Ухвала

від 26.10.2010 по справі 2-а-37/07

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-37/07 Головую чий у 1-й інстанції: Васильєва Т.М

Суддя-доповідач: Василе нко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний а дміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умно вої О.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцій ні скарги ОСОБА_2 та його п редставника ОСОБА_3 на пос танову Шевченківського райо нного суду м. Києва від 13.07.2007 у сп раві за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради юстиції про скасу вання рішення та зобов' язан ня вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Ше вченківського районного суд у м. Києва із позовом про скасу вання рішення Вищої ради юст иції від 04.02.2004 щодо залишення йо го скарги на рішення кваліфі каційної комісії суддів війс ькових судів України від 20.10.2003 б ез задоволення та зобов' яза ння Вищої ради юстиції перег лянути його скаргу.

Постановою Шевченківськог о районного суду м. Києва від 1 3.07.2007 у задоволенні позовних ви мог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначе ною постановою позивач ОСО БА_2 та його представник О СОБА_3 подали апеляційні ск арги, в яких представник пози вача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 п росить скасувати оскаржуван у постанову, як таку, що постан овлена із порушенням норм ма теріального та процесуально го права, та направити справу на новий розгляд до Жовтнево го районного суду м. Дніпропе тровська, а позивач просить (з урахуванням подальших змін) скасувати оскаржувану поста нову та направити справу на н овий розгляд до Вищого адмін істративного суду України.

Заслухавши у засіданні апе ляційного суду доповідача, п ояснення учасників судового процесу, які з' явилися у суд ове засідання, перевіривши м атеріали справи, колегія суд дів вважає, що апеляційні ска рги не підлягають задоволенн ю, виходячи з наступних підст ав.

Як встановлено судом пер шої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Указом П резидента України від 19 серпн я 1997 року позивача призначено суддею військового суду Дні пропетровського гарнізону с троком на 5 років.

Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 рок у позивача обрано безстроков о суддею військового місцево го суду Дніпропетровського г арнізону.

20 жовтня 2003 року кваліфікаці йна комісія суддів військови х судів України прийняла ріш ення рекомендувати Вищій рад і юстиції внести до Верховно ї Ради України дати подання п ро звільнення позивача з пос ади судді військового місцев ого суду Дніпропетровського гарнізону.

10 листопада 2003 року позивач п одав до Вищої ради юстиції ск аргу на рішення кваліфікацій ної комісії суддів військови х судів України. Відповідно д о Закону України «Про Вищу ра ду юстиції», Вища рада юстиці ї розглядає скарги суддів на рішення кваліфікаційних ком ісій про притягнення суддів до дисциплінарної відповіда льності і за наслідками розг ляду приймає рішення за допо віддю члена дисциплінарної с екції Вищої ради юстиції.

Відповідачем було видан о доручення члену Вищої ради юстиції Ізовітовій Л.П. п ровести перевірку відомосте й, викладених у матеріалах ди сциплінарного провадження с тосовно позивача.

Як вбачається із дисциплін арної справи Вищої ради юсти ції, при проведенні перевірк и була витребувана дисциплін арна справа із кваліфікаційн ої комісії суддів військових судів України, відібрані пис ьмові пояснення від самого п озивача та інших осіб. За резу льтатами перевірки дисциплі нарною секцією Вищої ради юс тиції було рекомендовано Вищ ій раді юстиції скаргу позив ача залишити без задоволення , а рішення кваліфікаційної к омісії суддів військових суд ів України від 20 жовтня 2003 року без змін.

4 лютого 2004 року Вища рада юст иції прийняла рішення, відпо відно до якого скарга позива ча на рішення кваліфікаційно ї комісії залишена без задов олення, а саме рішення - без з мін.

При цьому, відповідачем бул о встановлено, що позивач пор ушив вимоги п. 5 ч. 5 ст. 126 Констит уції України, ст. 6 Закону Укра їни «Про статус суддів», а сам е: не дотримувався вимог зако ну, службової дисципліни.

Дійшовши висновку про відм ову у задоволенні позовних в имог суд першої інстанції мо тивував своє рішення тимё що відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КА С України у справах щодо оска рження рішень, дій чи бездіял ьності суб' єктів владних по вноважень адміністративні с уди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у м ежах повноважень та у спосіб , що передбачені конституціє ю та законами України; з викор истанням повноваження з мето ю, з якою це повноваження нада но; обгрунтовано, тобто з урах уванням усіх обставин, що маю ть значення для прийняття рі шення; безсторонньо (неупере джено); добросовісно; розсудл иво; з дотриманням принципу р івності перед законом, запоб ігаючи несправедливій дискр имінації; з урахуванням прав а особи на участь у процесі пр ийняття рішення.

Перевіряючи доводи позива ча на обгрунтування позовних вимог, а саме щодо не об' єкти вності службових характерис тик, упередженого ставлення до нього голови суду, фальсиф ікації пояснень працівників суду, суд першої інстанції пр ийшов до висновку, що останні є надуманими та такими, що не відповідають зібраним по спр аві доказам.

Судом першої інстанції вст ановлено, що при прийнятті ос каржуваного рішення відпові дач діяв в межах наданих йому повноважень, відповідно до К онституції та Закону України «Про Вищу раду юстиції», дане рішення прийнято обґрунтова но, з урахуванням усіх обстав ин, що мають значення для його прийняття, за участю позивач а. При цьому, права позивача по рушені не були.

Доводи апелянтів полягают ь у тому, що кваліфікаційна ко місія та Вища рада юстиції не мали права приймати рішення щодо ОСОБА_2, в яких вказує ться про порушення ним прися ги судді, оскільки присяги ві н не приймав. Рішення Вищої ра ди юстиції від 04 лютого 2004 року підлягає скасуванню, оскіль ки порушує вимоги ст. ст. 1, 8, 19 К онституції України, ст. 4, 11, 14 ЦК України.

Крім того, апелянти зазнача ють, що на протязі судового ро згляду судом першої інстанці ї були допущені численні пор ушення норм процесуального п рава, спрямовані на позбавле ння позивача користуватися с воїми правами у судовому зас іданні, а саме:

- відмова у клопотанні позив ача в направленні справи за п ідсудністю за місцем його пр оживання до м. Дніпропетровс ька (ст. 22 КАС України);

- відмова у зупиненні провад ження у справі, коли у позивач а була зламана рука, та створе ння підстав для залишення сп рави без розгляду (ст. 156 КАС Укр аїни);

- відмова суду у виклику та д опиту свідків, пояснення яки х знаходяться в матеріалах д исциплінарних справ та яких ні на кваліфікаційній комісі ї, ні на засіданні Вищої ради ю стиції ніхто не бачив та не оп итував (ст. 159 КАС України);

- відмова суду у зупиненні п ровадження у справі у зв'язку з розглядом судом іншої спра ви щодо загрози життю позива ча (ст. 156 КАС України).

У своїх позовних вимогах ОСОБА_2 вказує на порушення рішенням Вищої ради юстиції наступних норм матеріальног о права: ст. ст. 1, 8, 19, 21, 40, 126, 129 Констит уції України; ст. ст. 4, 11, 14, 277 ЦК Укр аїни; ст. ст. 77, 82, 99 Закону України «Про судоустрій України»; ст . ст. 3, 11, 31 Закону України «Про ст атус суддів».

При цьому, апелянти звертаю ть увагу на те, що всі вищезгад ані порушення Конституції та Законів України судом першо ї інстанції не розглянуті, сп ростування чи прийняття їх у оскаржуваній постанові відс утні, що є порушенням ст. ст. 159, 16 3 КАС України.

З врахуванням порушень нор м процесуального права, допу щених судом при розгляді поз ову ОСОБА_2, даний апелянт вважає доведеним те, що судом першої інстанції були поруш ені права позивача, передбач ені ст. 6, 8, 9 КАС України щодо роз гляду його справи незалежним і неупередженим судом, що згі дно до п. 4 ч. 1 ст. 27 КАС України є п ідставами для відводу суду.

Колегія суддів звертає ува гу на доводи апелянта, однак п огоджується з мотивами та ви сновками суду першої інстанц ії, виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає ува гу на положення ЦК України, як ими апелянти обґрунтовують с вої вимоги та заперечення.

Так, відповідно до ст. 4 ЦК Укр аїни основу цивільного закон одавства України становить К онституція України. Основним актом цивільного законодавс тва України є Цивільний коде кс України. Актами цивільног о законодавства є також інші закони України, які приймают ься відповідно до Конституці ї України та цього Кодексу (да лі - закон). Якщо суб'єкт права з аконодавчої ініціативи пода в до Верховної Ради України п роект закону, який регулює ци вільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний о дночасно подати проект закон у про внесення змін до Цивіль ного кодексу України. Подани й законопроект розглядаєтьс я Верховною Радою України од ночасно з відповідним проект ом закону про внесення змін д о Цивільного кодексу України . Цивільні відносини можуть р егулюватись актами Президен та України у випадках, встано влених Конституцією України . Актами цивільного законода вства є також постанови Кабі нету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрі в України суперечить положен ням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відп овідні положення цього Кодек су або іншого закону. Інші орг ани державної влади України, органи влади Автономної Рес публіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що р егулюють цивільні відносини , лише у випадках і в межах, вст ановлених Конституцією Укра їни та законом. Цивільні відн осини регулюються однаково н а всій території України.

Згідно до ст. 11 ЦК України цив ільні права та обов'язки вини кають із дій осіб, що передбач ені актами цивільного законо давства, а також із дій осіб, щ о не передбачені цими актами , але за аналогією породжують . Підставами виникнення циві льних прав та обов'язків, зокр ема, є: договори та інші правоч ини; створення літературних, художніх творів, винаходів т а інших результатів інтелект уальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріал ьної) та моральної шкоди інші й особі; інші юридичні факти. Ц ивільні права та обов'язки мо жуть виникати безпосередньо з актів цивільного законода вства. У випадках, встановлен их актами цивільного законод авства, цивільні права та обо в'язки виникають безпосередн ьо з актів органів державної влади, органів влади Автоном ної Республіки Крим або орга нів місцевого самоврядуванн я. У випадках, встановлених ак тами цивільного законодавст ва, цивільні права та обов'язк и можуть виникати з рішення с уду. У випадках, встановлених актами цивільного законодав ства або договором, підставо ю виникнення цивільних прав та обов'язків може бути наста ння або ненастання певної по дії.

Положеннями ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обо в'язки виконуються у межах, вс тановлених договором або акт ом цивільного законодавства . Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обо в'язковим для неї. Виконання ц ивільних обов'язків забезпеч ується засобами заохочення т а відповідальністю, які вста новлені договором або актом цивільного законодавства. Ос оба може бути звільнена від ц ивільного обов'язку або його виконання у випадках, встано влених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 277 ЦК Україн и фізична особа, особисті нем айнові права якої порушено в наслідок поширення про неї т а (або) членів її сім'ї недосто вірної інформації, має право на відповідь, а також на спрос тування цієї інформації. Пра во на відповідь, а також на спр остування недостовірної інф ормації щодо особи, яка помер ла, належить членам її сім'ї, б лизьким родичам та іншим заі нтересованим особам. Негатив на інформація, поширена про о собу, вважається недостовірн ою, якщо особа, яка її поширила , не доведе протилежного. Спро стування недостовірної інфо рмації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Пош ирювачем інформації, яку под ає посадова чи службова особ а при виконанні своїх посадо вих (службових) обов'язків, вва жається юридична особа, у які й вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інфор мацію, невідома, фізична особ а, право якої порушено, може зв ернутися до суду із заявою пр о встановлення факту недосто вірності цієї інформації та її спростування. Якщо недост овірна інформація міститься у документі, який прийняла (ви дала) юридична особа, цей доку мент має бути відкликаний. Фі зична особа, особисті немайн ові права якої порушено у дру кованих або інших засобах ма сової інформації, має право н а відповідь, а також на спрост ування недостовірної інформ ації у тому ж засобі масової і нформації в порядку, встанов леному законом. Якщо відпові дь та спростування у тому ж за собі масової інформації є не можливими у зв'язку з його при пиненням, така відповідь та с простування мають бути оприл юднені в іншому засобі масов ої інформації, за рахунок осо би, яка поширила недостовірн у інформацію. Спростування н едостовірної інформації зді йснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спрост ування недостовірної інформ ації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була пошир ена.

Із наявних матеріалів спра ви вбачається, що рішення Вищ ої ради юстиції від 04.02.2004 щодо з алишення скарги ОСОБА_2 на рішення кваліфікаційної ком ісії суддів військових судів України від 20.10.2003 відповідає ви могам зазначених положень ЦК України, на які посилаються а пелянти.

Крім того, колегія суддів зв ертає увагу на посилання апе лянтів на положення Закону У країни «Про судоустрій Украї ни»(який діяв на той час), згід но до ст. 77 якої кваліфікаційн а комісія суддів перевіряє в ідповідність кандидатів у су дді вимогам, встановленим за коном, проводить їх кваліфік аційне атестування і дає вис новок про підготовленість до судової роботи кожного канд идата, який пропонується на п осаду судді; дає висновки про звільнення з посади судді; п роводить кваліфікаційну ате стацію суддів відповідних су дів і присвоює суддям кваліф ікаційні класи (не вище друго го); розглядає звернення та по дання про дисциплінарну відп овідальність суддів місцеви х судів, проводить пов'язані з цим службові перевірки, за на явності підстав порушує дисц иплінарне провадження і вирі шує питання про дисциплінарн у відповідальність судді; пр ипиняє перебування у відстав ці суддів місцевих судів; зді йснює інші повноваження, пер едбачені законом. Кваліфікац ійна комісія суддів має прав о для здійснення своїх повно важень витребовувати та одер жувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств , установ, організацій незале жно від форм власності, а тако ж громадян та їх об'єднань. Пос адові особи, які безпідставн о відмовляють у наданні інфо рмації чи ухиляються від її н адання, несуть передбачену з аконом відповідальність.

Статтею 82 зазначеного Зак ону встановлено, що рішення к валіфікаційної комісії судд ів приймається більшістю гол осів членів комісії, які беру ть участь у засіданні. Голосу вання проводиться за відсутн ості особи, щодо якої вирішує ться питання, і запрошених ос іб. При розгляді питання щодо судді, який є членом кваліфік аційної комісії суддів, оста нній не може брати участь у йо го обговоренні та голосуванн і. Рішення (висновок) кваліфік аційної комісії суддів викла дається в письмовій формі. У р ішенні (висновку) зазначають ся дата і місце прийняття ріш ення, склад комісії, питання, щ о розглядалися, мотиви прийн ятого рішення. Рішення (висно вок) підписується головуючим і членами комісії, які брали у часть у засіданні. За наявнос ті окремої думки, вона виклад ається членом комісії у пись мовій формі і приєднується д о справи, про що головуючий по відомляє на засіданні, але зм іст думки оголошенню в засід анні не підлягає. Копія рішен ня (висновку) кваліфікаційно ї комісії суддів протягом се ми днів надсилається особі, з а поданням якої вирішувалося питання, та особі, щодо якої в ирішувалося питання.

Відповідно до ст. 99 Закону Ук раїни «Про судоустрій Україн и»дисциплінарне провадженн я передбачає здійснення пере вірки даних про наявність пі дстав для притягнення судді до дисциплінарної відповіда льності, відкриття дисциплін арної справи та розгляд дисц иплінарної справи і прийнятт я рішення органом, що здійсню є дисциплінарне провадження . Вища рада юстиції здійснює д исциплінарне провадження що до суддів Верховного Суду Ук раїни та суддів вищих спеціа лізованих судів у порядку, вс тановленому законом про Вищу раду юстиції.

Колегія суддів дослідивши рішення Вищої ради юстиції в ід 04.02.2004 щодо залишення скарги ОСОБА_2 на рішення кваліфі каційної комісії суддів війс ькових судів України від 20.10.2003 д ійшла висновку про безпідста вність доводів апелянта про порушення відповідачем вимо г ст. 77, 82, 99 Закону України «Про с удоустрій України», оскільки такі доводи спростовуються фактичним додержанням вищез азначених положень цього Зак ону.

Крім того, колегія суддів вв ажає за необхідне звернути у вагу на наступні положення д іючого на той час Закону Укра їни «Про статус суддів».

Так, статтею 3 зазначеного З акону встановлено, що судді у своїй діяльності щодо здійс нення правосуддя є незалежни ми, підкоряються тільки зако нові і нікому не підзвітні. Га рантії незалежності суддів в становлюються цим Законом, а також Конституцією України. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забе зпечення суддів і судів.

Згідно ст. 11 цього ж Закону не залежність суддів забезпечу ється: встановленим законом порядком їх обрання (признач ення), зупинення їх повноваже нь та звільнення з посади; осо бливим порядком присвоєння в ійськових звань суддям війсь кових судів; передбаченою за коном процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийн яття судового рішення і забо роною її розголошення; забор оною під загрозою відповідал ьності втручання у здійсненн я правосуддя; відповідальніс тю за неповагу до суду чи судд і; правом судді на відставку; н едоторканністю суддів; створ енням необхідних організаці йно-технічних та інформаційн их умов для діяльності судів , матеріальним і соціальним з абезпеченням суддів відпові дно до їх статусу; особливим п орядком фінансування судів; системою органів судового са моврядування. Всі державні о ргани, установи та організац ії, органи місцевого самовря дування, громадяни та їх об'єд нання зобов'язані поважати н езалежність судових органів і не посягати на неї. Гаранті ї незалежності судді, включа ючи заходи його правового за хисту, матеріального і соціа льного забезпечення, передба чені цим Законом, поширюютьс я на всіх суддів України і не м ожуть бути скасовані чи зниж ені іншими нормативними акта ми України і Автономної Респ убліки Крим.

Відповідно до ст. 31 Закону Ук раїни «Про статус суддів»суд дя притягується до дисциплін арної відповідальності за вч инення дисциплінарного прос тупку, а саме за порушення: зак онодавства при розгляді судо вих справ; вимог, передбачени х статтею 5 цього Закону; обов' язків, вказаних у статті 6 цьог о Закону. Скасування або змін а судового рішення не тягне з а собою дисциплінарної відпо відальності судді, який брав участь у винесенні цього ріш ення, якщо при цьому не було до пущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що п отягло за собою істотні насл ідки.

Положеннями ст. ст. 1, 8, 19 Конст итуції України, на які посила ються апелянти в обґрунтуван ня вимог щодо скасування Ріш ення Вищої ради юстиції від 04 лютого 2004 року, встановлено, що Україна є суверенна і незале жна, демократична, соціальна , правова держава. В Україні ви знається і діє принцип верхо венства права. Правовий поря док в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких н іхто не може бути примушений робити те, що не передбачено з аконодавством. Органи держав ної влади та органи місцевог о самоврядування, їх посадов і особи зобов'язані діяти лиш е на підставі, в межах повнова жень та у спосіб, що передбаче ні Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 21, 40 Кон ституції України усі люди є в ільні і рівні у своїй гідност і та правах. Права і свободи лю дини є невідчужуваними та не порушними. Усі мають право на правляти індивідуальні чи ко лективні письмові звернення або особисто звертатися до о рганів державної влади, орга нів місцевого самоврядуванн я та посадових і службових ос іб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у вс тановлений законом строк.

Згідно до ст. 126 Конституції У країни незалежність і недото рканність суддів гарантують ся Конституцією і законами У країни. Вплив на суддів у будь -який спосіб забороняється. С уддя не може бути без згоди Ве рховної Ради України затрима ний чи заарештований до вине сення обвинувального вироку судом. Судді обіймають посад и безстроково, крім суддів Ко нституційного Суду України т а суддів, які призначаються н а посаду судді вперше. Суддя з вільняється з посади органом , що його обрав або призначив, у разі: закінчення строку, на я кий його обрано чи призначен о; досягнення суддею шістдес яти п'яти років; неможливості виконувати свої повноваженн я за станом здоров'я; порушенн я суддею вимог щодо несумісн ості; порушення суддею прися ги; набрання законної сили об винувальним вироком щодо ньо го; припинення його громадян ства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення по мерлим; подання суддею заяви про відставку або про звільн ення з посади за власним бажа нням. Повноваження судді при пиняються у разі його смерті . Держава забезпечує особист у безпеку суддів та їхніх сім ей.

Статтею 129 Конституції Укра їни, на які також посилаються апелянти, встановлено, що суд ді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються ли ше закону. Судочинство прова диться суддею одноособово, к олегією суддів чи судом прис яжних. Основними засадами су дочинства є: законність; рівн ість усіх учасників судового процесу перед законом і судо м; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду с воїх доказів і у доведенні пе ред судом їх переконливості; підтримання державного обви нувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченом у права на захист; гласність с удового процесу та його повн е фіксування технічними засо бами; забезпечення апеляційн ого та касаційного оскарженн я рішення суду, крім випадків , встановлених законом; обов'я зковість рішень суду. Законо м можуть бути визначені тако ж інші засади судочинства в с удах окремих судових юрисдик цій. За неповагу до суду і судд і винні особи притягаються д о юридичної відповідальност і.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та безп ідставність доводів апелянт ів про допущення їх порушень відповідачем, колегія судді в дійшла висновку про додерж ання Вищою радою юстиції заз начених вимог Конституції Ук раїни при прийнятті рішення від 04.02.2004 щодо залишення скарги ОСОБА_2 на рішення кваліф ікаційної комісії суддів вій ськових судів України від 20.10.20 03 без задоволення, що підтверд жується вищезазначеними обс тавинами та наявними матері алами справи.

Колегія суддів вважає безп ідставними доводи апелянтів про порушення судом першої і нстанції вимог ст. ст. 22, 156, 159, 163 КА С України, враховуючи наступ не.

По-перше, судом першої інста нції вірно було встановлена відсутність підстав для задо волення клопотання позивача про направлення справи за пі дсудністю за місцем його про живання до м. Дніпропетровсь ка, виключний перелік яких вс тановлений ст. 22 КАС України.

По-друге, враховуючи вимоги ст. 156 КАС України та обставини справи, колегія суддів погод жується з висновками суду пе ршої інстанції щодо відмови у зупиненні провадження у пр аві із зазначених позивачем підстав. До того ж, доводи пози вача про те, що незупиненням п ровадження в зв' язку із тим , що у позивача була зламана ру ка, суд першої інстанції ство рював підстави для залишення справи без розгляду є безпід ставними з огляду на те, що дан а справа була розглянута по с уті.

По-третє, позивачем в поруше ння вимог ч. 1 ст. 71 КАС України н е надано належних доказів на підтвердження своїх доводів про порушення судом першої і нстанції вимог ст. 156 КАС Украї ни щодо законності та обґрун тованості судового рішення.

По-четверте, в будь-якому ра зі порушення судом норм проц есуального права не може бут и підставою для скасування п о суті вірного рішення суду, п равомірність якого доводить ся вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС Укр аїни кожна сторона повинна д овести ті обставини, на яких ґ рунтуються її вимоги та запе речення, крім випадків, встан овлених статтею 72 цього Кодек су.

При цьому, апелянтами не над ано належних доказів на підт вердження правомірності сво їх вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС Укра їни залишити апеляційну скар гу без задоволення, а постано ву суду - без змін, з урахува нням того, що суд першої інста нції правильно встановив обс тавини справи та ухвалив суд ове рішення з додержанням но рм матеріального та процесуа льного права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 К АС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСО БА_2 та його представника ОСОБА_3 - залишити без задо волення, а постанову Шевченк івського районного суду м. Ки єва від 13.07.2007 - без змін.

Ухвала набирає законної си ли з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищог о адміністративного суду Укр аїни в порядку та строки, вста новлені статтею 212 Кодексу адм іністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

П овний текст ухвали виготовле но 01.11.2010.