Ухвала

від 23.09.2024 по справі 911/3508/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3508/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Компанія ?Ніко-Тайс?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 та додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Компанія ?Ніко-Тайс?

про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Компанія ?Ніко-Тайс?

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Стейт Оіл?

про стягнення 52 950,70 грн,

за участю Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Компанія ?Ніко-Тайс? (далі - Товариство, скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Стейт Оіл? (далі - ТОВ ?Стейт Оіл?) про стягнення 52 950,70 грн, з яких 42 031,96 грн основний борг, 7 286,10 грн інфляційні втрати, 3 632,64 грн 3% річних задоволено в частині стягнення з ТОВ ?Стейт Оіл? на користь Товариства 36 502,61 грн основного боргу, 6 327,61 грн інфляційних втрат, 3 171,45 грн 3% річних, 1 826,14 грн витрат по сплаті судового збору; у решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 05.04.2021 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/3508/20 про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 460,18 грн, задоволено в частині стягнення з ТОВ ?Стейт Оіл? на користь Товариства 11 693,72 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; у решті вимог заяви про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 766,46 грн відмовлено.

На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 видано наказ від 05.04.2021, на примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2021 видано наказ від 29.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2021 у цій справі скаргу Товариства на бездіяльність державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (далі - державного виконавця) задоволено частково. Визнано за період з 05.05.2021 по 19.07.2021 неправомірною бездіяльність державного у виконавчому провадженні №65231068 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/3508/20 від 05.04.2021 в частині виконання обов`язку щодо: вчинення кожні два тижні дій з виявлення рахунків боржника; вчинення кожні три місяці виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Визнано за період з 21.05.2021 по 19.07.2021 неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №65368332 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/3508/20 від 29.04.2021 в частині виконання обов`язку щодо: вчинення кожні два тижні дій з виявлення рахунків боржника; вчинення кожні три місяці дій з виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. У задоволенні решти вимог скарги Товариства на бездіяльність державного виконавця відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2022 у цій справі заяву Товариства про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.12.2021 №26-3/12 в розмірі 10 670 грн, задоволено частково. Стягнуто з Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства 3 800 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви Товариства про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 870 грн відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2024 скаргу Товариства на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено. Визнано незаконними дії державного виконавця у виконавчому провадженні №65231068 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/3508/20 від 05.04.2021 та у виконавчому провадженні №65368332 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/3508/20 від 29.04.2021, котрі виразились у винесені постанови Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.12.2023 про повернення наказу Господарського суду Київської області у справі №911/3508/20 від 05.04.2021 та постанови Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.12.2023 про повернення наказу Господарського суду Київської області у справі №911/3508/20 від 29.04.2021 Товариству без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України ?"Про виконавче провадження?. Скасовано постанови Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.12.2023 і від 26.12.2023 про повернення наказів Господарського суду Київської області у справі №911/3508/20 від 05.04.2021 і 29.04.2023 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України ?Про виконавче провадження?.

До Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в розмірі 14 000 грн.

Додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2024 заяву Товариства про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у розмірі 14 000,00 грн задоволено частково. Стягнуто з Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог заяви Товариства про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 500 грн відмовлено.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн, які позивач поніс у зв`язку з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), не відповідають критеріям, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки виконані адвокатом роботи не пов`язані зі значною складністю скарги, виконані роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, скарга на дії виконавчої служби подана вдруге, а відтак їх відшкодування матиме надмірний характер для Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому за висновком суду першої інстанції до стягнення на користь позивача підлягає 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення; додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 залишено без змін.

31.08.2024 (через систему ?Електронний суд?) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.008.2024 (повний текст складено 29.08.2024) та додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024, в якій зазначає, що оскаржувані судові рішення постановлені господарськими судами з порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні заяви Товариства про покладення на Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 130, 244, 344 ГПК України, в розмірі 11 500,00 грн; прийняти нове рішення, яким стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн; в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Здійснивши перевірку доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 344 ГПК України унормовано, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з приписами частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі ?East/West Alliance Limited? проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ?Лавентс проти Латвії? зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як установлено господарськими судами, за умовами договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.10.2023 №03-10-2023/5, укладеного між Товариством (замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець), адвокатом у період з 03.10.2023 по 27.02.2024 Товариству мала відшкодовуватися передбачена договором правова допомога, пов`язана з розглядом скарги на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у сумі 14 000 грн, (акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.02.2024, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представником позивача та адвокатом).

Згідно акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.02.2024 адвокатом здійснено організацію, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів посилань скарги, із врахуванням: господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правових відносин; здійснення аналізу та дослідження матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ); здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану Боржника, наявністю у Боржника різного виду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів тощо); здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливості зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій/бездіяльності державного виконавця; проведення робіт щодо надсилання скарги іншим учасникам справи; участь у судовому засіданні та додаткова оплата ?гонорар успіху?.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд апеляційної інстанції дослідивши заяву Товариства про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за наслідками розгляду скарги в порядку статті 339 ГПК України, врахувавши складність справи - розгляд скарги позивача на дії Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на стадії виконання судового рішення; обсяг наданих адвокатом послуг, які зазначені в Акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.02.2024; значення результатів розгляду скарги для заявника; відсутність впливу такого результату на репутацію заявника, відсутність публічного інтересу до результату розгляду зазначеної скарги, поведінку учасників судового процесу під час розгляду скарги; пропорційність цих витрат до предмета оскарження; співмірність складності справи з обсягом виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, час витрачений адвокатом на надання послуг (виконання робіт), погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача про стягнення з Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмови в задоволенні заяви про стягнення 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх надмірністю.

У контексті вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не втручається у договірні відносини, що склалися між адвокатом і його клієнтом, які безперечно повинні виконуватись сторонами цього договору відповідно до погоджених ними умов, у тому числі і щодо сплати погодженого розміру гонорару адвоката. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №910/4811/17.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини 4-6, 7, 9 статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для обмеження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн, оскільки виконані адвокатом роботи не пов`язані зі значною складністю скарги, виконані роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, скарга на дії виконавчої служби подана вдруге, а відтак їх відшкодування матиме надмірний характер для Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11500 грн. є необґрунтованими та нерозумними.

З огляду на зазначене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 та додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024 та про наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №911/3508/29 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Компанія ?Ніко-Тайс? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 та додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 30.04.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач