Постанова

від 22.08.2024 по справі 161/16183/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16183/21 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/674/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника позивача - Бурди Д. П. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Імідж-Інвестмент» до Луцької міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення, договору та усунення перешкод в користуванні власністю за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Приватне підприємство (далі - ПП) «Імідж-Інвестмент» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що згідно з договором оренди землі від 22 серпня 2007 року, укладеним між Луцькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Імідж», останнє отримало у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування адміністративних та господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 111110042, загальною площею 823 кв. м. На вказаній земельній ділянці знаходилося приміщення, яке належало орендарю на праві власності.

Згідно з договором купівлі-продажу від 17 березня 2009 року, укладеним між ТОВ «Імідж» та ПП «Імідж-Інвестмент», підприємство придбало нежитлові приміщення: гараж на два бокси /літер В-1/ загальною площею 30,9 кв. м; будівлю моргу і лабораторій (нежитлове приміщення) /літер Б-2/ загальною площею 301,8 кв. м.

Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 березня 2015 року здійснюється реконструкція будівлі моргу та лабораторій під адміністративні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а рішеннями Луцької міської ради надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за вказаною адресою.

Позивач зазначав, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки була розроблена, проте не затверджена у зв`язку з виникненням земельного спору з суміжним землекористувачем, оскільки в процесі розробки технічної документації стало відомо, що відповідачем Луцькою міською радою прийнято рішення від 24 березня 2021 року № 9/15 «Про надання громадянину ОСОБА_3 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_1 », згідно з яким відповідачу ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3280 га, кадастровий номер 0710100000:11:111:0071. Після прийняття зазначеного рішення ОСОБА_3 встановлено огорожу (паркан) на межі, що відповідає межі між точками «А» та «Б» кадастрового плану земельної ділянки. 28 квітня 2021 року між Луцькою міською радою та ОСОБА_3 укладений договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки.

Затверджена конфігурація земельної ділянки для відповідача ОСОБА_3 та встановлення ним паркану в безпосередній близькості, прямо по стіні будівлі підприємства, порушують Державні будівельні норми щодо відстані до межі сусідньої ділянки, що повинна становити не менше як 1,0 м та не дає можливості здійснити завершення робіт з реконструкції фасаду та його утеплення напередодні опалювального сезону, що свідчить про порушення його прав та законних інтересів.

Позивач також вказував, що затверджена Луцькою міською радою технічна документація, надана ОСОБА_3 , не відповідає вимогам ст. 55 Закону України «Про землеустрій», оскільки не містить усіх необхідних складових передбачених законом, а саме довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території).

Крім того, про час та місце закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі підприємство не повідомлялося, а тому будь-яких погоджень меж суміжного землекористування зі сторони ПП «Імідж-Інвестмент» не надавалося, а закріплення меж земельної ділянки відбулося без згоди суміжного користувача всупереч вимогам закону, що не було взято до уваги Луцькою міською радою при прийняті оскаржуваного рішення.

Ураховуючи наведене, ПП «Імідж-Інвестмент» просило суд: 1) визнати недійсним та скасувати рішення Луцької міської ради від 24 березня 2021 року № 9/15 «Про надання громадянину ОСОБА_3 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_1 »; 2) визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Луцькою міською радою та ОСОБА_3 28 квітня 2021 року, щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови з кадастровим номером 0710100000:11:111:0071, площею 0,328 га; 3) зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ПП «Імідж-Інвестмент» нежитловим приміщенням, реєстраційний номер: 17739754, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу за власний рахунок огорожі (паркану), встановленого по периметру вказаної будівлі, на межі, що відповідає межі між точками «А» та «Б» кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:111:0071 згідно матеріалів технічної документації зі землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі, а також стягнути з відповідачів на свою користь понесені по справі судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2023 року у задоволенні позову ПП «Імідж-Інвестмент» відмовлено.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2023 року з ПП «Імідж-Інвестмент» на користь ОСОБА_3 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 березня 2023 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2023 року залишені без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 березня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року позов ПП «Імідж-Інвестмент» задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення Луцької міської ради від 24 березня 2021 року № 9/15 «Про надання громадянину ОСОБА_3 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_1 ».

Визнано недійсним договір оренди землі від 28 квітня 2021 року, укладений між Луцькою міською територіальною громадою та ОСОБА_3 .

Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ПП «Імідж-Інвестмент» нежитловим приміщенням р. № 17739754 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу за власний рахунок огорожі (паркану), встановленого по периметру вказаної будівлі на межі між точками «А» та «Б» земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:111:0071, відповідно до матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 , Луцької міської ради на користь ПП «Імідж-Інвестмент» з кожного по 10 215 грн судового збору та по 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПП «Імідж-Інвестмент» відмовити та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ПП «Імідж-Інвестмент» - Бурда Д. П., вважаючи оскаржувані рішення правильними по суті та справедливими, просив вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду - без змін.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача ПП «Імідж-Інвестмент» - Бурди Д. П., представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 17 березня 2009 року, укладеним між ТОВ «Імідж» та ПП «Імідж-Інвестмент», останнє придбало нежитлові приміщення, а саме: гараж на два бокси /літер В-1/ загальною площею 30,9 кв. м та будівлю моргу і лабораторій (нежитлове приміщення) /літер Б-2/ площею 301,8 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33-40, том 1).

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 823 кв. м, кадастровий номер 111110042, цільове призначення - для обслуговування адміністративних та господарських будівель та споруд, що згідно з договором оренди землі від 22 серпня 2007 року, укладеним між ТОВ «Імідж» та Луцькою міською радою, на праві користування належала попередньому користувачу ТОВ «Імідж» та, на даний час, знаходиться в користуванні позивача ПП «Імідж-Інвестмент» (а.с.71-75, том 1).

Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області № ВЛ 083150760432 від 17 березня 2015 року, позивачем ПП «Імідж-Інвестмент» здійснюється реконструкція будівлі моргу та лабораторій (а.с.66-68, том 1).

На підставі рішення Луцької міської ради № 88/48 від 22 липня 2020 року позивачу ПП «Імідж-Інвестмент» наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0823 га та зобов`язано розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подати її на затвердження до міської ради (а.с.86-87, том 1).

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленої ПП «Луцькземресурс» на замовлення ПП «Імідж-Інвестмент», межі земельної ділянки площею 0,0823 га, проходять по межових знаках згідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання погодженого власником земельної ділянки, суміжними землекористувачами і землевласниками та виконавцем робіт. Заяв та скарг при встановлені та погоджені меж земельної ділянки не надійшло (а.с.81-112, том 1).

Вищезазначена технічна документація позивача не була затверджена в установленому законом порядку і цієї обставини позивач під час розгляду справи не заперечував.

17 червня 2022 року позивачем ПП «Імідж-Інвестмент» зареєстровано право власності на адміністративне приміщення Б-3 площею 400,3 кв. м за згаданою адресою шляхом проведення реконструкції приміщення Б-2 (а.с.237, 238, том 2).

З матеріалів справи також слідує, що відповідач ОСОБА_3 набув у власність об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2019 року, укладеного з Волинською організацією національної спілки художників України (а.с.182-185, 209-213, том 1).

Земельна ділянка кадастровий номер 0710100000:11:111:0071, загальною площею 0,3280 га, на якій розташовані об`єкти нерухомості, які належать ОСОБА_3 , була сформована попередньому землекористувачу, яким була Волинська організація національної спілки художників України, про що останній був виданий відповідний державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 039537 від 29 березня 2012 року (а.с.69, 70, том 1).

У зв`язку з переходом права власності на об`єкти нерухомого майна від Волинської організації національної спілки художників України до відповідача ОСОБА_3 , рішенням Луцької міської ради від 24 грудня 2019 року №68/51, припинено Волинській організації національної спілки художників України право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а рішенням від 26 лютого 2020 року № 70/29 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за вказаною адресою площею 0,3280 га (а.с.134, 135, том 2).

Оскаржуваним рішенням Луцької міської ради № 9/15 від 24 березня 2021 року «Про надання громадянину ОСОБА_3 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_1 », вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3280 га, кадастровий номер 0710100000:11:111:0071, для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень; надати ОСОБА_3 земельну ділянку на АДРЕСА_1 , на умовах оренди строком на 10 років з дати укладення договору оренди землі (а.с.21-23, том 1).

28 квітня 2021 року між Луцькою міською територіальною громадою та ОСОБА_3 укладений договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови з кадастровим номером 0710100000:11:111:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24-32, том 1).

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 8863 від 31 травня 2022 року встановлено, що розташування та конфігурація огорожі (паркану), встановленого на межі, що відповідає межі між точками «А» та «Б» кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:111:0071, вимогами ДБН 360-92 та ДБН Б.2.2-12:2019 не регламентується. Об`єкт дослідження, його розташування та конфігурація огорожі (паркану), встановленого на межі, що відповідає межі між точками «А» та «Б» кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:111:0071, відповідає вимогам ДБН 2.2-5:2011; огорожа (паркан) встановлена між точками «А» та «Б» кадастрового плану, таким чином, що не дотримана мінімальна відстань 1,0 м від найбільш виступаючої конструкції стіни приміщення ПП «Імідж-Інвестмент» для здійснення поточного ремонту та для догляду за будівлею про що зазначено у вимогах п.3.25 ДБН 360-92 та п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 (а.с.105-125, том 2).

Судом також встановлено, що 26 серпня 2022 року ПП «Імідж-Інвестмент» звернулося до УПП у Волинській області із заявою про вчинення адміністративного правопорушення у вигляді блокування проїзду автомобілями до приміщень позивача (а.с.99, 100, том 3).

Листом УПП у Волинській області від 28 вересня 2022 року позивача повідомлено, що 26 вересня 2022 року о 12 год. 41 хв. відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 , який 25 серпня 2022 року о 15 год. 00 хв. керуючи автомобілем марки Renault Laguna, НОМЕР_1 , здійснив зупинку у місцях, де неможливий зустрічний роз`їзд та об`їзд транспортного засобу, чим порушив п. 15.9 ПДР та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с.101, 102, том 3).

Обставини події, що відбулася 25 серпня 2022 року відображені на наявних у матеріалах справи фототаблицях, з яких вбачається здійснення блокування будівельної техніки, яка використовувалася на замовлення позивача (а.с.103, 104, том 3).

Також судом першої інстанції були витребувані та досліджені інвентаризаційні справи на всі об`єкти нерухомого майна, які розміщені за адресами: АДРЕСА_2 з яких вбачається, що і приміщення, які належать як позивачу, так і відповідачу ОСОБА_3 були побудовані в один і той самий проміжок часу - у 1952-1953 роках, як об`єкти інфраструктури з охорони здоров`я.

При цьому в матеріалах всіх інвентаризаційних справ наявні лише два документи, які б засвідчували схему земельної ділянки у цьому місці.

Першим таким документом є генеральний план (схема) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , складена 05 січня 1952 року, на якій ще не відображені приміщення позивача та відповідача ОСОБА_3 , оскільки вони ще не були побудовані (початок інвентаризаційної справи № 59191).

Другим таким документом є план земельної ділянки, який був додатком до рішення Луцького міськвиконкому від 07 грудня 2006 року №642-11, та на якому графічно зображені обидві спірні будівлі. При цьому жодної межі між ними не зображено, як і не відображено наявності паркану між ними (а.с.17 інвентаризаційної справи №59194).

Протягом тривалого проміжку часу, а саме з 1952-1953 років, між спірними будівлями не було встановлено жодної межі, як згідно правовстановлюючих документів, так і шляхом відгородження парканом.

Згідно з матеріалами справи, вперше така межа формується у березні 2012 року, коли Волинській організації Національної спілки художників України був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29 березня 2012 року серії ЯЯ № 039537, кадастровий номер 0710100000:11:111:0071 (а.с.208, том 1).

Водночас із вказаного державного акту неможливо встановити, чи суміжний на той час землекористувач по межі від точки А до точки Б - ТОВ «Імідж» ЛТД, погоджував межі такої ділянки, а також на якій саме відстані вона проходила від будівлі, що належала цій особі та на даний час належить позивачу.

ОСОБА_3 також не надав акту погодження, який є обов`язковою частиною будь-якої технічної документації із землеустрою та який би підтверджував ту обставину, що ТОВ «Імідж» ЛТД не висловило жодних заперечень щодо межі земельної ділянки.

В подальшому, під час виготовлення нової технічної документації із землеустрою, відповідач ОСОБА_3 не погодив її з позивачем. Акт прийомки-передачі межових знаків земельної ділянки на зберігання від 29 травня 2020 року, який знаходиться в матеріалах справи, погодження позивача не містить (а.с.169, 170, том 1).

Запрошення на погодження меж земельної ділянки безпосередньо позивачу не адресувалися, а направлялися ОСОБА_4 , який ніколи не був суміжним землекористувачем (а.с.172, 173, том 1).

В матеріалах справи відсутні докази волевиявлення позивача щодо погодження межі земельної ділянки відповідачу ОСОБА_3

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Отже, судовому захисту підлягають лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, а також її законний інтерес.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частинах 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до п.п. «г», «е» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Землекористування засновується на засадах добросусідства та не може порушувати прав та законних інтересів суміжних землекористувачів.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє передбачені ним цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 розробляючи технічну документацію із землеустрою спірної ділянки, а Луцька міська рада затверджуючи таку документацію та передаючи ділянку йому в оренду, грубо порушили права та законні інтереси суміжного землекористувача та власника нежитлового приміщення ПП «Імідж-Інвестмент».

Згідно з висновком судової експертизи, огорожа (паркан) встановлена між точками «А» та «Б» кадастрового плану, таким чином, що не дотримана мінімальна відстань 1,0 м від найбільш виступаючої конструкції стіни приміщення ПП «Імідж-Інвестмент» для здійснення поточного ремонту та для догляду за будівлею про що зазначено у вимогах п. 3.25 ДБН 360-92 та п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019.

Ця обставина також підтверджується викопіюванням з чергового кадастрового плану м. Луцька, з якого вбачається, що межа земельної ділянки, яка надана в користування ОСОБА_3 , безпосередньо проходить по стіні будівлі, яка належить позивачу, що безумовно порушує права позивача, як власника об`єкта нерухомого майна, зокрема на обслуговування цієї будівлі (а.с.165, том 1).

При цьому факт перешкоджання ОСОБА_3 у здійсненні позивачем обслуговування суміжної до ділянки стіни будівлі підтверджується також притягненням його до адміністративної відповідальності за блокування проїзду будівельної техніки позивача (а.с.101-104, том 3).

Згідно зі ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, та зважаючи на закріплений у цивільному законодавстві принцип єдності юридичної долі об`єктів нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій вони розміщені, позивач, набувши у власність нерухоме майно, вправі розраховувати на отримання у користування земельної ділянки, необхідної не тільки для розміщення цього майна в натурі, але і для його обслуговування.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, виконавши вказівки Верховного Суду, які викладені у постанові від 09 серпня 2023 року в цій справі, а саме: задовольнив клопотання про долучення та дослідження доказів, які на переконання позивача підтверджують протиправність дій ОСОБА_3 та чинення ним перешкод позивачу у користуванні власністю, зокрема у проведенні ремонтних робіт, оцінивши в сукупності наявні у справі всі докази, надані учасниками справи, дійшов правильного висновку, що наявність порушення ДБН під час встановлення межі сусідньої ділянки унеможливлює для позивача розробити та затвердити власну технічну документацію на земельну ділянку, оскільки вона також буде суперечити зазначеним вимогам ДБН, та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову ПП «Імідж-Інвестмент» у цій справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час формування земельної ділянки та видачі державного акту від 29 березня 2012 року про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0710100000:11:111:0071, загальною площею 0,3280 га попередньому землекористувачу - Волинській організації національної спілки художників України, земельна ділянка під будівлею ПП «Імідж-Інвестмент» не була сформована не заслуговують на увагу.

Так доказами наявними в матеріалах справи встановлено, що попередньому власнику приміщень ТОВ «Імідж» ЛТД, які на даний час належать позивачу, надавалась в оренду земельна ділянка для обслуговування адміністративних та господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710100000:11:111:0042, загальною площею 823 кв. м. Договір оренди з попереднім власником приміщень ТОВ «Імідж» ЛТД був укладений 22 серпня 2007 року на 5 років та оренда припинена 24 серпня 2013 року. Після припинення права оренди договір не переукладався, але позивач продовжує користуватись вказаною земельною ділянкою, як власник нерухомого майна, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці та не може юридично оформити землекористування саме через порушення норм щодо мінімальної відстані від приміщення до межі земельної ділянки відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Крім того, оскільки позов ПП «Імідж-Інвестмент» задоволено, а також урахувавши, що реально понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн відповідають обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув оскаржуваним додатковим рішенням суду з відповідачів у рівних частинах на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: