Постанова

від 20.08.2024 по справі 911/3508/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"20" серпня 2024 р. Справа№ 911/3508/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицькій О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.08.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024

у справі №911/3508/20 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл»

про стягнення 52 950,70 грн

за участю Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Київської області рішенням від 04.03.2021 у справі №911/3508/20 позов задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 36 502,61 грн основного боргу, 6 327,61 грн інфляційних втрат, 3 171,45 грн 3% річних, 1 826,14 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову суд відмовив.

Господарський суд Київської області додатковим рішенням від 05.04.2021 у справі №911/3508/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/3508/20 задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 11 693,72 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; в решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/3508/20 суд відмовив.

На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 видано наказ від 05.04.2021, на примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2021 видано наказ від 29.04.2021.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.10.2021 у справі №911/3508/20 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі №911/3508/20 задовольнив частково; визнав за період з 05.05.2021 по 19.07.2021 неправомірною бездіяльність державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/3508/20 від 05.04.2021 в частині виконання обов`язку щодо вчинення кожні два тижні дій з виявлення рахунків боржника; вчинення кожні три місяці виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Визнав за період з 21.05.2021 по 19.07.2021 неправомірною бездіяльність державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/3508/20 від 29.04.2021 в частині виконання обов`язку щодо вчинення кожні два тижні дій з виявлення рахунків боржника; вчинення кожні три місяці дій з виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. У задоволенні решти вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі №911/3508/20 суд відмовив.

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.06.2022 у справі №911/3508/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.12.2021 № 26-3/12 задовольнив частково; стягнув з Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 3 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.12.2021 № 26-3/12 суд відмовив.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.02.2024 у справі №911/3508/20 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» від 15.01.2024 № 15-1/01 на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнив. Визнав незаконними дії державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 05.04.2021 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 29.04.2021, котрі виразились у винесені постанови Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 грудня 2023 року про повернення наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 05.04.2021 та постанови Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.12.2023 про повернення наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 29.04.2021 стягувачеві без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Скасував постанову Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.12.2023 про повернення наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 05.04.2021 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Скасував постанову Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.12.2023 про повернення наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 29.04.2021 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Господарський суд Київської області додатковою ухвалою від 30.04.2024 у справі №911/3508/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» від 28.02.2024 № 28-1/02 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у розмірі 14 000,00 грн задовольнив частково. Стягнув з Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» від 28.02.2024 № 28-1/02 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) суд відмовив.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн, які позивач поніс у зв`язку з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), не відповідають критеріям, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України, оскільки виконані адвокатом роботи не пов`язані зі значною складністю скарги, виконані роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, скарга на дії виконавчої служби подана вдруге, а відтак їх відшкодування матиме надмірний характер для Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому за висновком суду першої інстанції до стягнення на користь позивача підлягає 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ніко-Тайс» звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20 в частині відмови у стягненні 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2022 у справі №922/1964/21 та постановах Верховного Суду від 28.08.2023 у справі №5019/1274/11, від 05.04.2023 у справі №910/17943/16 та від 30.11.2023 у справі №911/3323/14, оскільки у 2023 року має місце зміна правової позиції та/або підходу (принципів) розподілу судових витрат.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що клопотання про обґрунтоване зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та заява про повне/часткове заперечення щодо їх розподілу є різними процесуальними формам із різними правовими наслідками (додаткова постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №910/4729/20).

Також позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/4858/19, від 20.11.2020 у справі №910/9187/19, від 13.01.2021 у справі №922/267/20, від 06.04.2020 у справі №910/4783/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та постановах об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

На думку позивача, судом першої інстанції порушено/не враховано положення частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України); суд необґрунтовано втрутився у договірні відносини адвоката з його клієнтом (постанови Верхового Суду від 02.09.2021 у справі №873/148/20, від 27.10.2021 у справі №873/109/21, постанова об`єднаної палати Верховного суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19); дійшов необґрунтованого висновку про співмірність заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, визначаючи розмір таких витрат суд першої інстанції мав врахувати обсяг виконаних робіт адвоката та кількість наданих адвокатом послуг/здійснених/проведених робіт. Крім того, судом першої інстанції не було враховано правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 справі №910/21516/17, від 24.07.2018 у справі №918/560/16, від 06.03.2019 у справі №910/15357/19, від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 20.11.2020 у справі №910/4783/19, від 25.09.2019 у справі №904/66/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При застосуванні критерію співмірності суд першої інстанції мав враховувати правову позицію, що викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 08.04.2019 у справі №922/916/18, від 23..04.2019 у справі №924/632/18, від 24.11.2019 у справі №911/4242/15 та стандарт доказування (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 29.08.2018 у справі №909/105/18, від 29.08.2018 у справі №910/23428/17, від 31.01.2018 у справі №910/8763/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 зазначив, що враховуючи положення Правил адвокатської етики, необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги.

Стосовно «гонорару успіху», то позивач посилається на правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №903/781/21.

Позивач з посиланням на постанови Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №91/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматись від вчинення дій, що подальшому спричинить необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Позивач зазначає, що ним документально обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що такий розмір не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 у справі №923/567/17).

Судові витрат на правничу допомогу у даній справі фактично як результат вжитих дій відповідних органів влади стягується/відшкодовується в кінцевому випадку не за рахунок Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) як державного органу, а за рахунок державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), який допустив підтвердженні порушення норм чинного законодавства у сфері виконання покладених на нього обов`язків з примусового виконання рішення суду у даній справі.

Також позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що подані позивачем у даній скарги на дії ВДВС є тотожними/типовими, висновки суду першої інстанції, що містяться у додатковій ухвалі Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20 ґрунтуються та мотивовані фактами/обставинами, що не входять до предмету судового оскарження бездіяльності органу ДВС в межах даної справи, а також містить посилання до аналізу дослідження доказів, які не відносяться до даної справи, знаходяться поза межами судових справи та захисту.

Позиція та висновки Господарського суду Київської області в призмі застосування правової позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 08.05.2018 у справі №910/1873/17, від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18, від 06.05.2021 у справі №910/6116/20 є відмінними від сутності та змісту судового провадження під час здійснення судом судового контролю за прийнятим рішенням та не стосується процесуальних питань, котрі є необхідними для вирішення під час оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби.

На переконання апелянта, суд першої інстанції приймаючи спірну додаткову ухвалу безпідставно вдався до застосування «правового пуризму», надмірної процесуальної формальності без дотримання приписів статті 238 ГПК України та застосування статей 74-77, 86, 129, 232, 233, 240, 244 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шевчук С.Р.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.05.2024 витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3508/20. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20.

Матеріали справи №911/3508/20 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 03.07.2024.

Головуючий суддя - Владимиренко С.В. з 27.06.2024 по 19.07.2024, суддя: Демидова А.М. з 01.07.2024 по 19.07.2024 та суддя Шевчук С.Р. з 01.07.2024 по 17.07.2024 перебували у відпустках.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.07.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20; розгляд апеляційної скарги призначив на 20.08.2024 о 13 год. 45 хв.

Відповідач та Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) своїм правом на надання відзиву не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що не є перешкодою для апеляційного перегляду додаткової ухвали (частина 3 статті 263 ГПК України).

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 справу №911/3508/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.08.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Відповідач та Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені судом апеляційної інстанції шляхом доставки ухвал до їх електронних кабінетів.

Згідно із частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення судом апеляційної інстанції відповідача та Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), справа розглядається за відсутності їх представників.

Представник позивача у судовому засіданні 20.08.2024 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20 скасувати в частині відмови у стягненні 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити повністю.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Статтею 344 ГПК України унормовано, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 03.10.2019 у справі №922/445/19), виснував під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, що суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або/чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частинами 4-7, 9 статті 129 ГПК України визначено випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як зазначалося вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд виснував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом, 03.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (замовник) та адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем (виконавець) укладено договір №03-10-2023/5 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» та Обухівським ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 05 квітня 2021 року та у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 29 квітня 2021 року, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Обухівським ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 05 квітня 2021 року, наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 29 квітня 2021 року, та стягнення із Боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 05 квітня 2021 року та у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 29 квітня 2021 року при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором (пункт 1.1 Договору).

Згідно із пунктом 1.2 Договору правова допомога за цим Договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1 500,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1 Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону. Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 1500,00 грн; судові засідання 2000,00 грн/за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 2500,00 грн); побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1500,00 грн/год.; витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

Відповідно до пункту 3.2 Договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи № 911/3508/20 за скаргою замовника (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») на дії та/або бездіяльність державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 05 квітня 2021 року та у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3508/20 від 29 квітня 2021 року.

Згідно з пунктом 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 Договору) визначається на рівні до двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до його повного виконання (пункт 6.1 Договору).

На виконання умов договору адвокатом у період з 03.10.2023 по 27.02.2024 надано ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» передбачену договором правову допомогу пов`язану з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на суму 14 000,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.02.2024, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представником позивача та адвокатом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Судом встановлено, що позивачем у встановлені процесуальним законом порядок та строк у скарзі вих. №15-1/01 від 15.01.2024 повідомив суд першої інстанції про понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» з Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 500,00 грн, які позивач поніс у зв`язку з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), не відповідають критеріям, які визначені у частині 4 статті 129 ГПК України, оскільки виконані адвокатом роботи не пов`язані зі значною складністю скарги, виконані роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, скарга на дії виконавчої служби подана вдруге, а відтак їх відшкодування матиме надмірний характер для Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

З акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.02.2024 вбачається, що адвокатом здійснено організацію, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів посилань скарги, із врахуванням: господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правових відносин; здійснення аналізу та дослідження матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ); здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану Боржника, наявністю у Боржника різного виду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів тощо); здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливості зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій/бездіяльності державного виконавця; проведення робіт щодо надсилання скарги іншим учасникам справи; участь у судовому засіданні та додаткова оплата «гонорар успіху».

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції дослідив заяву позивача про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на наслідками розгляду скарги в порядку статті 339 ГПК України, врахувавши складність справи - розгляд скарги позивача на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на стадії виконання судового рішення; обсяг наданих адвокатом послуг, які зазначені в Акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.02.2024; значення результатів розгляду скарги для заявника; відсутність впливу такого результату на репутацію заявника, відсутність публічного інтересу до результату розгляду зазначеної скарги, поведінку учасників судового процесу під час розгляду скарги; пропорційність цих витрат до предмета оскарження; співмірність складності справи з обсягом виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, час витрачений адвокатом на надання послуг (виконання робіт), погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача про стягнення з Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх надмірність.

У контексті вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не втручається у договірні відносини, що склалися між адвокатом і його клієнтом, які безперечно повинні виконуватись сторонами цього договору відповідно до погоджених ними умов, у тому числі і щодо сплати погодженого розміру гонорару адвоката. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №910/4811/17.

Посилання апелянта на постанову об`єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та на інші постанови Верховного Суду у справах щодо подібних правовідносин наведеного не спростовують, адже у вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Щодо заявленого позивачем до стягнення «гонорара успіху» адвоката у розмірі 3 000,00 грн, то такі витрати не відповідають критеріям, передбаченим частиною 4 статті 126 ГПК України, так як ці витрати не мають характеру необхідних, не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний фінансовий тягар для Обухівського ВДВС. Такої ж думки дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 01.02.2024 у справі №910/2053/20.

Щодо посилань позивача на численну практику Верховного Суду, то слід зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Здійснюючи апеляційний перегляд додаткової ухвали Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №910/2053/20.

Щодо доводів апелянта про те, що клопотання про обґрунтоване зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та заява про повне/часткове заперечення щодо їх розподілу є різними процесуальними формам із різними правовими наслідками не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з критеріїв, визначених у частині статтях 126, 129 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Згідно із статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення на його користь з Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткова ухвала Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

З урахуванням того, що за апеляційний перегляд додаткової ухвали судовий збір не сплачується, то відповідно до статті 129 ГПК України у такому випадку розподіл судового збору не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20 залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі №911/3508/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3508/20 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 29.08.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова