Постанова

від 28.01.2025 по справі 910/11845/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11845/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Ліневич Л.В. (адвокат),

відповідача - Драчової М.С. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Смирнова Ю.М.)

від 14.05.2024,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Смирнова Ю.М.)

від 03.06.2024

та постанови Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Агрикова О.В., судді - Мальченко А.О, Козир Т.П.)

від 28.08.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства «Енергетична компанія України»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 169 828 676,37 грн.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У липні 2023 році Акціонерне товариство «Енергетична компанія України» (далі - позивач, АТ «Енергетична компанія України») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач, скаржник, НЕК «Укренерго») про стягнення 194 896 572, 43 грн, з яких 184 936 239, 85 грн основного боргу, 7 238 889, 84 грн втрат від інфляції, 2 721 442, 74 грн 3% річних.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022 №2309-01024 в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк.

3. 08.09.2023 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 207 931 344, 22 грн, з яких: 196 571 290, 75 грн основного боргу, 7 699 410, 82 грн інфляційних втрат, 3 660 642, 65 грн 3% річних. Зазначену заяву прийнято місцевим господарським судом до розгляду.

4. 07.02.2024 відповідач подав клопотання про відстрочення виконання рішення суду у справі на 1 рік з дня його прийняття та про зменшення 3% річних на 90%.

5. 16.02.2024 позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив стягнути з відповідача 169 828 676,37 грн, з яких: 154 885 673, 02 грн основного боргу, 8 953 239, 53 грн інфляційних втрат, 5 989 763, 82 грн 3% річних, розрахованих за станом на 13.02.2024. Зазначену заяву прийнято місцевим господарським судом до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6. Акціонерне товариство «Енергетична компанія України» (сторона, відповідальна за баланс/СВБ) є учасником ринку, зобов`язаним повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальним перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

7. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

8. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг (стаття 70 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

9. Судами встановлено, що відповідно до умов укладеного АТ «Енергетична компанія України», як СВБ, та НЕК «Укренерго», як ОСП, договору про врегулювання небалансів електричної енергії (станом на січень 2023 року) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. За цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 договору).

10. Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку(пункти 2.1, 2.2 договору).

11. ОСП, зокрема, зобов`язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3 договору).

12. Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП). Урегулювання сторонами взаємних зобов`язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: 1) у випадку виникнення зобов`язань щодо купівлі або продажу небалансів електричної енергії в різних декадах; 2) за відсутності взаємної згоди сторін, яка виражається у підписанні сторонами акта зарахування зустрічних однорідних вимог (пункти 5.1, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11 договору).

13. Згідно з пунктом 9.1 договору цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.

14. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2 договору).

15. Позивач у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) зазначав про те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, протягом періоду з 11.08.2022 року по 10.03.2023 року відповідачу (як АР) через систему управління ринком були виставлені наступні рахунки (інвойси) за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов`язаний сплатити за куплену електричну енергію з метою врегулювання небалансів, а саме: №2508202200320 від 25.08.2022 року за період 11.08.2022-20.08.2022; №1509202200132 від 15.09.2022 року за період 01.09.2022-10.09.2022; №2609202200130 від 26.09.2022 року за період 11.09.2022-20.09.2022; №0610202200325 від 06.10.2022 року за період 21.09.2022-30.09.2022; №2010202200028 від 20.10.2022 року за період 01.10.2022-10.10.2022; №2610202200030 від 26.10.2022 року за період 11.10.2022-20.10.2022; №2411202200030 від 30.11.2022 року за період 11.11.2022-20.11.2022; №0612202200050 від 06.12.2022 року за період 21.11.2022-22.11.2022; №2612202200026 від 26.12.2022 року за період 11.12.2022-15.12.2022; №1601202300111 від 16.01.2023 року за період 01.01.2023-10.01.2023; №2601202300028 від 31.01.2023 року за період 11.01.2023-20.01.2023; №0602202300029 від 09.02.2023 року за період 21.01.2023-31.01.2023; №2402202300126 від 28.02.2023 року за період 11.02.2023-20.02.2023; №0603202300033 від 06.03.2023 року за період 21.02.2023-28.02.2023; №1603202300126 від 22.03.2023 року за період 01.03.2023-10.03.2023; №1801202400380 за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року, №0801202400369 за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року.

16. Водночас, вартість небалансів електричної енергії за вказаний період була оплачена відповідачем частково, що вбачається з платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

17. 07.06.2023 року позивач направив відповідачу претензії №367/2023 від 04.06.2023 року та №370/2023 від 06.06.2023 року, відповідно до яких вимагав сплатити заборгованість, що виникла через небаланси електричної енергії.

18. 21.06.2023 року відповідач листом №01/30161 повідомив позивача про те, що внаслідок значного розміру наявної заборгованості перед оператором системи передачі зі сторони СВБ, відповідач не має можливості розраховуватися вчасно та у повному обсязі з усіма СВБ та ППБ та докладає максимальних зусиль для повного розрахунку за електричну енергію для врегулювання небалансів.

19. Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022 №2309-01024 в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк за період з 11.08.2022 по 10.03.2023, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 154 885 673,02 грн, 8 953 239,53 грн інфляційних втрат, 5 989 763,82 грн 3% річних.

20. Після звернення позивача з цим позовом, відповідачем сплачено на користь позивача заборгованість у розмірі 56 446 841, 99 грн, що підтверджується наявними в справі платіжними інструкціями відповідача та не заперечується позивачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

21. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 98 438 831,03 грн основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 8 953 239,53 грн, 5 989 763,82 грн 3% річних та судовий збір у розмірі 939 400,00 грн. Провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 56 446 841,99 грн закрито, у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.

22. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що адміністратором розрахунків у системі управління ринком було виставлено рахунки відповідачу за небаланси електричної енергії за спірний період, що мали бути оплачені останнім на користь позивача. Врахувавши сплату відповідачем основного боргу за договором в розмірі 56 446 841, 99 грн після звернення позивача до суду з відповідним позовом, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 953 239, 53 грн та 5 989 763, 82 грн 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню повністю. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних, а наведені у заяві аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.

23. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, заяву про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу на суму 72 000,00 грн.

24. Суд виходив з того, що витрати позивача у розмірі 72 000,00 грн є співмірні зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

25. 17.09.2024 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 98 438 831,03 грн, інфляційних втрат у розмірі 8 953 239,53 грн, 3% річних у розмірі 5 989 763,82 грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат повністю.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень відповідач визначив пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи наявність випадку, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, а саме приписи статей 129 та 231 ГПК України і не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22, від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20, щодо розподілу судових витрат при закритті провадження у справі.

Крім того судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, а саме приписи статті 126 ГПК України та не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, щодо розподілу між сторонами інших судових витрат, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката (щодо оскарження додаткового рішення місцевого суду , яке залишено без змін постановою апеляційного суду).

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 1, 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» у взаємодії зі статтями 614, 625 Цивільного кодексу України щодо відсутності вини в діях відповідача, як складового елементу господарсько-правової відповідальності, відсутності правових підстав для застосування до НЕК «Укренерго» відповідальності за прострочення оплати та підстав для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням фактичного не користування відповідачем коштами позивача.

27. 26.11.2024 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані ним судові рішення залишити без змін. Крім того у відзиві позивач зазначає, що очікує понести судові витрати під час розгляду справи у суді касаційної інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. Відповідні докази будуть надані Суду після розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

28. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Причиною виникнення спору у цій справі стало неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022 №2309-01024 в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк за період з 11.08.2022 по 10.03.2023. У зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 154 885 673,02 грн, 8 953 239,53 грн інфляційних втрат, 5 989 763,82 грн 3% річних.

31. Суди першої та апеляційної інстанції у справі, що переглядається, дійшли висновку, що адміністратором розрахунків у системі управління ринком було виставлено рахунки відповідачу за небаланси електричної енергії за спірний період, що мали бути оплачені останнім на користь позивача. Врахувавши сплату відповідачем основного боргу за договором в розмірі 56 446 841, 99 грн після звернення позивача до суду з відповідним позовом, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на судову практику Верховного Суду, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 953 239, 53 грн та 5 989 763, 82 грн 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню повністю. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних, а наведені у заяві аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.

32. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

33. Відповідач визначив підстави для касаційного оскарження пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

34. В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказав на те, що суди попередніх судових інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22, від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20 (щодо розподілу судових витрат при закритті провадження у справі), а також висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, щодо розподілу між сторонами інших судових витрат, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката (щодо оскарження додаткового рішення місцевого суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду).

35. Стосовно неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, Суд зазначає наступне.

Так у справі № 638/7748/18, на яку здійснює своє посилання скаржник, Верховним Судом переглядалася ухвала апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви представника ПрАТ «Телесистеми України» про ухвалення додаткового рішення (постанови) щодо стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Суд звертає увагу скаржника на те, що правова позиція у зазначеній справі є неактуальною внаслідок відступлення від неї Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У справі № 466/9758/16-ц Верховним Судом переглядалася додаткова постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів, зокрема, відповідної квитанції, які б підтверджували факт сплати адвокату 1 359,34 грн, а щодо витрат на правову допомогу в розмірі 5 125 грн, то заявник до закінчення судових дебатів не подала доказів про розмір витрат та не зробила відповідної заяви про це. Верховний Суд погодився з вказаним висновком апеляційного суду.

У справі № 199/3939/18-ц, відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу суди виходили із того, що в матеріалах справи міститься копія адвокатського договору від 29 травня 2018 року, копія квитанції від 22 травня 2018 року та копії актів виконаних робіт від 01 червня 2018 року та 11 березня 2019 року, проте дата квитанції передує укладенню самого договору, тому не вбачали, що розмір заявлених витрат є обґрунтованим. Верховний Суд погодився з зазначеними висновками судів попередніх судових інстанцій, залишивши без змін судові рішення.

У справі № 821/227/17 судом апеляційної інстанції частково задоволено вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 1 260 грн. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що відшкодування витрат на такі послуги, а саме: вивчення судової практики, підготовка звернення до відповідача про виготовлення нової довідки, підготовка запиту до ГУ ПФУ у Херсонській області про надання останньої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, крім підготовки та подання адміністративного позову і апеляційної скарги та представництва інтересів позивача в суді, як правову допомогу, не передбачено законом. Верховний Суд направляючи справу на новий апеляційний розгляд вказав про те, що суд апеляційної інстанції не досліджував належність та допустимість наданих позивачем доказів на підтвердження витрат на правову допомогу (окрім витрат на правову допомогу в сумі 1260,00 грн, які складаються з витрат на подання адміністративного позову і апеляційної скарги та витрат на представництво інтересів позивача в суді), а лише зазначив, що відшкодування витрат на послуги адвоката, крім підготовки та подання адміністративного позову і апеляційної скарги та представництва інтересів позивача в суді, як правову допомогу, не передбачено законом. Отже Верховний Суд встановив порушення апеляційним судом норм процесуального права.

36. Водночас у справі, яка переглядається, заяву про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу на суму 72 000,00 грн. Суд виходив з того, що витрати позивача у розмірі 72 000,00 грн є співмірні зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову. При цьому, додаткове рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, базується на оцінці обставин та доказів безпосередньо справи, яка розглядається.

37. Отже, висновки судів попередніх судових інстанцій у справі, що розглядається, не суперечать висновкам, викладеним у наведених у касаційній скарзі, з огляду на те що відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а визначена іншими обставинами, встановленими судами, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не були враховані судами під час розгляду заяви про розподіл судових витрат, а застосування останніми приписів статей 124, 126, 129 ГПК України не суперечить жодному із вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат, а також оцінки та дослідження доказів в силу статей 86, 210 ГПК України.

38. Верховний Суд, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

39. Стосовно неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22, від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20 щодо застосування приписів статей 129 та 231 ГПК України, Суд зазначає наступне.

40. У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, на яку посилається скаржник, йдеться про те, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення чи відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених позовних вимог у резолютивній частині рішення) норма частини дев`ятої статті 129 ГПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною, чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовується і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

Подібний за змістом висновок, викладено і у постановах Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20 та від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22.

Крім того, Верховний Суд у вказаних постановах підкреслює, що у наведеній нормі ГПК України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України «Про судовий збір» у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає обґрунтованими твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 129 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 7 ЗУ «Про судовий збір» без врахування висновків, викладених у постановах Верховного суду від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22, від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20 . А отже, суд першої інстанції, закривши провадження у справі в частині заявлених до стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 56 446 841,99 грн, безпідставно стягнув з відповідача судовий збір у цій частині. Таким чином, доводи скаржника в цій частині знайшли своє підтвердження.

41. Верховний Суд дійшов висновку, що покладення на відповідача обов`язку зі сплати судового збору у справі, що розглядається, у розмірі 939 400,00 грн є неправомірним, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - помилковими та такими, що ухвалені з неправильним застосуванням частини дев`ятої статті 129 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 7 ЗУ «Про судовий збір», й підлягають зміні в частині вирішення питання про судові витрати.

Оскільки суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині заявлених до стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 56 446 841,99 грн, сплачений позивачем судовий збір при поданні позовної заяви у цій частині, що складає 312 256,56 грн, відповідно до приписів пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернений судом першої інстанції позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням ухвалою суду.

42. Крім того, обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 1, 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» у взаємодії зі статтями 614, 625 Цивільного кодексу України щодо відсутності вини в діях відповідача, як складового елементу господарсько-правової відповідальності, відсутності правових підстав для застосування до НЕК «Укренерго» відповідальності за прострочення оплати та підстав для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням фактичного не користування відповідачем коштами позивача.

61. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

62. Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

63. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

64. Зі змісту судових рішень вбачається, що суди при вирішенні цього спору дослідили та оцінили, за правилами статті 86 ГПК України, всі зібрані у справі докази у їх сукупності та з урахуванням встановлених конкретних обставин справи та дійшли заснованого на законі висновку про часткове задоволення позову. При цьому суди, з посиланням на сталу судову практику Верховного Суду, викладену у постановах від 01.12.2023 року у справі №910/9216/22 та від 03.02.2023 року у справі №910/9374/21 вказали, що оскільки обов`язок щодо виставлення рахунків на суми, які АР зобов`язаний сплатити протягом відповідного періоду покладений саме на відповідача - «НЕК «Укренерго», останній повинен був оплатити їх протягом чотирьох робочих днів з дати виставлення рахунків. Однак, відповідач не здійснив оплату за вироблену позивачем у період з 11.08.2022 року по 10.03.2023 року електричну енергію для врегулювання небалансів. При цьому суди відхилили посилання скаржника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, мотивуючи тим, що ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права (такі висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 року у справі №910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 року у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 року у справі №910/6636/21). Суди також вірно врахували практику Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», викладену у справах №910/6636/21, № 903/918/19, 910/9374/2,1 №910/18611/21 та №910/18613/21. Суд не вбачає підстав для відступу від висновків у зазначених справах.

Суд, проаналізувавши зміст приписів статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» констатує, що ці приписи не містять імперативної вказівки щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21, від 14.12.2023 у справі № 910/3263/23, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, спростовуючи твердження НЕК «Укренерго» про те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, які надійшли від інших учасників, зазначив, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку, передбаченому частиною другою статті 625 ЦК України, у вигляді сплати 3 % річних та інфляційних втрат. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21.

Отже, доводи скаржника про неможливість здійснення розрахунків з позивачем через відсутність коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку, а також, що у спірних правовідносинах не може бути застосована частина друга статті 625 ЦК України, є помилковими.

65. Верховний Суд у контексті доводів касаційної скарги, якими обґрунтовано підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, встановив відсутність неправильного застосування судами попередніх судових інстанції норм як матеріального чи порушення процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

66. Скаржник у касаційній скарзі лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, які склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх судових інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

67. Враховуючи викладене, підстава касаційного оскарження, а саме пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України).

Відповідно до частин 1- 4 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

69. Верховний Суд дійшов висновку, що покладення на відповідача обов`язку зі сплати судового збору у даній справі в сумі 939 400,00 грн є неправомірним, а висновки судів - помилковими та такими, що прийняті при неправильному застосуванні пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» та з порушенням частини дев`ятої статті 129 ГПК України, тому ухвалена постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, а саме судового збору. Решта судового збору у сумі 312 256,56 грн може бути повернута з Державного бюджету України за клопотанням позивача в порядку пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір». В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

70. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

71. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

72. Верховний Суд, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

73. За частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду результат вирішення спору судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктами 1 та 3 частини першої статті 308, статтями 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 910/11845/23 у частині присудженої до стягнення суми судового збору, а саме: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» (04070, місто Київ, вул.Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 32984271) 627 143,44 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 910/11845/23, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко