Рішення

від 29.08.2024 по справі 642/2981/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"29" серпня 2024 р.

Справа№642/2981/24

Провадження№2/642/1066/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

09 серпня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Грінчук О.П.,

за участі секретаря Шрамко Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 , (в режимі відеоконференції)

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Руденької О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Гуміров Олександр Ігорович, до ТОВ «Харківський бронетанковий завод», третя особа Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

До суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просила підтвердити судовимрішенням фактмобінгу відноснонеї збоку Державногопідприємства "Харківськийбронетанковий завод";поновити позивачана роботіна Державномупідприємстві "Харківськийбронетанковий завод"на посадіпровідного інженерувідділу облікурезультатів службиякості;стягнути зДержавного підприємства"Харківськийбронетанковий завод"на користь ОСОБА_3 середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу та моральну шкоду в сумі 10 000,00 гривень.

В обгрунтування позову зазначено, що позивачка ОСОБА_3 працювала наДержавному підприємстві"Харківськийбронетанковий завод"(відповідач)провідним інженеромвідділу облікурезультатів службиякості.Наказом №751/ВСвід 29.04.2024року позивачкубуло звільненоза угодоюсторін напідставі п.1ст.36КЗпП.Позивачка вважаєце звільненнянезаконним татаким,що відбулосьпід морально-психологічнимтиском іззастосуванням донеї мобінгу. Так, позивачка працювала у відповідача тривалий час (декілька років). За час роботи, згідно записів в трудовій книжці, вона не допускала дисциплінарних проступків, а навпаки - преміювалась. В 2023 році на заводі змінилось керівництво і з цього моменту відношення до позивачки теж змінилось. Намагаючись сумлінно виконувати свої обов`язки в умовах війни на стратегічно важливому для оборони України підприємстві, позивачка стикнулась із цькуванням з боку іншої працівниці, яка є наближеною до нової адміністрації заводу - своєї прямої керівниці: виконуючої обов`язки начальника відділу обліку результатів експлуатації ОСОБА_4 . Позивач вважає, що керівниця систематично умисно принижувала честь та гідність позивачки, її ділову репутацію в колективі, перешкоджала здійсненню позивачкою службових обов`язків та взаємодії із іншими працівниками, кричала, лаяла, ображала і застосовувала по відношенню до особистості позивачки грубу нецензурну лексику. Позивачка неодноразово зверталась усно до керівника підприємства та профспілки, проте, всі її звернення були проігноровані. 29 квітня 2024 року позивачку було викликано в кабінет директора, де їй безапеляційно пред`явили вимогу звільнитись і вручили вже заздалегідь виготовлений наказ про звільнення "за угодою сторін", що не відповідає дійсності. На підтвердження цькування позивач наводить приклад мобінгу на робочому місці з боку ОСОБА_4 , а саме нею надано аудіозапис розмови, яка відбулась 02 квітня 2024 року. Позивачка вважає, що це примусове звільнення відбулось як результат тривалого системного морально-психологічного тиску (мобінгу), а тому звернулась до суду із даним позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, позивач просила стягнути 10000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що вона була піддана мобінгу, чим їй нанесено моральні страждання: змінено її звичайний склад життя, вона відчуває образу, беззахисність і душевний біль, все це потребує він неї значних морально-психологічних зусиль для організації свого життя.

Ухвалою суду від 07.06.2024 справу відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.06.2024 до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача,в якомувін протипозову заперечуєв повномуобсязі,вказуючи навідсутність повідношенню допозивача мобінгузі стороникерівництва танедоведеність позивачемпсихологічного чиіншого тискупо відношеннюдо неї.Представник зазначив,що наданийпозивачем аудіозаписрозмови від02.04.2024про начебтоїї цькування ОСОБА_4 не можебратись доуваги якдоказ,оскільки співрозмовниківна такомузаписі неідентифіковано.Такий аудіозаписмістить усобі нецькування позивача,а сваркаміж кількомаособами.Крім того,його булоотримано прихованимспособом,адже позивачне вказала,що ведезапис,а лишепогрозила,що можезаписати розмову.Окрім цього, ОСОБА_4 працює наДержавному підприємстві«Харківський бронетанковийзавод» інженером-технологом1категорії відділуобліку результатівексплуатації службиякості,а виконуючимобов`язкиначальника відділуобліку результатівексплуатації службиякості вонабула призначеналише з12.04.2024за наказом№643/ВСвід 11.04.2024«Про виконанняобов`язків»,а отже,на моментнаданого вякості позивачемдоказу аудіозапису розмовивід 02.04.2024, ОСОБА_4 не булаані безпосереднім,ані опосередкованимкерівником позивачки. Тому представник вважає, що твердження позивачки про те, що керівниця ОСОБА_4 систематично умисно принижувала її честь та гідність, ділову репутацію в колективі, перешкоджала здійсненню позивачкою службових обов`язків та взаємодії із іншими працівниками, кричала, лаяла, ображала і застосовувала по відношенню до особистості позивачки грубу нецензурну лексику, є хибним та недостовірним. Також представник відповідача вказав, що позивачем не доведено звернення із службовими записками про застосування до неї морально-психологічного тиску, оскільки надані нею копії службових записок не були адресовані керівнику підприємства, а також не містять ні відповідних резолюцій та реєстраційних номерів про їх надходження. Звільнення відбулось саме за згодою сторін на підставі власноруч написаної позивачем заяви, зворотне позивачем жодним чином не доведено. Крім того, вказано, що колективом було направлено директору доповідну записку про неналежну поведінку ОСОБА_3 , яка лається, погрожує всім, що було розглянуто на засіданні трудового колективу та вирішено надати строк на вирішення конфліктної ситуації та дотримання корпоративної етики у відділу ВОРЕ щодо інженера-технолога ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_3 ніяких звернень директору щодо мобінгу відносно неї не робила. (а.с. 36-45)

04.07.2024 позивачем подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копій документів про її звернення до відділу поліції, президента України, СБ України щодо неналежної поведінки ОСОБА_4 по відношенню до неї. (а.с. 80-86)

Ухвалою суду від 25.07.2024 замінено відповідача у справі №642/2981/24 з Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ 08099848), у зв`язку з реорганізацією.

Ухвалою суду від 25.07.2024 відмовлено представнику позивача у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, у зв`язку з поданням такої заяви з порушенням вимог ЦПК України.

В судовому засіданні 05.08.2024 позивач та її представник позовні вимоги підтримала і просила задовольнити, посилаючись на наведені в позові обставини. Крім того, позивач вказала, що 29.04.2024 вона в кабінеті директора не писала заяви на звільнення, така заява була написана раніше, однак без дати. Коли її переводили в інший відділ, то сказали, що так потрібно через реорганізацію заводу.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві.

Представник третьої особи пояснив, що заяву від позивача про звільнення приніс її син, у зв`язку з перебуванням позивачки на лікарняному. 29.04.2024 позивачка після виходу з лікарняного вписала дату у вказаній заяві. Зазначив, що з початку війни такі заяви надходять спочатку до директора, а потім потрапляють до профспілкової організації.

Також в судовому засіданні 05.08.2024 судом, за клопотанням представника позивача, було допитано гр. ОСОБА_5 в якості свідка, який пояснив, що він був присутнім під час конфлікту, про який вказує позивач в позові. Однак, зазначив, що він не вслуховувався у цю лайку, не з`ясовував, хто винен, хто ні.

В судове засідання 09.08.2024 позивач не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Суд на підставі п.п. 1, 4, ч.3 ст. 223 ЦПК України вважав можливим продовжити розгляд справи у відсутність позивача, яка не з`явилась без повідомлення причин неявки, враховуючи надані нею пояснення з приводу позовних вимог, а також враховуючи участь її представника.

Також в судовому засіданні 09.08.2024 судом досліджено аудіозапис, наданий представником позивача як запис розмови від 02.04.2024 на підтвердження мобінгу зі сторони виконуючого обов`язки начальника відділу обліку результатів експлуатації служби якості ТОВ «Харківськи бронетанковий завод» ОСОБА_4 по відношенню позивача ОСОБА_3 .

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прослухавши аудіозаписи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Наказом директора ТОВ «Харківський БТЗ» ОСОБА_6 від 13.08.2021 ОСОБА_3 прийнято на роботу до ДП «Харківський БТЗ» з 16.08.2021 на посаду провідного інженера з підготовки виробництва виробничо-диспетчерського управління. (а.с. 70)

09.02.2024 наказом директора ДП «Харківський БТЗ» переведено ОСОБА_3 на посаду провідного інженера відділу обліку результатів експлуатації служби якості. (а.с. 71 зі зворотної сторони)

Наказом директора ДП «Харківський БТЗ» Явнікова В. №643/ВС від 11.04.2024, ОСОБА_4 дозволено з 11.04.2024 по 10.05.2024 виконувати обов`язки начальника відділу обліку результатів експлуатації служби якості. (а.с. 69 зі зворотної сторони)

Наказом директора ДП «Харківський БТЗ» Явнікова В. №751/ВС від 29.04.2024 ОСОБА_3 звільнено з посади провідного інженера відділу обліку результатів експлуатації служби якості, за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП. (а.с. 70 зі зворотної сторони)

Звільнення відбулось з ініціативи позивача ОСОБА_3 , яка подала директору ДП «Харківський БТЗ» письмову заяву про її звільнення за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП. (а.с. 76)

За змістом положеньстатті 55 Конституції Україникожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 ст. 36 КЗпП передбачено, що трудовий договір припиняється за угодою сторін.

Відповідно до статей3,4 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Мобінг - це одна з форм дискріманіції прав людини у трудових відносинах, яка проявляється через психологічне, економічне та інше насильство.

Наразі в Україні врегульовано на законодавчому рівні права та гарантії для працівників, які постраждали від проявів мобінгу на робочому місці.

11 грудня 2022 року набув чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» від 16.11.2022 №2759-ІХ.

Вказаний Закон доповнюєКодекс законів про працю Україниновою статтею, а саме ст.2-2, якою передбачено наступне:

Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

-створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

-безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

-нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

-нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

-безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

-необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду

Статтею 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ч. 2ст. 78 ЦПК Українивизначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статей12,13,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (постанова Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 522/22023/16-ц).

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, всупереч вимогамст. 81 ЦПК України,не надала суду докази на підтвердження своїх доводів щодо вчинення відносно неї мобінгу зі сторони відповідача на підставі наступного.

Так, наданий позивачем аудіозапис розмови від 02.04.2024 на підтвердження мобінгу зі сторони виконуючого обов`язки начальника відділу обліку результатів експлуатації служби якості ТОВ «Харківський бронетанковий завод» ОСОБА_4 по відношенню позивача, ОСОБА_3 , є неналежним доказом та не береться судом до уваги, адже співрозмовники на таких записах не ідентифіковано, з цих аудіозаписів неможливо встановити дату, час та місце, коли та де така розмова відбувалася. Відповідних експертиз про відповідність голосів конкретним особам позивачем та її представником не заявлялось. Окрім того, такі записи здійснено приховано. Попередження про те, що вказана розмова вже записується, аудіозапис не містить. Здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону особистих інтересів особи. Відтак, відсутні відомості про те, що такий аудіозапис отриманий у встановленому законом порядку. Крім цього, при відтворенні вказаного аудіозапису встановлено, що на ньому міститься розмова, де дві особи сваряться, що не може бути розцінено як мобінг в розумінні закону.

Окрім цього, надані позивачем службові записки голові профспілки та в.о. заступника директора з якості про вчинення ОСОБА_4 відносно неї тиску (цькування), суд не бере до уваги, оскільки такі докази є неналежними, так як вказані записки є односторонніми проявами зі сторони позивача, не містять у собі доказів про їх фактичне направлення цим особам для проведення відповідних перевірок. (а.с. 18, 19)

Також суд не бере до уваги надані позивачем копії документів про її звернення до відділу поліції, президента України, СБ України щодо неналежної поведінки ОСОБА_4 по відношенню до неї, оскільки такі заяви датовані 01.07.2024 та не можуть достовірно свідчити про вчинення відносно позивача мобінгу у період часу з 12.02.2024 до дати її звільнення з посади (29.04.2024). При цьому, відповідних перевірок обставин, зазначених в таких заявах, не проводилось. (а.с. 82-85)

Крім того, суд бере до уваги, що за вказаний період, начебто в який відносно позивача вчинявся мобінг зі сторони ОСОБА_4 , остання не була безпосереднім чи опосередкованим начальником позивача, враховуючи призначення ОСОБА_4 на посаду в.о. начальника відділу обліку результатів експлуатації з якості лише з 11.04.2024. (а.с. 69 зі зворотної сторони)

Окрім цього, судом враховується, що і підтверджується самою позивачкою, що за період її роботи до неї не застосовувались дисциплінарні стягнення, а навпаки позивач преміювалась. (а.с. 74 зі зворотної сторони, а.с. 75 з лицьової та зворотної сторони).

Пояснення свідка ОСОБА_5 також не містять інформації, яка б могла підтвердити позовні вимоги.

Також варто зазначити, що позовні вимоги ОСОБА_3 будуються на взаємних неприязних відносинах із ОСОБА_4 , що стало підставою для вирішення цього питання зборами трудового колективу.

Так, згідно з Доповідною запискою інженера-технолога ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , провідного інженера ОСОБА_8 від 14.02.2024, направленої директору ДП «Харківський БТЗ», вони просили вжити заходи відносно ОСОБА_3 , яка перейшла у відділ ВОРЕ з 12.02.2024 та веде себе неналежним чином, погрожує усім правоохоронними органами та розправою, лається. (а.с. 72 зі зворотної сторони)

15.02.2024 Протоколом №1 про розгляд конфліктної ситуації у відділі ВОРЕ стосовно ОСОБА_3 , затвердженим директором КП «Харківський БТЗ» Явніковим В., вирішено надати строк на вирішення конфліктної ситуації та дотримання корпоративної етики у відділу ВОРЕ щодо інженера-технолога ОСОБА_3 (а.с. 73-74)

Відтак, жодних доказів систематичних (повторюваних) тривалих умисних дій (цькування) начальником відносно позивача суду не надано, а тому факт мобінгу відносно позивача з боку Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" є недоведеним.

Отже, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надала належних, і неспростовних доводів на підтвердження своєї позиції щодо мобінгу відносно неї зі сторони відповідача, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Крім того, пунктом 1 ст. 36 КЗпП передбачено, що трудовий договір припиняється за угодою сторін.

Як встановлено судом, трудові відносини між позивачем та відповідачем припинені саме на підставі п.1 ст. 36 КЗпП, крім того, звільнення було ініційовано саме позивачем ОСОБА_3 , яка подала відповідну письмову заяву.

В судовому засіданні не встановлено підстав вважати, що такої угоди сторін про припинення трудових відносин між сторонами фактично не було і що позивача було звільнено без її волевиявлення.

Враховуючи недоведеність позивачем мобінгу стосовно неї, відтак, інші позовні вимоги, які є похідними, а саме про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

За правилами ч.1, ч. 6ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено повністю, а позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про поновлення на роботі, тому судовий збір за таку вимогу слід віднести за рахунок держави.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено повністю, сплачений позивачем судовий збір за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,19,76-81,141,259,263-265,274 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Гуміров Олександр Ігорович, до ТОВ «Харківський бронетанковий завод», третя особа Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за позовну вимогу про поновлення на роботі, за яку позивач ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору, віднести за рахунок держави.

Сплачений позивачем ОСОБА_3 судовий збір за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст судового рішення складено 29.08.2024.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ТОВ «Харківський бронетанковий завод», код ЄДРПОУ 08099848, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 222;

Третя особа - Первинна профспілкова організація ДП «Харківський бронетанковий завод», код ЄДРПОУ 26149314, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 222.

Головуючий: