Постанова

від 28.08.2024 по справі 910/11845/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2024 р. Справа№ 910/11845/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - Ліневич Л.В.,

від відповідача - Драчова М.С.,

від третьої особи - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 (повний текст рішення складено 24.05.2024)

у справі № 910/11845/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

За позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 169828676,37 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 194 896 572, 43 грн., з яких 184 936 239, 85 грн. основного боргу, 7 238 889, 84 грн. втрат від інфляції, 2 721 442, 74 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №2309-01024 від 18.07.2022 року в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк.

08.09.2023 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 207 931 344, 22 грн., з яких:196 571 290, 75 грн. основного боргу, 7 699 410, 82 грн. інфляційних втрат, 3 660 642, 65 грн. 3% річних. Зазначену заяву прийнято місцевим господарським судом до розгляду.

07.02.2024 року від відповідача надійшли клопотання про відстрочення виконання рішення суду у справі, що розглядається на 1 рік з дня прийняття рішення та про зменшення 3% річних на 90%.

16.02.2024 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив стягнути з відповідача 154 885 673, 02 грн. основного боргу, 8 953 239, 53 грн. інфляційних втрат, 5 989 763, 82 грн. 3% річних, розрахованих за станом на 13.02.2024 року.

У підготовчому судовому засіданні 07.03.2024 року прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" 98 438 831 грн. 03 коп. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 8 953 239 грн. 53 коп., 5 989 763 грн. 82 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 939 400 грн. 00 коп. Провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 56 446 841,99 грн. закрито. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АР у системі управління ринком було виставлено рахунки відповідачу за небаланси електричної енергії за спірний період, що мали бути оплачені останнім на користь позивача. Також, враховуючи сплату відповідачем основного боргу за договором в розмірі 56 446 841, 99 грн. після звернення позивача до суду з відповідним позовом, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/11845/23 в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору. Одночасно, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 953 239, 53 грн. та 5 989 763, 82 грн. 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того місцевий господарський суд зазначив, що у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних. Також суд першої інстанції встановив, що наведені у заяві аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, оскільки місцевим господарським судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, також судом першої інстанції порушенні норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено обставини врегулювання системних обмежень оператором системи передачі, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування ОЕС України, а тому відповідач не міг скористатися правом вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка для проведення розрахунків з позивачем. Отже, на думку скаржника у спірних відносинах має застосовуватися пріоритет спеціальної норми Закону України «Про ринок електричної енергії» над загальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, який необхідно було врахувати при вирішенні спору. Крім цього, судом першої інстанції відмовляючи у відстроченні виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 року недосліджені обставини, які свідчать про наявність виняткових обставин, які сторони не могли передбачити, укладаючи договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022 року № 2309-01024, зокрема масовані обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури. Також, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено воєнний стан. Господарська діяльність учасників ринку електричної енергії суттєво ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата електричної енергії, наданих відповідачем послуг тощо. Крім цього, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в частині відмови у зменшенні 3% річних проігноровані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 року у справі № 9028/417/18. Також на думку скаржника Господарським судом міста Києва безпідставно прийнято рішення в частині стягнення з НЕК «Укренерго» на користь АТ «ЕКУ» судового збору у 100%-му розмірі (939 400,00 грн.), з урахуванням того, що в частині 56 446 841,99 грн. основного боргу провадження у справі № 910/11845/23 було закрито, на підставі положень пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11845/23.

27.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/11845/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 року у справі №910/11845/23 залишити без руху.

09.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

10.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 року у справі №910/11845/23, розгляд справи призначено на 28.08.2024 року.

18.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

27.08.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні 28.08.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та підтримав клопотання про закриття провадження у справі. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Щодо клопотання про закриття провадження колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування даної заяви відповідач вказує, що після прийняття оскаржуваного рішення і до дня засідання в апеляційній інстанції ним погашено зобов`язання за період, що був предметом спору на загальну суму 98 438 831, 03 грн., що підтверджується реєстром надходження грошових коштів.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Втім, колегія суддів зазначає, що підстави для закриття провадження у справі за приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині задоволеної судом суми основної заборгованості відсутні, оскільки відповідач здійснив її погашення вже після ухвалення рішення, а тому заява відповідача про закриття провадження у справі колегією суддів відхиляється.

Однак, колегія суддів також звертає увагу, що сторона не позбавлена права в межах виконавчого провадження доводити відсутність існування заборгованості в сумі 98 438 831, 03 грн.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов укладеного між Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" як СВБ та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" як ОСП договору про врегулювання небалансів електричної енергії (станом на січень 2023 року) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. За цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5).

Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку(п.п.2.1, 2.2 договору).

ОСП, зокрема, зобов`язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (п.3.3 договору).

Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП). Урегулювання сторонами взаємних зобов`язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: 1) у випадку виникнення зобов`язань щодо купівлі або продажу небалансів електричної енергії в різних декадах; 2) за відсутності взаємної згоди сторін, яка виражається у підписанні сторонами акта зарахування зустрічних однорідних вимог (п.п.5.1, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11 договору).

Згідно п.9.1 договору цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.

Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.9.2 договору).

Як стверджує позивач у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), на виконання умов укладеного між сторонами договору, протягом періоду з 11.08.2022 року по 10.03.2023 року відповідачу (як АР) через систему управління ринком були виставлені наступні рахунки (інвойси) за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов`язаний сплатити за куплену електричну енергію з метою врегулювання небалансів, а саме: №2508202200320 від 25.08.2022 року за період 11.08.2022-20.08.2022; №1509202200132 від 15.09.2022 року за період 01.09.2022-10.09.2022; №2609202200130 від 26.09.2022 року за період 11.09.2022-20.09.2022; №0610202200325 від 06.10.2022 року за період 21.09.2022-30.09.2022; №2010202200028 від 20.10.2022 року за період 01.10.2022-10.10.2022; №2610202200030 від 26.10.2022 року за період 11.10.2022-20.10.2022; №2411202200030 від 30.11.2022 року за період 11.11.2022-20.11.2022; №0612202200050 від 06.12.2022 року за період 21.11.2022-22.11.2022; №2612202200026 від 26.12.2022 року за період 11.12.2022-15.12.2022; №1601202300111 від 16.01.2023 року за період 01.01.2023-10.01.2023; №2601202300028 від 31.01.2023 року за період 11.01.2023-20.01.2023; №0602202300029 від 09.02.2023 року за період 21.01.2023-31.01.2023; №2402202300126 від 28.02.2023 року за період 11.02.2023-20.02.2023; №0603202300033 від 06.03.2023 року за період 21.02.2023-28.02.2023; №1603202300126 від 22.03.2023 року за період 01.03.2023-10.03.2023; №1801202400380 за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року, №0801202400369 за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року. (т.1, а.с. 24-57, 196-198, т.2, а.с. 54-61).

Водночас, вартість небалансів електричної енергії за вказаний період була оплачена відповідачем частково, що вбачається з платіжних доручень наявних в матеріалах справи. (т.1, а.с. 99-123).

07.06.2023 року позивач направив відповідачу претензії №367/2023 від 04.06.2023 року та №370/2023 від 06.06.2023 року, відповідно до яких вимагав сплатити заборгованість, що виникла через небаланси електричної енергії. (т.1, а.с. 58-63, 66-70).

21.06.2023 року відповідач листом №01/30161 повідомив позивача про те, що внаслідок значного розміру наявної заборгованості перед оператором системи передачі зі сторони СВБ, відповідач не має можливості розраховуватися вчасно та у повному обсязі з усіма СВБ та ППБ та докладає максимальних зусиль для повного розрахунку за електричну енергію для врегулювання небалансів. (т.1, а.с. 73-74).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №2309-01024 від 18.07.2022 року в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк за період з 11.08.2022 року по 10.03.2023 року.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначено Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі також - Закон).

Згідно зі ст. 52 Закону організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку забезпечує адміністратор розрахунків, та ч. 2 цієї ж статті встановлено, що функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.

Відповідно до ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів.

Згідно з п. 7 ст. 1 Закону, балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;

Відповідно до п. 11 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", Оператор системи передачі: придбаває послуги з балансування на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечує функціонування балансуючого ринку у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку та Кодексом системи передачі, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.

Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (сторона, відповідальна за баланс/СВБ) є учасником ринку, зобов`язаним повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальним перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.

Також, п. 46 ст. 1 Закону визначено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між Документ сформований в системі фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

Відповідно до ст. 3 Закону обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків регулюються Правилами ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №307.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, такі види договорів як договори про врегулювання небалансів.

Згідно з ч.1 ст.68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

За змістом ст.70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.

Відповідно до п.п.1.2.1, 1.3.2 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 учасниками ринку електричної енергії є: виробники; електропостачальники; трейдери; ОСП; ОСР; ОР; гарантований покупець; споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цими Правилами та Законом. Для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.

Відповідно до п.1.1.2, п.1.11.1 та п.1.11.8 Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

Позивач як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком через мережу Інтернет за http://mms.ua.energy/.

Пунктом 7.3.1 Правил ринку визначено, що АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

В той же час, згідно п.7.7.1 Правил ринку платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади, а згідно п.7.7.4. цих же Правил оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 року у справі №910/9216/22 та від 03.02.2023 року у справі №910/9374/21 зазначено, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.

Відтак, місцевий господарський суд вірно зазначив, що у розумінні положень Правил ринку, обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та СВБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. Направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.

Тобто, враховуючи п. 7.7.4 Правил ринку, оплата платіжного документа повинна бути здійснена у строк протягом чотирьох робочих днів саме з дати направлення рахунків АР у Системі, позаяк ані Правилами, ані умовами договору іншого порядку та способу направлення рахунків не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що оскільки обов`язок щодо виставлення рахунків на суми, які АР зобов`язаний сплатити протягом відповідного періоду покладений саме на відповідача - Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго", останній повинен був оплатити їх протягом чотирьох робочих днів з дати виставлення рахунків.

Однак, відповідач не здійснив оплату за вироблену позивачем у період з 11.08.2022 року по 10.03.2023 року електричну енергію для врегулювання небалансів.

Посилання скаржника на відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати небаланси електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, колегією суддів відхиляються, з урахуванням наступного.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Згідно ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

Колегія суддів враховує, що в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №910/6636/21 сформовано таку правову позицію щодо застосування положень ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії. Зокрема, "…зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором".

Також у цій справі Верховний Суд, спростовуючи твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, зазначив, що "наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі №903/918/19)".

Зазначену правову позицію також підтримано і об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 року зі справи №910/9374/21. Крім того подібні за змістом висновки щодо застосування ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі №910/18611/21 та від 09.03.2023 року у справі №910/18613/21.

За таких обставин колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічна висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 року у справі №910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 року у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 року у справі №910/6636/21.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Водночас, після звернення позивача з позовом, що розглядається до суду, відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість у розмірі 56 446 841, 99 грн., що підтверджується наявними в справі платіжними інструкціями відповідача та не заперечується позивачем.

З урахуванням наданих відповідачем доказів оплати суми основного боргу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 56 446 841, 99 грн. підлягає закриттю за відсутністю предмета спору відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Втім, решта позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 98 438 831, 03 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 8 953 239, 53 грн. та 5 989 763, 82 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.7.4. Правил оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегією суддів встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 5 989 763, 82 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 8 953 239, 5 грн підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про зменшення розміру 3% річних колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги:

- ступінь виконання зобов`язання боржником;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;

- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У той же час, 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Судом першої інстанції враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, стосовно права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було зменшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 Цивільного кодексу України.

Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

За таких обставин відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних без з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Щодо доводів скаржника стосовно заяви про відстрочення виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 160 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов`язується з об`єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.

В основу судової ухвали про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Крім того, у зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотивів та наданих відповідачем за первісним позовом документів, свідчить те, що останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення у даній справі та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач послався на те, що він не може спрямувати на виконання рішення суду грошові кошти, для яких НКРЕКП визначено в структурі тарифу інші напрямки витрат. До того ж, стягнення з відповідача визначеної судом суми коштів дестабілізує фінансовий стан останнього, поставить під загрозу розрахунки з контрагентами та негативно вплине на роботу енергетичної інфраструктури України. Так, запровадження воєнного стану, численні пошкодження об`єктів енергетичної системи України мають критичний негативний вплив на господарську діяльність відповідача.

Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 03.09.2020 у справі № 905/30/16).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду, дає підстави для висновку, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

У рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підгрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить "майно" позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Варто зазначити, що позивач є також підприємством паливно-енергетичного комплексу, учасником ринку електричної енергії, оператором системи розподілу та здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії.

Позивач так само, як і відповідач, поніс збитки внаслідок ведення бойових дій, а дії російської федерації мали і мають негативний вплив на господарську діяльність обох сторін.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України).

Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Доказів на підтвердження припинення або призупинення діяльності під час здійснення військової агресії рф проти України, або доказів припинення чи зменшення оплат відповідачем до заяви не долучено.

Також, колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Суд звертає увагу, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.

Окрім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції здійснив свої дискреційні повноваження з дотриманням вимог чинного законодавства та "справедливого балансу" між сторонами.

Отже, заява відповідача про відстрочення виконання рішення є необґрунтованою, не підтверджена належними доказами, а тому не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення по справі.

Щодо доводів скаржника стосовно невірного розподілу судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Так, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладені на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині позовних вимог, провадження по яким закрито, покладені на відповідача згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник саме внаслідок його неправильних дій, які полягали у несвоєчасній оплаті отриманих за договором послуг.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 року у справі №910/11845/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 року у справі № 910/11845/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11845/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.08.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир