 2024 року № 598 Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області повідомив ОСОБА_1 щодо вжитих заходів реагування на порушення вимог земельного законодавства власниками суміжних земельних ділянок ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:018:0064) та ОСОБА_13 (кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:018:0063), в якому повторно підтвердив встановлені обставини під час виїзду комісії від 31 серпня 2021 року, а саме те, що прохід шириною 1,5 м, що зазначений в описі меж відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 040227 від 29 травня 2008 року, входить до території земельної ділянки ОСОБА_2 , чим даний громадянин порушив статтю 106 ЗК України, позбавивши вільного доступу до власної земельної ділянки, яка належить гр. ОСОБА_1 , та роз?яснив ОСОБА_1 про те, що Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області не має повноважень, відповідно до статті 154 Земельного кодексу України, втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою приватної власності, однак це не позбавляє ОСОБА_1 , власника земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:018:0007), права безпосередньо звертатись до суду щодо захисту своїх майнових прав чи законних інтересів, також,відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» - звернутися до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що здійснює державний нагляд (контроль) відповідно статті 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (а.с. 235-240 том 2).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем не доведено, що під час приватизації відповідач захопив та незаконно приватизував дорогу громадського користування, яка веде до земельної ділянки 3223110100:01:018:0007, що належить позивачеві, а також факт наявності проїзду до земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 на момент набуття права власності на неї позивачем, факту наявності проїзду до земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 у 2006-2007 роках, перекривання відповідачем проїзду після укладення позивачем договору купівлі-продажу 23 лютого 2021 року.

Із наданих та досліджених письмових доказів судом першої інстанції встановлено, що з Генплану, фотознімків вбачається, що до земельної ділянки 3223110100:01:018:0007 наявний прохід з використанням доріг загального користування СТ «Оберіг» та прибережної захисної смуги, перешкод у користуванні проходом відповідач позивачу не чинить. Встановлення земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі не по наявному шляху, запропонований позивачем, унеможливить використання значної частини земельної ділянки відповідача.

З такими висновкамисуду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Стаття 98 ЗК України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Стаття 99 ЗК України визначає перелік, який не є вичерпним, земельних сервітутів, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

Статтею 100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За правилами статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Положеннями статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Аналіз наведених положень цивільного і земельного законодавства України дає підстави для висновку, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати: що правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другоїстатті 404 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18); що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц (провадження № 61-16854св18).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що земельна ділянка, що належить ОСОБА_3 , з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007 межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка належить ОСОБА_2 (відповідач у справі), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 931896 від 05 жовтня 2007 року, виданого на підставі рішення Обухівської міської ради від 29 березня 2007 року № 117 14 сесії 5 скликання (а.с. 148 том 1).

Відповідно до технічної документації із землеустрою, розробленої у 2006 році, щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 (первісний власник земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0007), для ведення особистого селянського господарства район ст Оберіг Обухівська міська рада Обухівського району Київської області (Технічна документація № 16-1264), яка 29.03.2007 року затверджена рішенням чотирнадцятої сесії п`ятого скликання Обухівської міської ради № 117, в кадастровому плані, який є складовою технічної документації, міститься «опис меж», згідно якого дана ділянка межує: від А до Б - ОСОБА_2. , від Б до В - прибережна смуга р. Стугна, від В до Г - територія насосної станції, від Г до А - землі загального користування (прохід 1,50 га) - а.с. 51-60 том 1).

Зі змісту позовної заяви і доводів позивача ОСОБА_14 вбачається, що на момент укладення ним договору купівлі-продажу земельної ділянкивід 23 лютого 2021 року до його ділянки був наявний проїзд, в місці визначеному в державному акті на право власності на земельну ділянку попереднього власника ОСОБА_4 , серії ЯЖ №040227. Після укладення вказаного договору купівлі-продажу, даний проїзд було перекрито власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київська область.

Долучені до матеріалів справи письмові докази свідчать про те, що позивач щодо порушення вимог земельного законодавства власниками суміжних земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:018:0064) звертався до органу місцевого самоврядування. Під час виїзду комісії 31 серпня 2021 року встановлено, зокрема, що прохід шириною 1,5 м, що зазначений в описі меж відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 040227 від 29 травня 2008 року, входить до території земельної ділянки ОСОБА_2 , чим даний громадянин порушив статтю 106 ЗК України, позбавивши вільного доступу до власної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (а.с. 61-62, 235-240 том 2 том 1).

Звертаючись у липні 2023 року до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, позивач, посилаючись на те, що фактичні межі земельної діялянки кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київська область, та належить ОСОБА_2 не відповідають координатам поворотних точок меж, які є складовими технічної документації № 210, на підставі якої видався правовстановлюючий документ, просив суд встановити без визначення строку безоплатний земельний сервітут площею 0,0135га згідно варіанту визначеного висновком експерта №278/05-2023 за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 20червня 2023 року на земельній ділянці кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, площею 0,1190 га, що розташована у м. Обухів, Київська область, та належить ОСОБА_2 .

Правовий аналіз частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України дозволяє зробити висновок, що вимога про встановлення сервітуту має пред`являтися до власника (володільця) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.

Отже, правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Із наданих учасниками справи та досліджених доказів, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач свої вимоги обгрунтовував тим, що проїзд до земельної ділянки, що належить йому на праві власності, перекрито власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 3223110100:01:018:0064, що межує із дорогою, що визначено, як землі загального користування.

Пунктом «а» частини четвертої статті 83 ЗК України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що заявлені в цій справі ОСОБА_1 позовні вимоги до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту не підлягають задоволенню, так як задоволення потреб власника (землекористувача) земельної ділянки, кадастровий номером 3223110100:01:018:0007, для ефективного її використання можливе в інший спосіб.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав висновок експерта за результатами проведеного земельно-технічного дослідження від 20.06.2022 року № 278/05-2023 неналежним та недопустимим доказом колегією суддів апеляційного суду відхиляються, оскільки висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).

Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, експертом не досліджувалось питання можливості користування позивачем земельною ділянкою без встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту, а також альтернативні шляхи вирішення спору. Земельна ділянка відповідача взагалі не досліджувалась і питання її використання без завдання шкоди відповідачу не вивчалося, в експертному висновку такі висновки не наводились.

Аргумент позивача про те, що з вини відповідача, який, розуміючи, що він отримає висновок експертизи аналогічний вже проведеному дослідженню, не була проведена судова земельно-технічна експертизп, призначена судом першої інстанції за клопотанням відповідача, є припущенням позивача, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

До того ж, із повідомлення №1145/24-41 від 10 квітня 2024 року експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Бікус Ю. вбачається, що неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи пов?язана із незадоволенням, у строки визначені Інструкцією, клопотання експерта у повному обсязі.

Отже, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не змінюють суть ухваленого у справі судового рішення від 23 липня 2024 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Разом з тим, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги позивача правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 липня 2024 року задовольнити частково, рішення суду першої інстанції на підставі частини 4 статті 376 ЦПК України змінити в частині обгрунтування мотивів вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 липня 2024 року слід залишити без змін, оскільки судом першої інстанції по суті ухвалено правильне процесуальне рішення.

Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття оскаржуваного рішення, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 401, 403 ЦК України, ст.ст. 99, 100, 83, 152 ЗК України, ст.ст. 2, 5, 10, 81, 89, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 липня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді: