Рішення

від 27.11.2007 по справі 15/277-07-7532

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/277-07-7532

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "27" листопада 2007 р.Справа  № 15/277-07-7532

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –      Войтенко Т.О.;

від відповідача –  Шинкаренко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОН” до Одеської міської ради про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОН” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Одеської міської ради  про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 150,6 кв.м, що складається з двох поверхів та розташоване на проспекті Добровольського, 4 в м. Одесі, посилаючись на наступне.   

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОН” на підставі свідоцтв про право власності № 150 та № 151 від 07 квітня 1997 року, виданих Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, належить дві нежитлові будівлі: загальною площею 310,1 кв.м та 62,0 кв.м згідно технічного паспорта (літера А та Б), розташовані в м. Одесі, проспект Добровольського, № 4. Так, позивач зазначає, що зазначене нежитлове приміщення використовується ним для експлуатації станції технічного обслуговування. При цьому позивач зазначає, що ним була здійснена реконструкція вказаної СТО, проте об'єкт реконструкції не введено в експлуатацію  у зв'язку зі скасуванням Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради дозволу на будівництво № 232/02 від 08.08.2003 року через  відсутність у позивача договору на оренду землі. Так, позивач посилається на те, що внаслідок скасування Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради дозволу на будівництво акт Державної технічної комісії про прийняття реконструйованого приміщення СТО не був затверджений Суворовською районною адміністрацією, проте вказаний акт затверджено органами Державного   санітарно-епідеміологічного контролю, Державної екологічної інспекції, Держнагляду   охорони праці.

Також позивач зазначає, що рішенням Одеської міської ради № 1229-V від 05.04.2007 рок ТОВ „ТОН” надано в довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,1484 га за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 4, для експлуатації СТО. До того ж позивач посилається на те, що реконструйоване приміщення СТО відповідає будівельним нормам та проекту реконструйованого приміщення СТО, що підтверджується висновком про технічний стан будови, складеного архітектором Постовим І.В. (держліцензія АБ № 271366).

Так, в обґрунтування підстав позовних вимог позивач посилається на ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. А згідно ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2007 р. порушено провадження у справі № 15/277-07-7532 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується і вважає їх безпідставними з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову (а.с. 120-121), тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.  

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

07 квітня 1997 року Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було видано Товариству з обмеженою відповідальністю „ТОН” свідоцтво про право власності № 150, відповідно до якого на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.1995 року реєстр. № 1-5567 позивачу передано у власність майно, розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 4.

Також 07 квітня 1997 року Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.1996 р. реєстр. № 1-892 (а.с. 76-79) було видано Товариству з обмеженою відповідальністю „ТОН” свідоцтво про право власності № 151, відповідно до якого позивачу належить на праві колективної власності нежила окремо стояча будівля загальною площею 310,1 кв.м, розташована в м. Одесі по проспекту Добровольського, № 4.

Як з'ясовано судом, вказане вище нежиле приміщення використовується позивачем  для експлуатації станції технічного обслуговування.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Так, ТОВ „ТОН” звернулось до Одеської міської ради з проханням надати дозвіл на проведення реконструкції вищевказаної нежилої будівлі (позначен. літерою „Б” у технічному паспорті (а.с. 80-84). Згідно листа Виконавчого комітету Одеської міської ради № 37-8-329/2 від 19.05.2003 року ТОВ „ТОН” був наданий дозвіл на виготовлення проекту реконструкції.

На підставі вказаного листа виконкому на замовлення ТОВ „ТОН” архітектором Постовим І.В. (держліцензія АА № 220350) був розроблений проект реконструкції будівлі зазначеною у технічному паспорті під літ. „Б” по пр. Добровольського, 4 в м. Одесі, який був затверджений Державним управлінням екології та природних ресурсів в Одеській області (висновок № 2898/03-06-09 від 23.06.2003 р.), Управлінням пожежної безпеки в Одеській області Держпожбезпеки МНС України (висновок експертизи № 16/1/2269 від 10.06.2003 року), Державною санітарно-епідеміологічною службою м. Одеси (лист № 3/1461 від 06.06.2003 року), Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Виконавчого комітету Одеської міської ради (лист № 943 від 12.06.2003 року), Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради (висновок  № 728/03 від 10.07.2003   року).

Також Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради ТОВ „ТОН” був виданий дозвіл на будівництво № 232/02 від 08.08.2003 року (а.с. 74).

Як з'ясовано судом, зазначений дозвіл на будівництво № 232/02 від 08.08.2003 року був скасований Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради у зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій здійснювалась реконструкція СТО.

Між тим, як зазначає позивач, реконструкція СТО закінчена, проте об'єкт реконструкції не введений в експлуатацію з причин скасування Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету  Одеської  міської ради  дозволу  на будівництво № 232/02 від 08.08.2003 року, також акт Державної технічної комісії про прийняття реконструйованого приміщення СТО не був затверджений Суворовською районною адміністрацією. При цьому, як вбачається з акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію (а.с. 85), погодження щодо прийняття в експлуатацію реконструйованого приміщення СТО загальною площею 150,76 кв.м за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 4, надали Одеська міська санітарно-епідеміологічна станція, Центральна регіональна інспекція Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області, Головне управління МНС України в Одеській області, Держнагляд охорони праці по Одеській області.

Крім того, як зазначено у Висновку про технічний стан будівлі СТО по пр. Добровольського, 4, Суворовського району м Одеси, складеного архітектором Постовим Ігорем Вікторовичем (держліцензія АБ №271366), двоповерхова будівля СТО, розташована  за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 4, перебуває у задовільному технічному стані, підлягає збереженню та подальшій експлуатації      

Разом з тим суд зазначає, що оскільки будівельні роботи з реконструкції належної позивачу СТО були проведені без відповідного дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, відповідно вказана реконструйована будівля СТО  по пр. Добровольського, 4 в м. Одесі є самочинним будівництвом.

Так, відповідно до ч. 1, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Як з'ясовано судом, відповідач звертався до господарського суду Одеської області з позовами до ТОВ „ТОН” про знесення реконструйованого приміщення, проте позови Одеської міської ради були залишені без розгляду.

Проте, частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.          

До того ж відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації в межах їх повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно реконструйованої будівлі СТО є, зокрема, відведення позивачу для цієї мети в установленому порядку земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради № 1229-V від 05.04.2007 року ТОВ „ТОН” надано в оренду земельну ділянку площею 0,1484 га за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 4, для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів. При цьому на виконання вказаного рішення міськради комісією у складі представника ТОВ „ТОН”, представника КП „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів”, спеціаліста геодезичного відділу, представника Управління земельних ресурсів м. Одеси були визначені межі земельної ділянки в натурі ТОВ „ТОН” загальною площею 0,1484 га для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, про що складено акт від 16.08.2007 р. (а.с. 130).

Так, на підставі зазначеного рішення Одеської міської ради № 1229-V від 05.04.2007 року між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОН” був укладений договір оренди землі від 16.10.2007 р., який посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано за № 497, відповідно до умов якого Одеська міська рада надала, а ТОВ „ТОН” прийняло у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 1484 кв.м, що знаходиться у місті Одесі, Суворовському районі, по пр. Добровольського, 4 для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів.       

Таким чином, враховуючи вищенаведене та з огляду на те, що реконструйована будівля СТО по пр. Добровольського, 4, у м. Одесі в цілому відповідає вимогам експлуатації СТО, що підтверджується фаховим технічним висновком, та знаходиться на земельній ділянці, відведеної саме для експлуатації СТО, господарський суд вважає, що позовна заява цілком обґрунтована.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд доходить висновку про відповідність позовних вимог фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОН” про визнання за ним права власності на реконструйоване приміщення СТО підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОН” до Одеської міської ради про визнання права власності на майно задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОН” (65053, м. Одеса, пр. Добровольського, 4; код ЄДРПОУ 19045206) право власності на нежитлове приміщення загальною площею 150,6 кв.м, що складається з двох поверхів та знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Рішення підписано 03.12.2007 р.

                             Суддя                                                                                       Петров В.С.