Постанова

від 20.11.2024 по справі 161/16183/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 161/16183/21

провадження № 61-13145св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство «Імідж-Інвестмент»,

відповідачі: Луцька міська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кумановський Лука Миколайович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року у складі судді Присяжнюк Л. М., додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року у складі судді Присюжнюк Л. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Матвічук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У вересні 2021 року ПП «Імідж-Інвестмент» звернулося до суду з позовом до Луцької міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення, договору та усунення перешкод в користуванні власністю.

2. На обґрунтування позовних вимог ПП «Імідж-Інвестмент» зазначало, що

22 серпня 2007 року між Луцькою міською радою та ТОВ «Імідж» було укладено договір оренди землі, за умовами якого товариство отримало у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування адміністративних, господарських будівель та споруд, що знаходиться на

АДРЕСА_1 , загальною площею 823, 00 кв. м, кадастровий № 111110042. На цій земельній ділянці знаходилося приміщення, яке належало орендарю на праві власності.

3. 17 березня 2009 року між ТОВ «Імідж» та ПП «Імідж-Інвестмент» було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого підприємство придбало нежитлові приміщення, гараж на два бокси, літера В-1, загальною площею

30, 90 кв. м, будівлю моргу та лабораторій, літера Б-2, загальною площею

301, 80 кв. м.

4. Позивач зазначав, що на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 березня 2015 року він здійснює реконструкцію будівлі моргу та лабораторій під адміністративні приміщення. Рішенням Луцької міської ради надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на АДРЕСА_1 .

5. Посилався на те, що документація розроблена, але не затверджена через спір із суміжним землекористувачем, оскільки в процесі її розробки стало відомо, що 24 березня 2021 року Луцька міська рада ухвалила рішення № 9/15 «Про надання громадянину ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_1 », яким ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_2 , площею 0, 3280 га, кадастровий

№ 0710100000:11:111:0071. Після прийняття цього рішення ОСОБА_1 встановив огорожу (паркан) на межі, що відповідає межі між точками «А» та «Б» кадастрового плану земельної ділянки.

6. Вважав, що затверджена конфігурація земельної ділянки для

ОСОБА_1 та встановлення ним паркану безпосередньо по стіні будівлі ПП «Імідж-Інвестмент» порушують державні будівельні норми щодо відстані до межі сусідньої ділянки, яка повинна становити не менше як один метр, та не дають можливості здійснити завершення робіт з реконструкції фасаду будівлі та його утеплення напередодні опалювального сезону, що свідчить про порушення прав та законних інтересів підприємства.

7. Крім того, затверджена Луцькою міською радою технічна документація щодо земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 , не відповідає вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій», оскільки не містить довідки про узагальнену інформацію щодо землі (території). Підприємство не було повідомлене про час та місце закріплення межовими знаками меж земельної ділянки відповідача в натурі, а закріплення меж без згоди суміжного користувача суперечить вимогам закону.

8. Враховуючи наведене, ПП «Імідж-Інвестмент» просило суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Луцької міської ради

від 24 березня 2021 року № 9/15 «Про надання громадянину ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на

АДРЕСА_1 »;

- визнати недійсним договір оренди землі від 28 квітня 2021 року, укладений між Луцькою міською радою та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею

0, 328 га, кадастровий № 0710100000:11:111:0071;

- зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні

ПП «Імідж-Інвестмент» нежитловим приміщенням, реєстраційний номер 17739754, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу за власний рахунок огорожі (паркану), встановленої за периметром зазначеної будівлі на межі, що відповідає межі між точками «А» та «Б» кадастрового плану земельної ділянки, кадастровий № 0710100000:11:111:0071, згідно з матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж згаданої земельної ділянки в натурі.

Стислий виклад позиції відповідачів

9. Луцька міська рада заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру, земельна ділянка № 0710100000:11:111:0071, площею 0,3280 га, зареєстрована у системі

29 березня 2012 року. Крім того, рішенням Луцької міської ради від 24 грудня

2019 року № 68/51 Волинській організації Національної спілки художників України (попередній землекористувач) припинено право постійного користування цією земельною ділянкою, а рішенням Луцької міської ради від 24 березня 2021 року № 9/15 вказану земельну ділянку надано в користування на умовах оренди ОСОБА_1 Зауважувала, що підстав для зміни конфігурації сформованої земельної ділянки ще у 2012 році при оформлені договору оренди з ОСОБА_1 не було. При встановленні межових знаків та винесення меж земельної ділянки в натурі, згідно з актом прийомки-передачі межових знаків земельної ділянки на зберігання від 29 травня 2020 року, висловлено погодження сусідніх землекористувачів, окрім одного суміжного землекористувача, директора ПП «Імідж-Інвестмент» ОСОБА_2 , якому було надіслано відповідний лист. Вважала, що були дотримані вимоги Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі, а належним способом захисту прав позивача є встановлення сервітуту на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нерухомості ПП «Імідж-Інвестмент».

10. ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог ПП «Імідж-Інвестмент», посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що він є власником низки об`єктів нерухомого майна, розташованих на

АДРЕСА_1 . Земельна ділянка кадастровий № 0710100000:11:111:0071, загальною площею 0,3280 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, була сформована ще попередньому землекористувачу, яким виступала Волинська організація національної спілки художників України, про що був виданий відповідний державний акт про право постійного користування земельною ділянкою від 29 березня 2012 року. На той час земельна ділянка під будівлею ПП «Імідж-Інвестмент» не була сформована. На підставі рішення Луцької міської ради від 24 березня 2021 року № 9/15 між ним та Луцькою міською радою 28 квітня 2021 року було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, строком на 10 років. З огляду на правомірність набуття права власності на будівлі і споруди, що розташовані на спірній земельній ділянці, він набув право користування такою земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. Крім того, зауважував, що позивач безпідставно ухилився від погодження меж земельних ділянок та не підписав акт.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2023 року у задоволенні позову ПП «Імідж-Інвестмент» відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що площа та межі земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_1 , зокрема в межах графічно зображених на плані від А до Б з боку суміжного землекористувача ТОВ «Імідж», а в подальшому позивача ПП «Імідж-Інвестмент», відповідає межам земельної ділянки, що були встановлені між попередніми землекористувачами. Висновки судової експертизи у частині розміщення огорожі є суперечливими. Позивач не довів належними та допустимими доказами існування будь-яких ремонтних (оздоблювальних) робіт фасаду приміщення та наявності будь-яких перешкод з боку ОСОБА_1 внаслідок розташування паркану на межі земельних ділянок.

13. Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2023 року з ПП «Імідж-Інвестмент» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

14. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити заявлену відповідачем суму, з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

15. Постановою Волинського апеляційного суду від 30 березня 2023 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого

2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2023 року залишені без змін.

16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог

ПП «Імідж-Інвестмент». Зазначено, що будь-які права позивача

ПП «Імідж-Інвестмент» внаслідок надання відповідачу ОСОБА_1 в оренду суміжної земельної ділянки порушені не були.

17. При визначені розміру витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції правильно виходив з критерію реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію їхнього розміру та з врахуванням конкретних обставин справи і фінансового стану обох сторін.

18. Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 березня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання

ПП «Імідж-Інвестмент» про поновлення строку на подання доказів та долучення цих доказів до справи, й такі процесуальні рішення призвели до порушення прав позивача на доведення своєї правової позиції у справі, порушення принципу змагальності сторін.

20. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року позов ПП «Імідж-Інвестмент» задоволено.

21. Визнано недійсним та скасовано рішення Луцької міської ради

від 24 березня 2021 року № 9/15 «Про надання громадянину ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_1 ».

22. Визнано недійсним договір оренди землі від 28 квітня 2021 року, укладений між Луцькою міською територіальною громадою та ОСОБА_1 .

23. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні

ПП «Імідж-Інвестмент» нежитловим приміщенням за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу за власний рахунок огорожі (паркану), встановленого по периметру вказаної будівлі на межі між точками «А» та «Б» земельної ділянки, кадастровий

№ 0710100000:11:111:0071, відповідно до матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

24. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що

ОСОБА_1 , розробляючи технічну документацію із землеустрою спірної ділянки, а Луцька міська рада, затверджуючи таку документацію та передаючи ділянку в оренду ОСОБА_1 , грубо порушили права та законні інтереси суміжного землекористувача та власника нежитлового приміщення -

ПП «Імідж-Інвестмент». Межа земельної ділянки, яка надана в користування ОСОБА_1 , безпосередньо проходить по стіні будівлі, яка належить позивачу, чим безпосередньо порушуються права останнього, як власника об`єкта нерухомого майна, зокрема на обслуговування цієї будівлі. Факт перешкоджання ОСОБА_1 у здійсненні ПП «Імідж-Інвестмент» обслуговування суміжної до ділянки стіни будівлі підтверджується також притягненням його до адміністративної відповідальності за блокування проїзду будівельної техніки позивача.

25. Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 , Луцької міської ради на користь ПП «Імідж-Інвестмент» з кожного по 10 215,00 грн судового збору та по 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

26. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з обох відповідачів у рівних частинах. Витрати на професійну правничу допомогу суд вважав обґрунтованими, об`єктивним, і такими, що відповідають критерію розумності, у сумі 20 000,00 грн, що також підлягає стягненню у рівних частинах з обох відповідачів.

27. Постановою Волинського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 15 травня 2024 року у цій справі залишено без змін.

28. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, виконавши вказівки Верховного Суду, які викладені у постанові

від 09 серпня 2023 року у цій справі, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, надані учасниками справи, дійшов правильного висновку, що порушення ДБН під час встановлення межі сусідньої ділянки унеможливлюють для позивача розробку та затвердження власної технічної документації на земельну ділянку, оскільки вона також буде суперечити зазначеним вимогам ДБН. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув оскаржуваним додатковим рішенням суду з відповідачів у рівних частинах на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, який відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи.

Узагальнені доводи касаційної скарги

29. 28 вересня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кумановський Л. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Імідж-Інвестмент».

30. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20, від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19, від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 14 липня 2021 року у справі № 757/920/20?ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 173/1744/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 07 вересня 2022 року у справі № 522/13218/19, від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 11 липня 2024 року у справі № 686/5988/21, від 17 липня 2024 року у справі № 161/5823/23 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

31. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірна земельна ділянка була сформована та внесена до Державного земельного кадастру ще 29 березня 2012 року. Змін конфігурації її меж, накладення земельних ділянок чи порушення вимог законодавства під час її формування не встановлено. Натомість земельна ділянка позивача є несформованою, у неї відсутній кадастровий номер, дані щодо неї внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, положення статей 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

32. Наголошує на відсутності доказів порушення ним меж земельної ділянки, накладення земельних ділянок чи здійснення інших порушень, які призводять до порушення прав ПП «Імідж-Інвестмент».

33. Крім того, зауважує, що належна позивачу будівля зареєстрована в Державному реєстрі речових прав, а тому відсутні підстави вважати, що

ПП «Імідж-Інвестмент» позбавлене можливості закінчити будівельні роботи. Також позивач не позбавлений можливості встановити сервітут для обслуговування належного йому приміщення або урегулювати такі відносини шляхом укладення договору суборенди.

34. Зазначає, що він не зловживав та не намагався уникнути свого обов`язку щодо погодження меж земельної ділянки, а встановлена ним огорожа не є межовим знаком, який встановлюється під час погодження меж.

35. Посилається на те, що законодавство України не передбачає необхідності дотримання ДБН при виготовленні технічної документації з відновлення меж ділянки у натурі.

36. В частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, вказує, що докази понесення таких витрат подані з пропуском строку на їх подання та без обґрунтування поважності причин їх неподання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

37. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 161/16183/21, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

38. 22 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.

39. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

40. 16 жовтня 2024 року ПП «Імідж-Інвестмент» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенню

41. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що заявник помилково ототожнює поняття формування земельної ділянки та відновлення меж земельної ділянки. Межа земельної ділянки формується щоразу при її відновленні, а не лише в момент формування земельної ділянки. Водночас Державний земельний кадастр містить інформацію щодо меж земельної ділянки при її формуванні, ОСОБА_1 свою технічну документацію не зареєстрував.

42. Акцентує увагу, що долучені до матеріалів справи докази стосуються неможливості завершити оздоблювальні роботи та роботи з утеплення фасаду, що не відносяться до реконструкції приміщення, яка була розпочата у 2015 році та була пов`язана з добудовою 4 поверху будівлі. Відповідачем не спростовано наявності у ПП «Імідж-Інвестмент» перешкод у завершенні будівельних робіт з оздоблення та утеплення фасаду. Будь-яких погоджень меж суміжного землекористування зі сторони ПП «Імідж-Інвестмент» не надавалося, порядок повідомлення суміжних землекористувачів не дотримано.

43. Посилається на те, що дотримання будівельних норм при використанні земель житлової та громадської забудови є обов`язковим для усіх суб`єктів, з урахуванням статті 39 ЗК України та судової практики Верховного Суду.

44. Крім того, додаткове рішення суду першої інстанції вважає таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, про неможливість подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів суду було повідомлено у відповідній заяві.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

45. 17 березня 2009 року між ТОВ «Імідж» та ПП «Імідж-Інвестмент» було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ПП «Імідж-Інвестмент» придбало у ТОВ «Імідж» нежитлові приміщення, а саме гараж на два бокси, літера В-1, загальною площею 30,90 кв. м, та будівлю моргу і лабораторій (нежитлове приміщення), літера Б-2, площею 301, 80 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .

46. Придбане позивачем нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 823, 00 кв. м, кадастровий № 111110042, цільове призначення - для обслуговування адміністративних, господарських будівель та споруд, яка раніше на підставі договору оренди землі від 22 серпня 2007 року перебувала в користуванні ТОВ «Імідж», а наразі нею користується ПП «Імідж-Інвестмент».

47. Згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області 17 березня 2015 року за № ВЛ 083150760432,

ПП «Імідж-Інвестмент» здійснює реконструкцію будівлі морга та лабораторій.

48. Рішенням Луцької міської ради від 22 липня 2020 року № 88/48

ПП «Імідж-Інвестмент» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 , площею 0, 0823 га; зобов`язано приватне підприємство розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подати її на затвердження до міської ради.

49. Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 , виготовленої ПП «Луцькземресурс» на замовлення

ПП «Імідж-Інвестмент», межі земельної ділянки, площею 0, 0823 га, проходять по межових знаках відповідно до акта приймання-передання межових знаків на зберігання, погодженого власником земельної ділянки, суміжними землекористувачами і землевласниками та виконавцем робіт. Заяв та скарг при встановленні та погодженні меж земельної ділянки не надходило.

50. 17 червня 2022 року ПП «Імідж-Інвестмент» зареєструвало за собою право власності на адміністративне приміщення Б-3, площею 400, 30 кв. м, на АДРЕСА_1 , внаслідок проведення реконструкції приміщення Б-2.

51. На підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 набув у власність об`єкти нерухомого майна, розташовані на

АДРЕСА_1 .

52. Земельна ділянка, загальною площею 0,3280 га, кадастровий

№ 0710100000:11:111:0071, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_1 , була сформована попередньому землекористувачу - Волинській організації національної спілки художників України, що підтверджується державним актом про право постійного користування земельною ділянкою від 29 березня 2012 року, серія ЯЯ № 039537.

53. Рішенням Луцької міської ради від 24 березня 2021 року № 9/15 «Про надання громадянину ОСОБА_1 на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень на АДРЕСА_2 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_2 , площею 0,3280 га, кадастровий

№ 0710100000:11:111:0071, для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських приміщень; надано ОСОБА_1 земельну ділянку на

АДРЕСА_1 на умовах оренди строком на 10 років з дати укладення договору оренди землі.

54. 28 квітня 2021 року між Луцькою міською територіальною громадою, від імені якої діяла Луцька міська рада, та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 0,3280 га, кадастровий № 0710100000:11:111:0071, яка розташована на АДРЕСА_1 .

55. У висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №8863 від 31 травня 2022 року зазначено, що розташування та конфігурація огорожі (паркану), встановленого на межі, що відповідає межі між точками «А» та «Б» кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:111:0071, вимогами ДБН 360-92 та ДБН Б.2.2-12:2019 не регламентується. Об`єкт дослідження, його розташування та конфігурація огорожі (паркану), встановленого на межі, що відповідає межі між точками «А» та «Б» кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:111:0071, відповідає вимогам ДБН 2.2-5:2011; огорожа (паркан) встановлена між точками «А» та «Б» кадастрового плану таким чином, що не дотримана мінімальна відстань 1,0 м від найбільш виступаючої конструкції стіни приміщення ПП «Імідж-Інвестмент» для здійснення поточного ремонту та для догляду за будівлею про що зазначено у вимогах п. 3.25 ДБН 360-92 та п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019.

56. Листом УПП у Волинській області від 28 вересня 2022 року повідомлено, що 26 вересня 2022 року о 12 год. 41 хв. відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , який 25 серпня 2022 року о 15 год. 00 хв., керуючи автомобілем Renault Laguna, НОМЕР_1 , здійснив зупинку у місцях, де неможливий зустрічний роз`їзд та об`їзд транспортного засобу, чим порушив підпункту 15.9 ПДР та притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП.

Позиція Верховного Суду

57. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

58. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

59. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

60. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

61. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

62. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

63. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

64. Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

65. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

66. Згідно з приписами статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, у редакції, яка діяла на момент набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

67. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

68. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 661/3925/16-а зроблено висновок про те, що набуття певного речового права на земельну ділянку особою, яка набула право власності на нерухоме майно, розміщене на цій земельній ділянці, відбувається шляхом переходу від попереднього власника нерухомого майна в тому ж обсязі, або відповідно до рішення органу місцевого самоврядування.

69. Відповідно до частин першої, сьомої, восьмої, дванадцятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

70. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

71. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

72. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

73. Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

74. Стаття 91 ЗК України передбачає, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

75. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Імідж-Інвестмент» та ОСОБА_1 є власниками об`єктів нерухомості на суміжних земельних ділянках, попередні власники нерухомості використовували такі земельні ділянки на умовах договору оренди та права постійного користування, спорів між ними щодо порядку користування цими земельними ділянками не було. Сторонам у справі надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак після розроблення відповідачем такої документації виявлено, що огорожа (паркан) між точками «А» та «Б» кадастрового плану встановлена таким чином, що не дотримана мінімальна відстань 1,0 м від найбільш виступаючої конструкції стіни приміщення ПП «Імідж-Інвестмент», що суперечить вимогам пункту 3.25 ДБН 360-92 та пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019.

76. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що право ПП «Імідж-Інвестмент» користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені належні підприємству нежитлові приміщення, та яка необхідна для їх обслуговування, є порушеними.

77. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17.

78. Факт порушення розробленою на замовлення ОСОБА_1 технічною документацією, яка була затверджена оспорюваним рішенням Луцької міської ради та на підставі якої було укладено оспорюваний договір оренди, права ПП «Імідж-Інвестмент» на належне користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні підприємству нежитлові приміщення, та яка необхідна для їх обслуговування, підтверджений висновком експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 31 травня 2022 року № 8863.

79. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

80. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

81. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

82. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

83. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

84. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, виконавши вказівки суду касаційної інстанції, дійшли мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Водночас слід зауважити, що ОСОБА_1 має право оформити право користування земельною ділянкою у відповідних межах з дотриманням прав суміжних землекористувачів.

85. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

86. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Щодо проведеного судом першої інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу

87. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

88. Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

89. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

90. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

91. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

92. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

93. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

94. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

95. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

96. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦК України).

97. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

98. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

99. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

100. Колегія суддів зауважує, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанції надали належну правову оцінку поданим позивачем доказам понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, та з урахуванням принципів реальності, необхідності та розумності розміру таких витрат дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідачів в порядку статті 141 ЦПК України.

101. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

102. Посилання касаційної скарги на відсутність поважних причин неподання позивачем доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів колегія суддів відхиляє.

103. Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року вбачається, що судом було перевірено дотримання позивачем вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. Підстав вважати неповажними причини подання ПП «Імідж-Інвестмент» доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення судами попередніх інстанцій не встановлено.

104. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

105. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

106. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі

№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

107. Крім того, безпідставним є посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.

108. Характер доводів касаційної скарги свідчить про необхідність здійснення переоцінки необхідності дотримання ДБН та прав суміжних землекористувачів при оформленні права користування землею, яким як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції надали належну правову оцінки з урахуванням наведених вище правил оцінки доказів та загальних засад цивільного законодавства.

109. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

110. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

111. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кумановський Л. М.,які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кумановський Лука Миколайович, залишити без задоволення.

2. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2024 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 22 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович